ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Виконати це завдання допоможе знання образів героїв того чи того літературного твору. Згадайте персонажів художніх творів і співвіднесіть їх із висловлюваннями.

Усіма можливими чеснотами наділений Наум Дрот – персонаж повісті Григорія Квітки-Основ’яненка «Маруся». Понад усе любив він свою дочку Марусю й бажав їй щастя: «Господи милосердний, дай моїй дочечці доброго чоловіка: не за мої гріхи, а за її добрість пошли їй щастя...».

Висловлюванням «Я – отаман… Як почує товариство, що кинув, – не животіть тоді мені. Поклялися ми так один одному...» відповідає Чіпка Варениченко, головний герой роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», Галі на її вмовляння покинути злочинне життя.

Кайдаш, персонаж повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», дуже богобоязливий, богомільний та забобонний і найбільше він боїться померти «наглою» смертю, зокрема, утопитися: «Ви знаєте, що хто сьогодні спостить цілий день, той ніколи не потопатиме в воді і не вмре наглою смертю...».

Згадайте новелу Василя Стефаника «Камінний хрест». Головний герой Іван Дідух прощається з односельцями, оскільки збирається емігрувати в пошуках кращого життя. Іван признається сусідам, що найбільше тужить саме за горбом, у який стільки зусиль уклав: «Аді, стою перед вами і говорю з вами, а тот горб не віходить ми з голови. Таки го виджу та й виджу, та й умирати буду та й буду го видіти...».

Відповідь: 1–В 2–А 3–Б 4–Д.

ТЕМА: Література XX ст.

Завдання перевіряє ваше знання персонажів художніх творів.

Степан Радченко – головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто»;

Михайло Федорчук – персонаж повісті Ольги Кобилянської «Земля»;

Сашко Діденко діє в новелі Олеся Гончара «За мить щастя»;

Іван Іскра – герой роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Відповідь: 1–Г 2–Д 3–Б 4–А.

ТЕМА: Давня українська література. Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Виконати це завдання допоможе знання змісту програмових поезій.

Цитату «Я на гору круту крем’яную / Буду камінь тяжкий підіймать…» узято з твору Лесі Українки «Contra spem spero!».

«Лучче ж би потятим бути, аніж полоненим бути!..» - це уривок з поеми «Слово про похід Ігорів».

Рядки «Народився бог на санях / В лемківськім містечку Дуклі…» є у вірші Богдана-Ігоря Антонича «Різдво».

Цитату «І поверни у дні забуті, / Росою згадок окропи, / Віддай усеблагій покуті / І тихо вимов: лихо, спи!..» узято з поезії Василя Стуса «О земле втрачена, явися!..».

Відповідь: 1–Б 2–А 3–Д 4–В.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Виконати це завдання допоможе знання героїв літературних творів.

Персонажі Марічка Гутенюк і Палагна діють у повісті Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків»;

Кирило Тур і Яким Сомко – у романі Пантелеймона Куліша «Чорна рада»;

Мина Мазайло й Уля Розсоха – у драмі Миколи Куліша «Мина Мазайло»;

Горпина Терпилиха й возний – у драмі Івана Котляревського «Наталка Полтавка».

Відповідь: 1–Б 2–А 3–Г 4–В.

ТЕМА: Лексикологія.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання, а також ваше розуміння змісту тексту.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Оскільки в попередній частині тексту йдеться про територію аеродрому, про події, що там відбуваються, доречним за змістом на місці пропуску буде слово «літак».

Відповідь – Б.

ТЕМА:Фразеологія. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів, їхнього значення, а також уміння добирати до них синоніми.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо значення запропонованих фразеологізмів:

Без продиху – постійно, без перерви.

Не за горами – скоро, на невеликій відстані від чогось.

Не з того кінця – недоречний початок, неправильно.

Без кінця-краю – дуже багато, значна кількість.

Отже, слово безмежно в четвертому реченні можна замінити фразеологізмом без кінця-краю.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

У слові бетонні подвоєння відбувається на межі різних частин слова (кореня та суфікса).

Розбавлені, обплетені, запалені – це дієприкметники. У цій особливій формі дієслова подвоєння ніколи не відбувається.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних прикметників.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати складні прикметники.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Прикметник яскраво-ядучими потрібно писати через дефіс, оскільки він означає відтінок кольору.

Слово ядучий, ужите стосовно кольору, має значення «колір, що сильно й неприємно діє на зір».

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Число іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки та число іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Форму однини має в тексті іменник смуги, адже відповідно до тексту означає позначає один предмет (злітна смуга).

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Прості та складні речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Просте речення – це речення, у якому наявна одна граматична основа (або її частина).

Складне речення – це речення, у якому є дві або більше граматичних основ, що об’єднані в одне ціле за змістом та інтонацією.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Друге речення має дві граматичні основи – сонце пригрівало, сушило і що пробивалася.

Третє речення теж має дві граматичні основи – полотнища рвалися та дерева тяглися.

Четверте речення теж має дві граматичні основи – небо нависало і воно розгорталося, підіймалося, опадало.

Отже, ці речення є складними.

П’яте речення – має лише одну граматичну основу – літак розвертався. Це просте речення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому ускладненому реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати види головних і другорядних членів речення, правильно розставляти розділові знаки між однорідними членами речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Четверте речення є складним, має дві граматичні основи – небо нависало і воно розгорталося, підіймалося, опадало. Друга частина цього речення ускладнена однорідними присудками, що поєднані змішаним зв’язком. Оскільки єднальний сполучник сурядності і є одиничним, кому перед ним ставити не потрібно. У тесті вона є: « …воно розгорталося під вітром, лунко підіймалося, й опадало вниз». Отже, це пунктуаційна помилка.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: одинАдцять, черговИй, цемЕнт, кИдати, пОки.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

-        при зміні слова ненаголошений Е зникає: сонЕчко – сонце;

-        у буквосполученнях -ере-, -еле- (джерело);

-        у словах, які перевіряємо наголосом: вЕсняний – вЕсни, вЕличезний – вЕлич;

-        у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво);

- при зміні слова Е чергується з І: застЕбнути – застІбка

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталеве, виринає.

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (пиріг, кишеня).

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Слово заказати в українській мові має значення не дозволяти робити що-небудь, забороняти.

У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим.

Відповідь – Г.