ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст.

Завдання скеровано на перевірку вміння орієнтуватися у творчості письменників, визначати тематику й художні особливості їхніх творів.

Висловлювання «Автор не тільки із жалем оплакує долю свого друга, але й долю всіх людей, які попали у полум’я страшної, жахливої загарбницької війни. Війна, яка покрила кров’ю гори, і яка породила не ріки, а море сліз» стосується поеми Тараса Шевченка «Кавказ». У творі  автор засуджує царський режим, що веде загарбницьку війну на Кавказі. Шевченко «…із жалем оплакує долю свого друга» Якова де Бальмена, який загинув на цій війні.

Висловлювання «Твір засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру. Щедро використовуючи фольклор, опоетизовуючи народний побут, автор звеличив самобутність духовного життя нашої нації» стосується твору Пантелеймона Куліша «Чорна рада». Це перший історичний роман нової української літератури.

Про «Кайдашеву сім’ю» Івана Нечуя-Левицького йдеться в цитаті «Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору...».

Висловлювання «Це твір-опозиція старого барокового письменства та нових літературних традицій, літературної та простонародної мови, «високої», серйозної тема тики та «низької», гротескної розповіді, античного сюжету та народних персонажів» стосується бурлескно-травестійної поеми Івана Котляревського «Енеїда».

Відповідь: 1Д, 2Г, 3В, 4Б.

ТЕМА: Аналіз літературного твору.

Завдання скеровано на перевірку знання основних теоретико-літературних понять і вміння визначати художні засоби в поезіях.

В останній строфі твору використано порівняння – троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників як, мов, немов, наче, ніби: «Моя мати квітчала мене, як рожу…».

Тавтологія – спеціальне або непередбачене повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів: «А де ж ти, волоцюго, волочився до цього часу?».

Персоніфікація –один із різновидів метафори, у якому неістоти (предмети чи явища) набувають людських ознак і рис: «…густа каша ніби стогнала в горшку…».

Фразеологім хоч у вухо бгай означає «дуже лагідний, тихий, покірний».

Відповідь: 1Г, 2А, 3В, 4Б.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Завдання скеровано на перевірку знання хронології творчості письменників.

Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» написаний 1875 року братами Панасом Мирним  та Іваном Біликом (Панас Якович Рудченко та Іван Якович Рудченко). 

Відповідь: Г.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Завдання скеровано на перевірку знання образів героїв програмових творів. Максим Ґудзь – персонаж соціально-психологічного роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Максим є яскравим типом трагічної особистості, «пропащої сили». Негативний відбиток на його вдачу наклало перебування в москалях: «Хто його зна, що воно за люди, ті москалі... Знаю тільки, що замолоду він те тільки й робив, що пив та гуляв, та волочився. А як оддав батько в москалі, то про його й слух запав... Вернувся жонатим і багатим...».

Відповідь: В.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Завдання скеровано на перевірку вміння розпізнавати персонажів програмових творів. Героями роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» є:

• Грицько Чупруненко – друг Чіпки з дитячих літ. За походженням він селянин, бідняк, «... Козачий син, сирота. Після смерті батька та матері (вони під холеру померли обоє одного-таки й року) громада оддала сироту далекій родичці – вдові Вовчисі; а як піднявся хлопець на ноги, то дід узяв його до себе в поміч коло отари»;
• Христя – дружина Грицька. Вона – весела, турботлива та розумна дівчина, «... Молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина – дядина ще змалку не давала ногам та рукам її одпочивку, призвичаїла до роботи. Хазяйка уподобала наймичку, а наймичка – хазяйку»;
• Іван Вареник – батько Чіпки, його історію описано в другій главі. Іван назвався небожем місцевого жителя і став називати себе козаком Остапом Макаровичем Хрущем – «Та такий з його косар: такий жвавий, такий робочий – невтомний! Усьому лад дає, усім перед веде – отаманує. А через місяць йому обявлено, що тепер він піщанський громадянин  – козак, Остап Макарович Хрущ»;
• Мотря – мати Чіпки. Її чоловік виявився «двужоном», тому Мотрю підняло на глум усе село –«Жінка жонатого чоловіка? покритка-дівка?.. Ні жінка, ні дівка, а замужня вдова... Гріх перед Богом, – чим його замолити? Сором перед людьми, – чим його змити?.. А ще ж, може, і каратись за це прийдеться – хоч не на сім, то на тім світі...».

Відповідь: 1Б, 2А, 3Г, 4В.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст.

Завдання скеровано на перевірку вміння визначати жанри літературних творів.

Твір «Кайдашева сім’я» є повістю, «Катерина» – поемою, «Наталка Полтавка» – драмою, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – романом.

Відповідь: 1В, 2Г, 3А, 4Б.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Іван Карпенко-Карий. «Мартин Боруля».

Завдання скеровано на перевірку знання персонажів програмових творів.

Марися Боруля – працьовита, розумна дівчина, яка висміює батька за його прагнення стати дворянином.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст.

Завдання скеровано на перевірку знання історії розвитку української літератури.

Театр корифеїв – перший професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, цього ж року український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього Микола Садовський наполегливо боровся за українське слово та український театр за часів заборони їх.

Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого та інших славетних акторів уперше названо «корифеями українського театру». З Театром корифеїв також пов’язані імена  Марії Заньковецької, Панаса Саксаганського.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст.

Завдання скеровано на перевірку знання героїв літературних творів, а саме:

• Трохим (наймит) і Трандалєв (повірений) – це персонажі драми Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля»;
• Лушня і Чіпка – це герої роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»;
• Тетерваковський (возний) і Макогоненко (виборний) діють у драмі Івана Котляревського «Наталка Полтавка»;
• Черевань і Невольник – персонажі історичного роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада».

Відповідь: 1В, 2Д, 3А, 4Г.