ТЕМА:Фразеологія. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів, їхнього значення, а також уміння добирати до них синоніми.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо значення запропонованих фразеологізмів:

Без продиху – постійно, без перерви.

Не за горами – скоро, на невеликій відстані від чогось.

Не з того кінця – недоречний початок, неправильно.

Без кінця-краю – дуже багато, значна кількість.

Отже, слово безмежно в четвертому реченні можна замінити фразеологізмом без кінця-краю.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

У слові бетонні подвоєння відбувається на межі різних частин слова (кореня та суфікса).

Розбавлені, обплетені, запалені – це дієприкметники. У цій особливій формі дієслова подвоєння ніколи не відбувається.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних прикметників.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати складні прикметники.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Прикметник яскраво-ядучими потрібно писати через дефіс, оскільки він означає відтінок кольору.

Слово ядучий, ужите стосовно кольору, має значення «колір, що сильно й неприємно діє на зір».

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Число іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки та число іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Форму однини має в тексті іменник смуги, адже відповідно до тексту означає позначає один предмет (злітна смуга).

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Прості та складні речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Просте речення – це речення, у якому наявна одна граматична основа (або її частина).

Складне речення – це речення, у якому є дві або більше граматичних основ, що об’єднані в одне ціле за змістом та інтонацією.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Друге речення має дві граматичні основи – сонце пригрівало, сушило і що пробивалася.

Третє речення теж має дві граматичні основи – полотнища рвалися та дерева тяглися.

Четверте речення теж має дві граматичні основи – небо нависало і воно розгорталося, підіймалося, опадало.

Отже, ці речення є складними.

П’яте речення – має лише одну граматичну основу – літак розвертався. Це просте речення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому ускладненому реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати види головних і другорядних членів речення, правильно розставляти розділові знаки між однорідними членами речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Четверте речення є складним, має дві граматичні основи – небо нависало і воно розгорталося, підіймалося, опадало. Друга частина цього речення ускладнена однорідними присудками, що поєднані змішаним зв’язком. Оскільки єднальний сполучник сурядності і є одиничним, кому перед ним ставити не потрібно. У тесті вона є: « …воно розгорталося під вітром, лунко підіймалося, й опадало вниз». Отже, це пунктуаційна помилка.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: одинАдцять, черговИй, цемЕнт, кИдати, пОки.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

-        при зміні слова ненаголошений Е зникає: сонЕчко – сонце;

-        у буквосполученнях -ере-, -еле- (джерело);

-        у словах, які перевіряємо наголосом: вЕсняний – вЕсни, вЕличезний – вЕлич;

-        у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво);

- при зміні слова Е чергується з І: застЕбнути – застІбка

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталеве, виринає.

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (пиріг, кишеня).

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Слово заказати в українській мові має значення не дозволяти робити що-небудь, забороняти.

У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Словотвір. Основні способи словотворення в українській мові.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені способи словотвору та аналізувати лексичне значення слова.

Відносний прикметник від слова меблі утворюємо за допомогою суфікса -ев-.

Його вживають під час творення прикметників від слів з основою на м’який приголосний: меблі – меблевий.

Слово мебельний є калькою з російської мови.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Займенник. Особливості відмінювання займенників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати займенники.

Займенники відмінюють по-різному: одні – як прикметники, два займенники (скільки і стільки) – як числівник два, а інші – майже кожен по-своєму. Тому потрібно запам’ятовувати відмінювання різних займенників.

Займенник усі (всі) у родовому відмінку має форму усіх.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Будова речення простих та складних речень.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати прості та складні речення, використовувати в мовленні різноманітні синтаксичні конструкції.

Речення Письменник прагнув розповісти про внутрішній світ Івана Дідуха й чому він емігрує побудовано неправильно, адже не зрозуміло, хто емігрує – Іван Дідух чи його внутрішній світ.

Речення можна перебудувати так: «Письменник прагнув розповісти про внутрішній світ Івана Дідуха та з’ясувати причини еміграції свого героя» або «Письменник прагнув розповісти про внутрішній світ Івана Дідуха та з’ясувати, чому його герой емігрує».

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Орфографія. Чергування У-В.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (чергування у / в) та пояснювати їх за допомогою правил.

Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних.

Найпоширенішим засобом милозвучності є чергування у / в. Між двома приголосними потрібно писати у, між двома голосними – в, також між голосним і приголосним обираємо в.

Але перед буквосполученнями св-, лв-, тв-, хв- та схожими, а також перед в-, ф- завжди пишемо у.

Також у пишемо на початку речення перед приголосним та після паузи (коми, тире, двокрапки тощо) перед приголосним.

Якщо застосуємо ці правила до запропонованого речення, то у потрібно буде писати в усіх випадках, окрім відданості і в егоїзмі, адже там прийменник стоїть між двома голосними.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Числівник 100 в усіх відмінках, крім називного й знахідного, має закінчення -а: ста.

Числівники 7 та 80 у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках мають паралельні форми (семи, сімох, семи, сімом, сьома, сімома, на семи, на сімох, вісімдесятьма, вісімдесятьома, вісімдесяти, вісімдесятьох тощо). Зауважмо, що в десятках (а це складні числівники) ми відмінюємо лише другу частину.

Отже, хибними є такі відмінкові форми числівників: сто в Д. в. та М. в. (потрібно ста), ста в З. в (потрібно сто), а також форма сіма в Ор. в.(потрібно сьома або сімома).

Решта числівників мають правильні відмінкові форми.

Відповідь – А.