ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє ваше знання персонажів літературних творів.

Пригадайте головного героя поеми Івана Котляревського «Енеїда». Еней – козацький ватажок, сміливий, відчайдушний, розумний парубок, його батько Анхіз перебуває в царстві мертвих. Еней, шукаючи батька в пеклі, запитує у Сівілли: «Скажи ж, моя голубко сиза… / Чом батька я свого Анхиза / І досі в вічі не видав - Ні з грішними, ні у Плутона…».

Петро Шраменко – головний герой історичного роману Пантелеймон Куліш. «Чорна рада» . Перед тим, як вирушити рятувати кохану Лесю, він роздумує: «Кого я йду рятовати? Хіба в неї нема жениха боронити? Що я за вартовий такий?..».

Степан Боруля, герой трагікомедії Карпенко-Карого «Мартин Боруля», прагне добутися чиновницької посади: «Умственная робота – висшого порядка предмет! Я, брат, зразу аж плакав, як определили мене в казначейство…».

Максим Беркут – герой повісті Івана Франка «Захар Беркут». Наймолодший син Захара Беркута перейняв ідеали батька, хоробро б’ється у першій сутичці з монголами. Закоханий у боярську дочку – Мирославу. Наближаючись до будинків боярських, Максим думав: «Прощай, моя Тухольщино! Прощай, батьку мій, соколе сизий! Прощайте, браття і товариші мої!..»

Відповідь: 1–Б, 2–Д, 3–В, 4–А.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє ваше знання композиційних складників літературних творів.

Урбаністичний роман Валер’яна Підмогильного «Місто» має два епіграфи, один з яких: «Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?».

Григір Тютюнник присвятив свою новелу «Три зозулі з поклоном» не людині, а найвищому людському почуттю: «Любові всевишній…»

Новела «Intermezzo» Михайла Коцюбинського присвячена кононівським полям. Їх власником був Євген Чикаленко, відомий український меценат, який і умовив Михайла Коцюбинського відпочити у своєму маєтку. 

Підзаголовок «Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці» має повість Івана Франка «Захар Беркут».

Відповідь: 1–Д, 2–Г, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє вміння визначати тематику й художні особливості літературних творів.

Основний конфлікт новели «Intermezzo» Михайла Коцюбинського – депресія митця та пошук душевної рівноваги серед природи.

Шовіністичне міщанство проти національного відродження в Україні – конфлікт драми Миколи Куліша «Мина Мазайло».

Революційний фанатизм і святий образ матері розкриває новела «Я (Романтика)» Миколи Хвильового.

Краса людського кохання та ницість воєнних злочинів – конфлікт новели Олеся Гончара «Модри Камень».

Відповідь:1–В, 2–А, 3–Д, 4–Г.

ТЕМА: Література XX ст.

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися у творчості письменників, визначати тематику й художні особливості їх творів. Виконуючи це завдання, уважно прочитайте висловлювання і знайдіть у ньому так звані «маркери», які допоможуть визначити, про який твір ідеться.

Про Миколу Хвильового йдеться в рядках «Революціонер з голови до п’ят, міцно зв’язаний з кращими традиціями української художньої літератури: можна сказати, що шукання …(його) почалися там, де урвалися шукання Коцюбинського». Він один з основоположників пореволюційної української прози, неперевершений майстер малої прозової форми. Микола Хвильовий творчо розвинув художні засади Михайла Коцюбинського.

Микола Куліш є одним «… з найбільш оригінальних українських драматургів першої половини ХХ століття, представник «розстріляного відродження».

Андрій Малишко «у літературу ввійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші стали народними; співпрацював із багатьма композиторами, але найбільше – з Платоном Майбородою». Пригадайте, що музику до поезії «Пісня про рушник» написав композитор Платон Майборода.

Василь Стус – один із найвидатніших українських поетів ХХ сто­ліття. Характеристика його творчості подана в уривку: «Дисципліна слова, лаконізм виразу, надзвичайно широкий словник, що постійно збагачується, ще й незупинне власне словотворення – ось шлях його поезії».

Відповідь: 1–В, 2–Д, 3–А, 4–Г.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розгляньмо рядок А: у слові відбити є звук [д], а у слові проїзний відбувається спрощення, тому звук [д] відсутній.

У рядку Б в обох словах є звук [д]: у слові футбол літера т передає звук [д], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко; у слові зорепад буква д передає звук [д].

У рядку В звук [д] є тільки у слові здавна, а от у слові бджола є африката (звук, який вимовляємо злито) дж.

У рядку Г в слові дружба літера д передає звук [д], а в слові подякував літера д передає звук [д′].

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів з нормативним наголосом.

НЕПРАВИЛЬНО виділено букви на позначення наголошених голосних у таких словах рядка Г: уподОбання, піАла.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: уподобАння, піалА.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

НЕ ДОТРИМАНО правил уживання великої букви в рядку Б.

Зверніть увагу, що прикметники з суфіксом -ськ- потрібно писати з малої літери (шекспірівський стиль), окрім назв на позначення імені чогось, пам'яті чогось (Нобелівська премія).

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Прислівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно писати прислівники.

Літеру и пишуть:

• у кінці прислівників після г, к, х: завбільшки, навкулачки, навпаки, пошепки, навколішки, завглибшки, трохи;
• після к, ч, якщо прислівники мають префікс по-: по-лицарськи, по-корейськи, по-лисячи, по-вовчи, по-людськи. 

З літерою и пишемо також прислівник почасти. 

Літеру і пишуть у кінці прислівника після літер, що позначають м’які та пом’якшені приголосні: тричі, заочі, насторожі.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф пишемо перед я, ю, є, ї після губних приголосних (б, п, в, м, ф): дев’ятеро ластів’яток, слов’янське плем’я.

Не пишемо апостроф після літери р, що позначає м'який приголосний на початку слова чи в середині складу: рятівна, а також перед йо: серйозна.

У словах іншомовного походження апостроф не пишемо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: дебютантка; у слові ін’єкція апостроф пишемо (виняток).

Відповідь: Б.