ТЕМА: Аналіз літературного твору

Еміграція стала для Олеся великою трагедією життя.

У творі автор виражає глибоку любов до рідного краю і страждання, викликані розлукою з ним.

Темі еміграції присвячена також новела Василя Стефаника «Камінний хрест».

Відповідь: Б.

ТЕМА: Аналіз літературного твору

Завдання перевіряє вміння визначати художні образи літературного твору.

У поезії звучить біль розлуки з Україною. Ключові образи твору – чужина, хрест: «Ні! Не пішов би я з ганьбою / Шукать ганьби на чужині… / На хрест?! Однаково мені!».

Відповідь: Б.

ТЕМА: Аналіз літературного твору. Лірика, її тематичні різновиди та жанри

Завдання перевіряє знання основних теоретико-літературних понять.

За способом зображення життя художні твори ділять на три літературні роди – лірику, епос і драму. Твори кожного літературного роду можуть бути різних жанрів.

Лірика виражає почуття, переживання, роздуми людини. Основними жанрами лірики є вірш, послання, пісня, сонет.

Поєднанням лірики та епосу утворено проміжний жанр мішаної форми – ліро-епос (балада, дума, поема та ін.).

Запропонований для аналізу твір – ліричний вірш (твір літератури, написаний віршованою формою).

Відповідь: Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

У словах здається, молотьба, батько виділена літера передає різні звуки. У слові здається сполуку ться вимовляємо як [ц′:а], у слові батько це звук [т′], у слові молотьба це [д′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко.

Розглянемо рядок зі словами рюкзак, аґрус, ґрунтознавець. Виділена літера у цих словах передає однакові звуки: у слові рюкзак теж маємо звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляють дзвінко. Це правильна відповідь.

У наступному рядку в словах контрастний, шістдесят виділена літера не позначає жодного звука. У слові четвер це звук [т]. 

У рядку подружка, дужечка, джгутовий виділена буква теж передає різні звуки: у словах подружка, дужечка це звук [ж], а у слові джгутовий – звук [дж].

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголовами.

Серед запропонованих слів неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного в слові витрати. Правильний наголос – витрати.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних. 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Запропоновані слова – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження в них відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними.

Потрібно пам’ятати, що подовженими можуть бути тільки такі приголосні: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш.

Саме тому в словах верф, стриманість, кров подовження приголосних не відбувається.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: між’ярусний, під’юджувати, роз’їхатися.

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять на початку кореня (розм’якшити, перем’ятий, підв’ялений ) або після голосного та р в корені (солов’їний, верб’я, арф’ярка, стерв’ятник).

Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (сузір’я).

А от у слові подзвякувати апостроф не пишемо, адже перед губним є інший кореневий приголосний.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Зазвичай разом пишемо прислівники на позначення часових проміжків та прислівники, що називають пори року (зранку, улітку, навесні, відтоді, донині).

Прислівники з префіксом по- пишемо з дефісом, якщо в слові є суфікси -ому, -е(є), -єму, -ки. Але разом пишемо потихеньку, бо тут інший суфікс.

Більшість прислівників з початковими на- та за- теж пишемо разом: начисто, навічно, занадто.

Правопис деяких прислівників треба запам’ятати: до вподоби, без упину, в основному.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [и], [е] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [и]) та пояснювати їх за допомогою правил.

И пишемо в словах, які можна перевірити наголосом (смиренний – мир), у буквосполученнях -ри-, -ли- (тривожний, дрижати), також якщо це віддієслівний іменник (умерти, але завмирати – завмирання).

Правопис деяких українських та іншомовних слів потрібно просто запам’ятати: абрикос, меридіан, теоретичний, диригент, метушливий, химерний, метелик, християнин.

Відповідь – Г.