ТЕМА: Фразеологія.

Завдання скеровано на перевірку вміння пояснювати значення фразеологізмів.

Значення поданих фразеологізмів:

• упасти в око – сподобатися;
• ужалити в серце – уразити;
• укласти в голову – пояснити;
• умочити в молоко – посивіти.

Відповідь: 1 – Г, 2 – А, 3 – В, 4 – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні.

Це завдання скеровано на перевірку вміння добирати потрібні розділові знаки в реченні та пояснювати вживання їх.

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку А. У цьому реченні відокремлено комами прикладку, уведену словом «або (тобто)»: «метод оповідок, або вигадування легенд, часто…».

Відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівниковий зворот.

Завдання скеровано на перевірку вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Неправильно побудовано речення в рядку Б: дієприслівниковий зворот «Знаючи основні правила користування грошима» вказує на дію підмета «втрати», хоча за змістом речення це неправильно.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Відмінкові закінчення.

Завдання скеровано на перевірку вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Важливо пам’ятати, що іменники ІІ відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю): українцю.

Рід незмінюваних іменників іншомовного походження, що позначають власні географічні назви, визначають за родовою ознакою (місто, озеро, гора тощо): Батумі (місто) – середній рід, тож старовинне.

Хачапурі – середній рід, оскільки це незмінюваний іменник іншомовного походження, назва неістоти, тож смачне.

Відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання скеровано на перевірку вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Потрібно взяти до уваги, що:

• чоловічі прізвища на приголосний – -ко, -енко, -о – відмінюють як іменники II відміни відповідної групи (Карпенко – Карпенка);
• власне кількісні числівники два, три, чотири  поєднують з іменниками у формі називного відмінка множини (два персонажі);
• складену форму порівняння найвищого ступеня утворюють додаванням слова «найбільш» або «найменш» до звичайної форми прислівника  (оригінально – найбільш оригінально).

Відповідь: Д.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Це завдання скеровано на перевірку знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Немає лексичної помилки в рядку Д: приваблива вакансія. В інших варіантах значення слів дубльовано (тавтологічні словосполучення).

Відповідь: Д.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання скеровано на перевірку вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Без дефіса треба писати слово «нашвидкуруч» (складний прислівник, утворений із кількох основ).

Через дефіс пишуть:

• прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних слів, а також прислівники, у яких є повторення слова або кореня: перші-ліпші, довго-довго;
• складні займенники зі складниками бозна-, будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна- й под. – будь-куди;
• складні прийменники з першою частиною з (із) – з-поміж.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Сполучення йо, ьо.

Завдання скеровано на перевірку навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх правилами, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Звукосполучення [йо] на письмі позначають «йо»:

• на початку слова;
• після приголосного (найчастіше на початку складу);
• після голосного: каньйон, серйозний, знайомство.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання скеровано на перевірку вміння знаходити й виправляти орфографічні помилки згідно з вивченими правилами.

Буквосполучення -ств- на місці пропуску треба писати в обох словах рядка В: дитинство, піратство.

Творення прикметників за допомогою суфіксів -ськ(ий) та іменників за допомогою суфікса -ств(о) пов’язане зі зміною деяких приголосних і самих суфіксів:

• г, з, ж + -ськ(ий), -ств(о) змінюють на -зьк(ий), -зтв(о);
• к, ц, ч + -ськ(ий), -ств(о) змінюють на -цьк(ий), -цтв(о);
• х, с, ш + -ськ(ий), -ств(о) змінюють на -ськ(ий), -ств(о): жіноцтво, козацтво, будівництво, гайдамацтво.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс.

Завдання скеровано на перевірку вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Потрібно згадати, що прикметники, дієприкметники з не пишуть окремо, якщо є залежні слова: не з’ясовані вчасно важливі питання.

Зверніть увагу, що разом не пишуть у:

• префіксі недо-, який указує на неповноту, половинчастість дії в слові «недооцінений»;
• дієслові «непокоїтися» в значенні «турбуватися».

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання скеровано на перевірку вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх правилами.

Подвоєння відбувається за збігу однакових приголосних на межі морфем, частин складноскорочених слів, основи дієслова на -с і постфікса -ся: підданий, клітинний, розрісся, оббивати; у формах теперішнього часу дієслова «лити» й похідних: ллється.

Подвоєні букви треба писати в прислівнику навмання.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання скеровано на перевірку орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні. Готуючись до НМТ, опрацюйте перелік слів із нормативним наголосом, наведений у додатку до Програми ЗНО з української мови.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: нАчинка, вИпадок, дрОва, зАгадка, руслО.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання скеровано на перевірку вміння добирати слова й доречно вживати їх у тексті.

Виконуючи це завдання, обов’язково аналізуйте мікротекст.

У реченні «Поділіть своє помешкання на зони й складіть план прибирання кожної» слово «зони» можна замінити словом «частини», яке в цьому контексті означає ділянка якої-небудь площі, поверхні.

Зверніть увагу, що значення слів, поданих у варіантах А, Б, В, не відповідають стилю запропонованого мікротексту:

• відрізок – невелика частина, шматок чого-небудь;
• сфера – межа поширення чого-небудь;
• шматки – частина відділена, відбита, відрізана і т. ін. від чогось.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Прикладка.

Завдання скеровано на перевірку вміння розпізнавати прикладки в реченні.

Прикладка – різновид означення – є в першому реченні. Вона називає ознаку предмета й водночас, будучи вираженою іменником, дає йому нову назву: методу (якого?) «дама з крильцями».

Відповідь: А.