ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подовження приголосного відбувається у формі орудного відмінка іменника ІІІ відміни в позиції між двома голосними у слові: подорожжю.

В іменниках ІІІ відміни в орудному відмінку подовження відсутнє, якщо приголосні не між голосними: гордістю. У слові праматір теж не відбувається подвоєння: праматір’ю.

Зверніть увагу, що слово нежить є іменником ІІ відміни чоловічого роду, а слово кошеня – іменник ІV відміни середнього роду. У формі орудного відмінка подвоєння в цих словах не відбувається: нежитем, кошеням.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

Правил написання слів іншомовного походження дотримано в рекламному оголошенні рядка Д.

У рядках А, Б, В, Г потрібно виправити помилки:

• м’який знак в іншомовних словах пишеться після літер д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо, о: павільйон;
• у загальних назвах іншомовного походження букви на позначення подовжених приголосних звуків, як правило, не подвоюються: піца;
• апостроф в іншомовних словах пишеться перед я, ю, є, ї після б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: комп’ютер;
• пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»: лабіринт.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми ступенів порівняння прикметників від неправильних.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня порівняння префікса най-: сучасніший – найсучасніший. Але це значення можна також додатково посилити префіксами що- та як-: щонайсучасніше.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівниковий зворот

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Деякі дієприслівники і дієприслівникові звороти за значенням дещо подібні до підрядних частин часу, причини, умови і порівняльних способу дії. Подібні за значенням дієприслівникові звороти і підрядні частини складних речень називаються синонімічними.

Подібність значення дієприслівникових зворотів і підрядних обставинних частин допускає в деяких випадках стилістичну заміну одних конструкцій іншими.

Дієприслівникові звороти можна замінювати підрядними обставинними частинами. Для цього дієприслівник потрібно замінити дієсловом дійсного способу, узгодити з підметом головної частини. Наприклад: 

Вийшовши з густого соснового лісу, ми побачили велике поле маків. – Ми побачили велике поле маків, коли вийшли з густого соснового лісу.

Квіти згортали пелюстки, відчуваючи наближення нічної прохолоди. – Квіти згортали пелюстки, коли відчували наближення нічної прохолоди.

Почувши про приїзд театру мініатюр, учні зібралися в актовому залі. – Учні зібралися в актовому залі, коли почули про приїзд театру мініатюр.

Працюючи в сучасних лабораторіях, потрібно мати глибокі знання. – Потрібно мати глибокі знання, якщо працюєш у сучасних лабораторіях.

Замінити дієприслівниковий зворот підрядним обставинним реченням не можна, якщо дієприслівниковий зворот виконує роль обставини способу дії і відповідає на запитання як? Наприклад: Євген Черниш сидів на траві оддалік, спершись підборіддям на руки.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Займенник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати займенники.

Правильною є форма займенника в словосполученні на тім березі ріки.

В інших варіантах є помилки. Правильними будуть такі форми займенників:

спілкуватися з ними

з твого району

до наших батьків

всім підприємцям

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак не пишемо після н перед ж, ч, ш, щ, -ськ-, -ств-: ниточці.

М’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: повільно; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малюсінький.

М’який знак пишемо в дієсловах перед часткою -ся(сь): переконується.

М’який знак пишемо у слові тьмяний.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Творення форм наказового способу

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових.

Наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, наказ, прохання тощо. Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:

2 ос. однини – -и, нульове закінчення;

1 ос. множини – -імо (-ім), -мо; 2 ос. множини – -іть, -те.

Для 1 особи однини і 3 особи однини й множини окремої форми наказового способу немає, вони створюються описово: хай (нехай) + дієслово.

Отже, правильною є форма наказового способу дієслова в рядку А: подаймо.

Відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прийменники, правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні.

Неправильним є вживання прийменника із-за (когось, чогось), якщо він указує на причину; правильний варіант: через (когось, щось): Школярі знову мають вимушені канікули через люті морози.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака.

Буква ї завжди передає два звуки.

У решті випадків букви я, ю, є передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е].

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, в словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Буква щ завжди передає два звуки – шч.

Африкати дж та дз також передають один звук.

Проаналізуймо запропоновані слова:

У рядку Г однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка: ЩебетаННЯ, мілЬЯрд, хвилястий.

У рядку А у слові жиТТЄдайний на один звук менше.

У рядку Б у слові Щиросердий на один звук більше.

У рядку В у слові вуДЖений на один звук менше.

У рядку Д у слові Явір на один звук більше.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при прямій мові

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак при передачі чужої мови.

Розділові знаки при передачі чужої мови правильно вжито в реченні у варіанті В. Зверніть увагу: якщо слова автора вказують на продовження прямої мови, тоді після них ставиться двокрапка й тире, а друга частина пря­мої мови починається з великої літери: «Ще б ми стільки прочитали, як ти, – докинула Василина і пояснила подрузі: – Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

Якщо слова автора йдуть перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряму мову беруть у лапки. Отже, правильно розставити розділові знаки в реченнях у рядках А, Б і Г треба так:

Один мудрець вдало підмітив: «Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин».

Павло Тичина сказав про Сковороду: «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого – чисту та моральну».

Коли садили капусту, господарка хапалася за голову: «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

Якщо слова автора йдуть після прямої мови, то між ними ставиться кома й ти­ре, а слова автора розпочинаються з малої літери: «А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», – думав учитель.

Відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати числівники на позначення часу.

Пригадаймо, що в українській мові години завжди вказуємо порядковим числівником, який відповідає на питання котра?

Отже, правильно побудовано словосполучення в рядку Д.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Синтаксис. Складнопідрядне речення, його будова

Завдання перевіряє вміння розпізнавати види складнопідрядних речень.

Складнопідрядне речення – це складне речення, у якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматично залежить від головного і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова.

Складнопідрядне речення з підрядним наслідку утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Спадала безмісячна ніч...» вибрати «так що все птаство затихло» (речення має дві граматичні основи, частини поєднані сполучником так що).

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфоепія. Вимова приголосних звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Зверніть увагу, що звук [ґ] – задньоязиковий зімкнено-проривний дзвінкий приголосний. У сучасній українській літературній мові звук [ґ] вживається в небагатьох словах.

Розгляньмо запропоновані слова. Звук [ґ] треба вимовляти в таких словах: обґрунтувати, заґратований, ґудзичок, аґрусовий, ґатунок. Цей звук є також у слові во[ґ]зальний, адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко.

Відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоноване речення.

До слова Гоголя можна поставити питання чия?. Отже, це неузгоджене означення, виражене іменником.

Іменник «говір» є частиною складеного іменного присудка. Дієслово-зв'язка бути в теперішньому часі тут має нульову форму.

До слова Гоголя можна поставити питання кого? чого?. Отже, це прямий додаток, виражений іменником у Р. в. Зауважмо, що прямий додаток називає предмети, процеси, стани, на які безпосередньо переходить дія. Найчастіше виражається іменником у знахідному відмінку (без прийменника), що сполучається з перехідними дієсловами. Прямий додаток іноді вживається у формі родового відмінка без прийменника: коли дія переходить лише на частину предмета, наприклад: перекласти Гоголя.

До слова неповторний можна поставити питання який?. Отже, це узгоджене означення, виражене прикметником.

Відповідь: 1–Д, 2–А, 3–Б, 4–Г.