ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прийменники, правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні.

Неправильним є вживання прийменника із-за (когось, чогось), якщо він указує на причину; правильний варіант: через (когось, щось): Школярі знову мають вимушені канікули через люті морози.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака.

Буква ї завжди передає два звуки.

У решті випадків букви я, ю, є передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е].

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, в словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Буква щ завжди передає два звуки – шч.

Африкати дж та дз також передають один звук.

Проаналізуймо запропоновані слова:

У рядку Г однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка: ЩебетаННЯ, мілЬЯрд, хвилястий.

У рядку А у слові жиТТЄдайний на один звук менше.

У рядку Б у слові Щиросердий на один звук більше.

У рядку В у слові вуДЖений на один звук менше.

У рядку Д у слові Явір на один звук більше.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при прямій мові

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак при передачі чужої мови.

Розділові знаки при передачі чужої мови правильно вжито в реченні у варіанті В. Зверніть увагу: якщо слова автора вказують на продовження прямої мови, тоді після них ставиться двокрапка й тире, а друга частина пря­мої мови починається з великої літери: «Ще б ми стільки прочитали, як ти, – докинула Василина і пояснила подрузі: – Взимку цілі ночі просиджує над книжками».

Якщо слова автора йдуть перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряму мову беруть у лапки. Отже, правильно розставити розділові знаки в реченнях у рядках А, Б і Г треба так:

Один мудрець вдало підмітив: «Чим більше пізнаєш людей, тим більше починаєш любити тварин».

Павло Тичина сказав про Сковороду: «Великий наш філософ щедру залишив нам спадщину по собі: обсягом широку, змістовністю глибоку і щодо світогляду свого – чисту та моральну».

Коли садили капусту, господарка хапалася за голову: «Дай же, Боже, час добрий! Щоб моя капусточка приймалась і в головки складалась, щоб із кореня була коренистая, а із листу голосистая!»

Якщо слова автора йдуть після прямої мови, то між ними ставиться кома й ти­ре, а слова автора розпочинаються з малої літери: «А в нашій учительській роботі треба, щоб минули роки й десятиліття, поки стане людиною той, хто несміливо переступив поріг школи і вивів на папері олівцем перші палички та кружечки, написав перше слово», – думав учитель.

Відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати числівники на позначення часу.

Пригадаймо, що в українській мові години завжди вказуємо порядковим числівником, який відповідає на питання котра?

Отже, правильно побудовано словосполучення в рядку Д.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Синтаксис. Складнопідрядне речення, його будова

Завдання перевіряє вміння розпізнавати види складнопідрядних речень.

Складнопідрядне речення – це складне речення, у якому одне просте речення є головним, а інше (підрядне) граматично залежить від головного і з'єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова.

Складнопідрядне речення з підрядним наслідку утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Спадала безмісячна ніч...» вибрати «так що все птаство затихло» (речення має дві граматичні основи, частини поєднані сполучником так що).

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфоепія. Вимова приголосних звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Зверніть увагу, що звук [ґ] – задньоязиковий зімкнено-проривний дзвінкий приголосний. У сучасній українській літературній мові звук [ґ] вживається в небагатьох словах.

Розгляньмо запропоновані слова. Звук [ґ] треба вимовляти в таких словах: обґрунтувати, заґратований, ґудзичок, аґрусовий, ґатунок. Цей звук є також у слові во[ґ]зальний, адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко.

Відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоноване речення.

До слова Гоголя можна поставити питання чия?. Отже, це неузгоджене означення, виражене іменником.

Іменник «говір» є частиною складеного іменного присудка. Дієслово-зв'язка бути в теперішньому часі тут має нульову форму.

До слова Гоголя можна поставити питання кого? чого?. Отже, це прямий додаток, виражений іменником у Р. в. Зауважмо, що прямий додаток називає предмети, процеси, стани, на які безпосередньо переходить дія. Найчастіше виражається іменником у знахідному відмінку (без прийменника), що сполучається з перехідними дієсловами. Прямий додаток іноді вживається у формі родового відмінка без прийменника: коли дія переходить лише на частину предмета, наприклад: перекласти Гоголя.

До слова неповторний можна поставити питання який?. Отже, це узгоджене означення, виражене прикметником.

Відповідь: 1–Д, 2–А, 3–Б, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в різних видах речень

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у простому та складному реченнях.

Комою потрібно відокремити прикладку в реченні «Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні».

Двокрапку потрібно поставити в безсполучниковому реченні, друга частина якого розкриває зміст першої: «Я з тобою все життя поділю: хліб і сіль і краплину щастя».

Тире між підметом і присудком уживаємо в реченні «Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, а ще гірше – спати, спати і спати на волі».

Знак оклику ставимо після вигуку, що є еквівалентом речення: «О ні! Являйся, зіронько, мені хоч в сні».

Відповідь: 1–В, 2–Г, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Лексикологія. Пряме та переносне значення слова

Завдання перевіряє вміння добирати слова в переносному значенні й доречно їх уживати в тексті.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Зауважмо, слово в переносному значенні – назва образна, перенесена з одних предметів і явищ на інші. 

У переносному значенні вжито в тексті виділене слово в реченні «У моїй батьківщині осінь по/тихеньку ступає в червоних чобітках заквітчана в соняшники й китиці винограду».

Відповідь – В.

ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів і розуміння їх значень. 

Фразеологізмом є вислів з тексту «бабине літо», він має значення «теплі, сонячні дні на початку осені. Павутиння, що літає в повітрі в теплі осінні дні».

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами. Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту. 

У цьому тексті слова на/світанні є іменником із прийменником, отже, пишуться окремо. 

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Прислівник

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Під час розв’язання цього завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо його й поставимо запитання до виділених слів:

Слова доріжками, хлібом, калиною є іменниками в орудному відмінку, відповідають на питання чим?

Слово часом у тексті є прислівником, адже відповідає на питання коли?

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Види складних речень

Виконуючи це завдання, визначте граматичні основи другого, третього, четвертого й п’ятого речень.

Пригадайте, що складне речення має у своєму складі дві і більше граматичних основ. Саме таким є друге речення.

Зверніть увагу, що в цьому реченні дві граматичні основи: Удосвіта часом кукурікають півні, вечорами линуть догори сині димочки. Речення є складним безсполучниковим. 

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Односкладні речення

Завдання перевіряє вміння розпізнавати типи односкладних речень.

Односкладними називають речення з одним головним членом.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Означено-особовим є речення «Вечірнє сонце, дякую за день!», граматична основа якого – присудок у формі 1 особи однини. Зверніть увагу, що звертання вечірнє сонце не є членом речення.

Неозначено-особовим є речення «Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони», головний член тут – присудок у формі множини минулого часу.

Узагальнено-особовим є речення «Учи дітей не страшкою, а ласкою». У таких реченнях присудок вказує на дію, яка може виконуватися будь-якою, тобто кожною особою, тому вони переважно вживаються у прислів’ях та приказках.

Безособовим є речення «Із можливого в чудесне перекинуто мости», присудок у цьому реченні виражений дієслівною формою на -то.

Речення «Яка орда нам гідність потоптала?» є двоскладним.

Відповідь: 1–Г, 2–А, 3–Б, 4–В.