ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• при зміні слова ненаголошений Е стає наголошеним: весняне – весни, величезний – велич;
• при зміні слова ненаголошений Е зникає:сонечко – сонце:
• у буквосполученнях –ере-, -еле- : джерело;
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марЕво;

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів: виринає (а також рИне), пиріг, кришталеве.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо запропоновані в завданні слова.

Роса – крапля води, що осідає на поверхні ґрунту, рослин і інших предметів.

Зросійщений – той, хто перейшов на російську мову, засвоїв російську культуру, російський спосіб життя.

Зрошувати – укривати краплинками, бризками, зволожувати.

Обрости – укритися якоюсь рослинність, зарости кругом, з усіх боків.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо наведені словосполучення.

Слово здавати в українській мові має значення передавати кого-небудь, що-небудь тому, хто ним має відати, володіти. У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим. Правильно має бути складати іспит.

Відповідь – Б.

ТЕМА:Морфологія. Відмінювання іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Закінчення – це змінна частина слова.

Незмінними в українській мові є іменники іншомовного походження (бюро, журі, кенгуру, турне, ательє, графіті, жалюзі, тире, інтерв’ю).

Слова шитво, вапно, вікно – власне українські слова. Отже, вони відмінюються.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Повні й неповні речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти повні й неповні речення, використовувати в мовленні різноманітні синтаксичні конструкції.

Повне речення зрозуміле поза контекстом, а в неповному реченні бракує одного або більше потрібних членів речення, які встановлюють з попереднього контексту чи мовленнєвої ситуації.

Речення Згаяного часу і конем не доженеш є повним. Це односкладне узагальнено-особове речення, у якому підмет легко встановлюється.

Речення Пахло колосом, стернями і волошками теж повне. Це односкладне безособове речення, зміст якого повністю зрозумілий. Дія тут мислиться без діяча (підмета).

Речення На прощання, милий брате, що сказать тобі? Теж повне, односкладне, ускладнене поширеним звертанням.

У реченні По блакитному степу вороний вітер синтаксичний центр виражено лише підметом. Але також тут є обставина по блакитному степу, а обставина – це завжди група присудка. Отже, це двоскладне неповне речення.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичне значення слів; добирати доречні слова в тексті.

Уважно перегляньте весь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно підібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Слова потрудився, похазяйнував, попорався – синоніми, адже вони означають одну дію з різними відтінками (виконувати якусь певну роботу, упорядковувати щось). Слово полаявся має значення посварився, посперечався. Отже, це слово не можна використати на місці пропуску.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Написання прислівників разом та окремо.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до тексту, оскільки написання цих слів залежить від контексту.

Слова надвечір та уранці – це прислівники, які означають час, тому їх потрібно писати разом.

Прислівник догори теж потрібно писати разом, адже він указує напрямок.

А от прислівник без упину – це прислівник, який завжди потрібно писати окремо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їх значення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати значення вставних слів.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення.

Є різні групи вставних слів, а саме: вказівка на джерело повідомлення, зв’язок з попередньою думкою, невпевненість, припущення, емоційне ставлення до змісту висловленого.

Вставне слово значить пов’язує речення в тексті, передає зв’язок між ними.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в складному реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати види речення, ставити правильні розділові знаки на межі частин складного речення.

Речення (4) – це складне складнопідрядне речення. На межі частин такого речення завжди потрібно ставити кому.

Отже, правильні розділові знаки в (4) реченні такі: Уранці листя без упину опадало на землю, лягало покорченими долоньками, наче все ще просило хоч краплиночку тепла.

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі.

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. У решті випадків букви я, ю, є передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. Буква ї завжди передає два звуки. Отже, у словах Юшечка, бджолосім’Я, розмаЇтість, Єднання, сором’Язливість, рум’Янець букви я, ю, є, ї позначатимуть два звуки.

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Африкати ДЖ та ДЗ також передають один звук (надзьобувати, бджолосім’я, джерельце, дзеркальце).

Буква Щ завжди передає два звуки – ШЧ (щасливець, щирість, щільний).

Подвоєні приголосні завжди передають один звук (обличчя, єднання).

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку А у слові надзьобувати на два звуки менше, у слові юшечка на один звук більше, у слові щасливець – однакова кількість.

У рядку Б у словах бджолосім’я, розмаїтість однакова кількість букв і звуків, а у слові обличчя – на один звук менше.

У рядку В у всіх словах однакова кількість букв і звуків.

У рядку Г у слові джерельце на два звуки менше, у слові льодовий на один звук менше, у слові щільний – однакова кількість букв і звуків.

У рядку Д однакова кількість звуків і букв у словах зшивати, рум’янець, а у слові дзеркальце – на два звуки менше.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Слово повчальний в українській мові має значення «той, який містить у собі повчання, служить уроком, збагачує знаннями, досвідом». Отже, лексично правильне словосполучення утворить прикметник повчальний з іменником досвід.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

У слові осінній подвоєння відбувається на межі частин слова (кореня та суфікса).

В іменниках ІІ відміни середнього роду відбувається подвоєння приголосних д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш у позиції між двома голосними. Отже, натхнеННі, горіННі, риштоваННях. У слові радісно подвоєння не відбувається.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ з різними частинами мови.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Прислівник не високо, а низько потрібно писати окремо, бо тут є протиставлення.

Не надано, не відчув, не сказавши потрібно писати окремо, адже дієслова з часткою НЕ пишемо саме так.

У словосполученні невже ми зустрілися частку невже потрібно писати разом.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Через дефіс треба писати прислівники, які

• мають префікс по- та суфікси -ому, -єму, -е, -є, -и (по-нашому, по-сучасному, по-друге, по-третє та виняток по-латині);
• утворені повтором однакових, схожих, протилежних прислівників (ледве-ледве, сяк-так, врешті-решт, вряди-годи, мало-помалу, десь-інколи, віч-на-віч);
• утворені за допомогою часток казна-, хтозна-, будь-, - небудь (хтозна-куди, будь-коли, як-небудь);
• утворені за допомогою часток -бо, -но, -то, -от, -таки (десь-то).

Відповідь – В.