ТЕМА: Фразеологія

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів і розуміння їх значень. 

Фразеологізм ужито в рядку В. «Байдики бити» означає «нічого не робити, ледарювати».

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Види складних речень

Завдання перевіряє вміння розпізнавати види складних речень.

Виконуючи це завдання, визначте граматичні основи речень.

Пригадайте, що складне речення має у своєму складі дві і більше граматичних основ.

Саме таким є речення в рядку Б. Зверніть увагу, що в цьому реченні дві граматичні основи: На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч. Речення є складносурядним, частини об’єднуються в одне ціле за допомогою протиставного сполучника а.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати невідмінювані іменники.

До невідмінюваних іменників належать: загальні та власні назви іншомовного походження з кінцевим: -а (-я), -о, -у(-ю), -е(-є), -і: бюро, журі, кенгуру, турне, ательє, тире, жалюзі, графіті, інтерв’ю.

Зверніть увагу, що слова вікно, вапно, колесо відмінюються. 

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Орфографічну помилку допущено в слові рядка А: не відбувається подвоєння в дієприкметникових суфіксах: замріяний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні

Завдання перевіряє вміння правильно розставляти розділові знаки в реченнях. 

Пунктуаційну помилку допущено в третьому реченні: потрібно відокремити комою дієприкметниковий зворот після означуваного слова: «Схожі вони на бірюзові намистинки, розгублені чиєюсь невинною рукою між вузеньких листочків боязкої травиці».

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Вставні слова 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вставні слова в реченні. 

Вставні слова – це слова, які граматично не є членами речення, та існують у реченні для вираження певного ставлення мовця, оформлення думки та інших додаткових цілей. 

Слово «може» є вставним у четвертому реченні, оскільки воно не відповідає на питання й не є членом речення, виражає невпевненість, сумнів. 

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Щоб з’ясувати, який голосний Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: зеленіти, бо зЕлень; веселощі, бо вЕсело.

Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: вишенька, мавпеня, книжечка; у сполученнях -ере-, -еле-: шелест, велетень, берегти; у суфіксах -еньк, -есеньк, -енк, -ен, -ер, -ечк, -тель: ріднесенький, восьмеро, визволитель.

Пишемо Е, якщо при змінюванні слова сумнівний звук випадає: шершень, бо шершня; жоден, бо жодного.

Пишемо Е після ж, ч, ш, дж, й перед м’яким приголосним, а також перед складами з е та и: чернетка.

И пишемо у відкритих складах -ри-, -ли-: тривожний;

У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И ніяк не перевіряється, такі слова треба запам’ятати:  мигдаль, пиріг (пиріжок), кишеня (кишеньковий), кисень, сезонний.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє ваше вміння знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила. Усі слова написано правильно в рядку Б. Зверніть увагу, що помилки є в таких словах:

Вохкість –  правильно писати вогкість, хоч у словах легкий, вогкий, нігті, кігті, дегтяр [г] знеголошується й може оглушуватися до звуку [х]: [вохкий].

Французський – при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються фонетичні зміни: г, ж, з + -ськ-(ий) = -зьк-(ий): француз – французький.

Слова надхнення, свідотство правильно писати так: наТхнення, свідоЦтво.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних (б, п, в, м, ф):  марнослів’я, скип’ятити, львів’янин, підрум’янений, дев’яносто, Карп’юк;
• після р (в кінці складу): подвір’я, Мар’яна;
• після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї):  пів’яблука, з’являтися, пан’європейський, між’ярусний але безініціативний; 
• у слові Лук’ян і похідних: Лук’яненко.

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: Святослав, але торф’яний. Апостроф не ставимо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е: ряжанка.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних  ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р:  кон’юнктура. 

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: фюзеляж.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

У загальних назвах іншомовного походження приголосні зазвичай не подвоюються: група, асиміляція, інтелект, алея.

Подвоєння зберігається в загальних назвах слів-винятків: мадонна.

При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо, якщо в мові вживається слово без префікса: інновація (новація), ірраціональний (раціональний).

Подвоєні приголосні зберігаються у власних назвах та в похідних: Голландія, Пікассо, роттердамець, діккенсівський, буддист, галльський

Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на ту саму букву: годинник. 

У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: священний.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників 

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми ступенів порівняння прикметників від неправильних. 

Форми ступенів порівняння прикметників правильно утворено в рядку А.

Не утворюють ступені порівняння прикметники, які називають абсолютну якість: сліпий; які мають префікси пре-, за-, ультра- та ін.: пресильніший.

Не можна утворювати ступенi порiвняння прикметникiв за допомогою слова самий: самий тонкий.

Зверніть увагу, що складена форма порівняння вищого ступеня утворюється шляхом додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: видатний – більш видатний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком. Не може мати дієприслівникового звороту односкладне безособове речення.

Отже, граматично правильне продовження речення «Обираючи стиль одягу,..» матиме, якщо додати до нього частину, подану в рядку Б.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прийменники, правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні.

Граматично правильно утворено словосполучення в рядку В.

Прийменник по властивий українській мові, коли йдеться про місце дії, мету дії, час, міру, кількість чогось, а також сферу діяльності: виплатити по сто гривень. Функціонування прийменника по в таких випадках є нормативним, проте надужиття цим прийменником призводить до небажаних повторень певних висловів, що сьогодні трапляється доволі часто.

В інших випадках, наведених у завданні, цей прийменник треба замінити безприйменниковими конструкціями або відповідними синонімічними прийменниками:

• програміст по професії – програміст за професією;
• відправити по пошті – відправити поштою; 
• дбайливий по відношенню до майна – дбайливий стосовно роботи;
• подорожувати по європейським країнам – подорожувати європейськими країнами.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Поєднання іменників з числівниками 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно поєднувати числівники з іменниками.

Зверніть увагу, що власне кількісні числівники два, три, чотири поєднуються з іменниками у формі називного відмінка множини. Отже, правильно узгоджений числівник з іменником у реченні «Квартет утворюють чотири виконавці».

Виправмо помилки в рядках Б, Г, Д: два сценарії, чотири прожектори, два з половиною місяці.

Дробовий числівник півтори вимагає форми родового відмінка ж. р. однини, а числівник півтора – родового відмінка ч. р. або с. р. однини, тому правильною формою в рядку В є півтори години. 

Відповідь – А.