Завдання за темою з української мови та літератури

ТЕМА: Іменник. Кличний відмінок

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також врахувати групу.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Іменники пісня, земля, Зоя, подруга, художниця, мрія, Надія, площа – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменники пісня, земля, художниця (м’яка група) матимуть закінчення – е (пісне, земле, художнице). Після голосних та апострофа в іменниках І відміни буде закінчення -є. Отже, Зоє, мріє, Надіє. А іменник подруга належить до твердої групи. Отже, матиме в кличному відмінку закінчення -о: подруго. Іменник площа належить до мішаної групи, тому площе (закінчення -е).

Іменники друг, Григорій, Київ, директор, козак, Степан, школяр, добродій, Віктор, хлопець, Іван, товариш належать до другої відміни. Отже, іменники м’якої групи Григорій, добродій, матимуть у кличному відмінку закінчення    -ю: Григорію, добродію. Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е . Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних: хлопець – хлопче. Іменники Київ, Степан, Віктор, Іван належить до твердої групи, не мають суфікса , тому матимуть закінчення -е. Іменники козак та друг теж належить до твердої групи, але в цих словах відбувається чергування приголосних: козак – козаче, друг – друже. А іменник мішаної групи товариш відповідно матиме закінчення -у: товаришу. Більшість іменників на -р належать до твердої та мішаної груп, тому мають закінчення -е :директоре, школяре.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення (проста й складена форми)

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою слів найбільш, найменш, які додають до звичайної форми прикметника: найбільш новий.

Словосполучення, запропоновані в рядках А, Б, В, не мають граматичних помилок.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Подовжуються і відповідно їх позначають подвоєними буквами такі приголосні: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш – за умови, якщо вони стоять між двома голосними. Тому подвоєння не відбуватиметься в таких словах: верф, лазур, буденність, кров.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, розрізняти правильні та неправильні відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоновані словосполучення.

Займенник твій при відмінюванні в місцевому відмінку має паралельні форми – на твоєму на твоїм.

Правильно утворено вищий ступінь порівняння прикметника менш досвідчений, ця форма утворюється додаванням слів більш, менш до звичайної форми прикметника.

Правильно також утворена особова форма дієслова у словосполученні хочуть долучитися.

А у варіанті тривалих подорожів неправильно утворено форму слова подорожів. Іменники третьої відміни з основою на шиплячий у родовому відмінку множини мають закінчення -ей. Отже, подорожей.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Прийменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Сполука слів «їздити по понеділкам» є помилковою, замість неї потрібно вживати щопонеділка.

Зверніть увагу, що іменники ІІ відміни множини в місцевому відмінку мають закінчення -ах: понеділках.

Відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія. Займенник. Особливості відмінювання займенників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати займенники.

Займенники відмінюють по-різному: одні – як прикметники, два займенники (скільки і стільки) – як числівник два, а інші – майже кожен по-своєму. Тому потрібно запам’ятовувати відмінювання різних займенників.

Займенник усі (всі) у родовому відмінку має форму усіх.

Відповідь – В.

ТЕМА:  Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Під час розв’язання цього завдання обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо його.

Виконуючи це завдання, необхідно ставити подвійне відмінкове питання.

Сонце кидає кого? що? хвилі – знахідний відмінок.

Бринять хто? що? бджоли – називний відмінок.

Щось торкнулося кого? чого? руки – родовий відмінок.

Затамувавши кого? що? подих – знахідний відмінок.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Зауважмо, що іменники другої відміни чоловічого роду в родовому відмінку множини мають закінчення -ів (-їв). Отже, барвистих ярмарків.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подовження приголосного відбувається у формі орудного відмінка іменника ІІІ відміни в позиції між двома голосними у слові: подорожжю.

В іменниках ІІІ відміни в орудному відмінку подовження відсутнє, якщо приголосні не між голосними: гордістю. У слові праматір теж не відбувається подвоєння: праматір’ю.

Зверніть увагу, що слово нежить є іменником ІІ відміни чоловічого роду, а слово кошеня – іменник ІV відміни середнього роду. У формі орудного відмінка подвоєння в цих словах не відбувається: нежитем, кошеням.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні відмінкові форми іменників від помилкових. 

У називному відмінку множини іменники другої відміни чоловічого роду твердої групи мають закінчення -и: паспорти.

Відповідь – В.

ТЕМА: Іменник. Відмінювання іменників

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів і відрізняти їх від помилкових.

Неправильно утворено форму слова у варіанті А. Згадаймо, що іменники ІІ відміни середнього роду в Р. в. множини (більшість) мають нульове закінчення: узбереж.

Відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо його.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Втрачали кого? що? барви – знахідний відмінок.

Минали хто? що? дні – називний відмінок.

Хто? що? степи – називний відмінок.

Ріжечок кого? чого? хмари – родовий відмінок.

Відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Неправильно утворено форму кличного відмінка іменника у варіанті Б. Іменники ІІ відміни чоловічого роду м’якої групи в кличному відмінку мають закінчення -у(ю): Андрію.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Зверніть увагу, що слова метро, кіно, бюро є незмінними іншомовними іменниками, а слово пальто змінюється за відмінками, тому в родовому відмінку матиме закінчення -а: ґудзики до нового пальта.

Зауважте, що жіночі прізвища, які закінчуються на приголосний та -о, також не відмінюються, тому картини Марії Приймаченко.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Іменник. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить  від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Іменники Настя, Наталя, Стефанія, бабуся, сестра  – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменник Настя (м’яка група) матиме закінчення -е  – Насте, а іменники Наталя, бабуся (ласкава форма) – закінчення -ю  – Наталю, бабусю. Після голосних та апострофа в іменниках І відміни буде закінчення -є. Отже, Стефаніє. А іменник сестра належить до твердої групи. Отже, матиме в кличному відмінку закінчення -о: сестро.

Іменники учитель, лікар, викладач, Олександр, Дмитро, хлопець, Юрій  належать до ІІ відміни. Отже, іменники м’якої групи учитель, лікар, Юрій  матимуть у кличному відмінку закінчення -ю: лікарю, Юрію, учителю. Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е . Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних: хлопець – хлопче. Іменники Олександр і Дмитро належить до твердої групи – Олександре, Дмитре. А іменник мішаної групи викладач відповідно матиме закінчення -у: викладачу.

Отже, правильно утворено форму кличного відмінка іменників в усіх випадках, крім слова Юрій (правильно має бути не Юріє, а Юрію).

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо мікротекст.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

На картинах (кого? чого?) школи – родовий відмінок.

У переддень (кого? чого?) катастрофи – родовий відмінок.

Куштує (кого? що?) конфітюри – знахідний відмінок.

Старечі (хто? що?) світанки – називний відмінок.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоноване речення.

На місці першого пропуску потрібно поставити іменник четвертої відміни коліща в родовому відмінку. Пам’ятаємо, що при відмінюванні іменників цієї групи з’являються суфікси -ат-, -ят-. Отже, коліщати.

Іменник Ігор належить до м’якої групи другої відміни. Отже, правильна форма цього слова в орудному відмінку Ігорем.

У родовому відмінку множини іменник другої відміни співгромадянин має нульове закінчення, адже втрачає в цій формі суфікс -ин-. Отже, співгромадян.

А іменник першої відміни галузь у родовому відмінку множини має закінчення -ей: галузей.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоновані словосполучення.

В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на -о (вдячність Ірині Савченко) та на приголосний (офіс Марини Козачук).

Також не відмінюються деякі іншомовні жіночі та чоловічі прізвища, зокрема Дюма (роман Олександра Дюма).

Українські чоловічі прізвища на приголосний та -ко змінюються. Отже, практикум Івана Ющука, Концерт Олега Білоноженка.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить  від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

Іменники Настя, Олеся – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменник Настя (м’яка група) матиме закінчення -е  – Насте, а іменник Олеся (ласкава форма) – закінчення     -ю  – Олесю.

Іменники учитель, боєць, хлопець, лікар, Сергій, кобзар,  мудрець, край знавець –  іменники другої відміни. Отже, іменники м’якої групи учитель, лікар, Сергій, кобзар, край матимуть у кличному відмінку закінчення –ю: лікарю, Сергію, кобзарю, краю.

Іменник мішаної групи каменяр – закінчення -е: каменяре.

Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е. Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних : хлопець – хлопче.

Іменники боєць, знавець, мудрець традиційно мають у кличному відмінку  закінчення -ю: знавцю, мудрецю, бійцю.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків

Правильне написання цих слів у формі орудного відмінка однини: «міццю», «статтю», «продажем» (це іменник чоловічого роду);  «сталлю», «дробом» (це іменник чоловічого роду), «сумішшю»; «поміччю», «сіллю», «доповіддю»; «віссю», «миттю», «ступенем» (це іменник чоловічого роду); «путтю», «річчю», «шампунем» (це іменник чоловічого роду);

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а(-я) мають назви:

• чітко окреслених речей або будов: зошита;
• населених пунктів і географічних назв із наголошеним закінченням: Тернополя;
• назви відрізків часу, днів тижня і місяців: понеділка; 
• наукові назви іншомовного походження: ромба;
• назви істот у звичайній і зменшено-пестливій формі: президента.

Закінчення -у(-ю) мають назви:

• установ, закладів, організацій, об’єднань держав: театру, університету;
• географічні назви без наголосу на закінченні: Криму, Байкалу, Казахстану;
• речовин: соку, продукту;
• абстрактні іменники чоловічого роду:  характеру, виду;
• дерев, кущів: вишняку.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а(-я) мають:

• назви населених пунктів і географічних назв з наголошеним закінченням: Дінця
• назви будівель, приміщень, споруд: сектора
• назви чітко окреслених предметів: барометра

Закінчення -у(-ю) мають:

• назви країн, регіонів, територій: Лівану
• назви будівель, споруд, приміщень та їхніх частин: метрополітену, музею але: гуртка
• назви трав’янистих рослин: бузку
• назви процесів, станів, властивостей, ознак: задуму, звуку
• явища природи: землетрусу, тиску
• збірні поняття: концерту, але: гуртка
• назви спортивних ігор і танців: баскетболу

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

У родовому відмінку множини іменники першої відміни мають нульове закінчення або закінчення -ей, -ів.

Нульове закінчення мають іменники твердої, м’якої та мішаної груп: бур, культур, галерей, мозаїк.

Зверніть увагу, що кілька іменників жіночого роду закінчуються на -ей: мишей, ескадрилей, статей, свиней, сімей.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку Д. У кличному відмінку однини іменники першої відміни м'якої групи мають закінчення -е: героїне.

Більшість безсуфіксних іменників другої відміни твердої групи утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -е: Назаре, генерале; іменники другої відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю), але Ілле.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а(-я) мають:

• назви населених пунктів: Львова, Миргорода, Харкова 
• назви мір довжини, ваги, часу: вольта
• числові назви: десятка
• наукові назви іншомовного походження: займенника
• органів і частин тіла: язика
• назви рослин: нарциса

Закінчення -у(-ю) мають:

• назви регіонів, країн: Криму
• назви будівель, споруд, приміщень та їхніх частин: фонтану
• переважна більшість слів зі значенням місця, простору: кварталу
• назви речовин, маси, матеріалу, але: хліба;
• збірні поняття, але: табуна
• назви станів, хвороб: кору 

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку Б. У кличному відмінку однини іменники І відміни м'якої групи мають закінчення -е: воле. 

Більшість безсуфіксних іменників ІІ відміни твердої групи утворюють кличний відмінок за допомогою закінчення -е: Богдане; деякі іменники ІІ відміни, що закінчуються на -ець, мають у кличному відмінку закінчення -е: шевче; іменники ІІ відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю), але Ілле.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінювання іменників.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні відмінкові форми від помилкових.

Іменники І відміни після літер ж, ч, ш, щ (мішана група) в орудному відмінку однини мають закінчення -ею. Отже, потрібно писати: душею, мишею, кручею, прощею, пущею.

Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -ою. Отже, посухою, повагою, книжкою, м’ятою, Оленою, новиною.

Іменники І відміни м’якої групи мають в орудному відмінку закінчення -ею. Отже, неділею, сотнею, вишнею, оселею, тополею, легенею, статтею.

Іменники І відміни з основою на -й в орудному відмінку однини мають закінчення -єю. Отже, мрією, Францією.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника 

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а(-я) мають:

• назви чітко окреслених речей або будов: автомобіля, бюлетеня
• назви осіб, власні імена та прізвища: Куліша
• назви населених пунктів і географічних назв з наголошеним закінченням: Дніпра, Ужгорода, Тернополя
• назви відрізків часу, днів тижня і місяців: вівторка, четверга
• мір довжини, ваги часу: гектар, мільйон, але: віку
• наукові назви іншомовного походження: параграфа, квадрата, суглоба, шлунка
• назви дерев: ясеня

Закінчення -у(-ю) мають:

• назви будівель, споруд, приміщень, але: млина 
• назви населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в Р. в. закінчення -у: Кривого Рогу
• абстрактні іменники: характеру
• назви місця, простору: лугу

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення.

Зверніть увагу, що слово пальто за традицією відмінюємо. Це слово вживаємо також і в множині: Розпочинається сезонний розпродаж зимових пальт.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

В орудному відмінку однини іменники першої відміни твердої групи мають закінчення -ою, м'якої та мішаної груп – -ею, після голосного та апострофа – -єю: пісня, кручею, колією, вулицею, сім’єю, надією, шаблею, кулею, перемогою, ношею.

В орудному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ом, -ем (-єм) і -ям, -им: закінчення -ом мають усі іменники чоловічого та середнього роду твердої групи, -ем (після голосного та апострофа -єм) – іменники чоловічого та середнього роду мішаної та м'якої груп (крім іменників середнього роду, що закінчуються на -я): кухарем, ячменем, стилем, прізвищем, мікрофоном, перпендикуляром, роєм, плечем, слюсарем, калачем, кущем, кобзарем, слухачем, бригадиром, букварем, днем, гаєм, солов’єм.

Відповідь: 1, 4, 6.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Усі іменники у формі родового відмінка однини мають закінчення -а(-я) в рядках 1, 4, 6.

Зверніть увагу, що закінчення -а(-я) мають:

• назви населених пунктів та географічні назви з наголошеним закінченням: вулиці Києва, доїхали до Іртиша;
• назви осіб, власні імена та прізвища: кабінет директора;
• назви мір довжини, ваги, часу: не вистачає кілограма, зібрали з гектара;
• назви машин та їхніх деталей: зупинка трамвая, з останнього вагона;
• терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: сума сторін трикутника;
• назви чітко окреслених предметів: виписав із підручника.

Відповідь: 1, 4, 6.

ТЕМА: Морфологія. Іменник 

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Закінчення -а у формі родового відмінка мають усі іменники в рядку А. Зверніть увагу, що іменники ІІ відміни чоловічого роду в Р. в. мають закінчення -а(я), якщо вони є:

• назвами  чітко окреслених предметів і понять: атестат – атестата, монітор – монітора;
• назвами населених пунктів: Пирятин – Пирятина, Краматорськ – Краматорська, Київ – Києва, Тернопіль – Тернополя, але Кавказ – Кавказу (географічна назва).
• термінами іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: відсотка, квадрата, радіуса.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Це завдання перевіряє вміння правильно визначати закінчення іменників у кличному відмінку.

Закінчення -е у формі кличного відмінка мають усі іменники в рядку Б.

Згадаймо, у кличному відмінку однини іменники першої відміни м’якої групи мають закінчення -е: пісне, Катре.

Закінчення -е мають також іменники другої відміни м’якої й мішаної груп: школяре, Назаре.

Відповідь – Б. 

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання,  обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо його.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Відвівши кого? що? роль – знахідний відмінок.

Заламуючи кого? що? руки – знахідний відмінок.

Не хапатися за кого? що? серце – знахідний відмінок.

Серед них є хто? що? постаті – називний відмінок.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання іменників. Поєднання іменника з числівником.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Проаналізуймо його.

Іменник середнього роду пальто належить до ІІ відміни. У родовому відмінку множини цей іменник має нульове закінчення – пальт.

Чоловічі прізвища на -ко відмінюються. Отже, Віктора Ткаченка.

Числівник півтора поєднується з іменником у родовому відмінку однини. Отже, півтора місяця.

Послідовно заповнюємо пропуски в реченні: Демонстрація пальт нової колекції Віктора Ткаченка відбудеться через півтора місяця.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Зібрані хто?, що? автографи, малюнки – називний відмінок.

Кажуть хто?, що? хранителі – називний відмінок.

Відкриває кого?, що? шедеври – знахідний відмінок.

Відповідь – А.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, поєднання іменників з числівниками, творення ступенів порівняння прикметників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками, правильно утворювати ступені порівняння прикметників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Проаналізуймо його.

Чоловічі прізвища на -ко в українській мові відмінюються. Отже, Дмитра Білоуська.

Числівник двадцять у знахідному відмінку має форму двадцяти, двадцятьох.

Складена форма найвищого ступеня порівняння прикметників утворюється додаванням слів найбільш, найменш до звичайної форми прикметника – найбільш смачних, проста форма найвищого ступеня – найсмачніших.

Застосуємо це до запропонованого речення: У теплицях Дмитра Білоуська вирощують близько двадцяти сортів найсмачніших помідорів.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників в кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також врахувати групу.

Іменник Микола – це іменник І відміни. Отже, у кличному відмінку іменник Микола (тверда група) матиме форму Миколо.

Іменники пан, друг, професор, добродій, братик, Валерій – це іменники другої відміни. Отже, іменники м’якої групи добродій, Валерій матимуть у кличному відмінку закінчення -ю: добродію, Валерію. Іменники твердої групи пан, друг матимуть закінчення -е: пане, друже (бо ці іменники не мають суфіксів). У формі слова друг також відбувається чергування приголосних. Слово братик у кличному відмінку матиме форму братику (тому що є суфікс -ик).

Зауважмо також: якщо кличний відмінок утворений двома словами на позначення загальних назв, то форму кличного відмінка має як перше, так і друге слово: пане професоре. А коли звертання утворене поєднанням загальної назви та прізвища, то форму кличного відмінка має лише загальна назва, а прізвище завжди виступає у формі називного відмінка: добродію Гринчишин.

Отже, неправильно утворено форму кличного відмінка від слова Валерій. Правильна форма Валерію, а не Валеріє.

Відповідь – Б.

ТЕМА. Морфологія. Синтаксис. Відмінювання іменників. Узгодження присудка з підметом

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, узгоджувати присудок з підметом.

При підметах, виражених іменниками більшість, меншість, частина тощо, дієслово-присудок ставимо в однині і в тому ж роді, що і підмет. Отже, змогла.

Від слова вимови ставимо питання кого?, чого? Отже, обираємо варіант важких французьких звуків.

Також вибираємо варіант приділила, адже узгоджуємо присудок з підметом, який означає особу жіночого роду.

Відповідь – Д.

ТЕМА:Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Кличний відмінок

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

Олексій – це іменник другої відміни. Іменники на -й належать до м’якої групи і мають у кличному відмінку закінчення -ю: Олексію, Тимофію, Сергію. У діалозі використана неправильна форма Олексіє.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінювання іменників

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, відрізняти правильні відмінкові форми від помилкових.

В українській мові чоловічі прізвища на -ко відмінюються. Отже, Степана Радченка. Варіанти з формою Степана Радченко далі не розглядаємо.

Іншомовні імена в українській мові теж переважно відмінюються. Отже, правильними будуть форми Жоржем Дюруа, Гі де Мопассана.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Виконуючи це завдання, необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники фрази, знаки, вчинки відповідають в тексті на питання кого? що?

Це знахідний відмінок.

Слово події відповідає в тексті на питання хто?, що? Отже, це слово стоїть у називному відмінку.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно вживати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Слова насип, ступінь, нежить, накип – чоловічого роду. Саме тому в орудному відмінку вони матимуть такі форми: насипом, ступенем, нежитем, накипом.

Решта слів – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Усі вони в орудному відмінку матимуть закінчення -ю (папороттю, люттю, бандероллю тощо).

Відповідь – Д.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

Відповідь – А.

ТЕМА. Морфологія. Синтаксис. Відмінювання іменників. Узгодження числівника з іменником. Узгодження присудка з підметом.

Чоловічі прізвища на -ко в українській мові відмінюють. Тому правильний варіант Пономаренка.

Числівник півтора узгоджується з іменником в родовому відмінку однини (місяця).

При підметах, виражених словосполученнями з іменниками більшість, меншість, частина, група тощо, дієслово-присудок ставимо в однині і в тому ж роді, що і підмет. Отже, навчилась.

У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями.

Прийменник по в українській мові вживається дуже рідко.

Застосуємо ці правила до речення.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо його.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Правду про кого?що? жінок – знахідний відмінок.

«Зліплює» кого?що? людей – знахідний відмінок.

Знаєш кого?що? романи – знахідний відмінок.

Виходятьхто?що? історії – називний відмінок.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Потрібно обов’язково звертатися до мікротексту.

Проаналізуймо його.

Виконуючи це завдання, необхідно ставити подвійне відмінкове запитання.

Незважаючи на кого? що? пропозиції – знахідний відмінок.

Засновником кого? чого? видавництва – родовий відмінок.

Не залишатиме кого? чого? друкарні – родовий відмінок.

Створені хто? що? книги – називний відмінок.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання іменників. Поєднання числівника з іменником.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Під час виконання такого завдання необхідно визначити, у якому відмінку вжите те чи інше слово в реченні.

Отже, пропуски потрібно заповнити так: на початку речення обираємо уперше; тут складений підмет (поєднання іменників у називному та орудному відмінках Тетяна з Андрієм), тому далі обираємо дізналися; чоловічі прізвища на -ко відмінюємо, тому Шевченку; складений числівник 256 поєднується з іменником у родовому відмінку множини, тому пам’ятників.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники експеримент, вирок, умови відповідають у тексті на питання кого?, що? Це знахідний відмінок.

Слово кандидати відповідає в тексті на питання хто?, що?Отже, це слово стоїть у називному відмінку.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Головні члени речення. Підмет.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, з’ясовувати відмінки іменників, а також визначати головні та другорядні члени речення.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Запроваджено Кого? Що? час – знахідний відмінок.

Означав Кого? Що? початок– знахідний відмінок.

Звіряти Кого? Що? хронометр – знахідний відмінок.

Означав Хто? Що? сигнал – називний відмінок.

Отже, слово сигнал є підметом, адже відповідає на питання називного відмінка.

Відповідь – Б.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, поєднання іменників з числівниками.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками.

Завдання також перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Проаналізуймо його.

Дієслова подякувати, дякувати поєднують з іменниками у формі давального відмінка. Отже, подякували Людмилі Володимирівні.

У місцевому відмінку іменники чоловічого роду ІІ відміни в множині мають закінчення -ах. Отже, розбіглися по класах.

Збірні числівники в українській мові НЕ поєднують з іменниками жіночого роду. Отже, три учениці.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також врахувати групу.

У кличному відмінку імена по батькові мають закінчення -у (чоловічий рід ) та -о (жіночий рід). Отже, правильна форма кличного відмінка в діалозі – Жанно Сергіївно.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Кличний відмінок. Рід іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників, а також визначати рід іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

У кличному відмінку ім’я Остап матиме форму Остапе, адже це іменник ІІ відміни (тверда група без суфікса).

Іменник гуаш – жіночого роду. Такі слова потрібно запам’ятовувати.

Відповідь – Б.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, поєднання іменників з числівниками.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками.

Завдання також перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Проаналізуймо його.

Дієслова подякувати, дякувати поєднують з іменниками у формі давального відмінка. Отже, подякували Людмилі Володимирівні.

У місцевому відмінку іменники чоловічого роду ІІ відміни в множині мають закінчення -ах. Отже, розбіглися по класах. Збірні числівники в українській мові НЕ поєднують з іменниками жіночого роду. Отже, три учениці.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Уживання прийменникових форм

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно добирати форми слів і поєднання їх у словосполучення. 

Під час виконання цього завдання нам обов’язково потрібно ставити подвійне відмінкове запитання.

У родовому відмінку множини іменники, у яких немає суфікса -ин-, зазвичай мають закінчення -ів: секрети – секретів. Займенники в родовому відмінку множини мають закінчення -іх: усі – усіх. Нормативним також є поєднання дієслова навчати з відмінковою формою родового відмінка: навчати кого? чого? 

Якщо ми вживаємо слово в орудному відмінку й говоримо про обєкт, на який переходить дія, то нормативним є вживання прийменника за: за ким? чим? – за матеріалами.

Відповідь – Д.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, позначення часу.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно вживати числівники на позначення часу.

Указуючи час, використовуємо прийменники о, на. Вживання прийменника у в конструкціях на позначення часу не є нормативним. Отже, о пів на сьому.

Пам’ятник встановлено кому? Лесі Українці.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники очищення, споруди, класи, роль відповідають у тексті на питання кого?, що? Це знахідний відмінок.

Слово стан відповідає в тексті на питання що? Отже, це слово стоїть у називному відмінку.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Кличний відмінок. Дієслово. Дієвідміни

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, а також правильно утворювати дієслівні форми.

Іменник Микола – це іменник І відміни, тверда група, тому в кличному відмінку буде Миколо. Чоловічі імена по батькові мають у цьому відмінку закінчення -у. Отже, Миколо Геннадійовичу.

При зміні дієслів ІІ дієвідміни відбувається чергування [д] – [дж] у першій особі однини: приводити – приводжу.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання іменників. Дієприкметник

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники та вживати в мовленні дієприкметники.

Проаналізуймо запропоновані варіанти.

Активні дієприкметники в сучасній українській мові не є нормативними. Отже, потрібно вибрати варіант захопливе. 

Іменник гості у формі знахідного відмінка множини мають форму гостей.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Рід іменників. Відмінювання іменників та прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати й відмінювати іменники й прикметники та визначати рід іменників.

Іменник резюме – це слово іншомовного походження, неістота. Отже, це іменник середнього роду (якісне резюме).

Дієслово навчимо вимагає форми родового відмінка. Отже, дієвих прийомів.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання скеровано на перевірку вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання, обов’язково аналізуйте мікротекст: ставте подвійне відмінкове питання до кожного іменника. А саме:

• хто? що? процес – називний відмінок;
• докоряйте за кого? що? безлад – знахідний відмінок;
• наводимо кого? що? порядок – знахідний відмінок;
• викиньте кого? що? мотлох – знахідний відмінок.

Відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання скеровано на перевірку вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Потрібно взяти до уваги, що:

• чоловічі прізвища на приголосний – -ко, -енко, -о – відмінюють як іменники II відміни відповідної групи (Карпенко – Карпенка);
• власне кількісні числівники два, три, чотири  поєднують з іменниками у формі називного відмінка множини (два персонажі);
• складену форму порівняння найвищого ступеня утворюють додаванням слова «найбільш» або «найменш» до звичайної форми прислівника  (оригінально – найбільш оригінально).

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія. Відмінкові закінчення.

Завдання скеровано на перевірку вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Важливо пам’ятати, що іменники ІІ відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю): українцю.

Рід незмінюваних іменників іншомовного походження, що позначають власні географічні назви, визначають за родовою ознакою (місто, озеро, гора тощо): Батумі (місто) – середній рід, тож старовинне.

Хачапурі – середній рід, оскільки це незмінюваний іменник іншомовного походження, назва неістоти, тож смачне.

Відповідь: В.