НМТ онлайн 2026 року з української літератури – 1 сесія

Задля увиразнення ідеї слова Епікура

Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке – непотрібним

використав у своєму творі

Прочитайте текст, у якому пропущено окремі фрагменти інформації.

Сюжет ___________ взято з часів ___________ . Соціальні антагонізми, що виявилися відразу по смерті Богдана Хмельницького, слугують тлом для історії двох закоханих героїв – ___________.

Правильним є варіант послідовного заповнення пропусків

Прекрасний óбраз України, де

Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють,

під час польоту спостерігає оповідач твору

«То була весна молодих творчих сил і справжня оргія слова! Відчувається тут перший хміль захвату легким, дотепним, вільним словом, поезією звичаїв і побуту, коли кожен звук і óбраз іскриться. Відчувається, що поет купався в цій стихії благословенної Полтавщини, як бджола в пилку в пору весняного цвіту, і розкішно струшував тільки цей золотий пилок» – сказано про твір

«Я грошей не пожалію, аби мені Красовського в острог посадить», – заявляє

«Цвітові яблуні» присвячено твір

В уривку з вірша Євгена Маланюка

За набої в стінах Софії,
За криваву скруту Крут, –
Хай московське серце Росії
Половецькі пси роздеруть

наявна алюзія на твір, у якому є óбрази

Штучний інтелект згенерував ілюстрацію до твору

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

МАНА

І знов вона... вона, та дівчина кохана,
Ввижається мені! Що не почну робить,
Де не піду я, скрізь за мною, мов з туману,
Вона з’являється і все зорить, зорить!

На устоньках її рожевих усміх сяє,
І іскри сиплються з-під довгих чорних вій...
Від усміху того у мене серце в’яне,
І мов огнем пече той погляд чарівний!

Чого тобі, мано? Лиши мене, дай спокій...
Несила вже мені терпіти далі, ні!
Хай біль мене гризе пекучий та глибокий,
Не додавай же мук пекельних ще мені!

Адже ж сама мене ти трутила від себе,
Сама на глум взяла кохання перший пал
І кинула в багно той скарб, що я для тебе
В душі своїй носив, як мрію, ідеал!

Навіщо ж знов тепер приходиш ти до мене,
Бентежиш мозок мій, до себе вабиш знов?
Хай вже вгамується те почуття шалене
І похова навік свою любов.

                                                                                 Микола Вороний

Провідний мотив поезії суголосний із тим, що й у творі

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

МАНА

І знов вона... вона, та дівчина кохана,
Ввижається мені! Що не почну робить,
Де не піду я, скрізь за мною, мов з туману,
Вона з’являється і все зорить, зорить!

На устоньках її рожевих усміх сяє,
І іскри сиплються з-під довгих чорних вій...
Від усміху того у мене серце в’яне,
І мов огнем пече той погляд чарівний!

Чого тобі, мано? Лиши мене, дай спокій...
Несила вже мені терпіти далі, ні!
Хай біль мене гризе пекучий та глибокий,
Не додавай же мук пекельних ще мені!

Адже ж сама мене ти трутила від себе,
Сама на глум взяла кохання перший пал
І кинула в багно той скарб, що я для тебе
В душі своїй носив, як мрію, ідеал!

Навіщо ж знов тепер приходиш ти до мене,
Бентежиш мозок мій, до себе вабиш знов?
Хай вже вгамується те почуття шалене
І похова навік свою любов.

                                                                                 Микола Вороний

Твір є зразком лірики

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

МАНА

І знов вона... вона, та дівчина кохана,
Ввижається мені! Що не почну робить,
Де не піду я, скрізь за мною, мов з туману,
Вона з’являється і все зорить, зорить!

На устоньках її рожевих усміх сяє,
І іскри сиплються з-під довгих чорних вій...
Від усміху того у мене серце в’яне,
І мов огнем пече той погляд чарівний!

Чого тобі, мано? Лиши мене, дай спокій...
Несила вже мені терпіти далі, ні!
Хай біль мене гризе пекучий та глибокий,
Не додавай же мук пекельних ще мені!

Адже ж сама мене ти трутила від себе,
Сама на глум взяла кохання перший пал
І кинула в багно той скарб, що я для тебе
В душі своїй носив, як мрію, ідеал!

Навіщо ж знов тепер приходиш ти до мене,
Бентежиш мозок мій, до себе вабиш знов?
Хай вже вгамується те почуття шалене
І похова навік свою любов.

                                                                                 Микола Вороний

Ліричний герой твору

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

МАНА

І знов вона... вона, та дівчина кохана,
Ввижається мені! Що не почну робить,
Де не піду я, скрізь за мною, мов з туману,
Вона з’являється і все зорить, зорить!

На устоньках її рожевих усміх сяє,
І іскри сиплються з-під довгих чорних вій...
Від усміху того у мене серце в’яне,
І мов огнем пече той погляд чарівний!

Чого тобі, мано? Лиши мене, дай спокій...
Несила вже мені терпіти далі, ні!
Хай біль мене гризе пекучий та глибокий,
Не додавай же мук пекельних ще мені!

Адже ж сама мене ти трутила від себе,
Сама на глум взяла кохання перший пал
І кинула в багно той скарб, що я для тебе
В душі своїй носив, як мрію, ідеал!

Навіщо ж знов тепер приходиш ти до мене,
Бентежиш мозок мій, до себе вабиш знов?
Хай вже вгамується те почуття шалене
І похова навік свою любов.

                                                                                 Микола Вороний

У рядках

На устоньках її рожевих усміх сяє,
І іскри сиплються з-під довгих чорних вій...
Від усміху того у мене серце в’яне,
І мов огнем пече той погляд чарівний!

ужито

Проаналізуйте віршований твір і виконайте завдання до нього.

МАНА

І знов вона... вона, та дівчина кохана,
Ввижається мені! Що не почну робить,
Де не піду я, скрізь за мною, мов з туману,
Вона з’являється і все зорить, зорить!

На устоньках її рожевих усміх сяє,
І іскри сиплються з-під довгих чорних вій...
Від усміху того у мене серце в’яне,
І мов огнем пече той погляд чарівний!

Чого тобі, мано? Лиши мене, дай спокій...
Несила вже мені терпіти далі, ні!
Хай біль мене гризе пекучий та глибокий,
Не додавай же мук пекельних ще мені!

Адже ж сама мене ти трутила від себе,
Сама на глум взяла кохання перший пал
І кинула в багно той скарб, що я для тебе
В душі своїй носив, як мрію, ідеал!

Навіщо ж знов тепер приходиш ти до мене,
Бентежиш мозок мій, до себе вабиш знов?
Хай вже вгамується те почуття шалене
І похова навік свою любов.

                                                                                 Микола Вороний

Творчість автора поезії має ознаки

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайте завдання до нього.

Кримське сонце

Тоді, як вороно-синя ніч молоком голубим береться, коли чадру свою ніч скидає, синю чадру, синю, аж ворону, а море, чадру тую вхопивши, у кришталево чистих хвилях своїх її вимиває, синяву оту їй виполіскує… – тоді сонце!

Воно до Ай-Петрі підкрадається тихо-тихо, а тоді, прискочивши, тільки – лясь золотим віником по зубастонеоковирній її голові! – та тоді вгору, угору, угору по блакитному схилу... Тікає... А Ай-Петрі як тріпоне враз волохатою сивою головищею, як замотає бородищею, – а борода та клаптями, а волосся шматтями, а вітрець тільки – ф-ф-у! – і лиса стара Ай-Петрі... Жоднісінького тоді клаптика біло-туманової на ній вовни!

А сонце регочеться! А сонце регочеться!.. Угорі!

І регочуться тоді хвилі на морі, і кипариси сміються, і лаври тіпаються з реготу, і до них долучаються абрикоси, виноград та велінгтонії...

                             За Остапом Вишнею

Уривок узято із твору, який за жанром є

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайте завдання до нього.

Кримське сонце

Тоді, як вороно-синя ніч молоком голубим береться, коли чадру свою ніч скидає, синю чадру, синю, аж ворону, а море, чадру тую вхопивши, у кришталево чистих хвилях своїх її вимиває, синяву оту їй виполіскує… – тоді сонце!

Воно до Ай-Петрі підкрадається тихо-тихо, а тоді, прискочивши, тільки – лясь золотим віником по зубастонеоковирній її голові! – та тоді вгору, угору, угору по блакитному схилу... Тікає... А Ай-Петрі як тріпоне враз волохатою сивою головищею, як замотає бородищею, – а борода та клаптями, а волосся шматтями, а вітрець тільки – ф-ф-у! – і лиса стара Ай-Петрі... Жоднісінького тоді клаптика біло-туманової на ній вовни!

А сонце регочеться! А сонце регочеться!.. Угорі!

І регочуться тоді хвилі на морі, і кипариси сміються, і лаври тіпаються з реготу, і до них долучаються абрикоси, виноград та велінгтонії...

                             За Остапом Вишнею

Провідним художнім засобом уривка є

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайте завдання до нього.

Кримське сонце

Тоді, як вороно-синя ніч молоком голубим береться, коли чадру свою ніч скидає, синю чадру, синю, аж ворону, а море, чадру тую вхопивши, у кришталево чистих хвилях своїх її вимиває, синяву оту їй виполіскує… – тоді сонце!

Воно до Ай-Петрі підкрадається тихо-тихо, а тоді, прискочивши, тільки – лясь золотим віником по зубастонеоковирній її голові! – та тоді вгору, угору, угору по блакитному схилу... Тікає... А Ай-Петрі як тріпоне враз волохатою сивою головищею, як замотає бородищею, – а борода та клаптями, а волосся шматтями, а вітрець тільки – ф-ф-у! – і лиса стара Ай-Петрі... Жоднісінького тоді клаптика біло-туманової на ній вовни!

А сонце регочеться! А сонце регочеться!.. Угорі!

І регочуться тоді хвилі на морі, і кипариси сміються, і лаври тіпаються з реготу, і до них долучаються абрикоси, виноград та велінгтонії...

                             За Остапом Вишнею

Сонце також є дійовою особою твору

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайте завдання до нього.

Кримське сонце

Тоді, як вороно-синя ніч молоком голубим береться, коли чадру свою ніч скидає, синю чадру, синю, аж ворону, а море, чадру тую вхопивши, у кришталево чистих хвилях своїх її вимиває, синяву оту їй виполіскує… – тоді сонце!

Воно до Ай-Петрі підкрадається тихо-тихо, а тоді, прискочивши, тільки – лясь золотим віником по зубастонеоковирній її голові! – та тоді вгору, угору, угору по блакитному схилу... Тікає... А Ай-Петрі як тріпоне враз волохатою сивою головищею, як замотає бородищею, – а борода та клаптями, а волосся шматтями, а вітрець тільки – ф-ф-у! – і лиса стара Ай-Петрі... Жоднісінького тоді клаптика біло-туманової на ній вовни!

А сонце регочеться! А сонце регочеться!.. Угорі!

І регочуться тоді хвилі на морі, і кипариси сміються, і лаври тіпаються з реготу, і до них долучаються абрикоси, виноград та велінгтонії...

                             За Остапом Вишнею

Ключовими художніми óбразами уривка є

Проаналізуйте уривок прозового твору й виконайте завдання до нього.

Кримське сонце

Тоді, як вороно-синя ніч молоком голубим береться, коли чадру свою ніч скидає, синю чадру, синю, аж ворону, а море, чадру тую вхопивши, у кришталево чистих хвилях своїх її вимиває, синяву оту їй виполіскує… – тоді сонце!

Воно до Ай-Петрі підкрадається тихо-тихо, а тоді, прискочивши, тільки – лясь золотим віником по зубастонеоковирній її голові! – та тоді вгору, угору, угору по блакитному схилу... Тікає... А Ай-Петрі як тріпоне враз волохатою сивою головищею, як замотає бородищею, – а борода та клаптями, а волосся шматтями, а вітрець тільки – ф-ф-у! – і лиса стара Ай-Петрі... Жоднісінького тоді клаптика біло-туманової на ній вовни!

А сонце регочеться! А сонце регочеться!.. Угорі!

І регочуться тоді хвилі на морі, і кипариси сміються, і лаври тіпаються з реготу, і до них долучаються абрикоси, виноград та велінгтонії...

                             За Остапом Вишнею

Тему уривка найкраще відображає вислів