Висловлювання
А«Дуже був занятий своїм оповіданням, але нарешті скінчив. Називається воно “Тіні забутих предків”… Не знаю, чи воно вдалося мені, але коли б я хоч трохи переніс на папір колорит Гуцульщини і запах Карпат, то й з того був би задоволений…»
Б«Ім’я мого роману – «Сотник Шрамко і його сини» - картина того дивного й загадкового часу, який настав після смерті Богдана Хмельницького. На сцені будуть діяти Брюховецький і Сомко…»
В«… “Місто” я почав писати зовсім для себе несподівано – воно, за первісним задумом, мало бути кіносценарієм, і то комедією…»
Г«Се драма-казка, за термінологією Гауптмана (так він зве свій “Потоплений дзвін”), але я не знаю, як би се могло по-нашому зватись…»
Д«Невже і герой новели був колись, як він говорить, ” главковерхом чорного трибуналу комуни”? Нічого подібного! Це просто марення зарозумілого плутаника. У кращому разі він міг хіба що відступати з більшовиками!..»
