А«Вона була дуже богомольна і щороку їла паску в Києві в Лаврі».
Б«До природної звичайності української селянки в неї пристало щось вже дуже солодке, аж нудне».
В«Дівчина була невелика на зріст, але рівна, як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, з тонким носиком».
Г«… Очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє».
Д«Хазяйновита, але скупа, вона втинала одежу, як тільки можна було обтяти.