ЗНО онлайн 2021 року з української мови – пробний тест

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні. У цьому завданні такі слова запропоновано в реченні, адже наголос має значеннєво-розрізнювальну функцію, важливий для мовців лише в контексті. 

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: дОнька, принестИ, фаховИх, уподОбань.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік слів з наголосами. Цей своєрідний словник є в Програмі зовнішнього незалежного оцінювання.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначають спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, що забезпечує милозвучність. При збігові кількох приголосних в основі слова відбувається, як правило, це явище, тобто один із звуків зникає у вимові, а на письмі це фіксують пропуском відповідної літери згідно з фонетичним принципом орфографії. Саме в групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. 

Отже, спрощення відбуватиметься у словах виїзний, обласний, заздрісно, очисний, улесливий, тижневий, ремісник, хруснути, провісник, доблесний, якісний, безшелесно.

Є винятки, де спрощення на письмі не позначають (зап’ясний ,шістнадцять, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк).

Спрощення не відбувається в словах іншомовного походження (баластний, гігантський).

У групі -скн- спрощення відбувається у вимові й на письмі: блиск – блиснути.

Група приголосних -скн- не змінюється в слові випускний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (И та І в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

У цьому завданні помилку допущено в написанні слова дісконт.

В українській мові в основах іншомовних слів на позначення загальних назв після дев’яти букв (д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р) перед наступним приголосним, крім Й, пишемо И.

Отже, потрібно написати дисконт. Інші слова написано правильно.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях та суфіксах слів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (беззастережно);
• у словах, що перевіряють наголосом (клекотіти – клЕкіт, змалЕчку - малЕнький) 
• завжди в суфіксах дієприкметників (упереджений, змушений);
• коли при зміні слова е чергується з і: очевидячки – очі, увечері – вечір)
• в окремих словах, які не можна перевірити наголосом і які потрібно запам’ятати (бентежний, керівник).

И пишемо у відкритих складах -РИ-, -ЛИ- в групі слів (кришити).

Також И пишемо в прислівниках, утворених за допомогою словотворчих часток чи-, чим- (чимдуж).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: від’ємний, між’ярусний, з’єднати, супер’ядро.

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять

• на початку кореня (підв’ялити, розм’якшення );
• після голосного та р у корені (суб’єктивізм)

Не буде апострофа і в слові курйозний, адже його ставлять лише перед я, ю, є, ї.

В іншомовних словах апостроф ставимо після префікса, що закінчується літерою на позначення твердого приголосного, перед я, ю, є, ї (ін’єкційний); також після р, якщо є роздільна вимова (інтер’єр).

У певних іншомовних словах апостроф не ставимо відповідно до вимови (фюзеляж, бювет).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні прикметники. 

Проаналізуймо запропоновані слова.

Через дефіс потрібно писати прикметники суспільно-політичний, суспільно-економічний, південно-західний, садово-городній, садово-дачний, садово-парковий, науково-дослідний, науково-популярний (усі частини цих слів рівноправні, їх можна з’єднати сполучником сурядності і).

Разом потрібно писати слова південноукраїнський (бо Південна Україна), південнокримський (бо південний Крим), науково подібний (бо подібний до наукового).

Окремо потрібно писати прикметник суспільно корисний, адже логічний наголос тут падає на перше слово і від нього не можна утворити ступенів порівняння.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з різними вивченими орфограмами. 

Розгляньмо запропоновані речення.

У реченні Б є орфографічні помилки. Слово журналістська потрібно писати без спрощення, адже це слово іншомовного походження. Слова з першою частиною стерео-, аудіо-, авіа-, нафто-, газо-, супер- тощо потрібно писати разом. Отже, відеоролики.

У реченні В орфографічна помилка в іншомовному слові брошура (а не брошюра),адже у словах, запозичених із французької мови, після ш, ж пишемо у. Також потрібно писати ознайомляться, тому що м’який знак завжди є в дієслівних формах дійсного та наказового способу.

У реченні Г потрібно писати зосередження, адже в іменниках середнього роду ІІ відміни в позиції між голосними відбувається подвоєння літер на позначення подовжених приголосних. Також правильно передусім, тому що прислівники, які утворені поєднанням прийменника з займенником, пишемо разом.

У реченні А орфографічних помилок немає.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Основні способи творення іменників

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати слова, використовуючи суфікси.

У мові суфікси виконують формотворчу й словотворчу функції. За їхньою допомогою можна утворити слова з новим значенням. Також суфікси надають слову найрізноманітніших додаткових відтінків стосовно головного лексичного значення (пестливості, зневажливості, згрубілості тощо). Наприклад, батечко, дідуган, ручище, котеня, хлопчисько.

За допомогою суфікса -ищ- в українській мові утворюють слова на позначення територій – родовище, попелище, сховище.

Також суфікс -ищ- може надавати згрубілого відтінку стосовно головного лексичного значення слова: вовк – вовчище.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова

У цьому блоці завдання на лексику запропоновано в мікротексті – й перевіряють вони різні вміння: розрізнення паронімів, правильне вживання лексичних норм, уникання суржику тощо.

Проаналізуймо лексичне значення запропонованих слів.

Конструювання – створення конструкції чогось, організація взаєморозташування частин споруди, будови, машини.

Спорудження – будівництво, зведення чогось переважно великого, складного.

Заснування – початок чого-небудь, створення зазвичай чогось значного.

Як бачимо, усі ці слова доречні стосовно якихось масштабних, значних дій. У запропонованому ж реченні йдеться про уявний майданчик для обговорення новин на форумі. Отже, доречним тут буде слово створення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Нормативним в українській мові вважають слововживання порушені питання.

Конструкція підняті питання скалькована, вона не є нормативною.

Неправильним є і вживання слова дані, адже в українській мові це слово має лексичне значення «відомості, показники, необхідні для ознайомлення з чимось чи для певних висновків». А конструкція дані питання теж скалькована.

Слово виставлені має багато лексичних значень (пред’явлені з певною метою, проголошені – стосовно вимог чи пропозицій тощо), але жодне з них не є доречним у нашому контексті.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо лексичне значення запропонованих слів.

Перетинаються – перехрещуються між собою.

Пересікаються – перетинаються, мають точку перетину ліній.

Зустрічаються – сходяться разом, проводять зустріч; наближаються під час руху навпроти. Конструкції зустрічаються питання, зустрічаються помилки є скалькованими.

Стикатися – мати можливість пізнавати щось, вступати в суперечку, несподівано зустрічатися з ким-небудь. Саме це слово є найбільш доречним у запропонованому реченні.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо лексичне значення запропонованих слів.

Міжусобний – походить від іменника міжусобиці (внутрішній розбрат, війна між окремими людьми чи суспільними групами в державі) 

Особовий – той, який визначає граматичну категорію особи; характеризує певну особу (особова справа, особовий склад, особове посвідчення тощо)

Особистісний – індивідуальний, пов'язаний з виявом чиїх-небудь особистих, індивідуальних рис, особливостей.

Як бачимо, доречним у реченні буде слово особистий – той, який здійснюють безпосередньо, не через інших осіб.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Пароніми – це слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значеннями. Незначна відмінність у вимові та незнання точного лексичного значення часто призводить до помилок. 

Проаналізуймо запропоновані слова.

Неформальні – офіційно не затверджені, ніким не зареєстровані.

Неформені – ті, що не відповідають певній формі, не однакові за формою, кольором, кроєм.

Неформалістичні – ті, хто не має формального ставлення до чогось чи когось, не визнає певних формальностей.

Неформалістські – ті, хто не є прихильниками, послідовниками формалізму.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає другорядну дію, яка відбувається раніше або одночасно з основною, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета та пов’язаний з присудком. 

Дієприслівниковий зворот також не може бути пов’язаним з односкладним безособовим реченням, бо там немає діяча (підмета). 

Редагування потребує речення Розв’язуючи життєві проблеми, спочатку вони можуть здаватися складними, адже підмет вони (проблеми) не може виконувати дії, про яку йдеться в дієприслівниковому звороті.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

Чуже висловлювання, передане від імені того, кому воно належить, називають прямою мовою. При прямій мові є слова автора, що вказують, кому належать ці слова чи думка. 

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї або ж усередині. 

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать саме від того, як розташовані пряма мова та слова автора.

У реченні В пряма мова є простим розповідним реченням, а слова автора стоять після неї. 

Отже, розділові знаки потрібно поставити так: «П», – а. 

«Частина пакетів потрапляє до світового океану з катастрофічними на-слідками для флори та фауни» – додає автор проєкту Костянтин Яловий.

У цьому варіанті коми після прямої мови коми немає. Отже, пряма мова в цьому реченні оформлена неправильно.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в простому та складному речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів, правильно розставляти розділові знаки та пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Кому (4) в завданні обґрунтовано як розділовий знак при однорідних членах речення. Насправді це кома між частинами складного речення, що поєднані сурядним зв’язком (граматичні основи відповідно – можемо проникати та називають).

Решта знаків пояснено правильно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Синонімія речень.

Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне.

Діалогу, запропонованому в завданні, відповідає за змістом речення Тато емоційно нагадав Марічці роздрукувати пакет потрібних документів, але донька сказала, що не зможе через використаний картридж.

Саме тут змальовано ситуацію із запропонованого діалогу.

У реченні А йдеться про скарги Марічки на тата, у реченні Б – про образу тата на Марічку, у реченні Г – про ставлення тата до вагомих, на думку Марічки, причин, а в речення Д – про повторну відмову Марічки.

Відповідь – В. 

ТЕМА: Дієслово. Наказовий спосіб дієслів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати форму наказового способу й особові форми дієслів.

Форму наказового способу ІІ особи множини утворюємо, додаючи до форми ІІ особи однини закінчення -іть (якщо закінчується на голосний) або -те (якщо закінчується на приголосний): економити – ти – економ, ви – економте.

Дієслово продовжити належить до ІІ дієвідміни: продовжити – продовжать. Отже, у особових закінченнях цього дієслова потрібно писати и. Форма майбутнього часу – продовжите.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Рід іменників

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, а також визначати їхній рід.

Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку залежить від того, яке лексичне значення має те чи інше слово. Іменники на позначення назв речовин, матеріалів мають закінчення -у (-ю). Отже, сиру.

Незмінний іншомовний іменник салямі жіночого роду. Отже, потрібно обрати варіант нарізану. Рід таких слів необхідно запам’ятовувати. 

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Уживання прийменникових форм

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно добирати форми слів і поєднання їх у словосполучення. 

Під час виконання цього завдання нам обов’язково потрібно ставити подвійне відмінкове запитання.

У родовому відмінку множини іменники, у яких немає суфікса -ин-, зазвичай мають закінчення -ів: секрети – секретів. Займенники в родовому відмінку множини мають закінчення -іх: усі – усіх. Нормативним також є поєднання дієслова навчати з відмінковою формою родового відмінка: навчати кого? чого? 

Якщо ми вживаємо слово в орудному відмінку й говоримо про обєкт, на який переходить дія, то нормативним є вживання прийменника за: за ким? чим? – за матеріалами.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Рід іменників. Форми ступенів порівняння якісних прикметників. 

Завдання перевіряє ваше вміння визначати рід іменників, а також правильно утворювати ступені порівняння якісних прикметників.

Рід іменників, утворених словоскладанням, визначаємо за першим словом, якщо обидві частини складного слова є змінюваними. Отже, запропоноване слово робот-газонокосарка чоловічого роду і його потрібно поєднати з дієсловом став.

Серед запропонованих варіантів прикметників необхідно обрати слово найбільшу. Під час творення ступенів порівняння прикметників не використовують слів сама, самий, саме, адже це скалькована форма.

Форму вищого ступеня порівняння від слова великий утворюємо від іншої основи: великий – більший, відповідно – найбільший (найвищий ступінь, проста форма).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати порядкові та кількісні числівники.

Проаналізуймо запропоновані варіанти.

У складених порядкових числівниках відмінюємо лише останнє слово. Отже, необхідно обрати форму тисяча дев’ятсот двадцятого.

У кількісному числівнику п’ятдесят два відмінюємо два слова: у складному числівнику п’ятдесят потрібно відмінювати лише другу частину. Отже, потрібний варіант – п’ятдесяти двох. Форма двух є скалькованою з російської мови. Останній запропонований числівник ужитий у родовому відмінку. Отже, правильними є форми дев’ятнадцяти, дев’ятнадцятьох. 

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – А.