ТЕМА: Морфологія. Ступені порівняння якісних прикметників: вищий і найвищий, способи їх творення

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання префіксів най-, що-, як- до прикметників у простій формі вищого ступеня. Отже, правильна форма щонайсучасніше , а не щонайсучасне.

Інші словосполучення не мають граматичних помилок.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Іменник. Кличний відмінок

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також врахувати групу.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Іменники пісня, земля, Зоя, подруга, художниця, мрія, Надія, площа – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменники пісня, земля, художниця (м’яка група) матимуть закінчення – е (пісне, земле, художнице). Після голосних та апострофа в іменниках І відміни буде закінчення -є. Отже, Зоє, мріє, Надіє. А іменник подруга належить до твердої групи. Отже, матиме в кличному відмінку закінчення -о: подруго. Іменник площа належить до мішаної групи, тому площе (закінчення -е).

Іменники друг, Григорій, Київ, директор, козак, Степан, школяр, добродій, Віктор, хлопець, Іван, товариш належать до другої відміни. Отже, іменники м’якої групи Григорій, добродій, матимуть у кличному відмінку закінчення    -ю: Григорію, добродію. Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е . Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних: хлопець – хлопче. Іменники Київ, Степан, Віктор, Іван належить до твердої групи, не мають суфікса , тому матимуть закінчення -е. Іменники козак та друг теж належить до твердої групи, але в цих словах відбувається чергування приголосних: козак – козаче, друг – друже. А іменник мішаної групи товариш відповідно матиме закінчення -у: товаришу. Більшість іменників на -р належать до твердої та мішаної груп, тому мають закінчення -е :директоре, школяре.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У словах бездоганний, безіменний, ешелонний, монотонний, безцінний, електронний подвоєння відбувається на межі різних частин слова (корінь+ суфікс).

У словах студений, довгожданий, орлиний, левиний подвоєння не відбувається, адже тут немає однакових приголосних на межі різних морфем.

У прикметниках страшенний, невблаганний, незбагненний потрібно писати подвоєні приголосні, тому що це прикметник з наголошеним суфіксом -енн-, який має значення перебільшення. Подвоєне нн треба писати також у словах священний та благословенний, адже це прикметники-старослов’янізми.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс пре- вживається переважно на позначення перебільшення, найвищої якості. Саме тому у словах пречудовий, презирливе, препогано потрібно писати цей префікс.

Префікс при- вживається на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому його потрібно вживати у словах привабливі, придніпровська, призупинити, прибічники, примірник, призначення тощо.

Префікс прі- традиційно пишемо у словах прірва, прізвище, прізвисько.

ВІДПОВІДЬ – А.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставиться після б, п, м, в, ф перед я, ю, є, ї, тому не пишемо його у словах курйозний, двоярусний.

Також апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять після голосного або на початку кореня (прим’ятий).

Також апостроф традиційно пишемо у слові Лук’янович.

Якщо перед губними приголосними стоїть інший кореневий приголосний, апостроф не ставимо: тьмяний, морквяний, цвяшок, дзвякнути, різдвяний, різьбяр, духмяний, присвята. Але коли іншим кореневим звуком є звук р, то апостроф потрібно писати (верб’я). Не потрібно писати апостроф у слові роззявити, тому що з- – це частина кореня, а не префікс.

Потрібно писати апостроф і у слові ін’єкція, адже це слово іншомовного походження, у якому ін- є префіксом.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначається спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення відбуватиметься у словах блиснути, улесливий, очисний, ремісник, проїзний, хруснути, вісник, доблесний, якісний, хресний, безшелесно, виїзний, обласний, корисний, заздрісно, тріснути.

Є винятки, де спрощення не відбувається: хворостняк.

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах: баластний, гігантський.

Також у групі -скн- не випадає к: випуск – випускний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Проаналізуймо речення Словник являється надійним джерелом інформації.

Слово являтися в українській мові має значення «з’явитися перед кимось , постати». У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим.

Відповідь – А.

ТЕМА:Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. Буква ї завжди передає два звуки. У решті випадків вони передають м’якість попередніх приголосних і звуки [а], [у], [е].

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків завжди менше.

Африкати ДЖ та ДЗ також передають один звук.

Буква Щ завжди передає два звуки – [шч].

Подвоєні приголосні завжди передають один звук.

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку Б у словах якість та український однакова кількість звуків, а у слові кукурудза на один звук менше.

У рядку В у словах гайок та об’єднування однакова кількість звуків, а у слові сьогодення на два звуки менше.

У рядку Г у словах серйозний, щебечуть однакова кількість звуків, а у слові джміль на два звуки менше.

У рядку Д у слові кар’єра – на один звук більше, а у словах рюкзак і перемивають однакова кількість букв і звуків.

У рядку А у словах п’ятниця, їстоньки, яблунька однакова кількість букв і звуків.

Відповідь – А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Розділові знаки в різних видах речень

Головна частина другого речення ускладнена відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом: «Як би хотілося запримітити, звідки вона зірвалася й куди мала б упасти, спіткнувшись на рівному місці». У тексті дієприслівниковий зворот не виділено, коми немає.

У решті речень розділові знаки поставлено правильно.

Відповідь – А.