ТЕМА: Просте речення. Однорідні члени речення.

Завдання скероване на перевірку ваших знань про однорідні члени речення.

У першому речення є однорідні присудки (охороняли та прикрашали).

У третьому реченні є однорідні є однорідні неузгоджені означення (криниць і водограїв).

У четвертому реченні однорідних членів речення немає. Це складне речення з різними видами зв’язку.

У сьомому реченні є однорідні присудки («давали» життя, сприяли).

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Число іменників.

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати число іменників.

Іменник джерела має форму знахідного відмінка множини: прикрашали що? джерела. 

Займенник їх у відокремленій обставині, вираженій дієприслівниковим зворотом, також має форму множини.

Граматична основа в шостому реченні –  криниці були споруджені, а в сьомому – покоління виплекали,  отже, ці слова (криниці, покоління) теж ужито в множині.

Слово стилі узгоджено з прикметником готичному (у готичному стилі), отже, вжито в однині.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Розділові знаки в різних видах речень.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки в простому ускладненому та складному реченнях.

Перше речення ускладнене відокремленою обставиною наділяючи їх цілющими й магічними властивостями, вираженою дієприслівниковим зворотом. Тому в цьому реченні стоїть кома: За багато століть люди звикли охороняти та прикрашати джерела, наділяючи їх цілющими й магічними властивостями. Отже, помилок тут немає.

У четвертому реченні помилок немає, коми стоять на межі частин складного речення.

У п’ятому реченні помилок немає, коми стоять на межі частин складного речення.

У шостому реченні є вставне слово наприклад, що вказує на зв’язок між думками. Вставні слова ми виділяємо комами. У тексті цієї коми немає.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Складносурядне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати складні речення різних типів, зокрема складносурядні речення, визначати їхню структуру.

Перше речення – це просте речення, ускладнене відокремленою обставиною.

П’яте речення – це складнопідрядне речення (частини не рівноправні, пов’язані сполучниками підрядності та сполучними словами).

Шосте речення – це складне речення, частини якого пов’язані сполучником сурядності а ( протиставним). Отже, це правильна відповідь.

Сьоме речення – це складнопідрядне речення (частини  не рівноправні, пов’язані сполучним словом).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок. У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: зрУчний, промІжок, перЕкис, екпЕрт, фаховИй.

Учасникам ЗНО / НМТ рекомендовано певний перелік слів з наголосами. Цей своєрідний словник наголосів розміщено в нашій публікації.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (и та і в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

В українській мові в основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв (д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р) перед наступним приголосним, крім й, пишемо и.

Отже, дирижабль, президент, синус, речитатив, рецидив, критичний, але симпозіум (далі голосний). Також літеру і пишемо в слові привілей, адже буква в не входить до названих дев’яти літер.

И пишемо і в запозиченнях із східних мов (кипарис). Також і потрібно писати в слові дезінформація, адже дез- – це префікс.

У власних назвах правила інші. И пишемо тут у таких випадках:

• після шиплячих та ц перед наступним приголосним, крім й (Чилі);
• у географічних назвах після р, т, д та в буквосполученнях -ида, -ика, -ита (Ватикан, Флорида);
• у винятках (Пакистан).

У деяких із запропонованих слів потрібно писати літеру е. Це так звані словникові слова, правопис яких потрібно запам’ятати (п’єдестал).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: під’яремний, без’язикий, об’їжджати.

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять:

• на початку кореня (П’ятихатки, розіб’ється, зап’ястя, Прип’ять);
• після голосного та р в корені (краков’як, сором’язливий).

Також апостроф пишемо в слові Лук’янівка.

Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (Валер’ян).

У словах бруквяний, присвячений і рутвяний апостроф не пишемо, адже тут є збіг губного та іншого кореневого приголосного. Не буде апострофа і в слові серйозний, адже його ставлять лише перед я, ю, є, ї.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами (префіксами).

Префікс пре- вживають переважно на позначення найвищої якості, перебільшення. Саме тому в слові пресмачний необхідно писати префікс пре- (пресмачний, прекумедний). А от у слові прЕморожений є помилка, адже лексичне значення тут злегка обморожений, пошкоджений морозом. На позначення неповноти дії, приєднання або наближення до чогось уживають префікс при- (прийти, прилетіти, пригорнутися, притрусити тощо). Саме тому такий префікс потрібно писати в словах приморожений та припинений. Префікс прі- традиційно пишемо в словах прірва, прізвище, прізвисько (а не прИзвІсько).

В українській мові префікси закінчуються на дзвінкий звук і немає префіксів рос-, бес-. Отже, слова розтривожений, безтурботний, безапеляційний, безконтактний, розрекламований, безмірний, розпушений написано правильно, а в словах роСщеплений та беСпорадний є помилка. 

Префікс с- пишемо перед коренем, що починається на к, п, т, ф, х (скасований, схвалення, сфотографований, сформований). Ці слова написано правильно.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, враховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

• к, ч, ц+ -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): Овруч – овруцький, козак – козацький, узбек – узбецький, турок – турецький, Дрогобич – дрогобицький.
• г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Запоріжжя – запорізький, Прага – празький, Рига – ризький, Париж – паризький, Кавказ – кавказький, Буг –бузький, Збараж – збаразький.
• х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) = ськ(ий), -ств(о): чех – чеський, латиш – латиський, Черкаси – черкаський.

Виняток: Цюрих – цюрихський.

Отже, неправильно написано такі слова: цюриський, пражський, парижський, кавказський.

Відповідь – Г.