ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Наказовий спосіб.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова наказового способу в ІІ особі однини (ти) мають закінчення -и (під наголосом та після збігу приголосних – вези, кажи, бери, кричи) та -(ь) (в інших випадках – стань, сядь).

Форма пішли передає дію, яка вже відбулася. Отже, це минулий час.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою слів найбільш, найменш, які додаються до звичайного прикметника: найбільш міцний.

Складена форма вищого ступеня утворюється за допомогою слів більш, менш, які теж додаються до простого прикметника: більш сучасний, менш корисний.

Отже, форму більш цікавіший утворено неправильно, адже в ній використано прикметник простої форми вищого ступеня. Потрібна форма – більш цікавий.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати порядкові числівники.

Проаналізуймо запропоновані числівники.

При відмінюванні складних порядкових числівників потрібно змінювати тільки останнє слово.

Отже, правильною буде форма тисяча шістсот п’ятдесят першого.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Творення прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення відносних прикметників.

Якщо наголос палає на закінчення, завжди вживаємо суфікс -ов-. Отже, крайовий, кущовий.

Якщо наголос падає на основу, то після м’яких і шиплячих вживаємо суфікс -ев- . Отже, грушевий.

Після твердих пишемо -ов-. Отже, вечоровий, кварцовий.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Через дефіс треба писати прислівники, які

• мають префікс по- та суфікси -ому, -єму, -е, -є, -и (по-нашому, по-сучасному, по-друге, по-третє та виняток по-латині);
• утворені повтором однакових, схожих, протилежних прислівників (ледве-ледве, сяк-так, врешті-решт, вряди-годи, мало-помалу, десь-інколи, віч-на-віч);
• утворені за допомогою часток казна-, хтозна-, будь-, - небудь (хтозна-куди, будь-коли, як-небудь);
• утворені за допомогою часток -бо, -но, -то, -от, -таки (десь-то).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ з різними частинами мови.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Прислівник не високо, а низько потрібно писати окремо, бо тут є протиставлення.

Не надано, не відчув, не сказавши потрібно писати окремо, адже дієслова з часткою НЕ пишемо саме так.

У словосполученні невже ми зустрілися частку невже потрібно писати разом.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

У слові осінній подвоєння відбувається на межі частин слова (кореня та суфікса).

В іменниках ІІ відміни середнього роду відбувається подвоєння приголосних д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш у позиції між двома голосними. Отже, натхнеННі, горіННі, риштоваННях. У слові радісно подвоєння не відбувається.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Слово повчальний в українській мові має значення «той, який містить у собі повчання, служить уроком, збагачує знаннями, досвідом». Отже, лексично правильне словосполучення утворить прикметник повчальний з іменником досвід.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі.

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. У решті випадків букви я, ю, є передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. Буква ї завжди передає два звуки. Отже, у словах Юшечка, бджолосім’Я, розмаЇтість, Єднання, сором’Язливість, рум’Янець букви я, ю, є, ї позначатимуть два звуки.

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Африкати ДЖ та ДЗ також передають один звук (надзьобувати, бджолосім’я, джерельце, дзеркальце).

Буква Щ завжди передає два звуки – ШЧ (щасливець, щирість, щільний).

Подвоєні приголосні завжди передають один звук (обличчя, єднання).

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку А у слові надзьобувати на два звуки менше, у слові юшечка на один звук більше, у слові щасливець – однакова кількість.

У рядку Б у словах бджолосім’я, розмаїтість однакова кількість букв і звуків, а у слові обличчя – на один звук менше.

У рядку В у всіх словах однакова кількість букв і звуків.

У рядку Г у слові джерельце на два звуки менше, у слові льодовий на один звук менше, у слові щільний – однакова кількість букв і звуків.

У рядку Д однакова кількість звуків і букв у словах зшивати, рум’янець, а у слові дзеркальце – на два звуки менше.

Відповідь – В.