Уважно прочитайте наведені нижче тексти (цифри зліва позначають номери абзаців) і виконайте завдання до них.

Текст А

1 «Золота дзиґа» – українська національна кінопремія, заснована 2017 року Українською кіноакадемією з метою популяризації національного кінематографа й видатних досягнень тих, хто сумлінно працює над створенням вітчизняних фільмів.

2 Головним символом кінопремії вибрано «Золоту дзиґу», що втілює стрімкість, невпинний розвиток і нескінченність. Розробник дизайну Назар Білик пояснив це так: «Основним елементом композиції є кадр кіноплівки, золотий чотирикутник, який динамічно обертається, уособлюючи кінематограф. За формою статуетка нагадує дзиґу, вогонь, паросток, що є символами розвитку та оновлення національного кіно». Крім того, назва нагадує про творчий спадок видатного кінематографіста Дзиґи Вертова.

3 Перше вручення премії відбулося 20 квітня 2017 року. Лідером за кількістю номінацій стала стрічка Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці», що здобула шість статуеток: за кращий фільм, за режисуру, за головну жіночу й головну чоловічу ролі та за ролі другого плану.

4 Другу кінопремію «Золота дзиґа» вручено за найкращий фільм 2018 року «Кіборги», що теж отримав шість статуеток. У номінації ж «Вибір глядача» перемогла стрічка «DZIDZIO Контрабас».

Текст Б

«Мало екранів і низькі доходи», – представник Warner Bros. про Україну

Про причини відсутності в прокаті фільмів на кшталт «Трьох білбордів...», українське кіно та проблеми нашого кіноринку читайте в ексклюзивному інтерв’ю Робіна Грбіча – директора компанії «Кіноманія», який представляє Warner Bros. в Україні.

5 М. П.: Чому в українських кінотеатрах немає таких відомих фільмів, як «Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі», «Назви мене своїм ім’ям» чи інших оскарівських номінантів?

6 Робін Грбіч: Це артхаузні фільми, тобто розраховані на вузьке коло глядачів. Ці стрічки справді дуже хороші. Але в Україні ринок кінопрокату незрілий, мережа кінотеатрів недостатньо розвинена як для такої території й такої кількості населення. У країнах Західної Європи, навіть менших за Україну, значно більше кінозалів. Якби у вас було більше екранів, люди мали б вибір.

7 А ще українська публіка любить ходити в кінотеатри на фільми, у яких є багато спецефектів, масштабних сцен, тобто на щось таке, що варто дивитися на великому екрані. Тож багато хто думає, що таку стрічку, як «Три білборди…», він може переглянути вдома, для цього не треба йти в кіно, тобто людина вибирає, на що витрачати гроші. Часто причина цього досить прозаїчна: низькі прибутки населення.

8 Саме тому середньостатистичний українець ходить у кіно лише раз на два роки, натомість європеєць – три-п’ять разів за рік. Тож у Франції чи Великій Британії, де більше розвинена кіномережа та вищі доходи населення, «Три білборди…» можуть мати такий самий успіх, як і блокбастери. Проте в України є великий потенціал для зростання.

9 М. П.: Ми бачимо в кінотеатрах усе більше українських фільмів. Чи ви відчуваєте якусь конкуренцію з їхнього боку? Що можете сказати про наше кіно?

10 Робін Грбіч: Думаю, що більше українських фільмів буде знято й показано в кінотеатрах, то краще. Ніхто, крім українців, не розкаже власних історій. Наприклад, як фільм «Кіборги». Малоймовірно, що якісь іноземці приїдуть сюди, аби знімати щось подібне. Навіть якщо так станеться, то американська, чи французька, чи польська компанії не покажуть ваших реалій так, як ви самі.

11 Ви маєте дуже багату культуру, і українці – єдині, хто може це відобразити у фільмах. Нині через ситуацію в країні ваша кіноіндустрія проходить складний шлях. Але схоже, що справи покращуються: українські фільми поступово виходять на передній план. І Держкіно, підтримуючи кінематографістів, відіграє в цьому вагому роль. Це дає надію на розвиток кінопромисловості й на те, що ваші майстри кіно скажуть своє слово.

12 Українці мають значний потенціал, надзвичайно талановиті, повні ентузіазму, намагаються перевершити самих себе. Попереду у вас грандіозні звершення.

Текст В

13 Наша кореспондентка Любов Базів поспілкувалася з Пилипом Іллєнком, головою Державного агентства України з питань кіно, поцікавившись, що таке, на його думку, патріотичне кіно.

14 —  Патріотичність і патріотизм – поняття без чітко окреслених меж, без юридичного визначення, це моральна категорія, природа якої міститься в культурологічній площині, тож кожен розуміє це по-своєму.

15 Як відомо, національний кінематограф працює на створення передусім національного культурного простору. Зокрема комедія «DZIDZIO Контрабас» надзвичайно потужно формує український культурний контекст, якого поки що повноцінно немає. Ми й досі, на жаль, жартуємо цитатами з радянських фільмів, переносячи стереотипи з минулого в сьогодення.

16 Будь-яка національна культура апріорі патріотична, бо формує основу нації – культурний контекст. Потрібно створювати власні вітчизняні кінострічки для сімейного перегляду, хай це буде мелодрама, комедія, мюзикл чи казка… Зараз ми підтримуємо зйомки трьох фільмів з різдвяним сюжетом про наші реалії. То невже це не патріотично: виховання власних дітей на українському матеріалі?

17 Підтримавши виробництво стрічки, яку «розберуть» на цитати, ми створимо нові українські міфи, архетипи, символи, меми, тренди, що об’єднуватимуть нас, формуватимуть культурну ідентичність, і це надзвичайно важлива патріотична місія. Помилково любов до Вітчизни зводять винятково до воєнної тематики. Певною мірою це виправдано, і таких фільмів Держкіно підтримує багато, але патріотизм не можна вичерпати такою прямолінійністю.

18 Дуже легко відрізнити японське кіно, наприклад, від французького, і не лише тому, що в ньому грають японці: у цих стрічках є глибоке національне культурне джерело. Та й французький «кінопродукт» також легко можна впізнати.

19 Нещодавно Марися Нікітюк зняла фільм «Коли падають дерева». Це абсолютно трендове сучасне кіно, але в нашому культурному просторі, ба більше, навіть в українській традиції, хоч там і немає ні шароварів, ні козаків. Це новітнє відродження українського поетичного кіно (за культурним контекстом насамперед). Без прямих цитат із Параджанова, Іллєнка чи Миколайчука видно, що це українське кіно, і будь-хто скаже: та це ж наше! Таке дуже легко й чітко можна відчути, але практично неможливо тлумачити юридично.

Доказами обґрунтованості думки Робіна Грбіча про те, що «…українські фільми поступово виходять на передній план. … Це дає надію на розвиток кінопромисловості й на те, що ваші майстри кіно скажуть своє слово» (абзац 11), є всі твердження, ОКРІМ

Уважно прочитайте наведені нижче тексти (цифри зліва позначають номери абзаців) і виконайте завдання до них.

Текст А

1 «Золота дзиґа» – українська національна кінопремія, заснована 2017 року Українською кіноакадемією з метою популяризації національного кінематографа й видатних досягнень тих, хто сумлінно працює над створенням вітчизняних фільмів.

2 Головним символом кінопремії вибрано «Золоту дзиґу», що втілює стрімкість, невпинний розвиток і нескінченність. Розробник дизайну Назар Білик пояснив це так: «Основним елементом композиції є кадр кіноплівки, золотий чотирикутник, який динамічно обертається, уособлюючи кінематограф. За формою статуетка нагадує дзиґу, вогонь, паросток, що є символами розвитку та оновлення національного кіно». Крім того, назва нагадує про творчий спадок видатного кінематографіста Дзиґи Вертова.

3 Перше вручення премії відбулося 20 квітня 2017 року. Лідером за кількістю номінацій стала стрічка Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці», що здобула шість статуеток: за кращий фільм, за режисуру, за головну жіночу й головну чоловічу ролі та за ролі другого плану.

4 Другу кінопремію «Золота дзиґа» вручено за найкращий фільм 2018 року «Кіборги», що теж отримав шість статуеток. У номінації ж «Вибір глядача» перемогла стрічка «DZIDZIO Контрабас».

Текст Б

«Мало екранів і низькі доходи», – представник Warner Bros. про Україну

Про причини відсутності в прокаті фільмів на кшталт «Трьох білбордів...», українське кіно та проблеми нашого кіноринку читайте в ексклюзивному інтерв’ю Робіна Грбіча – директора компанії «Кіноманія», який представляє Warner Bros. в Україні.

5 М. П.: Чому в українських кінотеатрах немає таких відомих фільмів, як «Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі», «Назви мене своїм ім’ям» чи інших оскарівських номінантів?

6 Робін Грбіч: Це артхаузні фільми, тобто розраховані на вузьке коло глядачів. Ці стрічки справді дуже хороші. Але в Україні ринок кінопрокату незрілий, мережа кінотеатрів недостатньо розвинена як для такої території й такої кількості населення. У країнах Західної Європи, навіть менших за Україну, значно більше кінозалів. Якби у вас було більше екранів, люди мали б вибір.

7 А ще українська публіка любить ходити в кінотеатри на фільми, у яких є багато спецефектів, масштабних сцен, тобто на щось таке, що варто дивитися на великому екрані. Тож багато хто думає, що таку стрічку, як «Три білборди…», він може переглянути вдома, для цього не треба йти в кіно, тобто людина вибирає, на що витрачати гроші. Часто причина цього досить прозаїчна: низькі прибутки населення.

8 Саме тому середньостатистичний українець ходить у кіно лише раз на два роки, натомість європеєць – три-п’ять разів за рік. Тож у Франції чи Великій Британії, де більше розвинена кіномережа та вищі доходи населення, «Три білборди…» можуть мати такий самий успіх, як і блокбастери. Проте в України є великий потенціал для зростання.

9 М. П.: Ми бачимо в кінотеатрах усе більше українських фільмів. Чи ви відчуваєте якусь конкуренцію з їхнього боку? Що можете сказати про наше кіно?

10 Робін Грбіч: Думаю, що більше українських фільмів буде знято й показано в кінотеатрах, то краще. Ніхто, крім українців, не розкаже власних історій. Наприклад, як фільм «Кіборги». Малоймовірно, що якісь іноземці приїдуть сюди, аби знімати щось подібне. Навіть якщо так станеться, то американська, чи французька, чи польська компанії не покажуть ваших реалій так, як ви самі.

11 Ви маєте дуже багату культуру, і українці – єдині, хто може це відобразити у фільмах. Нині через ситуацію в країні ваша кіноіндустрія проходить складний шлях. Але схоже, що справи покращуються: українські фільми поступово виходять на передній план. І Держкіно, підтримуючи кінематографістів, відіграє в цьому вагому роль. Це дає надію на розвиток кінопромисловості й на те, що ваші майстри кіно скажуть своє слово.

12 Українці мають значний потенціал, надзвичайно талановиті, повні ентузіазму, намагаються перевершити самих себе. Попереду у вас грандіозні звершення.

Текст В

13 Наша кореспондентка Любов Базів поспілкувалася з Пилипом Іллєнком, головою Державного агентства України з питань кіно, поцікавившись, що таке, на його думку, патріотичне кіно.

14 —  Патріотичність і патріотизм – поняття без чітко окреслених меж, без юридичного визначення, це моральна категорія, природа якої міститься в культурологічній площині, тож кожен розуміє це по-своєму.

15 Як відомо, національний кінематограф працює на створення передусім національного культурного простору. Зокрема комедія «DZIDZIO Контрабас» надзвичайно потужно формує український культурний контекст, якого поки що повноцінно немає. Ми й досі, на жаль, жартуємо цитатами з радянських фільмів, переносячи стереотипи з минулого в сьогодення.

16 Будь-яка національна культура апріорі патріотична, бо формує основу нації – культурний контекст. Потрібно створювати власні вітчизняні кінострічки для сімейного перегляду, хай це буде мелодрама, комедія, мюзикл чи казка… Зараз ми підтримуємо зйомки трьох фільмів з різдвяним сюжетом про наші реалії. То невже це не патріотично: виховання власних дітей на українському матеріалі?

17 Підтримавши виробництво стрічки, яку «розберуть» на цитати, ми створимо нові українські міфи, архетипи, символи, меми, тренди, що об’єднуватимуть нас, формуватимуть культурну ідентичність, і це надзвичайно важлива патріотична місія. Помилково любов до Вітчизни зводять винятково до воєнної тематики. Певною мірою це виправдано, і таких фільмів Держкіно підтримує багато, але патріотизм не можна вичерпати такою прямолінійністю.

18 Дуже легко відрізнити японське кіно, наприклад, від французького, і не лише тому, що в ньому грають японці: у цих стрічках є глибоке національне культурне джерело. Та й французький «кінопродукт» також легко можна впізнати.

19 Нещодавно Марися Нікітюк зняла фільм «Коли падають дерева». Це абсолютно трендове сучасне кіно, але в нашому культурному просторі, ба більше, навіть в українській традиції, хоч там і немає ні шароварів, ні козаків. Це новітнє відродження українського поетичного кіно (за культурним контекстом насамперед). Без прямих цитат із Параджанова, Іллєнка чи Миколайчука видно, що це українське кіно, і будь-хто скаже: та це ж наше! Таке дуже легко й чітко можна відчути, але практично неможливо тлумачити юридично.

Відповідно до інформації з текстів, запорукою успіху стрічки в кінотеатрах серед українських глядачів можна вважати все, ОКРІМ

Уважно прочитайте наведені нижче тексти (цифри зліва позначають номери абзаців) і виконайте завдання до них.

Текст А

1 «Золота дзиґа» – українська національна кінопремія, заснована 2017 року Українською кіноакадемією з метою популяризації національного кінематографа й видатних досягнень тих, хто сумлінно працює над створенням вітчизняних фільмів.

2 Головним символом кінопремії вибрано «Золоту дзиґу», що втілює стрімкість, невпинний розвиток і нескінченність. Розробник дизайну Назар Білик пояснив це так: «Основним елементом композиції є кадр кіноплівки, золотий чотирикутник, який динамічно обертається, уособлюючи кінематограф. За формою статуетка нагадує дзиґу, вогонь, паросток, що є символами розвитку та оновлення національного кіно». Крім того, назва нагадує про творчий спадок видатного кінематографіста Дзиґи Вертова.

3 Перше вручення премії відбулося 20 квітня 2017 року. Лідером за кількістю номінацій стала стрічка Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці», що здобула шість статуеток: за кращий фільм, за режисуру, за головну жіночу й головну чоловічу ролі та за ролі другого плану.

4 Другу кінопремію «Золота дзиґа» вручено за найкращий фільм 2018 року «Кіборги», що теж отримав шість статуеток. У номінації ж «Вибір глядача» перемогла стрічка «DZIDZIO Контрабас».

Текст Б

«Мало екранів і низькі доходи», – представник Warner Bros. про Україну

Про причини відсутності в прокаті фільмів на кшталт «Трьох білбордів...», українське кіно та проблеми нашого кіноринку читайте в ексклюзивному інтерв’ю Робіна Грбіча – директора компанії «Кіноманія», який представляє Warner Bros. в Україні.

5 М. П.: Чому в українських кінотеатрах немає таких відомих фільмів, як «Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі», «Назви мене своїм ім’ям» чи інших оскарівських номінантів?

6 Робін Грбіч: Це артхаузні фільми, тобто розраховані на вузьке коло глядачів. Ці стрічки справді дуже хороші. Але в Україні ринок кінопрокату незрілий, мережа кінотеатрів недостатньо розвинена як для такої території й такої кількості населення. У країнах Західної Європи, навіть менших за Україну, значно більше кінозалів. Якби у вас було більше екранів, люди мали б вибір.

7 А ще українська публіка любить ходити в кінотеатри на фільми, у яких є багато спецефектів, масштабних сцен, тобто на щось таке, що варто дивитися на великому екрані. Тож багато хто думає, що таку стрічку, як «Три білборди…», він може переглянути вдома, для цього не треба йти в кіно, тобто людина вибирає, на що витрачати гроші. Часто причина цього досить прозаїчна: низькі прибутки населення.

8 Саме тому середньостатистичний українець ходить у кіно лише раз на два роки, натомість європеєць – три-п’ять разів за рік. Тож у Франції чи Великій Британії, де більше розвинена кіномережа та вищі доходи населення, «Три білборди…» можуть мати такий самий успіх, як і блокбастери. Проте в України є великий потенціал для зростання.

9 М. П.: Ми бачимо в кінотеатрах усе більше українських фільмів. Чи ви відчуваєте якусь конкуренцію з їхнього боку? Що можете сказати про наше кіно?

10 Робін Грбіч: Думаю, що більше українських фільмів буде знято й показано в кінотеатрах, то краще. Ніхто, крім українців, не розкаже власних історій. Наприклад, як фільм «Кіборги». Малоймовірно, що якісь іноземці приїдуть сюди, аби знімати щось подібне. Навіть якщо так станеться, то американська, чи французька, чи польська компанії не покажуть ваших реалій так, як ви самі.

11 Ви маєте дуже багату культуру, і українці – єдині, хто може це відобразити у фільмах. Нині через ситуацію в країні ваша кіноіндустрія проходить складний шлях. Але схоже, що справи покращуються: українські фільми поступово виходять на передній план. І Держкіно, підтримуючи кінематографістів, відіграє в цьому вагому роль. Це дає надію на розвиток кінопромисловості й на те, що ваші майстри кіно скажуть своє слово.

12 Українці мають значний потенціал, надзвичайно талановиті, повні ентузіазму, намагаються перевершити самих себе. Попереду у вас грандіозні звершення.

Текст В

13 Наша кореспондентка Любов Базів поспілкувалася з Пилипом Іллєнком, головою Державного агентства України з питань кіно, поцікавившись, що таке, на його думку, патріотичне кіно.

14 —  Патріотичність і патріотизм – поняття без чітко окреслених меж, без юридичного визначення, це моральна категорія, природа якої міститься в культурологічній площині, тож кожен розуміє це по-своєму.

15 Як відомо, національний кінематограф працює на створення передусім національного культурного простору. Зокрема комедія «DZIDZIO Контрабас» надзвичайно потужно формує український культурний контекст, якого поки що повноцінно немає. Ми й досі, на жаль, жартуємо цитатами з радянських фільмів, переносячи стереотипи з минулого в сьогодення.

16 Будь-яка національна культура апріорі патріотична, бо формує основу нації – культурний контекст. Потрібно створювати власні вітчизняні кінострічки для сімейного перегляду, хай це буде мелодрама, комедія, мюзикл чи казка… Зараз ми підтримуємо зйомки трьох фільмів з різдвяним сюжетом про наші реалії. То невже це не патріотично: виховання власних дітей на українському матеріалі?

17 Підтримавши виробництво стрічки, яку «розберуть» на цитати, ми створимо нові українські міфи, архетипи, символи, меми, тренди, що об’єднуватимуть нас, формуватимуть культурну ідентичність, і це надзвичайно важлива патріотична місія. Помилково любов до Вітчизни зводять винятково до воєнної тематики. Певною мірою це виправдано, і таких фільмів Держкіно підтримує багато, але патріотизм не можна вичерпати такою прямолінійністю.

18 Дуже легко відрізнити японське кіно, наприклад, від французького, і не лише тому, що в ньому грають японці: у цих стрічках є глибоке національне культурне джерело. Та й французький «кінопродукт» також легко можна впізнати.

19 Нещодавно Марися Нікітюк зняла фільм «Коли падають дерева». Це абсолютно трендове сучасне кіно, але в нашому культурному просторі, ба більше, навіть в українській традиції, хоч там і немає ні шароварів, ні козаків. Це новітнє відродження українського поетичного кіно (за культурним контекстом насамперед). Без прямих цитат із Параджанова, Іллєнка чи Миколайчука видно, що це українське кіно, і будь-хто скаже: та це ж наше! Таке дуже легко й чітко можна відчути, але практично неможливо тлумачити юридично.

На думку Робіна Грбіча (текст Б), збільшенню частотності походів українців у кіно буде сприяти все, ОКРІМ

Уважно прочитайте наведені нижче тексти (цифри зліва позначають номери абзаців) і виконайте завдання до них.

Текст А

1 «Золота дзиґа» – українська національна кінопремія, заснована 2017 року Українською кіноакадемією з метою популяризації національного кінематографа й видатних досягнень тих, хто сумлінно працює над створенням вітчизняних фільмів.

2 Головним символом кінопремії вибрано «Золоту дзиґу», що втілює стрімкість, невпинний розвиток і нескінченність. Розробник дизайну Назар Білик пояснив це так: «Основним елементом композиції є кадр кіноплівки, золотий чотирикутник, який динамічно обертається, уособлюючи кінематограф. За формою статуетка нагадує дзиґу, вогонь, паросток, що є символами розвитку та оновлення національного кіно». Крім того, назва нагадує про творчий спадок видатного кінематографіста Дзиґи Вертова.

3 Перше вручення премії відбулося 20 квітня 2017 року. Лідером за кількістю номінацій стала стрічка Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці», що здобула шість статуеток: за кращий фільм, за режисуру, за головну жіночу й головну чоловічу ролі та за ролі другого плану.

4 Другу кінопремію «Золота дзиґа» вручено за найкращий фільм 2018 року «Кіборги», що теж отримав шість статуеток. У номінації ж «Вибір глядача» перемогла стрічка «DZIDZIO Контрабас».

Текст Б

«Мало екранів і низькі доходи», – представник Warner Bros. про Україну

Про причини відсутності в прокаті фільмів на кшталт «Трьох білбордів...», українське кіно та проблеми нашого кіноринку читайте в ексклюзивному інтерв’ю Робіна Грбіча – директора компанії «Кіноманія», який представляє Warner Bros. в Україні.

5 М. П.: Чому в українських кінотеатрах немає таких відомих фільмів, як «Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі», «Назви мене своїм ім’ям» чи інших оскарівських номінантів?

6 Робін Грбіч: Це артхаузні фільми, тобто розраховані на вузьке коло глядачів. Ці стрічки справді дуже хороші. Але в Україні ринок кінопрокату незрілий, мережа кінотеатрів недостатньо розвинена як для такої території й такої кількості населення. У країнах Західної Європи, навіть менших за Україну, значно більше кінозалів. Якби у вас було більше екранів, люди мали б вибір.

7 А ще українська публіка любить ходити в кінотеатри на фільми, у яких є багато спецефектів, масштабних сцен, тобто на щось таке, що варто дивитися на великому екрані. Тож багато хто думає, що таку стрічку, як «Три білборди…», він може переглянути вдома, для цього не треба йти в кіно, тобто людина вибирає, на що витрачати гроші. Часто причина цього досить прозаїчна: низькі прибутки населення.

8 Саме тому середньостатистичний українець ходить у кіно лише раз на два роки, натомість європеєць – три-п’ять разів за рік. Тож у Франції чи Великій Британії, де більше розвинена кіномережа та вищі доходи населення, «Три білборди…» можуть мати такий самий успіх, як і блокбастери. Проте в України є великий потенціал для зростання.

9 М. П.: Ми бачимо в кінотеатрах усе більше українських фільмів. Чи ви відчуваєте якусь конкуренцію з їхнього боку? Що можете сказати про наше кіно?

10 Робін Грбіч: Думаю, що більше українських фільмів буде знято й показано в кінотеатрах, то краще. Ніхто, крім українців, не розкаже власних історій. Наприклад, як фільм «Кіборги». Малоймовірно, що якісь іноземці приїдуть сюди, аби знімати щось подібне. Навіть якщо так станеться, то американська, чи французька, чи польська компанії не покажуть ваших реалій так, як ви самі.

11 Ви маєте дуже багату культуру, і українці – єдині, хто може це відобразити у фільмах. Нині через ситуацію в країні ваша кіноіндустрія проходить складний шлях. Але схоже, що справи покращуються: українські фільми поступово виходять на передній план. І Держкіно, підтримуючи кінематографістів, відіграє в цьому вагому роль. Це дає надію на розвиток кінопромисловості й на те, що ваші майстри кіно скажуть своє слово.

12 Українці мають значний потенціал, надзвичайно талановиті, повні ентузіазму, намагаються перевершити самих себе. Попереду у вас грандіозні звершення.

Текст В

13 Наша кореспондентка Любов Базів поспілкувалася з Пилипом Іллєнком, головою Державного агентства України з питань кіно, поцікавившись, що таке, на його думку, патріотичне кіно.

14 —  Патріотичність і патріотизм – поняття без чітко окреслених меж, без юридичного визначення, це моральна категорія, природа якої міститься в культурологічній площині, тож кожен розуміє це по-своєму.

15 Як відомо, національний кінематограф працює на створення передусім національного культурного простору. Зокрема комедія «DZIDZIO Контрабас» надзвичайно потужно формує український культурний контекст, якого поки що повноцінно немає. Ми й досі, на жаль, жартуємо цитатами з радянських фільмів, переносячи стереотипи з минулого в сьогодення.

16 Будь-яка національна культура апріорі патріотична, бо формує основу нації – культурний контекст. Потрібно створювати власні вітчизняні кінострічки для сімейного перегляду, хай це буде мелодрама, комедія, мюзикл чи казка… Зараз ми підтримуємо зйомки трьох фільмів з різдвяним сюжетом про наші реалії. То невже це не патріотично: виховання власних дітей на українському матеріалі?

17 Підтримавши виробництво стрічки, яку «розберуть» на цитати, ми створимо нові українські міфи, архетипи, символи, меми, тренди, що об’єднуватимуть нас, формуватимуть культурну ідентичність, і це надзвичайно важлива патріотична місія. Помилково любов до Вітчизни зводять винятково до воєнної тематики. Певною мірою це виправдано, і таких фільмів Держкіно підтримує багато, але патріотизм не можна вичерпати такою прямолінійністю.

18 Дуже легко відрізнити японське кіно, наприклад, від французького, і не лише тому, що в ньому грають японці: у цих стрічках є глибоке національне культурне джерело. Та й французький «кінопродукт» також легко можна впізнати.

19 Нещодавно Марися Нікітюк зняла фільм «Коли падають дерева». Це абсолютно трендове сучасне кіно, але в нашому культурному просторі, ба більше, навіть в українській традиції, хоч там і немає ні шароварів, ні козаків. Це новітнє відродження українського поетичного кіно (за культурним контекстом насамперед). Без прямих цитат із Параджанова, Іллєнка чи Миколайчука видно, що це українське кіно, і будь-хто скаже: та це ж наше! Таке дуже легко й чітко можна відчути, але практично неможливо тлумачити юридично.

Правильними щодо головного символу національної кінопремії є всі твердження, ОКРІМ

Уважно прочитайте наведені нижче тексти (цифри зліва позначають номери абзаців) і виконайте завдання до них.

Текст А

1 «Золота дзиґа» – українська національна кінопремія, заснована 2017 року Українською кіноакадемією з метою популяризації національного кінематографа й видатних досягнень тих, хто сумлінно працює над створенням вітчизняних фільмів.

2 Головним символом кінопремії вибрано «Золоту дзиґу», що втілює стрімкість, невпинний розвиток і нескінченність. Розробник дизайну Назар Білик пояснив це так: «Основним елементом композиції є кадр кіноплівки, золотий чотирикутник, який динамічно обертається, уособлюючи кінематограф. За формою статуетка нагадує дзиґу, вогонь, паросток, що є символами розвитку та оновлення національного кіно». Крім того, назва нагадує про творчий спадок видатного кінематографіста Дзиґи Вертова.

3 Перше вручення премії відбулося 20 квітня 2017 року. Лідером за кількістю номінацій стала стрічка Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці», що здобула шість статуеток: за кращий фільм, за режисуру, за головну жіночу й головну чоловічу ролі та за ролі другого плану.

4 Другу кінопремію «Золота дзиґа» вручено за найкращий фільм 2018 року «Кіборги», що теж отримав шість статуеток. У номінації ж «Вибір глядача» перемогла стрічка «DZIDZIO Контрабас».

Текст Б

«Мало екранів і низькі доходи», – представник Warner Bros. про Україну

Про причини відсутності в прокаті фільмів на кшталт «Трьох білбордів...», українське кіно та проблеми нашого кіноринку читайте в ексклюзивному інтерв’ю Робіна Грбіча – директора компанії «Кіноманія», який представляє Warner Bros. в Україні.

5 М. П.: Чому в українських кінотеатрах немає таких відомих фільмів, як «Три білборди на кордоні Еббінга, Міссурі», «Назви мене своїм ім’ям» чи інших оскарівських номінантів?

6 Робін Грбіч: Це артхаузні фільми, тобто розраховані на вузьке коло глядачів. Ці стрічки справді дуже хороші. Але в Україні ринок кінопрокату незрілий, мережа кінотеатрів недостатньо розвинена як для такої території й такої кількості населення. У країнах Західної Європи, навіть менших за Україну, значно більше кінозалів. Якби у вас було більше екранів, люди мали б вибір.

7 А ще українська публіка любить ходити в кінотеатри на фільми, у яких є багато спецефектів, масштабних сцен, тобто на щось таке, що варто дивитися на великому екрані. Тож багато хто думає, що таку стрічку, як «Три білборди…», він може переглянути вдома, для цього не треба йти в кіно, тобто людина вибирає, на що витрачати гроші. Часто причина цього досить прозаїчна: низькі прибутки населення.

8 Саме тому середньостатистичний українець ходить у кіно лише раз на два роки, натомість європеєць – три-п’ять разів за рік. Тож у Франції чи Великій Британії, де більше розвинена кіномережа та вищі доходи населення, «Три білборди…» можуть мати такий самий успіх, як і блокбастери. Проте в України є великий потенціал для зростання.

9 М. П.: Ми бачимо в кінотеатрах усе більше українських фільмів. Чи ви відчуваєте якусь конкуренцію з їхнього боку? Що можете сказати про наше кіно?

10 Робін Грбіч: Думаю, що більше українських фільмів буде знято й показано в кінотеатрах, то краще. Ніхто, крім українців, не розкаже власних історій. Наприклад, як фільм «Кіборги». Малоймовірно, що якісь іноземці приїдуть сюди, аби знімати щось подібне. Навіть якщо так станеться, то американська, чи французька, чи польська компанії не покажуть ваших реалій так, як ви самі.

11 Ви маєте дуже багату культуру, і українці – єдині, хто може це відобразити у фільмах. Нині через ситуацію в країні ваша кіноіндустрія проходить складний шлях. Але схоже, що справи покращуються: українські фільми поступово виходять на передній план. І Держкіно, підтримуючи кінематографістів, відіграє в цьому вагому роль. Це дає надію на розвиток кінопромисловості й на те, що ваші майстри кіно скажуть своє слово.

12 Українці мають значний потенціал, надзвичайно талановиті, повні ентузіазму, намагаються перевершити самих себе. Попереду у вас грандіозні звершення.

Текст В

13 Наша кореспондентка Любов Базів поспілкувалася з Пилипом Іллєнком, головою Державного агентства України з питань кіно, поцікавившись, що таке, на його думку, патріотичне кіно.

14 —  Патріотичність і патріотизм – поняття без чітко окреслених меж, без юридичного визначення, це моральна категорія, природа якої міститься в культурологічній площині, тож кожен розуміє це по-своєму.

15 Як відомо, національний кінематограф працює на створення передусім національного культурного простору. Зокрема комедія «DZIDZIO Контрабас» надзвичайно потужно формує український культурний контекст, якого поки що повноцінно немає. Ми й досі, на жаль, жартуємо цитатами з радянських фільмів, переносячи стереотипи з минулого в сьогодення.

16 Будь-яка національна культура апріорі патріотична, бо формує основу нації – культурний контекст. Потрібно створювати власні вітчизняні кінострічки для сімейного перегляду, хай це буде мелодрама, комедія, мюзикл чи казка… Зараз ми підтримуємо зйомки трьох фільмів з різдвяним сюжетом про наші реалії. То невже це не патріотично: виховання власних дітей на українському матеріалі?

17 Підтримавши виробництво стрічки, яку «розберуть» на цитати, ми створимо нові українські міфи, архетипи, символи, меми, тренди, що об’єднуватимуть нас, формуватимуть культурну ідентичність, і це надзвичайно важлива патріотична місія. Помилково любов до Вітчизни зводять винятково до воєнної тематики. Певною мірою це виправдано, і таких фільмів Держкіно підтримує багато, але патріотизм не можна вичерпати такою прямолінійністю.

18 Дуже легко відрізнити японське кіно, наприклад, від французького, і не лише тому, що в ньому грають японці: у цих стрічках є глибоке національне культурне джерело. Та й французький «кінопродукт» також легко можна впізнати.

19 Нещодавно Марися Нікітюк зняла фільм «Коли падають дерева». Це абсолютно трендове сучасне кіно, але в нашому культурному просторі, ба більше, навіть в українській традиції, хоч там і немає ні шароварів, ні козаків. Це новітнє відродження українського поетичного кіно (за культурним контекстом насамперед). Без прямих цитат із Параджанова, Іллєнка чи Миколайчука видно, що це українське кіно, і будь-хто скаже: та це ж наше! Таке дуже легко й чітко можна відчути, але практично неможливо тлумачити юридично.

Українську національну кінопремію «Золота дзиґа» в номінації «Вибір глядача» у 2018 році було вручено творцям кінострічки

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього

Текст А

Відходи

(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.

(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, – розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього – лише близько 15 %.

(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.

(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.

(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.

За матеріалами інтернет-джерел

Текст Б

(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення – і держава серйозно взялася за переробку відходів.

(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.

(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи – відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.

(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.

(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.

За М. Мордовцевим

Яку максимальну кількість ємностей мав би використовувати українець у себе вдома, зважаючи на практику шведів, описану в тексті Б?

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього

Текст А

Відходи

(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.

(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, – розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього – лише близько 15 %.

(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.

(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.

(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.

За матеріалами інтернет-джерел

Текст Б

(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення – і держава серйозно взялася за переробку відходів.

(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.

(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи – відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.

(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.

(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.

За М. Мордовцевим

Спільними ключовими поняттями для обох текстів є

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього

Текст А

Відходи

(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.

(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, – розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього – лише близько 15 %.

(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.

(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.

(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.

За матеріалами інтернет-джерел

Текст Б

(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення – і держава серйозно взялася за переробку відходів.

(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.

(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи – відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.

(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.

(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.

За М. Мордовцевим

Інформацію з тексту Б автор тексту А міг би використати для обґрунтування всіх позицій, ОКРІМ

Читання й аналіз тексту

Проаналізуйте текст (цифри в дужках позначають номери абзаців)
і виконайте завдання до нього

Текст А

Відходи

(1) Використання сміття як вторинної сировини в розвинених країнах уже давно стало нормою. Там практично всі відходи є цінним ресурсом, а кількість непотребу на звалищах і переробних заводах мінімальна. Наприклад, багато європейських організацій веде документацію на аркушах, виготовлених з макулатури. Якість їх дещо гірша та й вартість поки що вища, ніж звичайних, однак так можна зберегти чимало деревини. Якщо ж з’явиться тенденція до зростання попиту на цю продукцію, то такий папір стане дешевшим.

(2) Як свідчить практика європейських країн, єдиний раціональний шлях подолання проблем, пов’язаних з накопиченням відходів, – розподіл і подальше використання їх. Обов’язковою умовою ефективної переробки сміття є його сортування, що підвищує продуктивність застосування вторинної сировини: за роздільного збирання непотребу із загальної кількості його можна вилучити до 70–80 % корисних ресурсів, а без нього – лише близько 15 %.

(3) Найбільш ефективним є сортування сміття за місцем утворення його, тобто для побутових відходів це розподіл їх власне населенням. На жаль, поки що більшість громадян в Україні до цього не готова, адже вдома потрібно мати кілька ємностей для різних категорій потенційної вторинної сировини, а обивателям простіше все викидати в одне відро чи бак, аніж скласти окремо скляні пляшки чи макулатуру.

(4) Та й влада не поспішає вирішувати цю проблему. Чиновники пояснюють свою незацікавленість низькою екологічною свідомістю людей і небажанням останніх сортувати сміття: мовляв, розподіл відходів не дасть результатів, оскільки більшість жителів усе одно не робитиме цього. Прикриваючись такою відмовкою, можновладці не вживають заходів щодо усвідомлення громадянами складної ситуації з довкіллям. Хоча загальнонаціональна інформаційна кампанія, а також різноманітні способи заохочення населення й організацій, що сортують непотріб, без сумніву, мали б позитивні наслідки.

(5) Цілком зрозуміло, що для того, хто бере на себе ініціативу запровадження роздільного збирання відходів, крім екологічного складника, важливою, а часто й першочерговою є економічна вигода. Головною ж перешкодою є досить низькі закупівельні ціни на вторинну сировину. Тому й на цьому етапі необхідна допомога держави.

За матеріалами інтернет-джерел

Текст Б

(6) Справді успішними щодо переробки відходів можна вважати шведів. Усе почалося ще в 1970-ті роки. Тоді країна із суворим кліматом цілком залежала від імпорту природного газу, тому було вирішено змінити енергетичну ситуацію. Учені й політики з’ясували, що кожен мешканець «виробляє» близько півтора кілограма сміття за день, а чотири тонни побутового непотребу з надлишком компенсують використання однієї тонни нафти. Нескладні розрахунки підказали єдине правильне рішення – і держава серйозно взялася за переробку відходів.

(7) Нині у Швеції пріоритетом є не знищення сміття, а повторне використання його. Місцеві домогосподарства окремо збирають газети, пластик, метал, скло, електричні прилади, лампочки, батарейки. Також у спеціальні мішки складають залишки їжі. Важливо, що в цій країні населення сумлінно сортує відходи. Уряд лише проводить інформаційні кампанії, спрямовані на популяризацію ідеї роздільного збирання непотребу.

(8) Далі відсортоване сміття переробляють по-різному: газети перетворюють на паперову масу, пляшки використовують повторно або переплавляють на нові елементи, пластикові контейнери стають пластичною сировиною, залишки їжі компостують, щоб отримати з них добриво чи біогаз. Саме ним потім заправляють громадський транспорт. Крім того, відходи – відносно дешеве паливо, а місцеві науковці винайшли ефективну й прибуткову технологію перетворення побутового сміття на електроенергію. Ця держава навіть імпортує понад 700 тисяч тонн непотребу з інших країн. Утилізація твердих залишків забезпечує 20 % тепла в тутешніх будинках. Сьогодні так опалюють майже 900 тисяч домогосподарств.

(9) У Швеції функціонують 30 електростанцій, що спалюють 5,5 млн тонн відходів за рік. Попіл становить 15 % від початкової маси, його сортують і відправляють на переробку. Залишки просівають, щоб вилучити гравій, який використовують у дорожньому будівництві. Наприкінці лише 1 % непотребу поповнює звалища. Дим від сміттєспалювальних заводів містить 99,9 % нетоксичного двоокису вуглецю й води, однак і його в цій країні очищують. Шлак, отриманий під час цього процесу, використовують для заповнення покинутих шахт.

(10) Одного разу шведи захотіли зробити свою країну енергетично незалежною, а в результаті досягли не лише цього, а й екологічної безпеки, підвищили рівень чистоти довкілля.

За М. Мордовцевим

Найбільш важливою темою, яку розвивають автори обох текстів, є