ТЕМА: Фразеологія. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше знання фразеологізмів, їхнього значення.

Варити воду – знущатися.

Топтати ряст – жити.

Вити вовком – бути у відчаї.

Поливати брудом – ганьбити.

Відповідь – ГДВА.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова. Синоніми. Пароніми.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова в тексті, розрізняти синоніми та пароніми.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Екскурс – це відхилення від основної теми для висвітлення побічних або додаткових питань.

Екскурсія – це організований тематичний показ чогось; колективне відвідування з освітньою, пізнавальною метою; група людей, для яких здійснюють певний показ.

Кампанія – це сукупність заходів для здійснення в певний період якого-небудь важливого політичного або господарського завдання.

Компанія – це товариство; торговельне чи промислове об’єднання підприємців.

Абонент – це той, хто користується абонементом

Абонемент – це документ, що дає право на обслуговування, користування чим-небудь протягом певного терміну, а також саме право на це.

Профан – це той, хто не є обізнаним у якій-небудь галузі, некомпетентний.

Профі – це той, хто займається чимось (частіше спортом) професійно.

А слова століття, сторіччя мають однакове значення (період тривалістю сто років). Отже, ці обидва слова можливі за змістом у запропонованому реченні.

Відповідь – Д.

ТЕМА. Морфологія. Синтаксис. Відмінювання іменників. Узгодження числівника з іменником. Узгодження присудка з підметом.

Чоловічі прізвища на -ко в українській мові відмінюють. Тому правильний варіант Пономаренка.

Числівник півтора узгоджується з іменником в родовому відмінку однини (місяця).

При підметах, виражених словосполученнями з іменниками більшість, меншість, частина, група тощо, дієслово-присудок ставимо в однині і в тому ж роді, що і підмет. Отже, навчилась.

У місцевому відмінку множини іменники першої відміни мають закінчення -ами, -ями.

Прийменник по в українській мові вживається дуже рідко.

Застосуємо ці правила до речення.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Кома (6) обґрунтована як кома при відокремленому означенні.

Але дієприкметниковий зворот не розгублене у віках мистецтво стоїть перед означувальним словом. Такі означення не відокремлюємо. Отже, запропоноване обґрунтування коми є хибним.

Кома (6) – це кома між непоширеним та поширеним означеннями, адже вони є однорідними.

Решта обґрунтувань правильні.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, Г, В дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку Д дієприслівник передає додаткову дію до основної дії того ж суб’єкта. Ми й мандруємо Олешківськими пісками, і ми впевнюємося в неповторності України.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані пряма мова та слова автора.

У реченні А слова автора стоять всередині прямої мови, розриваючи речення

Отже, розділові знаки потрібно поставити так:

«Життя лише тоді має вартість, – говорив батько частенько, – доки людина може допомагати іншим».

У цьому варіанті кома після слів автора відсутня. Отже, розділові знаки в цьому реченні розставлено неправильно.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Традиційно в кінці прислівників пишемо букву і (навесні, увечері, уповні, нагорі, мимоволі, віднині, по-латині).

У кінці прислівників після г, к, х завжди пишемо -и (трохи, пішки. по-київськи).

У кінці прислівників після ж, ч може бути и або і.

И пишемо в прислівниках типу по-вовчи.

І пишемо в прислівниках двічі, тричі, опівночі, позаочі.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Дієслівні форми.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів.

Дієслова, що належать до І дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -уть, -ють, а в інших особових закінченнях пишемо е.

Дієслова, що належать до ІІ дієвідміни, мають у ІІІ особі множини (вони) закінчення -ать, -ять, а в інших особових закінченнях пишемо и.

Також до І дієвідміни належать слова, у яких в основі є буквосполучення -оло-, -оро-. Отже, молоти – мелють.

При зміні дієслова відбувається характерне для української мови чергування певних приголосних. Отже, проводжати – проводжають.

Дієслова з суфіксом -отіти належать до ІІ відміни. Але в слові хотіти корінь хот-, тому потрібно запам’ятати, що це дієслово І дієвідміни. Отже, хотіти – хочуть.

Також до ІІ дієвідміни належать дієслова, що мають в основі суфікси і (ї), и та після шиплячих – а, що зникають у дієсловах у формі І особи однини (я). Отже, гоЇти – гою, гоять, кричАти – кричу, кричать.

Саме форма ІІІ особи множини кричать від інфінітива кричати утворена правильно.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Просту форму ступеня порівняння утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш- (цікавішими, ретельніше, впевненіший).

Складену форму вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою слів більш, менш (більш переконливі, більш яскраві).

Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою префіксів най-, як-, що- (найефективніше, найкомпетентніші).

Складену форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою слів найбільш, найменш, що додають до прикметника: найбільш складне, найбільш потрібний.

Отже, вживання під час творення складеної форми найвищого ступеня прикметника у формі вищого ступеня не є нормативним. Правильною є форма найбільш вимогливий.

Відповідь – Г.