ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє вміння визначати випадки (разом чи окремо) написання слів із часткою не за контекстом.

Частку не із займенниками пишемо окремо: не сама.

Пишемо разом не в прикметниках невеличкі й незнайомі, оскільки в тексті вони не присудки, не мають залежних слів, а в реченні немає заперечення.

Слово непомітно пишемо разом, бо в тексті воно – прислівник зі значенням дуже швидко або без видимих ознак.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова.

Завдання перевіряє вміння правильно передавати пряму мову непрямою, зберігаючи зміст і граматичні форми.

У разі заміни прямої мови непрямою слова автора стають головним реченням, а пряма мова – підрядним. А непряма мова завжди стоїть після слів автора і приєднується до них сполучниками що, ніби, щоб, чи, а також сполучними словами хто, що, який, чий, коли, де, ніби.

Пряму мову в реченні Альберт Айнштайн писав: «У мене немає особливого таланту, але цікавість, нав’язливість і витривалість у поєднанні із самокритикою привели мене до певних ідей» правильно передано непрямою мовою в рядку А: А. Айнштайн писав, що в нього немає особливого таланту, але цікавість, нав'язливість і витривалість привели його до певних ідей.

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні.

Завдання перевіряє вміння добирати потрібні розділові знаки в реченні та пояснювати їх уживання.

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку В. У цьому реченні протиставний сурядний сполучник а стоїть не між частинами складного речення, поєднаними сурядним зв'язком, а між однорідними членами. Отже, кому 3 вжито між однорідними складеними іменними присудками.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Лексична помилка є в рядку В: у значенні почуттів до людини чи об'єкта правильно вживати тільки слово ставлення. Воно означає поводження з кимось / чимось або думку, а відношення – взаємозв'язок чи математичний термін.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Лексикологія. Синоніми.

Завдання перевіряє вміння добирати синоніми.

Синоніми – це слова, що належать до однієї частини мови, звучать і пишуться по-різному, але мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Відозва – це офіційне звернення, заклик або заява від імені уряду, організації, громадського об'єднання чи окремих відомих осіб, адресована широким масам населення. Отже, синонімом до слова відозва є слово звернення (письмові або усні звернення, заяви, скарги чи електронні петиції, адресовані органам влади, самоврядування або посадовим особам для розв'язання питань, захисту прав чи надання пропозицій).

Правильна відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно утворювати форми орудного відмінка однини іменників I та II відмін. 

Іменники II відміни чоловічого роду з основою на м'який приголосний і [ж], [ш], [ч] в орудному відмінку (ким? чим?) мають закінчення -ем: днем, прізвищем, ячменем, квітнем, ключем, плечем. Іменники II відміни чоловічого роду твердої групи в орудному відмінку мають закінчення -ом: майстром, нарцисом.

Іменники II відміни чоловічого роду з основою на -р в орудному відмінку однини можуть мати закінчення -ом (тверда група: закінчення -и в називному відмінку множини) або -ем (м’яка група: закінчення -і в називному відмінку множини; мішана група: назви людей за родом діяльності на -яр, у яких унаслідок відмінювання наголос переходить із суфікса на закінчення): лікарем (бо лікарі), кухарем (бо кухарі), професором (бо професори), майстром (бо майстри), кобзарем (бо кобзарі).

Закінчення -ею в орудному відмінку однини (ким? чим?) мають іменники І відміни (жіночий, чоловічий, спільний рід на -а / -я) м'якої та мішаної груп: грушею, тушею.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння утворювати правильні форми вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників і розпізнавати помилкові моделі словотвору.

Згадаймо, як утворюються ступені порівняння прикметників.

Вищий ступінь

Проста форма: додавання суфіксів -ш- або -іш- до основи: більший, вищий, ближчий, нижчий (відбувається випадання суфікса -к-), дорожчий.

Зверніть увагу, пишемо жч, якщо твірна основа закінчується на г, з, ж, і щ, якщо твірна основа закінчується на с.

Складена форма: додавання слова більш або менш до початкової форми прикметника.

Найвищий ступінь 

Проста форма: додавання префікса най- до вищого ступеня: найбільший, найвищий, найближчий, найнижчий, найдорожчий.

Складена форма: додавання слова найбільш або найменш до початкової форми прикметника.

У творенні ступенів порівняння слово самий НЕ вживаємо. 

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія. Числівник.

Завдання перевіряє вміння правильно поєднувати числівники з іменниками відповідно до граматичних норм української мови.

Числівник один (одна, одно, одне) узгоджується з іменником у роді, числі і відмінку.

Числівники обидва (чоловічий / середній рід) та обидві (жіночий рід) у називному відмінку вимагають від іменника форми називного відмінка множини: обидва футболісти.

Числівники два, три, чотири узгоджуються з іменниками в називному відмінку множини: чотири лікарі, три гектари, три кошеняти (або троє кошенят), два гігабайти, чотири учні.

Числівники п'ять і більші в називному та знахідному відмінках вимагають від іменника форми родового відмінка множини: п’ять зірок.

Правила узгодження числівників півтора / півтори з іменниками:

Півтора + іменник чоловічого/середнього роду (родовий відмінок однини): півтора року.

Півтори + іменник жіночого роду (родовий відмінок однини): півтори тисячі.

Збірні числівники поєднують з іменниками у формі родового відмінка множини. Їх уживають з іменниками чоловічого роду (істоти), середнього роду, назвами малят тварин та іменниками, що мають лише форму множини: шестеро штанів, троє колег, четверо вікон, пʼятеро програмістів, семеро коней, двоє воріт (варіант двоє продавчинь є помилковим, правильно – дві продавчині).

Правильна відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія. Займенник.

Завдання перевіряє вміння правильно відмінювати займенники (особові, присвійні, неозначені) та знання норм їхнього поєднання з прийменниками відповідно до морфологічних норм української мови.

Помилковою є форма займенника в рядку В: їми. Правильно вживати ними (орудний відмінок займенника вони). Форма їми є застарілою, діалектною або просторічною і не відповідає нормам сучасної української літературної мови.

Зверніть увагу на особливості відмінювання особових займенників:

• зміна основи: у непрямих відмінках основа займенників повністю змінюється (наприклад: я – мене, мені, мною);
• збіг форм: займенники він і воно в усіх непрямих відмінках мають тотожні форми;
• приставний [н]: в орудному відмінку форми займенників він, вона, воно, вони завжди починаються з літери н (ним, нею, ними). У родовому й місцевому відмінках приставний н з'являється лише тоді, коли займенник уживають із прийменником (його – до нього, її – у ній).

Правильна відповідь: В.