А«Марійко, усе, що ти робиш, наповнюй любовʼю!», – навчала в дитинстві мама.
Б«Мати Божа, Царице небесна, – гукала баба в саме небо, – голубонько моя, святая великомученице, побий його, невігласа, святим твоїм омофором!»
В«О Лавріне, ти переміг мене, – сказав схвильовано Крауз: – Я хотів просити тебе про дочку».
Г«Нічого, батьку, згадувать того, що минуло, – рівно озвався Остап. – що було, те загуло!»
Д«До Вас – ні, – навіть у думці викала мамі Олена, – До Вас, мам, я такою не була б, але Ви більше любили тата, як мене, і за це маю жаль на Вас.
