ТЕМА: Орфографія. Подвоєння приголосних у словах іншомовного походження. 

Завдання перевіряє вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння у словах іншомовного походження) та пояснювати їх за допомогою правил.

У власних назвах іншомовного походження та похідних від них відбувається подвоєння, тому Марокко, Руссо, Ватт, Брюссель, Будда, Ахіллес).

У загальних іншомовних назвах приголосні звичайно не подвоюють: інтермецо, бароко, лібрето, фін.

Також подвоєння зберігається у словах-винятках: аннали, пенні, брутто, мотто, бонна, манна.

Під час збігу префікса й кореня буде подвоєння: ірраціональний.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати складні випадки написання слів.

У варіанті відповіді А помилка у слові науково-популярних: маємо писати його з дефісом (складне слово, утворене двома рівноправними словами, між якими можна поставити сполучник сурядності і: наукових і популярних).

У варіанті відповіді Б неправильно написано слово надвеликі, його треба писати разом.

У варіанті відповіді В у слові досвідчений пропущено літеру д (від слова досвід).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах.

Завдання перевіряє вміння застосовувати «правило дев’ятки» та норми написання голосних в іншомовних словах (загальних назвах, власних назвах і термінах).

В українській мові в основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв (д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р) перед наступним приголосним, крім й, пишемо и. 

Отже, чипси, косинус, рилс, бравісимо, скепсис, силует.

Слова кипарис, єхидна, вимпел, башкир, графин входять до переліку слів, написання яких треба запам’ятати.

Слово Дідро входить до переліку власних назв, які треба писати з літерою і.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє вміння визначати, коли складні слова та словосполучення треба писати через дефіс, а коли – разом або окремо.

Разом пишемо людинодень (відповідно до норм чинного правопису), жовтогарячий (відтінки кольорів треба писати з дефісом, але це слово-виняток, яке пишемо разом), мініспідниця (без дефіса пишуть складні слова з першою частиною віце-, екс-, лейб-, контр-, максі-, міні-, міді-, обер-, штабс-, унтер-).

У варіанті відповіді В всі слова треба писати з дефісом: бізнес-план (перше іншомовне слово пояснює особливість другого), воєнно-стратегічний (слова з першою частиною військово-, воєнно- пишуть із дефісом), люби-мене (назва рослини).

Відповідь – В.

ТЕМА: Словотвір. Правопис суфіксів.

Завдання перевіряє вміння правильно утворювати назви осіб жіночої статі відповідно до норм правопису.

Назви осіб жіночої статі утворюємо від чоловічих назв за допомогою суфіксів: -к(а), -иц(я), -ин(я), -ес(а).

Суфікс -их(а) не рекомендований для назв осіб, бо здебільшого має розмовне або зневажливе забарвлення та не відповідає сучасній літературній нормі.

Фемінітив поетеса утворено від поет за допомогою суфікса -ес(а); форма відповідає нормам правопису.

У варіанті відповіді Б слово борчиха утворено від борець за допомогою суфікса -их(а), який не відповідає нормам творення фемінітивів у сучасній українській мові. 

Слово студентка утворено від студент суфіксом -к(а), що відповідає нормам правопису.

У варіанті відповіді Г слово друкарка утворено від друкар суфіксом -к(а); форма нормативна.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа.

Завдання перевіряє навички вживання апострофа після губних приголосних, р і префіксів, зокрема вміння розпізнавати випадки-винятки, коли перед губним стоїть інший приголосний.

Варіант відповіді А: Мар’яна (апостроф ставимо після р, якщо його вимовляють твердо), дев’ять (апостроф після губного в перед я), з’явитися  (апостроф після префікса з-, якщо основа починається на я, ю, є, ї), Лук’янівка (у слові Лукʼян і похідних від нього ставимо апостроф).

Варіант відповіді Б: з’єднаний (апостроф після префікса з- перед є), рум’яний (апостроф після губного м перед я), у словах дзвякнути та свято апостроф не ставимо, бо перед губним стоїть інший кореневий приголосний.

Варіант відповіді В: слова бурʼян, надвечірʼя пишемо з апострофом, бо р вимовляємо твердо; буряк – без апострофа, бо р мʼяка; безʼядерний – з апострофом, бо префікс закінчується на з й передує основі на я).

Варіант відповіді Г: слово різдвяний треба писати без апострофа (перед губним стоїть інший кореневий приголосний).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Завдання перевіряє навички вживання м’якого знака, зокрема вміння розрізняти правила його написання в суфіксах, перед шиплячими та у словах-винятках.

А 

• донецький – м’якість [н’] зберігається перед суфіксом -ськ- (від Донець);

• піднось – це наказний спосіб дієслова, де м’якість кінцевого приголосного позначено м’яким знаком;

• сонця – м’який знак не ставлять між двома м’якими приголосними, якщо перший м’якшає під впливом другого (виняток – коли перший приголосний [л’]).

• вінчати – після н перед шиплячими (ж, ч, ш, щ) м’який знак не ставлять.

Б

• багатьма – м’який знак перед суфіксом -ма в числівниках.

• кінчик – не пишемо м'якого знака після н перед шиплячим ч.

• мільйон – для позначення м’якості [л’] перед о.

• ремінь – для позначення м’якості приголосного.

В

• кільце – для позначення м’якості [л’] перед наступним приголосним.

• учительство – м’якість [л’] зберігається перед суфіксом -ств-.

• велетенський – у словах із суфіксом -ськ- м’який знак треба ставити лише після л;

• бриньчати – м’який знак зберігається в дієсловах, утворених від вигуків або слів, що закінчуються на м'який приголосний.

Г

• рученька – у суфіксі -еньк-;

• тьмяний – слово-виняток (хоча [т’] стоїть перед м’яким [м’], м’який знак тут зберігається).

• тьохкання – для позначення м’якості перед о.

• бренькати – у дієслові на -нькати.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє орфоепічні навички.

Для опрацювання таких слів варто скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Неправильно виділено букву на позначення наголошеного голосного у слові закінчити – правильний наголос – закінчити.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати звукове значення літер у різних фонетичних позиціях.

У словах вісь, сивий, сіно, ясний виділена літера передає різні звуки.

У словах сивий і ясний це звук [с], а в словах вісь, сіно – звук [с’], адже приголосний робиться мʼяким, коли після нього стоять літери я, ю, є, і та ь.

У словах здається, тіло, торгівля, боротьба виділена літера передає різні звуки: у слові здається маємо звук [ц’:а], тіло – [т’], торгівля – [т], боротьба – [д’].

У словах віхоть, вогкий, кухня, хутір виділена літера передає той самий звук: у слові вогкий звук [х], бо в словах легко, вогко, кігті, нігті, дьогтю маємо асиміляцію за глухістю (звук [г] переходить у [х]). Тому це правильна відповідь.

У словах дочці, череда, помічниця, чаша виділена буква передає різні звуки: у словах череда, помічниця, чаша це звук [ч], а в слові дочці буквосполученню чц відповідає звук [ц´:].

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє вміння визначати випадки вживання та невживання апострофа в українській мові відповідно до орфографічних правил і винятків.

В українській мові апостроф ставимо:

• Перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять на початку кореня: запам’ятати.
• Після префіксів, що закінчуються твердим приголосним, перед наступними я, ю, є, ї: роз’ятрити, об’їзд.
• Після першої частини складних слів, яка закінчується твердим приголосним: дит’ясла.
• Після букви р, що позначає твердий приголосний [р]: передгір’я.

Апостроф НЕ пишемо перед буквами я, ю, є, ї після букв, що позначають губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф], якщо перед ними є інша буква на позначення приголосного, крім р: свято, морквяний, духмяний, але торф’яний.

Зауважмо, в іншомовних словах апостроф пишемо перед я, ю, є, ї, які позначають сполучення звука [й] з наступним голосним після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: кар’єра, миш’як, комп’ютер.

Правильна відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє вміння визначати випадки подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних у прислівниках та прикметниках.

Подвоєні букви -нн- треба писати на місці пропуску в обох словах варіанта відповіді В: виконувати старанно, невпинно переписував.

Прислівники зберігають подвоєння, наявне у вихідному прикметнику або дієприкметнику: гуманний – гуманно, невгамовний – невгамовно, безупинний – безупинно, радісний – радісно, старанний – старанно, невпинний – невпинно, самовідданий – самовіддано, безперестанний – безперестанно, активний – активно. 

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Завдання перевіряє вміння визначати часові форми дієслова та розпізнавати складну форму майбутнього часу.

Зауважмо, майбутній час дієслів в українській мові означає дії, що відбудуться після моменту мовлення. Дієслова майбутнього часу змінюються за особами й числами та мають три форми: просту доконаного виду (прочитаю), а також складну (читатиму) і складену недоконаного виду (буду читати).

Отже, дієслово майбутнього часу (складна форма) позначено цифрою 5: пануватиме.

Правильна відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння визначати рід іменників та правильно відносити їх до граматичної категорії роду за морфологічними ознаками.

Іменники чоловічого роду в українській мові – це назви істот або предметів, до яких можна додати займенники він, мій, цей.

Усі іменники чоловічого роду в рядку Г: рояль, тюль, насип.

Зверніть увагу! До жіночого роду належать іменники: гусінь, глазур, путь, вість. 

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Лексична помилка є в рядку Д: в українській мові неділя – це сьомий день тижня. А усталений відрізок часу, що охоплює сім днів, з яких два зазвичай вихідні, називають тижнем.

Правильна відповідь: Д.