ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово віднайденого відповідає на питання якого? і вказує на ознаку,одержану від дії (віднайти). Отже, це особлива форма дієслова дієприкметник.

Що – займенник, який виконує функцію сполучного слова на початку підрядної частини складного речення (можна замінити на слово який).

Донедавна відповідає на питання доколи?, як довго? та вказує на ознаку дії. Отже, це – прислівник.

Слово повнометражного відповідає на питання якого? та вказує на постійну ознаку предмета. Отже, це прикметник.

Відповідь: 1–Г, 2–Б, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Синтаксис. Основні види підрядних речень.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складнопідрядні речення, визначати види складнопідрядних речень.

Від головної частини Часто згадую той вечір,… можна поставити питання до підрядної який? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним означальним.

До підрядної частини Коли їхали автострадою,…можна поставити питання коли? Отже, тут утворимо складнопідрядне речення з підрядним обставинним часу.

Від головної частини Із розкладу учні дізналися, … можна поставити питання про що? Отже, тут утвориться складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним.

 До підрядної частини Коли хочеш поваги до себе,… можна поставити питання за якої умови? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним обставинним умови.

Відповідь: 1–Б, 2–Д, 3–В, 4–Г.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати просте ускладнене речення з різними відокремленими членами речення.

Рядок А ускладнено відокремленою прикладкою (справжні поціновувачі образотворчого мистецтва). 

Рядок Б ускладнено відокремленою обставиною (переглянувши другий розділ книги).

Рядок В ускладнено відокремленим означенням (натхненні промовою голови оргкомітету).

Рядок Г ускладнено відокремленим додатком (крім останньої суботи місяця).

У рядку Д відокремлених членів речення немає.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–Б, 4–А.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення Найвідоміша телефонна служба порятунку «911» з’явилася в американському місті Хейлівілі: 16 лютого 1968 року місцевий конгресмен зробив для перевірки «тривожний» дзвінок, лише привітавшись має дві граматичні основи, утворене з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією. Друга частина пояснює першу. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Першість цього винаходу належить лондонцям, адже їхня служба почала діяти ще з 1937 року, отримавши лише за тиждень 1336 дзвінків! має дві граматичні основи, утворене з двох частин, але вони не рівноправні та пов’язані сполучником підрядності адже. Від першої до другої частини можна поставити питання з якої причини? Отже, це складнопідрядне речення.

Речення У світі завдяки Голлівуду найбільше знають саме номер «911», а в Україні та інших країнах Європи викликати таку службу можна за телефоном «112» має дві граматичні основи, утворене з двох частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності а. Отже, це складносурядне речення.

Речення Це диспетчерська служба, що з’єднана з усіма екстреними службами, її номер завжди має три цифри, які легко запам’ятати має три граматичні основи, утворене з чотирьох частин, перші дві пов’язані підрядним зв’язком (сполучник що), а третя й четверта – теж підрядним зв’язком і сполучним словом які. По суті, це два складнопідрядних речень, які пов’язані між собою лише за змістом та інтонацією. Отже, у цьому реченні є безсполучниковий та сполучниковий підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Речення Для швидкого реагування в разі пожежі чи нападу, погіршення здоров’я чи стихійного лиха більшість країн нині має спеціальну службу порятунку з єдиним номером телефону має лише одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами речення.

Відповідь: 1–Д, 2–Б, 3–А, 4–Г.

ТЕМА: Фразеологія. Значення фразеологізмів. 

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів.

Шапкою докинути – близько.

Хоч греблю гати – багато.

До нових віників – надовго.

Як мокре горить – повільно.

Відповідь: 1–Г, 2–А, 3–В, 4–Б.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот зазвичай передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, Г, В дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку Д дієприслівник передає додаткову дію до основної дії того ж суб’єкта. Ми обираємо стиль одягу, і ми хочемо бути в центрі уваги й відчувати на собі сповнені захоплення погляди. 

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Проаналізуймо запропоновані слова. Ступені порівняння не утворюють від таких груп слів:

• слова на позначення масті коней (вороний, гнідий тощо);
• слова, які передають неповну ознаку (білуватий, чорнявий тощо);
• слова, які передають непорівнювану ознаку (лисий, сліпий тощо);
• слова з префіксами ультра-, екстра-, пре-, супер-;
• слова з суфіксами –ісіньк-, -юсіньк-, -еньк- тощо.

Просту форму найвищого ступеня утворюємо додаванням до прикметника вищого ступеня префіксів най-, що-, як-.

Отже, помилку у творенні ступеня порівняння прикметників допущено в словах найекстраординарніший та найпрекрасніший.

Відповідь – Б.

ТЕМА. Морфологія. Синтаксис. Відмінювання іменників. Узгодження присудка з підметом.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, узгоджувати присудок з підметом.

При підметах, виражених поєднанням іменників у непрямих відмінках з іменниками зі значенням кількості (більшість, меншість, частина тощо), дієслово-присудок ставимо в однині й в тому ж роді, що й підмет.

Отже, змогла.

Від слова вимови ставимо питання кого?, чого?

Отже, обираємо варіант важких французьких звуків. 

Також обираємо варіант приділила, адже узгоджуємо присудок з підметом, який означає особу жіночого роду. 

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Сполука не дивлячись на в українській мові означає відсутність зорового контакту; те, на що не дивляться. У запропонованому словосполученні це калька з російської.

Отже, вживання не дивлячись на є помилковим.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Неправильно утворено вислів давно знати друг друга, тут вжито росіянізм. Правильний вислів – знати одне одного (особи різної статі), один одного (особи чоловічої статі), одна одну (особи жіночої статі).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

Слово з-поміж потрібно писати через дефіс, адже це складний прийменник з першою частиною з-.

Слово сорокалітньої (сорок літ) потрібно писати разом, адже це складний прикметник, у якому перша частина – числівник.

Слово по-господарськи потрібно писати через дефіс, адже це прислівник з префіксом по- та суфіксом -и.

Слово будь-якої потрібно написати через дефіс, адже займенники з частками казна-, хтозна-, бозна-, небудь-, будь- пишемо через дефіс.

Слово житлово-побутовий потрібно писати через дефіс, адже від цього складного прикметника можна утворити сурядне сполучення (житло і побут). 

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, враховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

• к, ч, ц+ -ськ(ий), -ств(о) = -цьк(ий), -цтв(о): Овруч – овруцький, козак – козацький, узбек – узбецький, турок – турецький, Дрогобич – дрогобицький.
• г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о) = -зьк(ий), -зтв(о): Запоріжжя – запорізький, Прага – празький, Рига – ризький, Париж – паризький, Кавказ – кавказький, Буг –бузький, Збараж – збаразький.
• х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о) = ськ(ий), -ств(о): чех – чеський, латиш – латиський, Черкаси – черкаський.

Виняток: Цюрих – цюрихський.

Отже, неправильно написано такі слова: цюриський, пражський, парижський, кавказський.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами (префіксами).

Префікс пре- вживають переважно на позначення найвищої якості, перебільшення. Саме тому в слові пресмачний необхідно писати префікс пре- (пресмачний, прекумедний). А от у слові прЕморожений є помилка, адже лексичне значення тут злегка обморожений, пошкоджений морозом. На позначення неповноти дії, приєднання або наближення до чогось уживають префікс при- (прийти, прилетіти, пригорнутися, притрусити тощо). Саме тому такий префікс потрібно писати в словах приморожений та припинений. Префікс прі- традиційно пишемо в словах прірва, прізвище, прізвисько (а не прИзвІсько).

В українській мові префікси закінчуються на дзвінкий звук і немає префіксів рос-, бес-. Отже, слова розтривожений, безтурботний, безапеляційний, безконтактний, розрекламований, безмірний, розпушений написано правильно, а в словах роСщеплений та беСпорадний є помилка. 

Префікс с- пишемо перед коренем, що починається на к, п, т, ф, х (скасований, схвалення, сфотографований, сформований). Ці слова написано правильно.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: під’яремний, без’язикий, об’їжджати.

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять:

• на початку кореня (П’ятихатки, розіб’ється, зап’ястя, Прип’ять);
• після голосного та р в корені (краков’як, сором’язливий).

Також апостроф пишемо в слові Лук’янівка.

Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (Валер’ян).

У словах бруквяний, присвячений і рутвяний апостроф не пишемо, адже тут є збіг губного та іншого кореневого приголосного. Не буде апострофа і в слові серйозний, адже його ставлять лише перед я, ю, є, ї.

Відповідь – Г.