ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібні розділові знаки в реченні та пояснювати їх уживання.

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку А.

У цьому реченні відокремлюється комами вставна конструкція, яка вказує на джерело інформації: Як стверджують філософи й соціологи … .

Відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при прямій мові

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак при передачі чужої мови.

Розділові знаки при передачі чужої мови правильно вжито в реченні у варіанті В. Василь Симоненко стверджував: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Якщо слова автора йдуть усередині прямої мови, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак кома й тире, а пряма мова продовжується з малої літери: «Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода, – якої припускаються в навчанні».

Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то її беруть у лапки, після неї ставлять кому і тире, слова автора пишуть з малої літери: «Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду», – радив геніальний Олександр Довженко.

Коли одна частина слів автора стосується тієї частини прямої мови, яка йде перед розривом, а друга – тієї, що йде після нього, то після слів автора ставиться двокрапка й тире, а пряма мова продовжується з великої літери: «Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав: – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

Якщо слова автора йдуть після прямої мови, то між ними ставиться кома й ти­ре (кому не ставимо, якщо після прямої мови стоїть знак питання або знак оклику), а слова автора розпочинаються з малої літери: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?» – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка

Завдання перевіряє вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Неправильно побудовано речення в рядку Д: дієприслівниковий зворот вимагаючи дотримання вашого права на одержання інформації та послуг державною мовою вказує на дію підмета українська, хоч за змістом речення це не правильно.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова

Це завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання. 

Лексичну помилку допущено в словосполученні співставити факти (варто замінити скальковане з російської мови дієслово співставити на стилістично кращий варіант: зіставити).

Відповідь: В.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем).

Закінчення – це змінна звукова частина змінюваного слова. Відсутність звукового закінчення заведено називати нульовим закінченням.

Закінчення додаються до основи слова при відмінюванні для позначення граматичного значення слова у реченні.

Незмінювані слова не мають закінчень.

Отже, НЕ МАЮТЬ закінчення обидва слова в рядку В: читаючи (дієприслівник, невідмінювана форма дієслова), кашне (незмінюваний іншомовний іменник).

У варіантах А і Г слова гордість, блакить мають нульове закінчення; у варіанті Б слово джунглі має закінчення -і.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє ваше вміння знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила. 

НЕМАЄ орфографічних помилок у реченні «Вибір продуктів, технологія приготування страв та особливості споживання їх мають бути підпорядковані правилам здорового способу життя».

У реченні, позначеному А, слово збалансований потрібно писати з однією -н-, слово раціон – з і. 

У слові корисні (варіант В) відбулося спрощення на письмі, слово харчування пишемо з двома -нн-.

У варіанті Г окремо треба писати сполуку слів не кожен, а займенники з часткою будь пишемо через дефіс: будь-яких.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

НЕ ДОТРИМАНО правил уживання великої букви в рядку В.

Зверніть увагу, що з великої літери пишемо початкові слова офіційної назви внутрішніх та міжнародних фестивалів, конкурсів, змагань: Олімпійські ігри.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

З дефісом треба писати всі слова в рядку Б: мідно-червоний (складний прикметник, утворений з двох основ, які означають відтінок кольору), навчально-виробничий, об’ємно-просторовий, оптово-роздрібний (складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і).

В інших варіантах є слова, які треба писати разом або окремо: гострокритичний, сільськогосподарський (складні прикметники, утворені з іменника та узгодженого з ним прикметника: гостра критика, сільське господарство); суспільно небезпечний (небезпечний для суспільства). 

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних (б, п, в, м, ф): верф’ю.
• після р (в кінці складу): подвір’я.
• після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї): з’явитися, пан’європейський, возз’єднання. 

Апостроф не пишемо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякати. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в тих же словах без префікса: відв’язати

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних пишемо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: Рейк’явік, кон’юнктура, ін’єкція. 

Апостроф не пишемо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: Мюнхен, бюро.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєні літери треба писати у словах монотонний, бездоганний (винятки); ешелонний (при збігові двох однакових приголосних на межі кореня й суфікса).

В інших варіантах є слова, які треба писати з однією -н-: у прикметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання дії або велику міру, та в суфіксах -ин-, -ін-: довгожданий, скляний, журавлиний. 

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака 

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами. 

М’який знак треба писати в усіх словах, ОКРІМ ниточці (м'який знак не пишемо після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ). 

Згадаймо, що м’який знак пишемо:

• у дієсловах перед часткою -ся (-сь): переконується;
• у суфіксах -еньк-, -оньк-; -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: маленький;
• після д, т, з, с, ц, л, н і дз при м’якій вимові: повільно.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні. Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів з нормативним наголосом. 

НЕПРАВИЛЬНО виділено букви на позначення наголошених голосних у всіх словах, позначених цифрами, у варіанті Б.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: дОнька, чотирнАдцять, павИч листопАда.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Однаковий звук позначають букви, виділені в усіх словах у рядку Б.

Зверніть увагу, що у слові просьба відбувається уподібнення за дзвінкістю (глухий звук перед  дзвінким вимовляємо дзвінко), тому виділена буква с позначає звук [з'].

В інших варіантах виділені букви позначають різні звуки:

• у рядку А у словах край, закріплення виділені букви позначають звук [к], а у слові вокзал – [ґ], бо глухий звук перед  дзвінким вимовляємо дзвінко.
• у рядку В у словах усмішці, смієшся виділені букви позначають звуки [с'] і [с':] відповідно, оскільки відбувається уподібнення приголосних за місцем і способом творення (зміни груп «шиплячий + свистячий» у групи «свистячий + свистячий»), а у слові посмішка – звук [ш].
• у рядку Г у словах тюльпан, тьмяно виділені букви позначають звук [т'], а у слові несеться  – [ц':], бо відбувається уподібнення приголосних за місцем і способом творення.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати частини мови. 

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту.

Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово віднайденого відповідає на питання якого? і вказує на ознаку,одержану від дії (віднайти). Отже, це особлива форма дієслова дієприкметник.

Що – займенник, який виконує функцію сполучного слова на початку підрядної частини складного речення (можна замінити на слово який).

Донедавна відповідає на питання доколи?, як довго? та вказує на ознаку дії. Отже, це – прислівник.

Слово повнометражного відповідає на питання якого? та вказує на постійну ознаку предмета. Отже, це прикметник.

Відповідь: 1–Г, 2–Б, 3–А, 4–В.