Орфографія – Орфографія

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (И та І в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

У цьому завданні помилку допущено в написанні слова косінус.

В українській мові в основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосний, крім Й, пишемо И.

Отже, потрібно написати косинус.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (вживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Слова Київська Русь та Верхня Хортиця – це власні назви. Слово Земля в запропонованому мікротексті вживається на позначення назви планети. Отже, теж є власною назвою. А от слово південні не позначає індивідуальну назву одного з ряду однотипних предметів чи одного в природі. Це слово лише вказує на територіальну ознаку предмета. Отже, це не власна, а загальна назва, тому її потрібно писати з малої букви.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє  ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів і словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з’єднаний, пред’явник.

Також апостроф ставиться перед я, ю, є, ї  після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять:

• на початку кореня (в’юнкий, п’єса, зів’яти);
• після голосного (трав’янистий, жнив’яний);
• якщо перед кореневим приголосним стоїть Р (черв’ячок).

​В іншомовних словах роздільна вимова після Л з наступним голосним передається м’яким знаком – мільярд.

Апостроф після Р ставимо, якщо є роздільна вимова: пір’їнка, але рюмсати.

Не пишемо також апостроф у слові безіменний, адже тут немає я, ю, є, ї.

Відповідь –В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У словах бездоганний, безіменний, ешелонний, монотонний, безцінний, електронний подвоєння відбувається на межі різних частин слова (корінь+ суфікс).

У словах студений, довгожданий, орлиний, левиний подвоєння не відбувається, адже тут немає однакових приголосних на межі різних морфем.

У прикметниках страшенний, невблаганний, незбагненний потрібно писати подвоєні приголосні, тому що це прикметник з наголошеним суфіксом -енн-, який має значення перебільшення. Подвоєне нн треба писати також у словах священний та благословенний, адже це прикметники-старослов’янізми.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс пре- вживається переважно на позначення перебільшення, найвищої якості. Саме тому у словах пречудовий, презирливе, препогано потрібно писати цей префікс.

Префікс при- вживається на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому його потрібно вживати у словах привабливі, придніпровська, призупинити, прибічники, примірник, призначення тощо.

Префікс прі- традиційно пишемо у словах прірва, прізвище, прізвисько.

ВІДПОВІДЬ – А.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставиться після б, п, м, в, ф перед я, ю, є, ї, тому не пишемо його у словах курйозний, двоярусний.

Також апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять після голосного або на початку кореня (прим’ятий).

Також апостроф традиційно пишемо у слові Лук’янович.

Якщо перед губними приголосними стоїть інший кореневий приголосний, апостроф не ставимо: тьмяний, морквяний, цвяшок, дзвякнути, різдвяний, різьбяр, духмяний, присвята. Але коли іншим кореневим звуком є звук р, то апостроф потрібно писати (верб’я). Не потрібно писати апостроф у слові роззявити, тому що з- – це частина кореня, а не префікс.

Потрібно писати апостроф і у слові ін’єкція, адже це слово іншомовного походження, у якому ін- є префіксом.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначається спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення відбуватиметься у словах блиснути, улесливий, очисний, ремісник, проїзний, хруснути, вісник, доблесний, якісний, хресний, безшелесно, виїзний, обласний, корисний, заздрісно, тріснути.

Є винятки, де спрощення не відбувається: хворостняк.

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах: баластний, гігантський.

Також у групі -скн- не випадає к: випуск – випускний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки не з різними частинами мови

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова з часткою НЕ.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Прислівник не зовсім з часткою не потрібно писати окремо.

Також окремо з часткою не потрібно писати безособове дієслово підписано. Окремо з часткою не пишемо і займенники, тому – не всі. Винятками є лише займенники неабихто, неабищо, неабиякий. А прикметник незабутня потрібно писати з часткою не разом, адже це слово без не не вживається.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Подовжуються і відповідно їх позначають подвоєними буквами такі приголосні: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш – за умови, якщо вони стоять між двома голосними. Тому подвоєння не відбуватиметься в таких словах: верф, лазур, буденність, кров.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (префікси) та пояснювати їх за допомогою правил.

В українській мові в префіксах роз-, без-, воз-, через- завжди пишемо з: зчепитися, зцідити, зшити, зцілити.

Префікс с- пишемо перед глухими к. п, т, ф, х. Отже, у решті слів завдання потрібно писати саме префікс с- (стерти, скинути, створити, скласти, схибити тощо).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема велику літеру у власних назвах.

З великої літери потрібно писати назви населених пунктів, територій, вулиць, будівель (Вічне місто, Рим, Колізей).

З великої літери пишемо перше слово в назвах художніх творів, такі назви також беремо в лапки («Мертві душі»).

Прикметники з суфіксом -ськ- на позначення великої кількості однотипних предметів пишемо з малої літери (римські палаци).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

У рядку А через дефіс пишемо слово купівля-продаж (іменники на позначення протилежних понять пишнмо з дефісом).

У рядку Б через дефіс пишемо слово учитель-словесник, адже складні професії, спеціальності, звання, посади треба писати через дефіс.

У рядку Г через дефіс пишемо слово 40-метрівка, адже слова, до складу яких входять цифри, потрібно писати через дефіс.

У рядку Д через дефіс пишемо піар-акція, адже складні іменники, утворені з двох самостійних іменників без сполучного голосного, пишемо з дефісом.

У рядку В всі слова потрібно писати разом (працелюб – складний іменник із з’єднувальним голосним е, метеослужба – частинки метео-, біо-, фото-, зоо-, фіто- тощо пишемо разом, сімдесятиріччя – складний іменник, у якого перша частина виражена числівником).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ з різними частинами мови. Правопис частки НЕ з дієприкметниками

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Прикметник незліченні без не не вживається. До сполук не/помітно та не/потрібне можна підібрати синоніми без частки не (приховано та зайве). Отже, їх потрібно писати разом.

Окремо дієприкметник з часткою не потрібно писати тоді, коли при дієприкметнику є залежне слово (від дієприкметника можна поставити питання): не звіданим (як?) ще.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, ураховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц + -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), цтв(о): викладач – викладацький, козак – козацький;

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= ськ(ий), ств(о): товариш – товариський;

Чергування не відбуватиметься у словах, основа яких закінчується на т,д: депутат – депутатський.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (И та І в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

В українській мові в основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосний, крім Й, пишемо И. Отже, титан.

І пишемо після літер «дев’ятки» перед наступним голосним та й. Отже, потрібно писати тріумф, цезій, грація, пріоритет.

І також пишемо після літер, що не входять до «дев’ятки»: фініш.

Ї пишемо після голосних (індуїзм, еліпсоїд).

Отже, букву і пишемо на місці пропуску у словах грація та пріоритет.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначаємо спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-,  -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають.

Отже, спрощення відбуватиметься в словах пристрасний, щасливий, об’їзний,захисник, корисно, обласний, водоочисний, свиснути, персні,корисливий, злісний, особистісний, перехресний, капосний, доблесний, тижневик.

Є винятки, де спрощення не відбувається: шістнадцять.

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах: студентський, агентство, контрастний.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак треба писати після приголосних д, т, з, с, ц, л, н (багрянець). Між двома м’якими приголосними м’який знак не пишемо. М’якими приголосні стають тоді, коли після них стоять я, ю, є, і або ь. Вони пом’якшують і попередні приголосні. Отже, таке пом’якшення відбувається у словах чіткість, радістю, ланцюг.

М’який знак після р пишемо, якщо далі о: трьох, чотирьох, але харків’янин (у кінці складу).

М’який знак у прикінцевих буквосполученнях похідних слів (іменниках та присвійних прикметниках) зберігається, якщо він був у прикінцевих буквосполученнях у називному відмінку однини: ненька – неньчин, скриньці – скринька, але хустинка – хустинці, русалка – русалчин, тітка – тітчин.

Не пишемо м’який знак після і перед шиплячими (вагаєшся, ослінчик, спитаєш).

Не пишемо також м’який знак усередині числівників (п’ятдесят).

Не пишемо м'який знак і перед губними, але різьбяр – виняток.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Сполучник як службова частина мови. Правопис сполучників

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати сполучники, правильно їх писати.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Сполучники, що пишуть одним словом, відрізняються від однозвучних поєднань інших частин мови, які пишуть двома словами, тим, що сполучники членами речення не бувають і не відповідають на питання.

Сполучник також можна замінити синонімічним сполучником, а з однозвучними поєднаннями інших частин мови цього зробити не можна. Сполуку слів про/те в другому реченні можна замінити словом але. Разом потрібно писати і сполуку слів до/долу, адже це прислівник, який вказує на напрям. Сполуку слів не/має також потрібно писати разом, тому що це теж прислівник.

Окремо треба написати сполуку слів як/би, адже її не можна замінити синонімічним сполучником коли б.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (правопис префіксів) та пояснювати їх за допомогою правил.

Префікс с- пишемо перед глухими к, п, т, ф, х. Отже, префікс с- буде у словах спалити, схопити, спиляти. У решті слів потрібно писати префікс з-.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Через дефіс треба писати прислівники, які

• мають префікс по- та суфікси -ому, -єму, -е, -є, -и (по-нашому, по-сучасному, по-друге, по-третє та виняток по-латині);
• утворені повтором однакових, схожих, протилежних прислівників (ледве-ледве, сяк-так, врешті-решт, вряди-годи, мало-помалу, десь-інколи, віч-на-віч);
• утворені за допомогою часток казна-, хтозна-, будь-, - небудь (хтозна-куди, будь-коли, як-небудь);
• утворені за допомогою часток -бо, -но, -то, -от, -таки (десь-то).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ з різними частинами мови.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Прислівник не високо, а низько потрібно писати окремо, бо тут є протиставлення.

Не надано, не відчув, не сказавши потрібно писати окремо, адже дієслова з часткою НЕ пишемо саме так.

У словосполученні невже ми зустрілися частку невже потрібно писати разом.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

У слові осінній подвоєння відбувається на межі частин слова (кореня та суфікса).

В іменниках ІІ відміни середнього роду відбувається подвоєння приголосних д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш у позиції між двома голосними. Отже, натхнеННі, горіННі, риштоваННях. У слові радісно подвоєння не відбувається.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• при зміні слова ненаголошений Е стає наголошеним: весняне – весни, величезний – велич;
• при зміні слова ненаголошений Е зникає:сонечко – сонце:
• у буквосполученнях –ере-, -еле- : джерело;
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марЕво;

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів: виринає (а також рИне), пиріг, кришталеве.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Основні випадки чергування у-в, і-й

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати основні випадки чергування у-в.

У вживаємо для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

• між приголосними: перебував у Ватикані, експонат у музеї, квітник у саду, висновок у статті, участь у форумі, птах у небі;
• незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в, ф, а також перед сполученнями літер льв, св, тв, хв і под.: наймиліше у світі, приведення у відповідність, вишня у цвіту, поїхати у відрядження, участь у форумі, побувати у Львові.

В уживаємо для того, щоб уникнути збігу голосних:

• між голосними: купити в аптеці, покласти в узголів’я;
• після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хв і под.): оселя в рушниках, запевнили в добросусідстві.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє ваше вміння знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила. Усі слова написано правильно в рядку Б. Зверніть увагу, що помилки є в таких словах:

Вохкість – правильно писати вогкість, хоч у словах легкий, вогкий, нігті, кігті, дігтяр «г» знеголошується й може оглушуватися до звуку [х]: [вохкий].

Французський – при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються фонетичні зміни: г, ж, з + -ськ-(ий) = -зьк-(ий): француз – французький.

Слова надхнення, свідотство правильно писати так: натхнення, свідоцтво.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння літер) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєні літери треба писати в словах проміння, верховіття, павутиння. Це іменники середнього роду ІІ відміни, які мають закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Далечінню – це іменник жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними.

У прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан- (-ян-), -ин-, -ін-, -ен-, подвоєння не відбувається: вогняний.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: паморозь, людьми.

М’який знак пишемо також у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати волоський.

М’який знак пишемо в другій особі однини та множини наказового способу: погляньте, перелазьте.

М’який знак пишемо в буквосполученні ньц, якщо в Н. в. ньк: пісеньці, бо пісенька; бруньці, бо брунька.

М’який знак пишемо у слові різьбяр і похідних: різьблення.

М’який знак не пишемо в буквосполученні нц, якщо в Н. в. нк: стежинці, бо стежинка.

М’який знак не пишемо після р у кінці складу: гіркий, після н перед суфіксом -ськ-: уманський.

М’який знак не пишемо між подовженими м’якими приголосними: ллється.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєні літери треба писати у словах зілля, звання, завдання, забуття. Це іменники середнього роду ІІ відміни, які мають закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Величчю, піччю – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними.

Подвоєння відбувається в прикметниках старослов’янського походження: священне; у прислівнику старанно; у слові ссати та похідних: ссавець.

Подвоєння відбувається в прикметниках з наголошеними суфіксами -енн-, -анн-: нездолáнний.

У дієприкметниках подвоєння не відбувається: розрізаний, зроблений, стоптаний.

В іменниках ІІІ відміни в орудному відмінку подовження відсутнє, якщо приголосні не між голосними: радістю, жовчю.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Зверніть увагу, що м’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: близько; у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-: польський; у дієслівних формах наказового способу: киньмо; у буквосполученні льч, якщо в Н. в. льк: ляльчин, бо лялька.

У рядку В не треба писати м’який знак у всіх словах: ковзкий (бо тут суфікс -к-, а не -ськ-); камінчик (після н перед шиплячими); щастя (між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого).

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

З дефісом пишемо:

• прийменники, утворені приєднанням до прийменників з, із інших прийменників: з-поміж;
• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: житлово-побутового;
• неозначені займенники з часткою будь-: будь-якої;
• прислівники, утворені від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів -ому або -(к)и: по-господарськи.

Разом пишемо складні прикметники, першою частиною яких є числівник, написаний літерами: сорокалітню.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Зверніть увагу, що прикметники, дієприкметники з не пишемо окремо, якщо є залежні слова. Отже, не/приховані в реченні «А коли забуяв зеленню травень, заквітчав широкі, не приховані від людського ока луги ромашками, усе наче потонуло в білому морі, якому не/має кінця-краю» пишемо окремо.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс при- вживають на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому при- потрібно вживати у всіх словах рядка А: прибуток, прикрашений, присвоїти, а також у словах прибічник, прилеглий, приховати, пригріти, прибій, приваба тощо.

Префікс пре- вживають переважно на позначення найвищої якості. Саме тому в словах преславний, преподобний необхідно писати префікс пре- .

Префікс прі- пишемо у слові прізвище.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова. У рядках А і Г є помилки, оскільки велику літеру пишемо в географічних, топографічних, астрономічних назвах; назвах найвищих державних установ і міжнародних організацій, держав і автономних адміністративних одиниць: острів Нова Гвінея, Івано-Франківська область, сузір’я Великого Пса, Балканський півострів, Європейський Союз, Сполучені Штати Америки.

З великої букви пишемо прізвища, імена, по батькові людей: Іван Нечуй-Левицький.

Велику літеру пишемо в назвах найважливіших документів: Конституція України.

Помилка є також у рядку Д: назву балету треба брати в лапки, але з великої літери пишемо лише перше слово: балет «Лісова пісня».

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Згадаймо, що через дефіс пишемо назви відтінків кольору, смаку, поєднання кольорів: молочно-білий.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєння відбувається при збігу однакових приголосних на межі морфем, частин складноскорочених слів, основи дієслова на -с і постфікса -ся: беззахисний, баштанник, цілинний, підданий, міськком, розрісся, пронісся; у словах ссати, бовван та похідних: ссавці, бовваніти; у формах теперішнього часу дієслова лити й похідних: віділлється.

Подвоєні літери треба писати в слові сприяння. Це іменник середнього роду ІІ відміни, який має закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Не подовжується н в прикметниках, які не вказують на більшу, ніж звичайна, міру якості, та в дієприкметниках, на­віть якщо суфікс -ен- чи -ан- у них наголошений: шалений, написаний.

Подовження відсутнє, якщо приголосні не між голосними: ніжністю, передмістя.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И, О

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Щоб з’ясувати, Е чи И треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: клекотіли, бо клЕкіт; стеблина, бо стЕбла; зернина, бо зЕрна; зупинися – бо зупИнка.

Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: горлечко, стежечка; у словах-винятках: марево, зарево; у сполученнях -ере-, -еле-: очерет.

Пишемо Е, якщо при змінюванні слова сумнівний звук випадає: справедливий, бо правда.

И пишемо в дієслівних коренях -бир-, -мир-, -пир-, -тир-, -стил-, -дир- перед наголошеним суфіксом -а-(-я-): забирати;

У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И ніяк не перевіряється, такі слова треба запам’ятати: левада, пиріг, операція, ретельно.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Зверніть увагу, що в українській мові м’який знак пишемо після м’якого л перед наступним приголосним, зокрема перед суфіксами -ськ-, -ств-, -чик: гуцульське; м’який знак пишемо у словах різьбяр, тьмяний, бриньчати, няньчити та похідних: різьблення.

Отже, м’який знак треба писати на місці обох пропусків у словах рядка В.

Зверніть увагу, що не треба писати м’який знак у словах: промінчик (після н перед шиплячими); книгозбірні, велетнів (між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого).

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Окремо потрібно писати прислівники на позначення почуттів, а також етикетні форми (на радість).

Разом пишемо прислівники, що утворено поєднанням прийменника в та числівника (втричі) та прислівники, утворені за допомогою кількох префіксів (якнайбільше).

Окремо пишемо прислівник в цілому.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и: по-домашньому, по-людськи, по-четверте.

Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо з прислівниками через дефіс: казна-куди, як-небудь, будь-де. Через дефіс також пишемо прислівники з частками -бо, -но, -то, -от, -таки: далеко-таки, колись-то.

Через два дефіси пишемо прислівники віч-на-віч, де-не-де, хоч-не-хоч (прислівники, у яких повторювані в однаковій формі основи розділені прийменниками, що перейшли в префікси, та частками).

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Орфографія. Чергування У-В.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (чергування у / в) та пояснювати їх за допомогою правил.

Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних.

Найпоширенішим засобом милозвучності є чергування у / в. Між двома приголосними потрібно писати у, між двома голосними – в, також між голосним і приголосним обираємо в.

Але перед буквосполученнями св-, лв-, тв-, хв- та схожими, а також перед в-, ф- завжди пишемо у.

Також у пишемо на початку речення перед приголосним та після паузи (коми, тире, двокрапки тощо) перед приголосним.

Якщо застосуємо ці правила до запропонованого речення, то у потрібно буде писати в усіх випадках, окрім відданості і в егоїзмі, адже там прийменник стоїть між двома голосними.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

-        при зміні слова ненаголошений Е зникає: сонЕчко – сонце;

-        у буквосполученнях -ере-, -еле- (джерело);

-        у словах, які перевіряємо наголосом: вЕсняний – вЕсни, вЕличезний – вЕлич;

-        у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять (марЕво);

- при зміні слова Е чергується з І: застЕбнути – застІбка

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталеве, виринає.

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (пиріг, кишеня).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних прикметників.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати складні прикметники.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Прикметник яскраво-ядучими потрібно писати через дефіс, оскільки він означає відтінок кольору.

Слово ядучий, ужите стосовно кольору, має значення «колір, що сильно й неприємно діє на зір».

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

У слові бетонні подвоєння відбувається на межі різних частин слова (кореня та суфікса).

Розбавлені, обплетені, запалені – це дієприкметники. У цій особливій формі дієслова подвоєння ніколи не відбувається.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєння відбувається в прикметниках з наголошеними суфіксами -енн-, -анн-: щоденний.

Подвоєння відбувається у власних іншомовних назвах: Еллада, Мадонна.

У словах жертовний, жертовник пишемо одну букву н.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

Пишемо и: у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки», яке можна запам’ятати за допомогою фрази «Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед приголосними кореня: диктант, таксист, Лейпциг, кредит, диплом, динамо, химера, Чикаго, Чилі, режим, Ватикан.

Пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»: хірург, Шекспір; у кінці слів перед я: функція; перед голосними та й: тріумфатор.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів і суфіксів

Завдання перевіряє ваше вміння знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

Усі слова написано правильно в рядку А. Зверніть увагу, що помилки є в таких словах:

Сцілення –  правильно писати зцілення (префікс с пишемо тільки перед к, п, т, ф, х).

Безпечний, роскроїти – у префіксах без-, роз- кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безпечний, розкроїти.

Слова премара правильно писати так: примара.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї:

• Після літер, що позначають губні тверді приголосні звуки б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає іншого приголосного (крім р), який належав би до кореня: сім'я, міжгір’я, об’єкт, люб’язна. Але: свято, присвятити тощо.
• Після будь-якого твердого приголосного, яким закінчується префікс або перша частина складних слів: з’ясував, Мінʼюст.

Зверніть увагу, що в іншомовних словах після приголосних д, т, з, с, л, н  перед я, ю, є, ї, йо пишемо м’який знак: консьєрж, рельєф; апостроф не ставимо перед йо: серйозний.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані фрагменти.

У рядках А, Б є помилки, оскільки назви вокзалів, станцій, портів, пристаней пишемо з великої букви, а родове поняття з малої: Південний вокзал, автостанція «Південна».

У рядку В правильно писати назву міста так: Франкфурт-на-Майні (географічні назви, що складаються з іменників, які поєднуються українськими або іншомовними прийменниками, сполучниками чи мають при собі частку, артикль, а також утворені від них прикметники).

Помилка є також у рядку Д: назву площі пишемо з великої літери: площа Князя Ярослава Осмомисла.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс при- вживають на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому при- потрібно вживати в словах: приїхавши, Приморським, прилучіться, призахідного тощо.

Префікс пре- вживають переважно на позначення найвищої якості. Саме тому в слові пречудовий необхідно писати префікс пре- .

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє ваше вміння знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила. Орфографічну помилку допущено в рядку Б.

Зверніть увагу, що згідно з правилами українського правопису в словах, запозичених із французької мови, після шиплячих «ж» та «ш» пишемо відповідно до французького «u» українське «у»: журі.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н в кінці складу чи слова: близько, їдальня.

М’який знак пишемо також у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати по-угорському, волинський, болгарський.

М’який знак пишемо в суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малесенький.

М’який знак пишемо в дієсловах перед часткою -ся(сь): розливається.

М’який знак пишемо в буквосполученні ньц, ньч якщо в Н. в. ньк: няньці, бо нянька; неньчин, бо ненька.

М’який знак пишемо після л перед -ськ(ий): сільський.

М’який знак пишемо після зубних приголосних у середині складу перед о: п’ятнадцятьох.

Зверніть увагу, що не треба писати м’який знак у словах: ланцюг, радість (між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого); ллється (між подовженими м’якими приголосними); базікаєш (після б, п, в, м, ф, р, ж, ч, ш, щ).

Відповідь: Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис не з різними частинами мови

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно писати частку не з різними частинами мови.

Разом не пишеться тоді, коли слово без не не вживається: непереливки.

Частку не з іменниками пишемо разом, якщо йдеться про нове поняття: неправда (брехня).

Разом не пишеться в префіксі недо-, який указує на неповноту, половинчастість дії: недооцінювати (знижувати оцінку).

Разом пишемо не в дієсловах нездужати в значенні хворіти, непокоїтися в значенні турбуватися. Зверніть увагу, що у словосполученні рядка Б дієслово не здужати має значення не могти (не здужати всіх завдань), тому пишемо ці слова окремо.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Без подвоєння треба писати прислівник радісно.

Зауважмо, що подвоєні літери треба писати у словах горіння, натхнення, риштовання. Це іменники середнього роду ІІ відміни, які має закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками. Також подвоєння відбувається у прикметнику осінній (утворений від іменника з основою на -н-).

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Лапки у власних назвах

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (лапки у власних назвах) та пояснювати їх за допомогою правил.

Згадаймо, що лапки́ – розділовий знак, що використовується задля вирізнення прямої мови, цитат, заголовків, а також слів, ужитих у непрямому, найчастіше іронічному значенні. 

У лапки́ беруть:

• індивідуальні назви заводів, фабрик, клубів, пароплавів, організацій, підприємств, наукових праць, літературних творів, газет, журналів, кінофільмів тощо.

Отже, у рядку Б помилка, оскільки назву постановки треба взяти в лапки́: постановка «Лісової пісні». У рядку В у лапки́ треба взяти лише назву творчої майстерні: моновистава творчої майстерні «Театр у кошику».

У лапки́ не беруть:

• імена, прізвища людей; власні назви неумовного характеру. 

Отже, у рядках А, Б, Г потрібно виправити помилки, без лапок пишемо: колектив Національної опери України, Кримськотатарський академічний музично-драматичний театр, козак Мамай.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

Пишемо и: у загальних і власних назвах після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (правило «дев’ятки», яке можна запам’ятати за допомогою фрази «Де ти з’їси цю чашу жиру?») перед приголосними кореня: речитатив, цитата, диктант, сигнал, директор, колектив.

Пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»; на початку слів; перед голосними та й: аналогія, соціологія, авіація, інженер.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишеться після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: близько, знань.

М’який знак пишемо також у суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати громадянська.

М’який знак пишемо в дієсловах перед часткою -ся(сь): здається.

М’який знак пишемо після л перед -ськ(ий): польське.

У словах іншомовного походження м'який знак пишемо після м'яких д, т, з, с, л, н перед ї, йо: павільйон.

М’який знак не пишемо після н перед ж, ч, ш, щ, -ськ-, -ств-: панство, меншість, гетьманський.

Зверніть увагу, що не треба писати м’який знак у кінці першої частини складних числівників: п’ятсот.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак не пишемо після н перед ж, ч, ш, щ, -ськ-, -ств-: ниточці.

М’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: повільно; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малюсінький.

М’який знак пишемо в дієсловах перед часткою -ся(сь): переконується.

М’який знак пишемо у слові тьмяний.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів іншомовного походження

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти помилки в іншомовних словах.

Правил написання слів іншомовного походження дотримано в рекламному оголошенні рядка Д.

У рядках А, Б, В, Г потрібно виправити помилки:

• м’який знак в іншомовних словах пишеться після літер д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, йо, о: павільйон;
• у загальних назвах іншомовного походження букви на позначення подовжених приголосних звуків, як правило, не подвоюються: піца;
• апостроф в іншомовних словах пишеться перед я, ю, є, ї після б, п, в, м, ф, г, ґ, к, х, ж, ч, ш, р: комп’ютер;
• пишемо і після літер, які не входять до правила «дев’ятки»: лабіринт.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подовження приголосного відбувається у формі орудного відмінка іменника ІІІ відміни в позиції між двома голосними у слові: подорожжю.

В іменниках ІІІ відміни в орудному відмінку подовження відсутнє, якщо приголосні не між голосними: гордістю. У слові праматір теж не відбувається подвоєння: праматір’ю.

Зверніть увагу, що слово нежить є іменником ІІ відміни чоловічого роду, а слово кошеня – іменник ІV відміни середнього роду. У формі орудного відмінка подвоєння в цих словах не відбувається: нежитем, кошеням.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс при- вживається на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії, а також в іменниках та прикметниках, утворених внаслідок поєднання іменників із прийменниками. Саме тому при- потрібно вживати у словах: Придніпровська, привабливі призупинити, прибічники, примірник, призначення тощо.

Префікс пре- вживається переважно на позначення найвищої якості: пречудовий, препогано, а також у словах презирливий, презирство.

Префікс прі- пишемо у слові прізвище.

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

З великої літери пишуться:

Географічні й топографічні власні назви, крім службових слів і родових означень: Корсунь, Берестечко; коли означуване слово, що входить до географічної назви, не виражає родового поняття, то воно пишеться з великої літери: Жовті Води.

У назві пам'ятки архітектури пишемо з великої літери лише перше слово: Золоті ворота.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

У цьому тексті слова від/того є займенником із прийменником, отже, пишуться окремо: «Від (чого?) того прокинувся, та побрів під розчахнуту липу».

Відповідь: Б.

ТЕМА: : Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Разом частку не пишемо з прикметником чи дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незабутня подорож.

Окремо пишемо частку не з 

• дієсловами: не розмовляю, не підписано;
• підсилювальними прислівниками та незмінними присудковими словами: не зовсім;
• займенниками: не всі.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

Разом потрібно писати іменник крайнебо.

Зверніть увагу, що через дефіс пишемо:

• складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: ясно-червоним, біляво-сивою.
• складні слова, утворені внаслідок поєднання  із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами чи суфіксами: мало-помалу.
• складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів: ген-ген.

Відповідь – Б. 

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані уривки з афіш. 

Правила вживання великої літери дотримані у варіанті Б.

В афішах, позначених літерами А, В, Г, Д, є помилки.

З великої літери пишемо імена дійових осіб у байках, казках, драматичних творах: Червона Шапочка; назви художніх, музичних творів: вистава «Пігмаліон».

Назви театрів треба писати з великої літери: Івано-Франківський академічний музично-драматичний театр, Закарпатський обласний угорський драматичний театр.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєні літери треба писати в слові суцвіття. Це іменник середнього роду ІІ відміни, який має закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них закінчується, а друга починається на ту саму букву: віддзеркалене, щоденник, пісенний, заввишки, чавунні. 

У прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан- (-ян-), -ин-, -ін-, -ен-, подвоєння не відбувається: лебединий.

Подовження не зберігається в слові стаття – статей (багато).

Подвоєні букви не треба писати й у словах порозсаджувати, надвечір’я. 

Відповідь – В. 

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф пишемо перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних (б, п, в, м, ф): п'ять;
• після р (в кінці складу): міжгір'я;
• після префіксів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї): об’єднання. 

Апостроф не пишемо коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: святковий. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишемо, як і в тих же словах без префікса: розв’язати. Апостроф не пишемо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р з наступними а, у, е: заряджати

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних пишемо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: комп’ютер, кар’єра. 

Апостроф не пишемо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бюджет, фюзеляж.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Прислівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно писати прислівники.

Разом пишемо всі прислівники рядка Д.

Окремо пишемо прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, у яких іменник звичайно зберігає своє конкретне лексичне значення й граматичну форму, особливо коли між прийменником і поєднаним з ним іменником можливе означення, виражене прикметником, займенником, числівником: в основному, до вподоби, на весну, на жаль.

Відповідь – Д. 

ТЕМА: Орфографія. Основні випадки чергування у-в, і-й

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати основні випадки чергування у-в.

У ставимо на місці цифри 4 між приголосними: взаємодій у групі.

Зауважте, що в у запропонованому реченні уживаємо між голосними: здійснюється в атмосфері; а також у словах вплив, взаємодій, оскільки чергування не відбувається в словах, які вживаються лише з літерою в або лише з літерою у.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєні літери треба писати в слові життя. Це іменник середнього роду ІІ відміни, який має закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Відповідь – В. 

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс при- вживаємо на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому при- потрібно вживати в словах: приглушити, прим’ятий, привчити, прибулий, приморозок, Прикарпаття, приїжджати, Придністров’я, приборкати, причіп, присоромлений тощо.

Префікс пре- вживаємо переважно на позначення найвищої якості: премудрість, прегарний, премилий.

Префікс прі-  пишемо в слові прізвище.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака 

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо після літер на позначення зубних приголосних у середині складу перед о: мальовничий, опрацьований, давньокиївський, пеньок, працьовитість, сьорбати, багатьом, сьогодні, пізнього, кольоровий; після р м’який знак ставимо лише перед о: чотирьох.

М’який знак не пишемо перед буквосполученням йо: зйомка, район, крайовий, серйозний.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У рядках А, В, Г, Д є помилки.

З великої літери пишемо:

• імена людей, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська: Данило Галицький;
• назви художніх, музичних творів тощо, наукових праць, газет, журналів: Франкове «Зів'яле листя».

Зверніть увагу, що в назві твору «Слово про похід Ігорів» слово «похід» треба писати з малої літери.

Назви вулиць (бульварів, провулків, проспектів), шляхів (залізничних, морських тощо),  каналів, течій (морських), а також майданів (площ), парків тощо пишуться з великої літери, а їхні родові позначення – з малої: Бахчисарайський район.

Правильно вжито велику літеру в усіх словосполученнях рядка Б: Петро Гулак-Артемовський (ім’я, прізвище), Президент України (назва найвищої державної посади України).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

У загальних назвах іншомовного походження приголосні зазвичай не подвоюються: група, асиміляція, інтелект, алея.

Подвоєння зберігається в загальних назвах слів-винятків: мадонна.

При збігу однакових приголосних префікса й кореня подвоєний приголосний маємо, якщо в мові вживається слово без префікса: інновація (новація), ірраціональний (раціональний).

Подвоєні приголосні зберігаються у власних назвах та в похідних: Голландія, Пікассо, роттердамець, діккенсівський, буддист, галльський

Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них кінчається, а друга починається на ту саму букву: годинник. 

У прикметниках на -енн(ий) старослов’янського походження: священний.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

• після губних приголосних (б, п, в, м, ф): марнослів’я, скип’ятити, львів’янин, підрум’янений, дев’яносто, Карп’юк;
• після р (в кінці складу): подвір’я, Мар’яна;
• після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний (я, ю, є, ї):  підʼїхати, з’являтися, пан’європейський, між’ярусний але безініціативний; 
• у слові Лук’ян і похідних: Лук’яненко.

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: Святослав, але торф’яний. Апостроф не ставимо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е: ряжанка.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних  ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р:  кон’юнктура. 

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: фюзеляж.

Відповідь – Г.