Національний мультитест з української мови – Національний мультитест з української мови

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Речення необхідно читати дуже уважно, щоб правильно визначити відмінок, у якому стоїть числівник.

Запропонований числівник має форму родового відмінка.

Числівник 18 у родовому відмінку може мати форми вісімнадцяти, вісімнадцятьох.

У числівниках на позначення сотень відмінюємо першу й другу частини. У родовому відмінку числівник п’ятсот матиме форму п’ятисот.

Числівник 40 у всіх відмінках, крім називного й знахідного, має форму сорока.

Числівник 6 у цьому відмінку може мати форми шести й шістьох.

Тепер поєднаємо ці форми. Отже, правильна відповідь – вісімнадцяти тисяч п’ятисот сорока шести.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно, комунікативно доцільно використовувати речення з однорідними членами в мовленні, розставляти розділові знаки.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Однорідні члени є в реченнях, позначених кружечком і ромбом.

ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів, щоб забезпечити їхню участь в освітньому процесі, культурних заходах і житті громади».

В Україні найчастіше відповідне навчання розуміють вузько, а саме як такий спосіб здобуття освіти, коли учні або студенти з особливими потребами перебувають у загальному освітньому просторі за місцем свого проживання, що є альтернативою інтернатній системі або домашньому чи індивідуальному навчанню.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при відокремлених членах речення

Вам потрібно продемонструвати свої знання головних і другорядних членів речення, уміння визначати їх у реченні, правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

У реченні, позначеному квадратом, є додаток, що починається словом зокрема. Такий додаток є відокремленим. У запропонованому тексті перед ним коми немає. Отже, це і є пунктуаційна помилка.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Складносурядне речення.

Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види складних речень, визначати смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

Складносурядне речення – це складне речення, яке має щонайменше дві граматичні основи, частини цього речення пов’язані сполучниками сурядності.

У реченні Саме завдяки такому всеохопному підходу жодна українська дитина не відчуватиме себе вилученою із соціуму – і це головне завдання реалізації інклюзивної освітньої політики на державному рівні дві граматичні основи (дитина не відчуватиме себе вилученою та це є головне завдання), що поєднані єднальним сполучником сурядності і. Це складносурядне речення.

Відповідь – А.

ТЕМА:Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення.

Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне, критично оцінювати прочитане, логічно мислити.

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання. Потрібно проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Проаналізуймо запропоновані рядки.

Речення, позначене ромбом, є початковим реченням запропонованого деформованого тексту. Це визначення інклюзивного навчання. Наступні речення мають поглиблювати цю інформацію, розширювати чи конкретизувати її.

Саме це є в реченні з символом «кружечок», де пояснюють, що такий процес в Україні зазвичай розуміють як навчання дітей чи студентів з особливими потребами.

Подальшу конкретизацію поняття «інклюзія» знаходимо в реченні з призмою, де стверджують, що це значно ширший процес (ужито вставне слово «безсумнівно»).

Речення з квадратом тлумачить цю думку більш детально, для зв’язку з попереднім реченням вжито вставну конструкцію «іншими словами».

А останнє речення (трикутник) – це своєрідний підсумок, висновок щодо поданої інформації.

Відповідь – Д.

          

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Подвоєні літери треба писати в таких словах:

Звання, громаддя, забуття, зілля. Це іменники середнього роду ІІ відміни, що мають закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Велич (величчю) – це іменник жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними. Саме тому в словах жовчю, заздрістю не потрібно писати подвоєні приголосні.

Суддею – орудний відмінок від іменника чоловічого роду І відміни суддя.

Іменник старанність утворено від прикметника старанний, тому потрібно писати подвоєні літери.

Нездоланний– прикметник, наголос падає на суфікс, слово має значення перебільшення. У таких прикметниках потрібно писати подвоєні приголосні.

Спотворений – дієприкметник. У цій особливій формі дієслова ніколи не пишемо подвоєних літер.

Немає подвоєних літер і в слові довгожданий.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення.

Речення У супермаркеті суворо заборонено саджати й катати дітей у візках для покупок потребує редагування, адже заборонено саджати дітей у що? у візки, а заборонено катати дітей у чому? у візках.

Решта речень побудовано правильно.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані слова.

До слова зозулі від слова голос ставимо питання чий? Отже, це неузгоджене означення (можна замінити на зозулин голос).

До сполуки в лісі ставимо питання від присудка де?. Це обставина місця.

До слова гніздечко від присудка звили ставимо питання кого?, що?. Це додаток.

А до слова соловей ставимо питання хто?, що? Це підмет.

Відповідь – ВДГБ.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має лише одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами речення.

Речення Б має дві граматичні основи, утворене з двох частин, але вони не рівноправні та пов’язані сполучними словами з якого. Від першої до другої частини можна поставити питання яких? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним означальним.

Речення В має дві граматичні основи, утворене з двох частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності проте. Отже, це складносурядне речення.

Речення Г має три граматичні основи, утворене з трьох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією. Друга частина пояснює першу, а третя досить далека за змістом стосовно двох попередніх. Отже, це складне безсполучникове речення.

Речення Д має три граматичні основи, утворене з трьох частин, перші дві пов’язані підрядним зв’язком, а третя – сурядним зв’язком. Отже, у цьому реченні є сполучниковий сурядний та сполучниковий підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Відповідь –1–В, 2–Б, 3–Г, 4–Д.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Слова уніс, проложив – це росіянізми.

Слова вклад і внесок мають різне лексичне значення. Вклад – це грошова сума, внесена на збереження до ощадного чи іншого банку. Внесок – це персональне чи колективне досягнення в галузі культури, науки тощо.

Лексичне значення слова даний таке: «той, що дають; наявний; попередньо визначений, відомий». Його вживання часто є простим калькуванням з російської мови.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї  після префіксів та словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: між’ярусний, з’єднати.

Також апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять

• на початку кореня (зім’ятий, розв’язання);
• після голосного та р у корені (реп’ях, жираф’ячий, тім’я,черв’я, кав’ярня).

Після р при роздільній вимові в українських та іншомовних словах теж пишемо апостроф (матір’ю, міжгір’я). Але буряк-бурячок (тут немає роздільної вимови).

У словах святковий та медвяний апостроф не пишемо, адже тут є збіг губного та іншого кореневого приголосного. Не буде апострофа і в слові курйозний, адже в цьому слові немає я, ю, є, ї.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Слово дивно відповідає на питання як?, характеризує дію, не змінюється. Отже, це прислівник.

Слово що не відповідає на питання, не є членом підрядного речення, а лише служить для зв’язку частин складного речення. Отже, це сполучник.

Слово собі відповідає на питання кому?, вказує на предмет, але не називає його. Отже, це займенник.

Слово невже не відповідає на питання, не є членом речення, а лише надає слову певного відтінку. Отже, це частка.

Відповідь: 1Г 2Б 3Д 4А.

ТЕМА: Фонетика. Найпоширеніші чергування голосних звуків.

Це завдання перевіряє знання основних правил чергування голосних.

Звуки [o],[e] у відкритих складах чергуються з [і] в закритих складах: слово – слівце, пір’я – перо, лід – льоду.

Звук [і] вживається у відкритому складі перед наступними суфіксами  -ок, -ець: мішок – мішечок.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових. 

Згадаймо, що наказовий спосіб дієслова виражає спонукання до дії, наказ, прохання тощо. 

Наказовий спосіб має лише форми другої особи однини й першої та другої особи множини з такими закінченнями:

2-га особа однини: -и, = ø (нульове закінчення)

1-ша особа множини: -ім(о), -мо.

2-га особа множини: -іть, -те.

Отже, правильна форма дієслова є в рядку В: не мовчімо. 

В інших варіантах потрібно виправити помилки: ходімте – ходімо, дозволимо – дозвольмо, пішли – ідімо, подякуємо – подякуймо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів і суфіксів

Завдання перевіряє ваше знання вивчених орфограм.

Слід розрізняти префікси пре- і при-.

Префікс пре- вживаємо переважно в якісних прикметниках і числівниках для вираження найвищого ступеня ознаки: прегарний, превеселий, престарий, предивний.

Префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах: прибувати, привезений, приписаний, привертати, прибалтійський, прилеглий, присяга, приклеєний, присісти, притримати, прикручувати, привітання, привітний, прикликаний, прикласти, принести.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

У всіх словах спрощення в групах приголосних позначається на письмі в рядку В.

Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: честь – чесний пристрасть – безпристрасно, месть (рос.) – месник; у вимові й на письмі відбувається спрощення у словах із коренем -їзд-: безвиїзно.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою

У завданні подано речення з різними випадками пунктуації при прямій мові та словах автора.

У реченні «Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: «Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу» розділові знаки вжито неправильно. Розставмо ці розділові знаки правильно:  «Митець не може відвернутися від своєї сучасності, – говорив Альбер Камю і далі пояснював: - Якби він відвернувся від неї, то промовляв би в порожнечу». Це поєднання двох конструкцій «пряма мова й слова автора; слова автора й пряма мова». Після другої частини слів автора лапки не потрібні, натомість треба поставити тире.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, ураховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к,ч,ц+ -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), цтв(о): Овруч – овруцький, козак – козацький, узбек – узбецький, турок – турецький.

г, ж, з +  -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), -зтв(о): Запоріжжя – запорізький, Прага – празький, Рига – ризький, Париж – паризький, Меджибіж – меджибізький, Кавказ – кавказький.

х, ш, с +  -ськ(ий), -ств(о)= -ськ(ий), -ств(о): чех – чеський, латиш – латиський, Черкаси – черкаський.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів. Сполучний звук.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (правопис складних слів) і пояснювати їх за допомогою правил.

Сполучний звук [о] вживається в таких випадках:

• якщо перша частина слова – прикметник твердої групи;
• якщо перша частина слова – іменник або займенник після твердого приголосного, зокрема шиплячого.

Отже, потрібно писати тисячолітній, гірничорудний, світогляд, дощомір.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє  ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів і словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з’єднаний, пред’явник.

Також апостроф ставиться перед я, ю, є, ї  після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять:

• на початку кореня (в’юнкий, п’єса, зів’яти);
• після голосного (трав’янистий, жнив’яний);
• якщо перед кореневим приголосним стоїть Р (черв’ячок).

​В іншомовних словах роздільна вимова після Л з наступним голосним передається м’яким знаком – мільярд.

Апостроф після Р ставимо, якщо є роздільна вимова: пір’їнка, але рюмсати.

Не пишемо також апостроф у слові безіменний, адже тут немає я, ю, є, ї.

Відповідь –В.

ТЕМА: Лексикологія. Антоніми

Завдання перевіряє вміння добирати до слів антоніми та використовувати їх у мовленні.

Антонімічні пари утворяться, якщо до частини ясно додати темно, до частини високо додати мало, до частини ранньо додати пізньо, до рівно додати різно.

Відповідь: 1–Г, 2–А, 3–Д, 4–В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в різних видах речень

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у простому та складному реченнях.

Комою потрібно відокремити прикладку в реченні «Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні».

Двокрапку потрібно поставити в безсполучниковому реченні, друга частина якого розкриває зміст першої: «Я з тобою все життя поділю: хліб і сіль і краплину щастя».

Тире між підметом і присудком уживаємо в реченні «Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, а ще гірше – спати, спати і спати на волі».

Знак оклику ставимо після вигуку, що є еквівалентом речення: «О ні! Являйся, зіронько, мені хоч в сні».

Відповідь: 1–В, 2–Г, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• якщо при зміні слова ненаголошений Е зникає: сонЕчко – сонце;
• у буквосполученнях -ере-, -еле- (джерело, береги);
• у словах, які перевіряємо наголосом: зелений – зЕлень, величезний – вЕлич;
• якщо при зміні слова Е чергується з І: застЕбнути – застІбка.

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталеве, виринає.

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (пиріг, кишеня).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: паморозь, людьми.

М’який знак пишемо також у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати волоський.

М’який знак пишемо в другій особі однини та множини наказового способу: погляньте, перелазьте.

М’який знак пишемо в буквосполученні ньц, якщо в Н. в. ньк: пісеньці, бо пісенька; бруньці, бо брунька.

М’який знак пишемо у слові різьбяр і похідних: різьблення.

М’який знак не пишемо в буквосполученні нц, якщо в Н. в. нк: стежинці, бо стежинка.

М’який знак не пишемо після р у кінці складу: гіркий, після н перед суфіксом -ськ-: уманський.

М’який знак не пишемо між подовженими м’якими приголосними: ллється.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (правопис префіксів) та пояснювати їх за допомогою правил.

Префікс с- пишемо перед глухими к, п, т, ф, х. Отже, префікс с- буде у словах спалити, схопити, спиляти. У решті слів потрібно писати префікс з-.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. И та І в іншомовних словах.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (И та І в іншомовних словах) та пояснювати їх за допомогою правил.

В українській мові в основах загальних іншомовних назв після дев’яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосний, крім Й, пишемо И. Отже, титан.

І пишемо після літер «дев’ятки» перед наступним голосним та й. Отже, потрібно писати тріумф, цезій, грація, пріоритет.

І також пишемо після літер, що не входять до «дев’ятки»: фініш.

Ї пишемо після голосних (індуїзм, еліпсоїд).

Отже, букву і пишемо на місці пропуску у словах грація та пріоритет.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Проаналізуймо словосполучення заказати букет.

Слово заказати в українській мові має значення «не дозволяти комусь чогось, забороняти». У запропонованому словосполученні це калька з російської. Отже, таке вживання слова є помилковим.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Творення прикметників

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення відносних прикметників.

Якщо наголос падає на закінчення, завжди вживаємо суфікс -ов-. Отже, плащовий. Якщо наголос падає на основу, то після м’яких і шиплячих вживаємо суфікс -ев- . Отже, ситцевий, читачевий. Після подовжених приголосних вживаємо суфікс -єв-. Отже, насіннєвий.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні. Правильно наголошені слова треба вимовляти так: Олень (а не олЕнь), читАння (а не чИтання), вИпадок (а не випАдок). Наголошений звук у слові кОлесо визначений правильно.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані підрядним зв’язком, друга й третя – безсполучниковим. Отже, у цьому реченні є безсполучниковий та підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Речення Б має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником щоб. Друга частина вказує на мету дії. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення В має одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами речення з узагальнювальним словом.

Речення Г має три частини, які пов’язані лише за змістом. Це складне безсполучникове речення.

Речення Д має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності а. Отже, це складносурядне речення.

Відповідь – ДБГА.

ТЕМА: Синтаксис. Будова складнопідрядного речення. Види підрядних речень.

Завдання перевіряє знання про складнопідрядне речення та ваше вміння утворювати складнопідрядні речення, визначати їхні види, правильно розставляти розділові знаки в них.

У реченні, позначеному колом (Оскільки очисні споруди розраховано на І і ІІ класи, то 80% проб питної води не відповідають вимогам стандарту), до підрядної частини ставимо питання з якої причини?

Отже, це складнопідрядне речення з підрядним причини.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Необхідно також обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Іменники очищення, споруди, класи, роль відповідають у тексті на питання кого?, що? Це знахідний відмінок.

Слово стан відповідає в тексті на питання що? Отже, це слово стоїть у називному відмінку.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Вставні слова.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати граматичну основу речення.

До слова далека від підмета вода ставимо питання який є підмет? Граматична основа речення – вода далека, тобто маємо складений іменний присудок.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в ускладненому реченні. Вставні слова.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення зі вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення.

Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть).

Вставна конструкція як відомо є в реченні, позначеному ромбом.

Відповідь – В.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення.

Це робота з деформованим текстом, яка перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціювати в ньому головне та другорядне, критично оцінювати, логічно мислити, установлювати зв’язки між фактами й думками, відновлювати початкову послідовність і далі працювати з таким текстом, досліджувати його.

Обов’язково звертайтеся до тексту, виконуючи це завдання. Потрібно проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Проаналізуймо запропоновані рядки.

Речення з позначкою-ромбом є початковим реченням запропонованого деформованого тексту. У цьому реченні визначено важливе значення води в житті людини та зазначено те, що її стан погіршується щороку.

Речення із символом-трапецією буде другим у тексті, адже розкриває причину цього погіршення та пояснює, як відбувається очищення води.

Наступним є речення, позначене колом: воно пояснює, через що виникають проблеми з очищенням.

Далі йде коментар про якість води в Україні і в Дніпрі. Отже, це речення із символом-квадратом.

І останнім має бути речення, позначене трикутником, адже воно вказує, де все ж таки можна скуштувати чисту воду.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (уживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

З великої літери потрібно писати всі слова в астрономічних назвах, крім загальних (планета, астероїд, сузір’я, галактика, туманність, система тощо). Отже, астрономічні назви, запропоновані в тесті, написано правильно.

Слово бог потрібно написати з малої літери, адже тут воно має значення типу міфологічного персонажа. Новий рік – це назва свята, тому з великої літери потрібно писати лише перше слово. Верховна Рада України – назва найвищого державного органу, тому з великої літери потрібно писати всі слова.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

До слова мета в реченні Жити на повну, без обмежень і страху – ось мета успішної особистості  можна поставити питання є що? Отже, це частина складеного іменного присудка, виражена іменником. Також перед словом мета стоїть частка ось, яка зазвичай стоїть перед присудком.

У реченні У європейських школах елементом форми для дівчат є спідниця в клітинку  до  виділених слів можна поставити питання яка?,  а також підібрати синонім картата. Отже, це неузгоджене означення.

У реченні Скасовано всілякі заборони – і волі дух зривається в простір до виділеного слова можна поставити питання кого? що?. Отже, це додаток.

У реченні Крізь високий густий очерет біліла широкою срібною стрічкою Рось до виділеного слова можна поставити питання як? Отже, це обставина.

У реченні Циферблат наріжного годинника хуртовина снігом замела до виділеного слова можна поставити питання хто? що? Отже, це підмет.

Відповідь – ГАВБ.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати значення фразеологізмів. Зверніть увагу: у завданні запропоновано не окремі фразеологізми, а речення зі стійкими конструкціями.

Спочатку з’ясуймо значення фразеологізмів.

Рвали боки – дуже сміятися, реготати.

Рвали руки – дуже важко, з надмірним напруженням, над силу працювати.

Рвали вуха – викликати неприємні відчуття, вражати (про звуки).

Рвали горло – дуже кричати, галасувати.

Тепер додаймо в запропоновані речення відповідні фразеологізми.

Відповідь – ДАБВ.

ТЕМА: Орфографія 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з різними вивченими орфограмами. 

Розгляньмо запропоновані речення.

У реченні Б є орфографічні помилки. Слово журналістська потрібно писати без спрощення, адже це слово іншомовного походження. Слова з першою частиною стерео-, аудіо-, авіа-, нафто-, газо-, супер- тощо потрібно писати разом. Отже, відеоролики.

У реченні В орфографічна помилка в іншомовному слові брошура (а не брошюра),адже у словах, запозичених із французької мови, після ш, ж пишемо у. Також потрібно писати ознайомляться, тому що м’який знак завжди є в дієслівних формах дійсного та наказового способу.

У реченні Г потрібно писати зосередження, адже в іменниках середнього роду ІІ відміни в позиції між голосними відбувається подвоєння літер на позначення подовжених приголосних. Також правильно передусім, тому що прислівники, які утворені поєднанням прийменника з займенником, пишемо разом.

У реченні А орфографічних помилок немає.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначають спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, що забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення є у словах цілісність, проїзний, жалісний, свиснути, блиснути, тижневик, капусняк, ненависний, вісник.

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах (баластний, контрастний, форпостний).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Основні випадки чергування у-в.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (чергування у/в) та пояснювати їх за допомогою правил.

Українська мова досягає милозвучності тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних.

Найпоширенішим засобом милозвучності є чергування у – в. Між голосним і приголосним традиційно вживають прийменник в. Лише у вживаємо перед в, ф, лв, св, тв, нв, хв та схожими сполуками. У також у пишемо між двома приголосними.

Отже, зайти у фейсбук, написала у творі, переміг у змаганнях.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання.

Слова «удачно» в українській мові немає, це росіянізм.

Книгу, зошит, блокнот розгортають. Слово «виключення» в українській мові має значення «усунення чого- чи кого-небудь, позбавлення чогось, вимкнення).У запропонованому варіанті – це теж калька з російської мови.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Синонімія складнопідрядних речень та простих речень, ускладнених відокремленими означеннями.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати речення з різноманітними відокремленими членами речення та складні речення, правильно використовувати їх у мовленні.

Спробуємо замінити підрядні частини на прості речення з дієприкметниковими зворотами:

Б Будівля Держпрому – одна з трьох висоток, споруджених в тодішній столиці України впродовж 1925–1928 років.

В Споруду, зведену прогресивним на той момент методом «ковзної опалубки», розташували на центральній площі Харкова.

Г Група різновисоких башт, сполучених переходами, значно ослаблює коливання всієї будівлі внаслідок накладання резонансних частот.

Д Будівельників Держпрому, переважно вихідців із села, вразили рештки мамонта, знайдені під час риття котловану.

А от речення А замінити на просте не можна, адже слова потрапивший не існує.

Відповідь –А.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, ураховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксом -ськ- при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц + -ськ- = -цьк-: грецький;

г, ж, з + -ськ- = - зьк-: паризький, збаразький, кавказький, сиракузький, норвезький, запорізький, боягузький, світязький, киргизький;

х, ш, с + -ськ-= -ськ-: латиський.

А в словах, корінь яких закінчується на інший приголосний, чергування не відбувається: тибетський.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні прикметники.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Через дефіс потрібно писати слова світло-сірий, біло-золотистий, ясно-блакитний, темно-вишневий, (відтінок + колір). А от прикметник білосніжний потрібно писати разом, тому що тут є поєднання кольору та матеріалу.

Разом потрібно писати прикметники світлонепроникний, світлостійкий, білокам’яний, ясноокий, ясноголовий, темнобарвний, темноводний, ніжнотонний, ніжноколірний, ніжношкірий, тому що від усіх цих прикметників можна утворити підрядні словосполучення (біле каміння, ніжна шкіра, ясні очі тощо).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє ваше вміння правильно та комунікативно доцільно вживати прийменники в мовленні.

Прийменник по в літературній мові вживають рідко. Найчастіше він із знахідним відмінком вказує на мету чи межу дії: піти по воду, пальто по коліна.

Із місцевим відмінком прийменник по переважно виражає місце або час дії (пливти по Дніпру, ходити по лікарях); стосунок до іншого предмета (різьба по дереву, черговий по школі); спосіб дії (чинити по правді, обслуговувати по черзі).

Часто прийменник по вживають недоречно, наприклад: по останній моді – за останньою модою.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (ненаголошений [е]) та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• при зміні слова ненаголошений Е зникає: вітерець – вітру, але ножичок, бо ножИк.
• у буквосполученнях -ере-, -еле- (ожеледь, оберемок);
• у словах, які перевіряються наголосом (веселка – вЕсело, шелестіти – шЕлест, кремезний – крЕмінь, лицедій – лИчко).;
• у суфіксі -ев- у словах на позначення абстрактних понять: марЕво;
• коли при зміні слова Е чергується з І: сутеніти – сутІнки, зачекати – очІкування.

И пишемо у відкритих складах РИ-, ЛИ- в групі слів – кришталик.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Необхідно бути дуже уважним, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Вихопившись – це особлива форма дієслова дієприслівник, відповідає на питання як?,утворює зворот.

Навколо – служить для зв’язку слів у реченні, можна підібрати синонім біля. Отже, це прийменник.

Яких – вказує на предмет, але не називає його. Отже, це займенник.

Щороку – вказує на  ознаку дії, відповідає на питання коли?, не змінюється. Отже, це прислівник.

Відповідь: 1–Б, 2–Г, 3–А, 4–В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ. Правопис частки НЕ з дієприкметниками.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Окремо дієприкметник з часткою не потрібно писати тоді, коли при дієприкметнику є залежне слово (від дієприкметника можна поставити питання): не витрачені (як?) ще кошти.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Речення. Розділові знаки в різних видах речень

Виконуючи це завдання, треба обґрунтувати випадки вживання тире. Проаналізуймо запропоновані речення.

Я усміхнусь – і все навкруг сміється (тире ставимо між частинами складносурядного речення, оскільки друга частина виражає наслідок того, про що йдеться в першій).

Печаль пече – гаряча і нестримна (тире ставимо при відокремленому означенні «гаряча і нестримна», яке стоїть у кінці речення).

Для гордої і владної душі життя і воля – на горі високій (тире в неповному реченні на місці пропущеного присудка «є», це зайвий варіант у цьому завданні).

Непереможна безборонність – твій меч єдиний і єдиний щит (тире ставимо між підметом і присудками, оскільки вони виражені іменниками).

На річці, у лісі, на полі – усюди німа тиша (тире ставимо після однорідних обставин, оскільки після них стоїть узагальнювальне слово «усюди»).

Відповідь: 1–Б, 2–А, 3–Д, 4–Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа.

Це завдання на правильне написання слів з апострофом. Для його виконання треба пригадати, що апостроф позначає на письмі тверду роздільну вимову приголосних звуків перед наступними я, ю, є, ї.

Апостроф треба ставити після букв я, ю, є, ї, які позначають звуки [йа], [йу], [йе], [йі], якщо ці я, ю, є, ї стоять після букв на позначення губних приголосних, звука р та префіксів, які закінчуються на приголосний звук.

Тому, виконуючи це завдання, поставимо апостроф у словах «прем’єра», «ім’я», оскільки перед ним стоїть буква на позначення губного звука.

У словах «бур’ян», «сузір’я» апостроф потрібен після букви р, а в слові «роз’ятрена» – після префікса.

У решті слів ми не ставимо апостроф: «різьбяр», «духмяна» – перед губним стоїть інший кореневий приголосний (крім р), «порятунок» – після [р] не вимовляємо [й].

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти лексичне значення слів, утворюючи словосполучення та речення.

Слова незважаючи на, забувши про, подолавши, попри вказують на те, усупереч чого відбувалася дія.

У такому значенні форма не дивлячись на є помилковою, адже має значення не спрямувавши погляд.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників 

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми ступенів порівняння прикметників від неправильних. 

Форми ступенів порівняння прикметників правильно утворено в рядку А.

Не утворюють ступені порівняння прикметники, які називають абсолютну якість: сліпий; які мають префікси пре-, за-, ультра- та ін.: пресильніший.

Не можна утворювати ступенi порiвняння прикметникiв за допомогою слова самий: самий тонкий.

Зверніть увагу, що складена форма порівняння вищого ступеня утворюється шляхом додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: видатний – більш видатний.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексикологія. Синоніми

Завдання перевіряє вміння добирати синоніми й доречно їх уживати в тексті.

Згадаймо, що синоніми – це слова однієї частини мови, різні за звучанням і написанням, які мають дуже близьке або тотожне лексичне значення.

Синонімами є слова «жвавий» і «прудкий», які в поданих словосполученнях мають значення «меткий, проворний».

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак не пишемо після н перед ж, ч, ш, щ, -ськ-, -ств-: ниточці.

М’який знак пишемо після приголосних д, т, з, с, ц, л, н у кінці складу чи слова: повільно; у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: малюсінький.

М’який знак пишемо в дієсловах перед часткою -ся(сь): переконується.

М’який знак пишемо у слові тьмяний.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в простому та складному реченнях

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у простому та складному реченнях.

Безсполучниковим є речення «Сашко задихався та зморився: більше години вони бігли з Сіроманцем». Друга частина виражає причину того, про що йдеться в першій, тому ставимо двокрапку.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Орфографія. Правопис префіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс при- вживають на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому при- потрібно вживати у всіх словах рядка А: прибуток, прикрашений, присвоїти, а також у словах прибічник, прилеглий, приховати, пригріти, прибій, приваба тощо.

Префікс пре- вживають переважно на позначення найвищої якості. Саме тому в словах преславний, преподобний необхідно писати префікс пре- .

Префікс прі- пишемо у слові прізвище.

Відповідь: А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо вміщені в завданні слова.

Горянка – «жителька гір». Отже, це і є спільнокореневе слово до слова «гора».

Горечко – «зменшувально-пестливе до слова «"горе"». Отже, спільнокореневими до нього будуть слова горе, горезвісний, горювати тощо.

Горючий – «здатний горіти». Отже, спільнокореневими до нього будуть слова горіти, горіння, горючість тощо.

Гороскоп – «таблиця розміщення небесних світил, яку складають астрологи для пророкування долі людини і майбутніх подій». Слово походить від грецького horoskopos – той, який спостерігає час.

ВІДПОВІДЬ – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні. Правильно наголошені слова треба вимовляти так: черговИй, псевдонІм, ознАка, осокА.

Відповідь – В.

ТЕМА: Рід іменників. Відмінювання іменників та прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати й відмінювати іменники й прикметники та визначати рід іменників.

Іменник резюме – це слово іншомовного походження, неістота. Отже, це іменник середнього роду (якісне резюме).

Дієслово навчимо вимагає форми родового відмінка. Отже, дієвих прийомів.

Тепер потрібно застосувати це до запропонованого речення.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета.

У рядках А, Б, В, Д дія в дієприслівниковому звороті та дія, що її передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку Д дієприслівник передає додаткову дію до основної того ж суб’єкта (я перечитую, я згадую).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ЙО та ЬО

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема сполуки літер йо, ьо.

Йо пишемо

• після літер, що позначають голосний звук: бойовий, знайомство, привілейований;
• після твердого приголосного на початку складу: курйозний, серйозний;
• у іншомовних словах: кроманьйонець, батальйон, бульйон, шампіньйон.

Сполука літер ьо передає звук [о] та позначає м’якість попереднього приголосного звука, пишемо її в середині та наприкінці складу: гостьовий, третього.

В іншомовному слові траєкторія не пишемо на місці пропуску нічого, адже там після голосного [а] стоїть буква є.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік слів з наголосами.

У запропонованому реченні неправильно підкреслено літери на позначення наголошених голосних у таких словах: читання, довідників, визвольний (правильні наголоси такі: читання, довідників, визвольний).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення. У заданні запропоновано речення, в окремих словах яких підкреслено певні звуки.

Розгляньмо рядок з такими слова: рельєфна, модель, людям. Підкреслені букви в цих словах позначають однаковий звук – це [л′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву я, яка в цій позиції передає пом’якшення попереднього приголосного. 

Підкреслені букви в словах слабозорих, Софійського, собору позначають різні звуки: у слові слабозорих та собору це [с], а в слові Софійського це [с′] (далі м’який знак).

У рядку зі словами цей, соціальний, місць підкреслені літери теж позначають різні звуки: у слові цей це звук [ц]; у словах соціальний та місць це звук [ц′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву і.

У рядку зі словами сайті, конструкцію, кошти підкреслені літери теж позначають різні звуки: у словах конструкцію та кошти це звук [т]; у слові сайті це звук [т′], адже далі звук і.

 Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення До кожного лікарського засобу додано інструкцію; спочатку може здатися, що інформація в ній призначена лише для фахівців, але це не так має чотири граматичні основи, складається з чотирьох частин. Перша та друга частини поєднані безсполучниковим зв’язком; друга й третя – сполучником підрядності що. Це підрядний зв’язок. А третя й четверта поєднані сполучником сурядності але. Отже, у цьому реченні є безсполучниковий та сполучникові сурядний та підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Речення Насамперед потрібно впевнитися, чи назва препарату на упакуванні збігається з назвою в інструкції, що містить надзвичайно важливі для пацієнта розділи має три граматичні основи, складається з трьох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником чи та сполучним словом що. Від одного речення до іншого можна поставити питання (у чому?, якої?) Отже, це складнопідрядне речення з послідовною підрядністю.

Речення У частині «Показання до застосування» має бути зазначено захворювання чи стан, проте в будь-якому разі треба з’ясувати в лікаря доцільність уживання цього засобу має лише дві граматичні основи. Воно має дві частини, що пов’язані сполучником сурядності проте. Отже, це складносурядне речення.

Речення Ліки, як і продукти харчування, мають властивість псуватися: за неправильного зберігання їх ефективність істотно знизиться, застосування ж може завдати більше шкоди, ніж користі має три граматичні основи, складається з трьох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією, друга й третя частини пояснюють першу. Отже, це складне безсполучникове речення.

Відповідь – ДВБГ.