Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання
(цифри в дужках позначають номери абзаців наскрізно в обох текстах).
Текст А
(1) Слово «люстрація» зараз доволі актуальне, часто згадується в пресі, але можна зі значною часткою впевненості говорити про те, що кожен у це слово вкладає свій зміст. Дуже часто розуміння люстрації кардинально відрізняються. Для одних це спосіб боротьби з корупцією, для інших – очищення від людей із попередньої влади, для третіх – покарання осіб, які були причетні до злочинів, свідками яких, наприклад, ми стали в Україні. Насправді є ще дуже багато інших розумінь, що таке люстрація і чому вона необхідна.
(2) Люстрація – це певна дуже складна і неприємна процедура очищення, яку необхідно пройти у випадку, коли механізми самоочищення в державі не спрацьовують. Це чимось подібне на ситуацію, коли людина захворює на тяжку хворобу, таку, для прикладу, як рак, і для того, щоб видужати, їй уже замало сил внутрішнього імунітету або певних косметичних процедур. У цьому разі проводять сеанси хіміотерапії, які можуть допомогти цій людині вижити або, за іншого розвитку подій, призводять до її смерті. По суті хіміотерапія вбиває або принаймні пригнічує активність внутрішніх «поганих» клітин, щоб організм за допомогою нових сил і клітин, які не вражені цією хворобою, зміг подолати цей недуг. І лише після такого «перезапуску» організм знову здатний до самоочищення.
(3) Це ж саме відбувається з державою як організмом, який має різні органи і системи, що допомагають боротися як із внутрішніми, так і з зовнішніми загрозами. Водночас коли тяжкий недуг корупції, нехтування законом і правами людини охоплює практично весь державний організм і в тому числі системи, які покликані захищати від цих негативних явищ, то необхідність неприємної процедури люстрації стає очевидною. Це вже питання виживання чи смерті для держави.
(4) Водночас для того, щоб люстрація принесла користь, а не стала посмертним вінком, важливим є, як і за хіміотерапії, точно визначити мету, напрям і силу такого втручання. Власне, тому для тих, на чиї плечі випала ця нелегка місія – проводити люстрацію, принципово важливим є наявність точних критеріїв її проведення, які б відображали той рівень очищення, який необхідний для того, щоб держава могла б надалі ефективно виконувати свої функції. А також мати прозорі процедури здійснення люстрації та неухильно їх дотримуватися.
(5) Без цього дуже великий ризик того, що люстрація не принесе користі через недостатній рівень впливу і, як наслідок, хвороба продовжуватиме добивати державний організм. Або, з іншого боку, через непропорційний рівень цього впливу, зокрема в поєднанні з процедурними проблемами, здійснення люстрації також може призвести до неможливості виконання державним організмом своїх функцій.
За матеріалами вебсайта «Варто знати»
Текст Б
(6) Після перемоги демократичних сил у критичних випадках державі потрібна люстрація. Її завдання — підвищити довіру до держорганів за допомогою: відкритості (збільшення прозорості держапарату); національної єдності (надання суспільству та світу свідчення про всеохопну дію); збереження дієвості держави. Люстрація має одну незаперечну перевагу – швидке відновлення довіри, репутації та соціального капіталу держслужби в очах світу та власного соціуму.
(7) У більшості країн люстрація означає звільнення. Які ж критерії звільнення та які виклики, пов'язані із цим?
(8) Виклик 1. Звільнити тих посадовців, які не були віддані країні й демократії. Як їх визначити? Це – дилема відданості. Адже відданість має два виміри, які можуть суперечити одне одному, – відданість демократії та відданість країні.
(9) Виклик 2. Звільнити посадовців, які не були відданими, але є професіоналами. Це – дилема професіоналізму на противагу відданості.
(10) Кілька прикладів. Словенія: після розвалу Югославії професіоналізм і відданість країні стали важливішими за відданість демократії. Навпаки, у Лівії через звільнення держслужбовців держава була фактично розвалена. Чехія: у 1991 р. відданість демократії вважали важливішою за професіоналізм. Головою чеського МВС став журналіст, а спецслужби очолив художник, проте на певному етапі це не завадило розвиткові корупції.
(11) Виклик 3. Як ми можемо знати, хто є відданим? Це – дилема інформації. Відсутність достовірної інформації може призвести до розгортання негативних сценаріїв. Найгірший, коли представники, наприклад, армії, спецслужб уразливі до шантажу (унаслідок колабораціонізму або корупції). Вони можуть стати тим середовищем, до якого інфільтруватимуться нові шпигуни.
(12) Чи – можливо з'ясувати, хто є відданим? Деякі діячі, можливо, демонстрували відсутність відданості за певних обставин під час роботи в структурах, бо не мали можливості діяти по-іншому. Такі люди можуть приймати нові правила й працювати за ними.
(13) Ще одне питання: чи впливатиме минуле певної особи на її дії в майбутньому? У деяких кранах Центральної Європи дилему інформації вирішили досить радикально. Чехія, Німеччина, Польща та Угорщина взяли під контроль секретні архіви поліції та здійснили люстрацію. Проте іноді важко достовірно визначити, хто є хто.
(14) Виклик 4. Люстрація потенційно розділяє, вона може сигналізувати, що певна етнічна група не долучається до життя країни. Так сталося в Хорватії та Сербії після розвалу Югославії. Наслідки були прикрі, зокрема й війна. Крім того, люстрація відштовхує тих заплямованих посадовців, які готові виправитись і щиро хотіли 6 співпрацювати з новою демократією.
(15) Є ще дві проблеми. Перша: люстрація суперечить юридичному принципу зворотної дії та порушує права людини (рішення Європейського суду з прав людини у подібних справах). Друга: як бути з конформістами, готовими співпрацювати з будь-яким режимом?
(16) Результатом удалої люстрації має стати прозора влада. І тоді країна та світ побачать, що новий держапарат відкритий для представників усіх груп.
За Р. Давидом
Автори обох текстів
