Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання
цифри в дужках позначають номери абзаців).

Текст А

(1) У 2002 році дослідники з Британського фармакологічного товариства (Вritish Pharmacological Society) спробували розвінчати міф про гомеопатію. Зважаючи на те, що вона залишається одним із найбільш суперечливих предметів терапії, науковці зробили спробу з’ясувати її ефективність на підставі аналізу сімнадцяти актуальних систематичних робіт на тему гомеопатії. Відповідно було встановлено, що в шести роботах, які стосувалися одного великого дослідження, позитивні висновки не верифікуються критичним аналізом даних. Інші одинадцять робіт, які були проаналізовані, не змогли також надати чітких доказів на користь гомеопатії. Зокрема не було знайдено жодної різниці між застосуванням гомеопатичного лікування й плацебо (тобто використанням пігулок- « обманок » з нешкідливими інгредієнтами для заспокоєння пацієнта). Точно так само не було знайдено гомеопатичного препарату, що давав би клінічні ефекти, які переконливо відрізнялися 6 від плацебо. На підставі отриманих даних дослідники зробили висновок, що найкращі доступні клінічні аргументи на користь гомеопатії не є задовільними, щоб можна було рекомендувати її застосування в клінічній практиці. Пізніші дослідження, 2010 та 2014 років, мали аналогічні висновки. Зокрема дослідження 2010 року засвідчило, що гомеопатичне лікування особливо небезпечне для дітей.

(2) Останнє дослідження, проведене цього разу австралійськими дослідниками на підставі аналізу понад 1800 робіт, довело, що гомеопатія як альтернативне лікування, яке спирається на cуперрозчинені речовини та принцип «клин клином вибивають», є абсолютно неефективною.

(З) Національна рада здоров’я та медичних досліджень Австралії (Аustralia’s National Health and Medical Research Council) оцінила більше 1800 досліджень із гомеопатії й змогла знайти досить суворий підхід до аналізу лише у 225 з них. Систематичний огляд цих досліджень показав, що «немає високої якості доказів на підтримку твердження, що гомеопатія є ефективною в лікуванні захворювань».

(4) Австралійське дослідження, яке спирається на обширний огляд медичної літератури, завдало фінального удару по 200-річному альтернативному лікуванню, розробленому німецьким лікарем «з відсутнім інтересом до детальної патології, а також до звичайної діагностики та лікування».

(5) Автори дослідження стурбовані тим, що люди, які продовжують обирати гомеопатичні препарати замість доказової медицини, стикаються з реальними ризиками для здоров’я. Голова Національної ради здоров’я та медичних досліджень Австралії сподівається, що висновки проведеного дослідження приведуть до змін в системі охорони здоров’я та фармацевтики. Але він також зазначив, що «буде група людей, які не реагуватимуть на цю доповідь і будуть говорити, що це все змова установи».

(6) Чи вплине новина про те, що гомеопатія не ефективна, на споживачів, які витрачають свої кошти на нетрадиційну медицину? Якщо зростає промисловість гомеопатичних препаратів, то відповідь, мабуть, - ні.

За матеріалами Інтернет-джерел

Текст Б

(7) Здавна традиційна медицина співіснує з іншими способами лікування хвороб, у тому числі з гомеопатією, у якій в ролі лікувальних препаратів використовуються природні речовини, рослини, мінерали, а також речовини тваринного походження. У медичному середовищі не вщухають суперечки про те, чи гомеопатія шкідлива, чи ж за грамотного застосування може бути корисною для людського організму.

(8) Гомеопатія може застосовуватися в лікуванні величезної кількості захворювань, і якщо застосовувати такий метод лікування, дотримуючись усіх правил, вона не принесе нічого, крім користі. Багато людей ставляться до гомеопатії упереджено, але, насправді, деякі препарати рослинного або тваринного походження можуть м’яко й ефективно впливати на людський організм. Наприклад, якщо маленькі діти й вагітні жінки, а також люди, які страждають хронічними захворюваннями, не завжди можуть лікуватися антибіотиками, то гомеопатичні препарати, підібрані індивідуально, як правило, стають для них найкращим виходом. Непоодинокими є випадки, коли людина, яка хворіла довго й тяжко й приймала значну кількість антибіотиків і знеболювальних, унаслідок чого в неї розвивалася алергія на ці препарати, змушена була звертатися до гомеопатії. І ефект був. Так, не можна сказати, що ці люди ставали як новенькі, але починали почуватися набагато краще. Це реальні випадки з життя, які не можна пояснити ефектом плацебо.

(9) Традиції гомеопатичного лікування залишаються незмінними протягом десятиліть, і водночас препарати на природній основі не підривають імунітету й не послаблюють організм, викликаючи тільки зворотний розвиток хвороби.

(10) Варто відзначити, що гомеопатія не є панацеєю від усіх захворювань, як вважають багато людей. Чимало хвороб можна вилікувати тільки силами традиційної медицини (онкологічні захворювання, цукровий діабет і подібні складні хвороби вимагають негайного звернення до лікаря).

(11) Що стосується всіх інших захворювань, то найкращим варіантом буде комбіноване лікування: основні причини захворювання, а також його симптоми усуваються силами традиційної медицини та лікарських препаратів, а для відновлення сил організму й профілактики виникнення захворювання можна використовувати гомеопатію, яка ефективно відновлює здоров’я та імунітет після хвороби. При цьому варто пам’ятати, що підбирати гомеопатичні препарати можна тільки з лікарем-гомеопатом, оскільки вони призначаються індивідуально для кожної людини, а тип лікування залежатиме від безлічі факторів, у тому числі від спадкової схильності до захворювань і правильного чи неправильного способу життя.

За матеріалами Інтернет-джерела

Зважаючи на зміст тексту А, його автор для критики прикладів автора тексту Б, представлених у другій частині абзацу 8, міг би навести все, ОКРІМ

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання
цифри в дужках позначають номери абзаців).

Текст А

(1) У 2002 році дослідники з Британського фармакологічного товариства (Вritish Pharmacological Society) спробували розвінчати міф про гомеопатію. Зважаючи на те, що вона залишається одним із найбільш суперечливих предметів терапії, науковці зробили спробу з’ясувати її ефективність на підставі аналізу сімнадцяти актуальних систематичних робіт на тему гомеопатії. Відповідно було встановлено, що в шести роботах, які стосувалися одного великого дослідження, позитивні висновки не верифікуються критичним аналізом даних. Інші одинадцять робіт, які були проаналізовані, не змогли також надати чітких доказів на користь гомеопатії. Зокрема не було знайдено жодної різниці між застосуванням гомеопатичного лікування й плацебо (тобто використанням пігулок- « обманок » з нешкідливими інгредієнтами для заспокоєння пацієнта). Точно так само не було знайдено гомеопатичного препарату, що давав би клінічні ефекти, які переконливо відрізнялися 6 від плацебо. На підставі отриманих даних дослідники зробили висновок, що найкращі доступні клінічні аргументи на користь гомеопатії не є задовільними, щоб можна було рекомендувати її застосування в клінічній практиці. Пізніші дослідження, 2010 та 2014 років, мали аналогічні висновки. Зокрема дослідження 2010 року засвідчило, що гомеопатичне лікування особливо небезпечне для дітей.

(2) Останнє дослідження, проведене цього разу австралійськими дослідниками на підставі аналізу понад 1800 робіт, довело, що гомеопатія як альтернативне лікування, яке спирається на cуперрозчинені речовини та принцип «клин клином вибивають», є абсолютно неефективною.

(З) Національна рада здоров’я та медичних досліджень Австралії (Аustralia’s National Health and Medical Research Council) оцінила більше 1800 досліджень із гомеопатії й змогла знайти досить суворий підхід до аналізу лише у 225 з них. Систематичний огляд цих досліджень показав, що «немає високої якості доказів на підтримку твердження, що гомеопатія є ефективною в лікуванні захворювань».

(4) Австралійське дослідження, яке спирається на обширний огляд медичної літератури, завдало фінального удару по 200-річному альтернативному лікуванню, розробленому німецьким лікарем «з відсутнім інтересом до детальної патології, а також до звичайної діагностики та лікування».

(5) Автори дослідження стурбовані тим, що люди, які продовжують обирати гомеопатичні препарати замість доказової медицини, стикаються з реальними ризиками для здоров’я. Голова Національної ради здоров’я та медичних досліджень Австралії сподівається, що висновки проведеного дослідження приведуть до змін в системі охорони здоров’я та фармацевтики. Але він також зазначив, що «буде група людей, які не реагуватимуть на цю доповідь і будуть говорити, що це все змова установи».

(6) Чи вплине новина про те, що гомеопатія не ефективна, на споживачів, які витрачають свої кошти на нетрадиційну медицину? Якщо зростає промисловість гомеопатичних препаратів, то відповідь, мабуть, - ні.

За матеріалами Інтернет-джерел

Текст Б

(7) Здавна традиційна медицина співіснує з іншими способами лікування хвороб, у тому числі з гомеопатією, у якій в ролі лікувальних препаратів використовуються природні речовини, рослини, мінерали, а також речовини тваринного походження. У медичному середовищі не вщухають суперечки про те, чи гомеопатія шкідлива, чи ж за грамотного застосування може бути корисною для людського організму.

(8) Гомеопатія може застосовуватися в лікуванні величезної кількості захворювань, і якщо застосовувати такий метод лікування, дотримуючись усіх правил, вона не принесе нічого, крім користі. Багато людей ставляться до гомеопатії упереджено, але, насправді, деякі препарати рослинного або тваринного походження можуть м’яко й ефективно впливати на людський організм. Наприклад, якщо маленькі діти й вагітні жінки, а також люди, які страждають хронічними захворюваннями, не завжди можуть лікуватися антибіотиками, то гомеопатичні препарати, підібрані індивідуально, як правило, стають для них найкращим виходом. Непоодинокими є випадки, коли людина, яка хворіла довго й тяжко й приймала значну кількість антибіотиків і знеболювальних, унаслідок чого в неї розвивалася алергія на ці препарати, змушена була звертатися до гомеопатії. І ефект був. Так, не можна сказати, що ці люди ставали як новенькі, але починали почуватися набагато краще. Це реальні випадки з життя, які не можна пояснити ефектом плацебо.

(9) Традиції гомеопатичного лікування залишаються незмінними протягом десятиліть, і водночас препарати на природній основі не підривають імунітету й не послаблюють організм, викликаючи тільки зворотний розвиток хвороби.

(10) Варто відзначити, що гомеопатія не є панацеєю від усіх захворювань, як вважають багато людей. Чимало хвороб можна вилікувати тільки силами традиційної медицини (онкологічні захворювання, цукровий діабет і подібні складні хвороби вимагають негайного звернення до лікаря).

(11) Що стосується всіх інших захворювань, то найкращим варіантом буде комбіноване лікування: основні причини захворювання, а також його симптоми усуваються силами традиційної медицини та лікарських препаратів, а для відновлення сил організму й профілактики виникнення захворювання можна використовувати гомеопатію, яка ефективно відновлює здоров’я та імунітет після хвороби. При цьому варто пам’ятати, що підбирати гомеопатичні препарати можна тільки з лікарем-гомеопатом, оскільки вони призначаються індивідуально для кожної людини, а тип лікування залежатиме від безлічі факторів, у тому числі від спадкової схильності до захворювань і правильного чи неправильного способу життя.

За матеріалами Інтернет-джерела

У тексті А можна знайти підтвердження всім наведеним нижче фрагментам тексту Б, ОКРІМ

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання
цифри в дужках позначають номери абзаців).

Текст А

(1) У 2002 році дослідники з Британського фармакологічного товариства (Вritish Pharmacological Society) спробували розвінчати міф про гомеопатію. Зважаючи на те, що вона залишається одним із найбільш суперечливих предметів терапії, науковці зробили спробу з’ясувати її ефективність на підставі аналізу сімнадцяти актуальних систематичних робіт на тему гомеопатії. Відповідно було встановлено, що в шести роботах, які стосувалися одного великого дослідження, позитивні висновки не верифікуються критичним аналізом даних. Інші одинадцять робіт, які були проаналізовані, не змогли також надати чітких доказів на користь гомеопатії. Зокрема не було знайдено жодної різниці між застосуванням гомеопатичного лікування й плацебо (тобто використанням пігулок- « обманок » з нешкідливими інгредієнтами для заспокоєння пацієнта). Точно так само не було знайдено гомеопатичного препарату, що давав би клінічні ефекти, які переконливо відрізнялися 6 від плацебо. На підставі отриманих даних дослідники зробили висновок, що найкращі доступні клінічні аргументи на користь гомеопатії не є задовільними, щоб можна було рекомендувати її застосування в клінічній практиці. Пізніші дослідження, 2010 та 2014 років, мали аналогічні висновки. Зокрема дослідження 2010 року засвідчило, що гомеопатичне лікування особливо небезпечне для дітей.

(2) Останнє дослідження, проведене цього разу австралійськими дослідниками на підставі аналізу понад 1800 робіт, довело, що гомеопатія як альтернативне лікування, яке спирається на cуперрозчинені речовини та принцип «клин клином вибивають», є абсолютно неефективною.

(З) Національна рада здоров’я та медичних досліджень Австралії (Аustralia’s National Health and Medical Research Council) оцінила більше 1800 досліджень із гомеопатії й змогла знайти досить суворий підхід до аналізу лише у 225 з них. Систематичний огляд цих досліджень показав, що «немає високої якості доказів на підтримку твердження, що гомеопатія є ефективною в лікуванні захворювань».

(4) Австралійське дослідження, яке спирається на обширний огляд медичної літератури, завдало фінального удару по 200-річному альтернативному лікуванню, розробленому німецьким лікарем «з відсутнім інтересом до детальної патології, а також до звичайної діагностики та лікування».

(5) Автори дослідження стурбовані тим, що люди, які продовжують обирати гомеопатичні препарати замість доказової медицини, стикаються з реальними ризиками для здоров’я. Голова Національної ради здоров’я та медичних досліджень Австралії сподівається, що висновки проведеного дослідження приведуть до змін в системі охорони здоров’я та фармацевтики. Але він також зазначив, що «буде група людей, які не реагуватимуть на цю доповідь і будуть говорити, що це все змова установи».

(6) Чи вплине новина про те, що гомеопатія не ефективна, на споживачів, які витрачають свої кошти на нетрадиційну медицину? Якщо зростає промисловість гомеопатичних препаратів, то відповідь, мабуть, - ні.

За матеріалами Інтернет-джерел

Текст Б

(7) Здавна традиційна медицина співіснує з іншими способами лікування хвороб, у тому числі з гомеопатією, у якій в ролі лікувальних препаратів використовуються природні речовини, рослини, мінерали, а також речовини тваринного походження. У медичному середовищі не вщухають суперечки про те, чи гомеопатія шкідлива, чи ж за грамотного застосування може бути корисною для людського організму.

(8) Гомеопатія може застосовуватися в лікуванні величезної кількості захворювань, і якщо застосовувати такий метод лікування, дотримуючись усіх правил, вона не принесе нічого, крім користі. Багато людей ставляться до гомеопатії упереджено, але, насправді, деякі препарати рослинного або тваринного походження можуть м’яко й ефективно впливати на людський організм. Наприклад, якщо маленькі діти й вагітні жінки, а також люди, які страждають хронічними захворюваннями, не завжди можуть лікуватися антибіотиками, то гомеопатичні препарати, підібрані індивідуально, як правило, стають для них найкращим виходом. Непоодинокими є випадки, коли людина, яка хворіла довго й тяжко й приймала значну кількість антибіотиків і знеболювальних, унаслідок чого в неї розвивалася алергія на ці препарати, змушена була звертатися до гомеопатії. І ефект був. Так, не можна сказати, що ці люди ставали як новенькі, але починали почуватися набагато краще. Це реальні випадки з життя, які не можна пояснити ефектом плацебо.

(9) Традиції гомеопатичного лікування залишаються незмінними протягом десятиліть, і водночас препарати на природній основі не підривають імунітету й не послаблюють організм, викликаючи тільки зворотний розвиток хвороби.

(10) Варто відзначити, що гомеопатія не є панацеєю від усіх захворювань, як вважають багато людей. Чимало хвороб можна вилікувати тільки силами традиційної медицини (онкологічні захворювання, цукровий діабет і подібні складні хвороби вимагають негайного звернення до лікаря).

(11) Що стосується всіх інших захворювань, то найкращим варіантом буде комбіноване лікування: основні причини захворювання, а також його симптоми усуваються силами традиційної медицини та лікарських препаратів, а для відновлення сил організму й профілактики виникнення захворювання можна використовувати гомеопатію, яка ефективно відновлює здоров’я та імунітет після хвороби. При цьому варто пам’ятати, що підбирати гомеопатичні препарати можна тільки з лікарем-гомеопатом, оскільки вони призначаються індивідуально для кожної людини, а тип лікування залежатиме від безлічі факторів, у тому числі від спадкової схильності до захворювань і правильного чи неправильного способу життя.

За матеріалами Інтернет-джерела

У тексті Б, на відміну від тексту А, не порушується проблема

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання
цифри в дужках позначають номери абзаців).

Текст А

(1) У 2002 році дослідники з Британського фармакологічного товариства (Вritish Pharmacological Society) спробували розвінчати міф про гомеопатію. Зважаючи на те, що вона залишається одним із найбільш суперечливих предметів терапії, науковці зробили спробу з’ясувати її ефективність на підставі аналізу сімнадцяти актуальних систематичних робіт на тему гомеопатії. Відповідно було встановлено, що в шести роботах, які стосувалися одного великого дослідження, позитивні висновки не верифікуються критичним аналізом даних. Інші одинадцять робіт, які були проаналізовані, не змогли також надати чітких доказів на користь гомеопатії. Зокрема не було знайдено жодної різниці між застосуванням гомеопатичного лікування й плацебо (тобто використанням пігулок- « обманок » з нешкідливими інгредієнтами для заспокоєння пацієнта). Точно так само не було знайдено гомеопатичного препарату, що давав би клінічні ефекти, які переконливо відрізнялися 6 від плацебо. На підставі отриманих даних дослідники зробили висновок, що найкращі доступні клінічні аргументи на користь гомеопатії не є задовільними, щоб можна було рекомендувати її застосування в клінічній практиці. Пізніші дослідження, 2010 та 2014 років, мали аналогічні висновки. Зокрема дослідження 2010 року засвідчило, що гомеопатичне лікування особливо небезпечне для дітей.

(2) Останнє дослідження, проведене цього разу австралійськими дослідниками на підставі аналізу понад 1800 робіт, довело, що гомеопатія як альтернативне лікування, яке спирається на cуперрозчинені речовини та принцип «клин клином вибивають», є абсолютно неефективною.

(З) Національна рада здоров’я та медичних досліджень Австралії (Аustralia’s National Health and Medical Research Council) оцінила більше 1800 досліджень із гомеопатії й змогла знайти досить суворий підхід до аналізу лише у 225 з них. Систематичний огляд цих досліджень показав, що «немає високої якості доказів на підтримку твердження, що гомеопатія є ефективною в лікуванні захворювань».

(4) Австралійське дослідження, яке спирається на обширний огляд медичної літератури, завдало фінального удару по 200-річному альтернативному лікуванню, розробленому німецьким лікарем «з відсутнім інтересом до детальної патології, а також до звичайної діагностики та лікування».

(5) Автори дослідження стурбовані тим, що люди, які продовжують обирати гомеопатичні препарати замість доказової медицини, стикаються з реальними ризиками для здоров’я. Голова Національної ради здоров’я та медичних досліджень Австралії сподівається, що висновки проведеного дослідження приведуть до змін в системі охорони здоров’я та фармацевтики. Але він також зазначив, що «буде група людей, які не реагуватимуть на цю доповідь і будуть говорити, що це все змова установи».

(6) Чи вплине новина про те, що гомеопатія не ефективна, на споживачів, які витрачають свої кошти на нетрадиційну медицину? Якщо зростає промисловість гомеопатичних препаратів, то відповідь, мабуть, - ні.

За матеріалами Інтернет-джерел

Текст Б

(7) Здавна традиційна медицина співіснує з іншими способами лікування хвороб, у тому числі з гомеопатією, у якій в ролі лікувальних препаратів використовуються природні речовини, рослини, мінерали, а також речовини тваринного походження. У медичному середовищі не вщухають суперечки про те, чи гомеопатія шкідлива, чи ж за грамотного застосування може бути корисною для людського організму.

(8) Гомеопатія може застосовуватися в лікуванні величезної кількості захворювань, і якщо застосовувати такий метод лікування, дотримуючись усіх правил, вона не принесе нічого, крім користі. Багато людей ставляться до гомеопатії упереджено, але, насправді, деякі препарати рослинного або тваринного походження можуть м’яко й ефективно впливати на людський організм. Наприклад, якщо маленькі діти й вагітні жінки, а також люди, які страждають хронічними захворюваннями, не завжди можуть лікуватися антибіотиками, то гомеопатичні препарати, підібрані індивідуально, як правило, стають для них найкращим виходом. Непоодинокими є випадки, коли людина, яка хворіла довго й тяжко й приймала значну кількість антибіотиків і знеболювальних, унаслідок чого в неї розвивалася алергія на ці препарати, змушена була звертатися до гомеопатії. І ефект був. Так, не можна сказати, що ці люди ставали як новенькі, але починали почуватися набагато краще. Це реальні випадки з життя, які не можна пояснити ефектом плацебо.

(9) Традиції гомеопатичного лікування залишаються незмінними протягом десятиліть, і водночас препарати на природній основі не підривають імунітету й не послаблюють організм, викликаючи тільки зворотний розвиток хвороби.

(10) Варто відзначити, що гомеопатія не є панацеєю від усіх захворювань, як вважають багато людей. Чимало хвороб можна вилікувати тільки силами традиційної медицини (онкологічні захворювання, цукровий діабет і подібні складні хвороби вимагають негайного звернення до лікаря).

(11) Що стосується всіх інших захворювань, то найкращим варіантом буде комбіноване лікування: основні причини захворювання, а також його симптоми усуваються силами традиційної медицини та лікарських препаратів, а для відновлення сил організму й профілактики виникнення захворювання можна використовувати гомеопатію, яка ефективно відновлює здоров’я та імунітет після хвороби. При цьому варто пам’ятати, що підбирати гомеопатичні препарати можна тільки з лікарем-гомеопатом, оскільки вони призначаються індивідуально для кожної людини, а тип лікування залежатиме від безлічі факторів, у тому числі від спадкової схильності до захворювань і правильного чи неправильного способу життя.

За матеріалами Інтернет-джерела

Автори текстів, найімовірніше, не погодилися б між собою в питанні того, що

Прочитайте тексти А й Б та виконайте завдання
цифри в дужках позначають номери абзаців).

Текст А

(1) У 2002 році дослідники з Британського фармакологічного товариства (Вritish Pharmacological Society) спробували розвінчати міф про гомеопатію. Зважаючи на те, що вона залишається одним із найбільш суперечливих предметів терапії, науковці зробили спробу з’ясувати її ефективність на підставі аналізу сімнадцяти актуальних систематичних робіт на тему гомеопатії. Відповідно було встановлено, що в шести роботах, які стосувалися одного великого дослідження, позитивні висновки не верифікуються критичним аналізом даних. Інші одинадцять робіт, які були проаналізовані, не змогли також надати чітких доказів на користь гомеопатії. Зокрема не було знайдено жодної різниці між застосуванням гомеопатичного лікування й плацебо (тобто використанням пігулок- « обманок » з нешкідливими інгредієнтами для заспокоєння пацієнта). Точно так само не було знайдено гомеопатичного препарату, що давав би клінічні ефекти, які переконливо відрізнялися 6 від плацебо. На підставі отриманих даних дослідники зробили висновок, що найкращі доступні клінічні аргументи на користь гомеопатії не є задовільними, щоб можна було рекомендувати її застосування в клінічній практиці. Пізніші дослідження, 2010 та 2014 років, мали аналогічні висновки. Зокрема дослідження 2010 року засвідчило, що гомеопатичне лікування особливо небезпечне для дітей.

(2) Останнє дослідження, проведене цього разу австралійськими дослідниками на підставі аналізу понад 1800 робіт, довело, що гомеопатія як альтернативне лікування, яке спирається на cуперрозчинені речовини та принцип «клин клином вибивають», є абсолютно неефективною.

(З) Національна рада здоров’я та медичних досліджень Австралії (Аustralia’s National Health and Medical Research Council) оцінила більше 1800 досліджень із гомеопатії й змогла знайти досить суворий підхід до аналізу лише у 225 з них. Систематичний огляд цих досліджень показав, що «немає високої якості доказів на підтримку твердження, що гомеопатія є ефективною в лікуванні захворювань».

(4) Австралійське дослідження, яке спирається на обширний огляд медичної літератури, завдало фінального удару по 200-річному альтернативному лікуванню, розробленому німецьким лікарем «з відсутнім інтересом до детальної патології, а також до звичайної діагностики та лікування».

(5) Автори дослідження стурбовані тим, що люди, які продовжують обирати гомеопатичні препарати замість доказової медицини, стикаються з реальними ризиками для здоров’я. Голова Національної ради здоров’я та медичних досліджень Австралії сподівається, що висновки проведеного дослідження приведуть до змін в системі охорони здоров’я та фармацевтики. Але він також зазначив, що «буде група людей, які не реагуватимуть на цю доповідь і будуть говорити, що це все змова установи».

(6) Чи вплине новина про те, що гомеопатія не ефективна, на споживачів, які витрачають свої кошти на нетрадиційну медицину? Якщо зростає промисловість гомеопатичних препаратів, то відповідь, мабуть, - ні.

За матеріалами Інтернет-джерел

Текст Б

(7) Здавна традиційна медицина співіснує з іншими способами лікування хвороб, у тому числі з гомеопатією, у якій в ролі лікувальних препаратів використовуються природні речовини, рослини, мінерали, а також речовини тваринного походження. У медичному середовищі не вщухають суперечки про те, чи гомеопатія шкідлива, чи ж за грамотного застосування може бути корисною для людського організму.

(8) Гомеопатія може застосовуватися в лікуванні величезної кількості захворювань, і якщо застосовувати такий метод лікування, дотримуючись усіх правил, вона не принесе нічого, крім користі. Багато людей ставляться до гомеопатії упереджено, але, насправді, деякі препарати рослинного або тваринного походження можуть м’яко й ефективно впливати на людський організм. Наприклад, якщо маленькі діти й вагітні жінки, а також люди, які страждають хронічними захворюваннями, не завжди можуть лікуватися антибіотиками, то гомеопатичні препарати, підібрані індивідуально, як правило, стають для них найкращим виходом. Непоодинокими є випадки, коли людина, яка хворіла довго й тяжко й приймала значну кількість антибіотиків і знеболювальних, унаслідок чого в неї розвивалася алергія на ці препарати, змушена була звертатися до гомеопатії. І ефект був. Так, не можна сказати, що ці люди ставали як новенькі, але починали почуватися набагато краще. Це реальні випадки з життя, які не можна пояснити ефектом плацебо.

(9) Традиції гомеопатичного лікування залишаються незмінними протягом десятиліть, і водночас препарати на природній основі не підривають імунітету й не послаблюють організм, викликаючи тільки зворотний розвиток хвороби.

(10) Варто відзначити, що гомеопатія не є панацеєю від усіх захворювань, як вважають багато людей. Чимало хвороб можна вилікувати тільки силами традиційної медицини (онкологічні захворювання, цукровий діабет і подібні складні хвороби вимагають негайного звернення до лікаря).

(11) Що стосується всіх інших захворювань, то найкращим варіантом буде комбіноване лікування: основні причини захворювання, а також його симптоми усуваються силами традиційної медицини та лікарських препаратів, а для відновлення сил організму й профілактики виникнення захворювання можна використовувати гомеопатію, яка ефективно відновлює здоров’я та імунітет після хвороби. При цьому варто пам’ятати, що підбирати гомеопатичні препарати можна тільки з лікарем-гомеопатом, оскільки вони призначаються індивідуально для кожної людини, а тип лікування залежатиме від безлічі факторів, у тому числі від спадкової схильності до захворювань і правильного чи неправильного способу життя.

За матеріалами Інтернет-джерела

У текстах (хоча б в одному з них) із поняттям «гомеопатія» співвідносяться всі номінації, ОКРІМ

Прочитайте текст і виконайте завдання 1-6
(цифри в дужках позначають номери абзаців).

(1) «Щоб убити поета, достатньо поставити йому пам’ятник ». Цей, може, дещо категоричний афоризм в Україні набув виняткової актуальності. Кількість монументів Батькові нації не піддається точному підрахунку. У кожному разі вона значно перевищує кількість видань «Кобзаря». І йдеться навіть не про те, що будь-якого поета краще читати, ніж на нього дивитися. Питання: на кого дивитися? На похмурого старого (про всяк випадок нагадаю: Тарасові Григоровичу було відпущено 47 років земного життя), заглибленого у свої невеселі думки? Це лише одне ,з можливих облич живого Шевченка, але чи такого його обличчя потребує сучасна Україна?

(2) Сам Тарас Григорович був цілком свідомий своєї місії як взірця новітньої української ідентичності й ставився до цього цілком відповідально, випереджаючи свій час.

(3) 1840 року, коли вийшло перше видання «Кобзаря», його автор був 26-річним красенем, перед яким капітулювали чимало аристократок. Шевченко сформувався на хвилі європейського романтизму, коли літераторів, художників, композиторів визнавали цікавими також як володарів думок, громадських лідерів, законодавців моди. І від того, наскільки їхній образ (або, як тепер сказали б, імідж) був артистично переконливим, залежало й донесення до публіки їхніх ідей.

(4) Шевченко грав у цю гру свідомо й із задоволенням. Під впливом яких саме чинників змінювався зовнішній вигляд поета від талановитого гульвіси, улюбленця столичних салонів і провінційних маєтків до народного мудреця, патріарха, - тема окремого дослідження. Крім обставин долі (хвороба, ув’язнення, заслання, військова служба та ін.), у цій зміні був і окремий творчий елемент. Але жодного дешевого маскараду за зразком Байрона, який полюбляв гуляти Лондоном у турецьких строях.

(б) Гадаю, не було б перебільшенням визначити роль Шевченка в петербурзькому світі як денді - не тієї людини, яка бездоганно дотримується вимог новітньої моди, а навпаки, ексцентрика, якому дозволено моду порушувати й диктувати. Ідеться не про одяг, а передусім про цілісний образ, основою якого є водночас демонстрація національного коріння та волелюбного духу, незалежності від офіціозу.

(6) Що ж до постійної похмурості, то сучасники запам'ятали зовсім іншу людину: веселу й енергійну, привітну й чарівну, із винятковим почуттям гумору, дещо беззахисну в побуті та цілком світську. Цей комплекс якостей найпростіше визначити грецьким словом «харизма». Із такого металу ллють полководців, політиків, проповідників, інакше кажучи, лідерів. Такий Шевченко - живий і сучасний – значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам’ятників. Річ в акцентах.

(7) Шевченко-cтраждалець є частиною дуже застарілого національного міфу, де українцям відведено роль покірних жертв історії. Таке бачення України не може виховати в сучасниках нічого, крім комплексу жертви. Від страждальця до невдахи - один крок. Людину ж, яка стала «іконою» нації, за всього бажання недоброзичливців, важко назвати лузером. Кожна не просто несприятлива, але направду критична обставина біографії парадоксально дарувала Шевченкові перевагу як особистості та митцеві. Народження в сім’ї кріпака - укоріненість у народну культуру й ментальність, сирітство - незалежний характер, служба в пана - знайомство з Європою, заслання - військова служба на фініші епохи географічних відкриттів. І все це разом - унікальний життєвий досвід.

(8) Плейбой, денді, харизматичний лідер - ця низка іншомовних слів насправді цілком відповідає потребам сучасної доби. Час нагадати, що Шевченко може стати для нас зразком успішності. Як іще назвати людину, яка спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Як іще назвати людину, яку сучасні студенти фамільярно називають «Шева» й тексти якої успішно кладуть на акорди важкого року?

(9) Попри все, що ми намагалися з ним зробити, Шева досі живий!

За Юрієм Макаровим.

Невідповідність усталеного скульптурного образу Шевченка «живому Шеві» відображено в усіх протиставленнях, ОКРІМ

Прочитайте текст і виконайте завдання 1-6
(цифри в дужках позначають номери абзаців).

(1) «Щоб убити поета, достатньо поставити йому пам’ятник ». Цей, може, дещо категоричний афоризм в Україні набув виняткової актуальності. Кількість монументів Батькові нації не піддається точному підрахунку. У кожному разі вона значно перевищує кількість видань «Кобзаря». І йдеться навіть не про те, що будь-якого поета краще читати, ніж на нього дивитися. Питання: на кого дивитися? На похмурого старого (про всяк випадок нагадаю: Тарасові Григоровичу було відпущено 47 років земного життя), заглибленого у свої невеселі думки? Це лише одне ,з можливих облич живого Шевченка, але чи такого його обличчя потребує сучасна Україна?

(2) Сам Тарас Григорович був цілком свідомий своєї місії як взірця новітньої української ідентичності й ставився до цього цілком відповідально, випереджаючи свій час.

(3) 1840 року, коли вийшло перше видання «Кобзаря», його автор був 26-річним красенем, перед яким капітулювали чимало аристократок. Шевченко сформувався на хвилі європейського романтизму, коли літераторів, художників, композиторів визнавали цікавими також як володарів думок, громадських лідерів, законодавців моди. І від того, наскільки їхній образ (або, як тепер сказали б, імідж) був артистично переконливим, залежало й донесення до публіки їхніх ідей.

(4) Шевченко грав у цю гру свідомо й із задоволенням. Під впливом яких саме чинників змінювався зовнішній вигляд поета від талановитого гульвіси, улюбленця столичних салонів і провінційних маєтків до народного мудреця, патріарха, - тема окремого дослідження. Крім обставин долі (хвороба, ув’язнення, заслання, військова служба та ін.), у цій зміні був і окремий творчий елемент. Але жодного дешевого маскараду за зразком Байрона, який полюбляв гуляти Лондоном у турецьких строях.

(б) Гадаю, не було б перебільшенням визначити роль Шевченка в петербурзькому світі як денді - не тієї людини, яка бездоганно дотримується вимог новітньої моди, а навпаки, ексцентрика, якому дозволено моду порушувати й диктувати. Ідеться не про одяг, а передусім про цілісний образ, основою якого є водночас демонстрація національного коріння та волелюбного духу, незалежності від офіціозу.

(6) Що ж до постійної похмурості, то сучасники запам'ятали зовсім іншу людину: веселу й енергійну, привітну й чарівну, із винятковим почуттям гумору, дещо беззахисну в побуті та цілком світську. Цей комплекс якостей найпростіше визначити грецьким словом «харизма». Із такого металу ллють полководців, політиків, проповідників, інакше кажучи, лідерів. Такий Шевченко - живий і сучасний – значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам’ятників. Річ в акцентах.

(7) Шевченко-cтраждалець є частиною дуже застарілого національного міфу, де українцям відведено роль покірних жертв історії. Таке бачення України не може виховати в сучасниках нічого, крім комплексу жертви. Від страждальця до невдахи - один крок. Людину ж, яка стала «іконою» нації, за всього бажання недоброзичливців, важко назвати лузером. Кожна не просто несприятлива, але направду критична обставина біографії парадоксально дарувала Шевченкові перевагу як особистості та митцеві. Народження в сім’ї кріпака - укоріненість у народну культуру й ментальність, сирітство - незалежний характер, служба в пана - знайомство з Європою, заслання - військова служба на фініші епохи географічних відкриттів. І все це разом - унікальний життєвий досвід.

(8) Плейбой, денді, харизматичний лідер - ця низка іншомовних слів насправді цілком відповідає потребам сучасної доби. Час нагадати, що Шевченко може стати для нас зразком успішності. Як іще назвати людину, яка спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Як іще назвати людину, яку сучасні студенти фамільярно називають «Шева» й тексти якої успішно кладуть на акорди важкого року?

(9) Попри все, що ми намагалися з ним зробити, Шева досі живий!

За Юрієм Макаровим.

Прагнучи віднайти в Шевченкові зразок успішності для наших сучасників, автор апелює до всього сказаного про нього, ОКРІМ

Прочитайте текст і виконайте завдання 1-6
(цифри в дужках позначають номери абзаців).

(1) «Щоб убити поета, достатньо поставити йому пам’ятник ». Цей, може, дещо категоричний афоризм в Україні набув виняткової актуальності. Кількість монументів Батькові нації не піддається точному підрахунку. У кожному разі вона значно перевищує кількість видань «Кобзаря». І йдеться навіть не про те, що будь-якого поета краще читати, ніж на нього дивитися. Питання: на кого дивитися? На похмурого старого (про всяк випадок нагадаю: Тарасові Григоровичу було відпущено 47 років земного життя), заглибленого у свої невеселі думки? Це лише одне ,з можливих облич живого Шевченка, але чи такого його обличчя потребує сучасна Україна?

(2) Сам Тарас Григорович був цілком свідомий своєї місії як взірця новітньої української ідентичності й ставився до цього цілком відповідально, випереджаючи свій час.

(3) 1840 року, коли вийшло перше видання «Кобзаря», його автор був 26-річним красенем, перед яким капітулювали чимало аристократок. Шевченко сформувався на хвилі європейського романтизму, коли літераторів, художників, композиторів визнавали цікавими також як володарів думок, громадських лідерів, законодавців моди. І від того, наскільки їхній образ (або, як тепер сказали б, імідж) був артистично переконливим, залежало й донесення до публіки їхніх ідей.

(4) Шевченко грав у цю гру свідомо й із задоволенням. Під впливом яких саме чинників змінювався зовнішній вигляд поета від талановитого гульвіси, улюбленця столичних салонів і провінційних маєтків до народного мудреця, патріарха, - тема окремого дослідження. Крім обставин долі (хвороба, ув’язнення, заслання, військова служба та ін.), у цій зміні був і окремий творчий елемент. Але жодного дешевого маскараду за зразком Байрона, який полюбляв гуляти Лондоном у турецьких строях.

(б) Гадаю, не було б перебільшенням визначити роль Шевченка в петербурзькому світі як денді - не тієї людини, яка бездоганно дотримується вимог новітньої моди, а навпаки, ексцентрика, якому дозволено моду порушувати й диктувати. Ідеться не про одяг, а передусім про цілісний образ, основою якого є водночас демонстрація національного коріння та волелюбного духу, незалежності від офіціозу.

(6) Що ж до постійної похмурості, то сучасники запам'ятали зовсім іншу людину: веселу й енергійну, привітну й чарівну, із винятковим почуттям гумору, дещо беззахисну в побуті та цілком світську. Цей комплекс якостей найпростіше визначити грецьким словом «харизма». Із такого металу ллють полководців, політиків, проповідників, інакше кажучи, лідерів. Такий Шевченко - живий і сучасний – значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам’ятників. Річ в акцентах.

(7) Шевченко-cтраждалець є частиною дуже застарілого національного міфу, де українцям відведено роль покірних жертв історії. Таке бачення України не може виховати в сучасниках нічого, крім комплексу жертви. Від страждальця до невдахи - один крок. Людину ж, яка стала «іконою» нації, за всього бажання недоброзичливців, важко назвати лузером. Кожна не просто несприятлива, але направду критична обставина біографії парадоксально дарувала Шевченкові перевагу як особистості та митцеві. Народження в сім’ї кріпака - укоріненість у народну культуру й ментальність, сирітство - незалежний характер, служба в пана - знайомство з Європою, заслання - військова служба на фініші епохи географічних відкриттів. І все це разом - унікальний життєвий досвід.

(8) Плейбой, денді, харизматичний лідер - ця низка іншомовних слів насправді цілком відповідає потребам сучасної доби. Час нагадати, що Шевченко може стати для нас зразком успішності. Як іще назвати людину, яка спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Як іще назвати людину, яку сучасні студенти фамільярно називають «Шева» й тексти якої успішно кладуть на акорди важкого року?

(9) Попри все, що ми намагалися з ним зробити, Шева досі живий!

За Юрієм Макаровим.

Звертаючи увагу читача на парадоксальні переваги, даровані Шевченкові критичними обставинами його біографії (абзац 7), автор

Прочитайте текст і виконайте завдання 1-6
(цифри в дужках позначають номери абзаців).

(1) «Щоб убити поета, достатньо поставити йому пам’ятник ». Цей, може, дещо категоричний афоризм в Україні набув виняткової актуальності. Кількість монументів Батькові нації не піддається точному підрахунку. У кожному разі вона значно перевищує кількість видань «Кобзаря». І йдеться навіть не про те, що будь-якого поета краще читати, ніж на нього дивитися. Питання: на кого дивитися? На похмурого старого (про всяк випадок нагадаю: Тарасові Григоровичу було відпущено 47 років земного життя), заглибленого у свої невеселі думки? Це лише одне ,з можливих облич живого Шевченка, але чи такого його обличчя потребує сучасна Україна?

(2) Сам Тарас Григорович був цілком свідомий своєї місії як взірця новітньої української ідентичності й ставився до цього цілком відповідально, випереджаючи свій час.

(3) 1840 року, коли вийшло перше видання «Кобзаря», його автор був 26-річним красенем, перед яким капітулювали чимало аристократок. Шевченко сформувався на хвилі європейського романтизму, коли літераторів, художників, композиторів визнавали цікавими також як володарів думок, громадських лідерів, законодавців моди. І від того, наскільки їхній образ (або, як тепер сказали б, імідж) був артистично переконливим, залежало й донесення до публіки їхніх ідей.

(4) Шевченко грав у цю гру свідомо й із задоволенням. Під впливом яких саме чинників змінювався зовнішній вигляд поета від талановитого гульвіси, улюбленця столичних салонів і провінційних маєтків до народного мудреця, патріарха, - тема окремого дослідження. Крім обставин долі (хвороба, ув’язнення, заслання, військова служба та ін.), у цій зміні був і окремий творчий елемент. Але жодного дешевого маскараду за зразком Байрона, який полюбляв гуляти Лондоном у турецьких строях.

(б) Гадаю, не було б перебільшенням визначити роль Шевченка в петербурзькому світі як денді - не тієї людини, яка бездоганно дотримується вимог новітньої моди, а навпаки, ексцентрика, якому дозволено моду порушувати й диктувати. Ідеться не про одяг, а передусім про цілісний образ, основою якого є водночас демонстрація національного коріння та волелюбного духу, незалежності від офіціозу.

(6) Що ж до постійної похмурості, то сучасники запам'ятали зовсім іншу людину: веселу й енергійну, привітну й чарівну, із винятковим почуттям гумору, дещо беззахисну в побуті та цілком світську. Цей комплекс якостей найпростіше визначити грецьким словом «харизма». Із такого металу ллють полководців, політиків, проповідників, інакше кажучи, лідерів. Такий Шевченко - живий і сучасний – значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам’ятників. Річ в акцентах.

(7) Шевченко-cтраждалець є частиною дуже застарілого національного міфу, де українцям відведено роль покірних жертв історії. Таке бачення України не може виховати в сучасниках нічого, крім комплексу жертви. Від страждальця до невдахи - один крок. Людину ж, яка стала «іконою» нації, за всього бажання недоброзичливців, важко назвати лузером. Кожна не просто несприятлива, але направду критична обставина біографії парадоксально дарувала Шевченкові перевагу як особистості та митцеві. Народження в сім’ї кріпака - укоріненість у народну культуру й ментальність, сирітство - незалежний характер, служба в пана - знайомство з Європою, заслання - військова служба на фініші епохи географічних відкриттів. І все це разом - унікальний життєвий досвід.

(8) Плейбой, денді, харизматичний лідер - ця низка іншомовних слів насправді цілком відповідає потребам сучасної доби. Час нагадати, що Шевченко може стати для нас зразком успішності. Як іще назвати людину, яка спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Як іще назвати людину, яку сучасні студенти фамільярно називають «Шева» й тексти якої успішно кладуть на акорди важкого року?

(9) Попри все, що ми намагалися з ним зробити, Шева досі живий!

За Юрієм Макаровим.

Зауважуючи, що «річ в акцентах» (абзац 6), автор, найімовірніше, пропонує

Прочитайте текст і виконайте завдання 1-6
(цифри в дужках позначають номери абзаців).

(1) «Щоб убити поета, достатньо поставити йому пам’ятник ». Цей, може, дещо категоричний афоризм в Україні набув виняткової актуальності. Кількість монументів Батькові нації не піддається точному підрахунку. У кожному разі вона значно перевищує кількість видань «Кобзаря». І йдеться навіть не про те, що будь-якого поета краще читати, ніж на нього дивитися. Питання: на кого дивитися? На похмурого старого (про всяк випадок нагадаю: Тарасові Григоровичу було відпущено 47 років земного життя), заглибленого у свої невеселі думки? Це лише одне ,з можливих облич живого Шевченка, але чи такого його обличчя потребує сучасна Україна?

(2) Сам Тарас Григорович був цілком свідомий своєї місії як взірця новітньої української ідентичності й ставився до цього цілком відповідально, випереджаючи свій час.

(3) 1840 року, коли вийшло перше видання «Кобзаря», його автор був 26-річним красенем, перед яким капітулювали чимало аристократок. Шевченко сформувався на хвилі європейського романтизму, коли літераторів, художників, композиторів визнавали цікавими також як володарів думок, громадських лідерів, законодавців моди. І від того, наскільки їхній образ (або, як тепер сказали б, імідж) був артистично переконливим, залежало й донесення до публіки їхніх ідей.

(4) Шевченко грав у цю гру свідомо й із задоволенням. Під впливом яких саме чинників змінювався зовнішній вигляд поета від талановитого гульвіси, улюбленця столичних салонів і провінційних маєтків до народного мудреця, патріарха, - тема окремого дослідження. Крім обставин долі (хвороба, ув’язнення, заслання, військова служба та ін.), у цій зміні був і окремий творчий елемент. Але жодного дешевого маскараду за зразком Байрона, який полюбляв гуляти Лондоном у турецьких строях.

(б) Гадаю, не було б перебільшенням визначити роль Шевченка в петербурзькому світі як денді - не тієї людини, яка бездоганно дотримується вимог новітньої моди, а навпаки, ексцентрика, якому дозволено моду порушувати й диктувати. Ідеться не про одяг, а передусім про цілісний образ, основою якого є водночас демонстрація національного коріння та волелюбного духу, незалежності від офіціозу.

(6) Що ж до постійної похмурості, то сучасники запам'ятали зовсім іншу людину: веселу й енергійну, привітну й чарівну, із винятковим почуттям гумору, дещо беззахисну в побуті та цілком світську. Цей комплекс якостей найпростіше визначити грецьким словом «харизма». Із такого металу ллють полководців, політиків, проповідників, інакше кажучи, лідерів. Такий Шевченко - живий і сучасний – значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам’ятників. Річ в акцентах.

(7) Шевченко-cтраждалець є частиною дуже застарілого національного міфу, де українцям відведено роль покірних жертв історії. Таке бачення України не може виховати в сучасниках нічого, крім комплексу жертви. Від страждальця до невдахи - один крок. Людину ж, яка стала «іконою» нації, за всього бажання недоброзичливців, важко назвати лузером. Кожна не просто несприятлива, але направду критична обставина біографії парадоксально дарувала Шевченкові перевагу як особистості та митцеві. Народження в сім’ї кріпака - укоріненість у народну культуру й ментальність, сирітство - незалежний характер, служба в пана - знайомство з Європою, заслання - військова служба на фініші епохи географічних відкриттів. І все це разом - унікальний життєвий досвід.

(8) Плейбой, денді, харизматичний лідер - ця низка іншомовних слів насправді цілком відповідає потребам сучасної доби. Час нагадати, що Шевченко може стати для нас зразком успішності. Як іще назвати людину, яка спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Як іще назвати людину, яку сучасні студенти фамільярно називають «Шева» й тексти якої успішно кладуть на акорди важкого року?

(9) Попри все, що ми намагалися з ним зробити, Шева досі живий!

За Юрієм Макаровим.

На думку автора, образ митця-європейця доби Шевченка мав бути артистично переконливим, оскільки це давало можливість

Прочитайте текст і виконайте завдання 1-6
(цифри в дужках позначають номери абзаців).

(1) «Щоб убити поета, достатньо поставити йому пам’ятник ». Цей, може, дещо категоричний афоризм в Україні набув виняткової актуальності. Кількість монументів Батькові нації не піддається точному підрахунку. У кожному разі вона значно перевищує кількість видань «Кобзаря». І йдеться навіть не про те, що будь-якого поета краще читати, ніж на нього дивитися. Питання: на кого дивитися? На похмурого старого (про всяк випадок нагадаю: Тарасові Григоровичу було відпущено 47 років земного життя), заглибленого у свої невеселі думки? Це лише одне ,з можливих облич живого Шевченка, але чи такого його обличчя потребує сучасна Україна?

(2) Сам Тарас Григорович був цілком свідомий своєї місії як взірця новітньої української ідентичності й ставився до цього цілком відповідально, випереджаючи свій час.

(3) 1840 року, коли вийшло перше видання «Кобзаря», його автор був 26-річним красенем, перед яким капітулювали чимало аристократок. Шевченко сформувався на хвилі європейського романтизму, коли літераторів, художників, композиторів визнавали цікавими також як володарів думок, громадських лідерів, законодавців моди. І від того, наскільки їхній образ (або, як тепер сказали б, імідж) був артистично переконливим, залежало й донесення до публіки їхніх ідей.

(4) Шевченко грав у цю гру свідомо й із задоволенням. Під впливом яких саме чинників змінювався зовнішній вигляд поета від талановитого гульвіси, улюбленця столичних салонів і провінційних маєтків до народного мудреця, патріарха, - тема окремого дослідження. Крім обставин долі (хвороба, ув’язнення, заслання, військова служба та ін.), у цій зміні був і окремий творчий елемент. Але жодного дешевого маскараду за зразком Байрона, який полюбляв гуляти Лондоном у турецьких строях.

(б) Гадаю, не було б перебільшенням визначити роль Шевченка в петербурзькому світі як денді - не тієї людини, яка бездоганно дотримується вимог новітньої моди, а навпаки, ексцентрика, якому дозволено моду порушувати й диктувати. Ідеться не про одяг, а передусім про цілісний образ, основою якого є водночас демонстрація національного коріння та волелюбного духу, незалежності від офіціозу.

(6) Що ж до постійної похмурості, то сучасники запам'ятали зовсім іншу людину: веселу й енергійну, привітну й чарівну, із винятковим почуттям гумору, дещо беззахисну в побуті та цілком світську. Цей комплекс якостей найпростіше визначити грецьким словом «харизма». Із такого металу ллють полководців, політиків, проповідників, інакше кажучи, лідерів. Такий Шевченко - живий і сучасний – значно ширший, ніж депресивний дідуган із позеленілих пам’ятників. Річ в акцентах.

(7) Шевченко-cтраждалець є частиною дуже застарілого національного міфу, де українцям відведено роль покірних жертв історії. Таке бачення України не може виховати в сучасниках нічого, крім комплексу жертви. Від страждальця до невдахи - один крок. Людину ж, яка стала «іконою» нації, за всього бажання недоброзичливців, важко назвати лузером. Кожна не просто несприятлива, але направду критична обставина біографії парадоксально дарувала Шевченкові перевагу як особистості та митцеві. Народження в сім’ї кріпака - укоріненість у народну культуру й ментальність, сирітство - незалежний характер, служба в пана - знайомство з Європою, заслання - військова служба на фініші епохи географічних відкриттів. І все це разом - унікальний життєвий досвід.

(8) Плейбой, денді, харизматичний лідер - ця низка іншомовних слів насправді цілком відповідає потребам сучасної доби. Час нагадати, що Шевченко може стати для нас зразком успішності. Як іще назвати людину, яка спромоглася перекодувати свій народ, а пам’ятники якій стоять по всьому світу? Як іще назвати людину, яку сучасні студенти фамільярно називають «Шева» й тексти якої успішно кладуть на акорди важкого року?

(9) Попри все, що ми намагалися з ним зробити, Шева досі живий!

За Юрієм Макаровим.

За автором, виняткова актуальність для України афоризму «Щоб убити поета, достатньо поставити йому пам'ятник» (абзац 1) пояснюється передовсім тим, що

Прочитайте мікротексти й виконайте завдання 22-30.

Біолог: Для характеристики котів прийняті категорії «Добрий мисливець» і «Поганий мисливець». Добрий мисливець може впіймати жертву вагою до половини ваги власного тіла. Усі добрі мисливці мають високий МЖ-показник (МЖ – показник дорівнює відношенню маси мускулів до маси жиру). Більшість диких котів є добрими мисливцями, разом з тим деякі домашні коти також є добрими мисливцями.

Якщо наведені вище твердження істинні, яке з наведених нижче тверджень також має бути істинним?

Прочитайте мікротексти й виконайте завдання 22-30.

Експерт: Більшість злочинців у дитинстві потерпали від насильства в родині. З цього випливає, що більшість дітей, які потерпають від насильства в родині, стають злочинцями в дорослому віці.

Яке з наведених нижче міркувань подібне до аргументації експерта?

Прочитайте мікротексти й виконайте завдання 22-30.

Проректор: Ми завжди маємо діяти, але лише в тому разі, якщо ми не розгубилися. Тому нам зараз не варто зупинятися і чекати на вказівки.

Ректор: Той факт, що ми розгубилися, якраз і означає, що нам потрібно зупинитися.

У наведеному діалозі слова ректора спрямовані на те, щоб