ТЕМА: Україна в умовах десталінізації.

У завданні йдеться про шістдесятників – представників дисидентського руху, передовсім діячів культури, які виступали на захист мови й культури, свободи художньої творчості. Це молоде покоління митців шістдесятих років ХХ століття, сформоване в період тимчасової «відлиги» радянського режиму після засудження культу особи Сталіна й узяття курсу на десталінізацію.

Як варіант відповіді А, так і варіант відповіді В не задовольняє умову завдання, бо Відень – австрійське місто, а Меджліс кримськотатарського народу засновано 1991 року. Українська робітничо-селянська спілка (Б), створена по війні у Львові, ставила політичні завдання, зокрема вихід УРСР зі складу СРСР. Клуб творчої молоді «Сучасник» – осередок ранніх шістдесятників, що діяв у 1960–1964 роках у Києві.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Україна в перші повоєнні роки.

Фрагмент історичного документа містить слова-маркери – «українсько-німецькі націоналісти», «буржуазна ідеологія». У ньому йдеться про «шкідливий» науково-популярний нарис, присвячений розгляду основних етапів історії української літератури, що вийшов друком 1945 року за редакцією наукових співробітників Інституту літератури імені Тараса Шевченка, літературознавців Сергія Маслова і Євгена Кирилюка. Невдовзі працю засуджено офіційною критикою, її авторів звинувачено в буржуазному націоналізмі й антикласовому підході до висвітлення історії української літератури.

Також в аналізованому фрагменті піддано критиці роботу голови Спілки радянських письменників України Максима Рильського (очолював СРПУ в 1943–1946 роках) і головного редактора її друкованого органу – літературного часопису «Вітчизна» (виходив у 1941–1945 роках) Юрія Яновського. У повоєнне десятиріччя вийшла низка постанов ЦК КП(б)У з питань літератури, історії, театру, кіно й мистецтва. Ці документи – інструменти ідеологічних кампаній, відомих під назвою «ждановщини», що були засобом політико-ідеологічного контролю тоталітарної влади за творчою діяльністю інтелігенції.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Україна в перші повоєнні роки.

Фрагмент історичного документа містить слова-маркери – «українсько-німецькі націоналісти», «буржуазна ідеологія». У ньому йдеться про «шкідливий» науково-популярний нарис, присвячений розгляду основних етапів історії української літератури, що вийшов друком 1945 року за редакцією наукових співробітників Інституту літератури імені Тараса Шевченка, літературознавців Сергія Маслова і Євгена Кирилюка. Невдовзі працю засуджено офіційною критикою, її авторів звинувачено в буржуазному націоналізмі й антикласовому підході до висвітлення історії української літератури.

Також в аналізованому фрагменті піддано критиці роботу голови Спілки радянських письменників України Максима Рильського (очолював СРПУ в 1943–1946 роках) і головного редактора її друкованого органу – літературного часопису «Вітчизна» (виходив у 1941–1945 роках) Юрія Яновського. У повоєнне десятиріччя вийшла низка постанов ЦК КП(б)У з питань літератури, історії, театру, кіно й мистецтва. Ці документи – інструменти ідеологічних кампаній, відомих під назвою «ждановщини», що були засобом політико-ідеологічного контролю тоталітарної влади за творчою діяльністю інтелігенції.

Поміж наведених варіантів відповіді періоду післявоєнної відбудови стосується також «лисенківщина» – політична кампанія з переслідування і шельмування групи генетиків, заперечення генетики й тимчасової заборони генетичних досліджень в СРСР. Однак в уривку джерела йдеться лише про письменницьку діяльність.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Україна в перші повоєнні роки.

Фрагмент історичного документа містить слова-маркери – «українсько-німецькі націоналісти», «буржуазна ідеологія». У ньому йдеться про «шкідливий» науково-популярний нарис, присвячений розгляду основних етапів історії української літератури, що вийшов друком 1945 року за редакцією наукових співробітників Інституту літератури імені Тараса Шевченка, літературознавців Сергія Маслова і Євгена Кирилюка. Невдовзі працю засуджено офіційною критикою, її авторів звинувачено в буржуазному націоналізмі й антикласовому підході до висвітлення історії української літератури.

Також в аналізованому фрагменті піддано критиці роботу голови Спілки радянських письменників України Максима Рильського (очолював СРПУ в 1943–1946 роках) і головного редактора її друкованого органу – літературного часопису «Вітчизна» (виходив у 1941–1945 роках) Юрія Яновського. У повоєнне десятиріччя вийшла низка постанов ЦК КП(б)У з питань літератури, історії, театру, кіно й мистецтва. Ці документи – інструменти ідеологічних кампаній, що були засобом політико-ідеологічного контролю тоталітарної влади за творчою діяльністю інтелігенції.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Україна в роки Другої світової війни.

У завданні йдеться про 1944–1950-ті роки. Основи організації «Поліська Січ» закладено 1940 року, УПА утворено 1942 року, Акт відновлення Української Держави проголошено 30 червня 1941 року. УГВР – орган політичного керівництва українським визвольним рухом, який оголосив себе «верховним органом українського народу в його революційно-визвольній боротьбі»,– утворено в Україні наприкінці Другої світової війни.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Україна в роки Другої світової війни.

Знання тестованими терміну «чорносвитники» передбачено програмою зовнішнього незалежного оцінювання з історії України.

«Чорносвитники» або «чорна піхота» – неофіційна назва чоловіків і юнаків, мобілізованих польовими військовими комісаріатами, а фактично командирами об’єднань, з’єднань і частин Червоної армії в 1943–1944 роках після звільнення окупованих ворогом територій. Їх кидали в бойові дії часто без проходження військової підготовки в запасних частинах, іноді неозброєними, не перевдягненими у військову форму (звідси назва).

Варіант відповіді А не задовольняє умову завдання, оскільки «збройних формувань українського визвольного руху» у 1939 році не було. Населення з українських земель, яке вивозили в Німеччину на примусові роботи (варіант відповіді Б), називали «остарбайтерами» (нім. Ostarbeiter – «східні робітники»). Полонених у 1941–1942 роках військовослужбовців-українців (варіант відповіді Г) у німецьких концтаборах розрізняли переважно за ідентифікаційними номерами, нанесеним на одяг, а пізніше й витатуйованими на шкірі. Спеціалізованішу ідентифікацію проводили за допомогою значків на одязі, а також нарукавних пов’язок.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Україна в роки Другої світової війни.

За результатами аналізування картосхеми можна дійти висновку, що в завданні йдеться про події Другої світової війни. Згідно з наведеною легендою (зведенням умовних позначень, використаних на карті, із текстовими поясненнями до них) стрілками, розташованими на картосхемі практично по всій території українських земель, позначено наступ частин фашистської Німеччини. Окреслено територію Німеччини і її союзників на 22 червня 1941 року, тож на картосхемі відображено події після цієї дати. Позначено райони оточення радянських військ і території під їхнім контролем на 18 листопада 1942 року.

Що з-поміж наведених варіантів відповіді могло бути наслідком таких подій? На території, окупованій гітлерівцями в червні 1941–1942 років, не могла б існувати УРСР. Рух Опору міг розпочинатися, а не придушуватися. Незалежної Української Держави на окупованих гітлерівцями територіях, які позначено на картосхемі, не існувало. Натомість територію українських земель було розділено на кілька адміністративних одиниць – дистрикт «Галичина», генерал-губернаторство «Україна» тощо. Тобто йдеться про встановлення окупаційного режиму.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Західноукраїнські землі в міжвоєнний період.

Виконання завдання ґрунтується на аналізі наведеного в ньому фрагмента історичного документа. Автор документа обстоює позицію українців у Східній Галичині, які згідно з рішенням «Конференції Амбасадорів» опинилися під владою Польщі. Тобто йдеться про рішення Ради Послів Антанти від 15 березня 1923 року. Також словосполученнями-маркерами є «Українська Національна Рада» – політична структура Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), «Галицька Держава» – одна з назв ЗУНР.

Єдиним з-поміж наведених варіантів відповіді, який задовольняє умову завдання, є В . Саме 1923 року Радою Послів (амбасадорів) Антанти остаточно затверджено права Польської держави щодо окупованої нею 1918 року території Східної Галичини.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Західноукраїнські землі в міжвоєнний період.

Виконання завдання ґрунтується на аналізі наведеного в ньому фрагмента історичного документа. Автор документа обстоює позицію українців у Східній Галичині, які згідно з рішенням «Конференції Амбасадорів» опинилися під владою Польщі. Тобто йдеться про рішення Ради Послів Антанти від 15 березня 1923 року. Також словосполученнями-маркерами є «Українська Національна Рада» – політична структура Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), «Галицька Держава» – одна з назв ЗУНР.

Для правильного розв’язання завдання потрібно пригадати, хто з-поміж зазначених у варіантах відповіді історичних діячів міг бути представником ЗУНР. Степан Бандера – один з керівників Організації українських націоналістів (ОУН) – структури, яку утворено 1929 року. Августин Волошин – президент Карпатської України, автономної республіки у складі Чехо-Словаччини в 1938–1939 роках. Андрей Шептицький – митрополит Української греко-католицької церкви, у керуванні ЗУНР участі не брав. Євген Петрушевич – Президент й уповноважений Диктатор Західноукраїнської Народної Республіки  від червня 1919 року до березня 1923 року.

Правильна відповідь – В.