ТЕМА: Україна під час Другої світової війни (1939–1945 років).

Наприкінці Другої світової війни Україна знову вийшла на зовнішньополітичну арену. Проте як складова частина Радянського Союзу вона не мала змоги здійснювати самостійну зовнішню політику.

27 січня 1944 року на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин, X сесія Верховної Ради СРСР (28 січня – 1 лютого 1944 року) прийняла закон про перетворення Наркомату закордонних справ із загальносоюзного на союзно-республіканський. А в березні 1944 року Верховна Рада УРСР прийняла закон про утворення Народного комісаріату закордонних справ республіки. Його першим керівником став письменник Олександр Корнійчук, а згодом Дмитро Мануїльський. Також було створено Народний комісаріат оборони УРСР, який очолив Василь Герасименко.

Зважившись на такий крок, сталінське керівництво мало далекосяжну мету:

• позціонувати приєднання західних областей України й Білорусії як акт возз’єднання територій, населених представниками одного етносу;
• збільшити кількість своїх представників в Організації Об’єднаних Націй, переговори про створення якої активно проводили наприкінці війни.

У серпні 1944 року на конференції в Думбартон-Оксі (США) під час обговорення проєкту майбутньої Організації Об’єднаних Націй радянський представник Андрій Громико вніс пропозицію вважати 15 радянських республік членами-засновницями організації. Хоча цю пропозицію було відхилено, сталінське керівництво не полишало цієї ідеї. На Кримській конференції в лютому 1945 року США й Велика Британія зобов’язалися підтримати пропозицію радянського уряду щодо прийняття УРСР і БРСР у члени ООН. Саме ці республіки найбільш постраждали від війни й зробили вагомий внесок у перемогу над нацизмом.

Українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН 6 травня 1945 року й активно долучилася до роботи. Дмитро Мануїльський очолив комітет із підготовки тексту преамбули (вступу) і першого розділу Статуту ООН «Цілі і принципи діяльності Організації».

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни (1939–1945 роки).

Маркерами у джерелі є образи (радянський солдат, карта УРСР) і гасло «Україна вільна!», які вказують на події 1944 року, коли в результаті Карпатсько-Ужгородської операції було завершено вигнання німецьких окупантів і їхніх союзників із території УРСР.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни (1939–1945 років).

Рух Опору – національно-визвольний рух народів, окупованих Німеччиною і її союзниками в роки Другої світової війни. Боротьба набирала різних форм – від духовного опору до збройної боротьби. А його протилежністю є співпраця з ворогом.

Колабораціонізм – явище, яке притаманне періоду Другої світової війни, співробітництво урядів, окремих осіб з окупантами.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Україна під час Другої світової війни (1939–1945 роки).

30 червня 1941 року, скориставшись поразкою Червоної армії в боях із німецькими військами, у Львові представники ОУН (Б) проголосили Акт про відновлення Української держави. Також було створено уряд на чолі з Ярославом Стецьком. Проте керівництво нацистської Німеччини поставилося негативно до цього Акта. Прокотилася хвиля арештів лідерів і членів ОУН. Однак лідери ОУН не відмовилися від Акта.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Західна Україна в 1921–1939 роках.

В умовах розпаду й ліквідації Чехо-Словаччини українці Закарпаття 15 березня 1939 року проголосили незалежність Карпатської України. Та молода держава відразу зазнала агресії Угорщини. Ще в ніч із 13 на 14 березня 1939 року 40-тисячне угорське військо розпочало наступ. Йому молода держава змогла протиставити лише дві тисячі бійців «Карпатської Січі». Завдяки їхньому героїчному опору було створено умови для українського народу вкотре заявити про своє прагнення самостійного життя. Сили були нерівними,  Карпатську Україну загарбала Угорщина. Президент Августин Волошин й уряд мусили емігрувати.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Утвердження тоталітарного режиму в 1929–1939 роках.

Маркерами в джерелі є речення «Терор був настільки загальним і настільки «скорострільним», що законні органи влади розпалися», «Безпрецедентний удар по політичному керівництву означав повну руйнацію української партії», які вказують на масштаби й наслідки сталінського терору в Україні, який Роберт Конквест назвав «Великим».

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Утвердження тоталітарного режиму в 1929–1939 роках.

Маркерами в джерелі є образи (робітник, ДніпроГЕС), гасло «Дніпрельстан збудовано», слова Сталіна («Немає таких фортець, які б більшовики не могли б здобути») – указують на «здобутки» радянської модернізації України – будівництво найбільшої в Європі гідроелектростанції, яку було запущено 1932 року.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921–1928 роки).

«Кореніза́ція» – політика залучення представників корінного населення радянських республік й автономій до місцевого керівництва й надання офіційного (а інколи й панівного) статусу їхнім національним мовам для утвердження радянської влади і створення для неї національного підґрунтя.

Започатковану рішенням XII з’їзду РКП(б) у квітні 1923 року «коренізацію» формально реалізовували до 1938 року, фактично до початку 1930-х років. В УСРР її проводили у формі українізації.

«Коренізація» сприяла збільшенню представництва українців в органах влади, культури, освіти, державних установ; розширенню сфери застосування української мови в суспільстві; пробудженню інтересу до української культури.

Головними провідниками цієї політики в УСРР були Олександр Шумський і Микола Скрипник. Самогубство останнього вважають завершенням реалізації політики українізації. Більшість національних кадрів і митців, які проявили себе в 1920-ті роки, були репресовані сталінським режимом.

Тобто в результаті здійснення в Україні в 1920–1930-х роках політики «коренізації» було збільшено частку українців у керівних кадрах республіканського партійно-радянського апарату.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921–1928 роки).

Однією із причин переходу 1921 року більшовиків до нової економічної політики було піднесення масового селянського повстанського руху проти політики «воєнного комунізму». На території України селянський рух окрім соціального змісту все виразніше почав набирати рис національно-визвольного. Активно діяли повстанські загони на чолі з Нестором Махном, тривало існування Холодноярської республіки (1918–1922 роки), діяли десятки менших повстанських загонів. За межами України вирували могутні Тамбовське («Антоновщина») і Сибірське селянські повстання, повстання на Балтійському флоті (Кронштадське повстання) тощо.

Правильна відповідь – Г.