ТЕМА: Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині XIV – першій половині XVI ст. Кримське ханство.

Князь Костянтин Іванович Острозький ‒ видатний державний і військовий діяч Великого князівства Литовського першої половини XVI ст.

Сучасники порівнювали його зі стратегами античності, адже він провів понад тридцять успішних битв проти татар і московитів.

Князь здобув загальноєвропейську славу після блискучої перемоги під Оршею 1514 р. Тут у бою зійшлися московське військо й обʼєднані сили Великого князівства Литовського і Королівства Польського на чолі з гетьманом (вища військова посада) Костянтином Острозьким.

Князь проявив себе як розсудливий полководець, що використав розбіжності в московському таборі на свою користь і, попри чисельну перевагу ворога, здобув рішучу перемогу.

Перемога під Оршею на певний час зупинила експансію Московського князівства на захід.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Русь-Україна (Київська держава). Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині XIV – першій половині XVI ст. Кримське ханство.

А П’ятницька церква в м. Чернігові – унікальний витвір майстрів давньоруської архітектури.

Б Вірменський собор у м. Львові – зразок вірменського монументального будівництва.

В Ханський палац у Бахчисараї – зразок ісламської архітектури.

Г Костел святого Варфоломія в м. Дрогобич – римсько-католицький храм з елементами готичного стилю, характерного для західноєвропейської архітектури.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Українські землі у складі Речі Посполитої в першій половині XVII ст.

На малюнку А зображено реконструкцію легкого, маневрового, простого за своєю будовою козацького човна – чайки.

Чайки рухалися веслами або вітрилами, могли пришвартуватися до будь-якого берега, на відміну від громіздких турецьких галер. Слава про козацьку флотилію розносилася узбережжями Чорного, Азовського морів та по Дніпру.

Завдяки використанню чайок козаки здійснювали вдалі морські походи на володіння Османської імперії та Кримського ханства протягом перших двох десятиліть XVII ст. Цей період називають добою героїчних походів. 

Козацьких нападів зазнали в різний час найміцніші турецькі фортеці – Акерман, Кілія, Варна, Трапезунд, Синоп, Стамбул та ін. Козаки руйнували ворожі укріплення, визволяли бранців з неволі.

Козацькі морські походи сприяли ослабленню Османської імперії, перешкоджали здійсненню її загарбницьких планів.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Козацька Україна наприкінці 50–80-х рр. XVII ст.

У «Літописі» Самійло Величко приділяє значну увагу Андрусівському перемир’ю 1667 р. між Московським царством і Річчю Посполитою, оцінюючи його як трагічну подію, що закріпила поділ України між двома монархіями.

В уривку наведено ключову відмінність цієї угоди від «Вічного миру» 1686 р. – Запорозька Січ мала перебувати під спільною владою обох держав.

Для Зборівського й Гадяцького договорів  спільним є те, що в обох випадках сторонами переговорів були Гетьманщина та Річ Посполита.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Українські землі наприкінці XVII – у першій половині XVIII ст.

Після двадцятичотирирічного перебування в підданстві Кримського ханства (після знищення Чортомлицької Січі 1709 р. царем Петром I) 1734 р. козаки повернулися на Запорожжя й заснували Нову Січ на річці Підпільній.

На прохання гетьмана Данила Апостола імператриця Анна Іоанівна повернула запорожцям землі й підтвердила їхню автономію, зважаючи на наближення війни з Туреччиною. Царський уряд намагався використати запорожців у майбутніх війнах проти Кримського ханства й Османської імперії. Під час російсько-турецьких воєн 1735–1739 pp. та 1768–1774 pp. козаки воювали разом із російським військом.

За часів свого існування Січ стала важливим адміністративним й економічним центром регіону.

Катерина I 1775 р. видала маніфест, яким сповіщала про ліквідацію останньої Запорозької Січі. Землі Вольностей Війська Запорозького було роздано російським дворянам, іноземним колоністам, а частина запорожців перейшла на територію Османської імперії та створила в гирлі Дунаю Задунайську Січ.

Правильна відповідь – В.

ТЕМА: Українські землі в другій половині XVIII ст.

Аграрні реформи Марії Терезії (1740–1780 рр.) та Йосифа II (1780–1790 рр.) у володіннях Габсбургів, відомі як політика «освіченого абсолютизму», передбачали обмеження панщини трьома днями на тиждень, заборону панам самим судити своїх селян – для цього призначали спеціальних державних чиновників. Окрім того, селяни отримували ряд особистих прав: вільного одруження, торгівлі, навчання дітей, права особисто звертатися до суду тощо. Указами Йосифа II 1780–1782 рр. селяни отримали особисту свободу, а 1789 р. – було скасовано панщину (тимчасово).

Ці заходи покращили становище селян, зокрема на західноукраїнських землях.

Правильна відповідь – А.

ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії в другій половині XIX ст.

Про колоніальний статус українських земель у складі Російської імперії у ХІХ ст. свідчить відсутність політичного та економічного суверенітету. Ці землі було повністю інтегровано в політичну та економічну систему Росії, і вони втратили будь-які ознаки самостійності.

Управління тут здійснювали за загальноімперськими зразками, було зуніфіковано адміністративно-територіальний поділ українських земель (генерал-губернаторства, губернії).

Наддніпрянщина стала аграрно-сировинною базою імперії: основна частина сільськогосподарської продукції та сировини вивозили, а промислові товари завозили з Росії.

Україна слугувала транзитним коридором, не отримуючи прибутків від зовнішньої торгівлі.

Попри індустріалізацію окремих районів, де переважала видобувна й металургійна промисловість, загалом українські землі залишалися аграрно відсталими регіонами, де українці становили меншість у містах.

Заборона використання української мови (Валуєвський циркуляр, Емський указ), відсутність українських шкіл, українськомовних кафедр в університетах – ці заходи було спрямовано на нищення національної ідентичності українців.

Правильна відповідь – Б.

ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії в другій половині XIX ст.

Основними причинами аграрного перенаселення в Наддніпрянській Україні наприкінці XIX ст. були: високий рівень природного приросту населення («демографічний вибух») та збереження великого поміщицького землеволодіння за малоземелля селян.

Селянські наділи після реформи 1861 р. зазвичай були невеликими й не відзначалися високою родючістю. Також землю наділяли не у власність, а в користування, селяни за неї сплачували викуп.

Через традицію ділити землю між синами, селянські наділи з кожним поколінням зменшувалися.

Низький рівень агрокультури не сприяв високій врожайності на малих ділянках.

Промисловість не потребувала такої кількості надлишкової робочої сили із села. 

Ці чинники призвели до масової бідності та вимушеної трудової міграції українців, найчастіше на Далекий Схід і до Сибіру.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Українські землі у складі Російської імперії в 1900–1914 рр.

У Києві 1913 р. перед судом постав єврей М. Бейліс, звинувачений у ритуальному вбивстві дванадцятирічного Андрія Ющинського.

Та в ході судового процесу, попри тиск із боку найвищих владних кіл Петербургу та місцевих чорносотенців, Бейліса було виправдано через брак доказів.

Справа викликала великий громадський резонанс.

Фабрикація «справи Бейліса» давала змогу владі, яка підтримала ініціативу монархістів-антисемітів, переконати суспільство в необхідності й надалі залишати євреїв обмеженими у правах і перешкодити скасуванню межі єврейської осілості.

Правильна відповідь – Г.