ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. У решті випадків букви я, ю, є передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. Буква ї завжди передає два звуки.

М’який знак не передає звука, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків завжди менше.

Буква щ завжди передає два звуки – шч.

Африкати дж та дз також передають один звук.

Проаналізуймо запропоновані слова:

У рядку Г однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка: ЩавелЬ, ателЬЄ, ліЧба, боЄцЬ.

У рядку А у слові Їжак на один звук більше.

У рядку Б у слові вугіЛЛЯ  на один звук менше.

У рядку В у слові ЄвропеЄцЬ на один звук більше.

У рядку Д у слові подороЖЖЮ на один звук менше.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Вставні слова

Завдання перевіряє вміння розпізнавати вставні слова за значенням.

Згадаймо, що вставні слова та словосполучення можуть виражати:

• упевненість, непевність, сумнів тощо;
• емоційну оцінку повідомлюваного (радість, задоволення, жаль, здивування тощо);
• вказівку на зв'язок думок, послідовність викладення;
• вказівку на джерело повідомлення;
• активізацію уваги слухача.

Емоційну оцінку повідомлюваному дає вставне словосполучення мов на гріх у реченні рядка В.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Прийменник

Завдання перевіряє вміння розпізнавати частини мови.

Прийменник – службова частина мови, що виражає відношення між предметами, відношення дії та ознаки до предмета, залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у реченні і разом з ними вказує на об’єкт дії, напрям, місце, час, причину, мету.

Зверніть увагу: варто розрізняти похідні прийменники та форми повнозначних слів (з прийменниками та без), від яких вони походять. Орієнтуватися потрібно на значення: Аж ось нарешті і коханий край… (іменник) – Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну, тополю збудить трактор край села (прийменник).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Іменник

Це завдання перевіряє вміння визначати число іменників.

Згадаймо, що іменники мають два числа: однину й множину.

Іменники в однині можна співвіднести із займенниками він, вона, воно або поєднати із цей, ця, це. Іменники в множині можна співвіднести із займенником вони або поєднати із ці.

Частина іменників уживається лише в однині:

• назви речовин;
• збірні назви: листя, коріння, колосся;
• назви дій, якостей, почуттів: далина;
• власні назви.

Незначна частина іменників має тільки форму множини. Вони переважно означають:

• назви предметів, парних за своєю будовою;
• деякі збірні назви;
• назви дій, станів, почуттів (переважно із суфіксом -ощ-);
• назви родин рослин і тварин;
• деякі власні географічні назви.

Усі іменники рядка Б мають форми однини і множини.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання складних прикметників разом, окремо, через дефіс

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

З дефісом пишуться всі слова в рядку Б, адже через дефіс пишемо:

• складні прикметники, утворені з двох чи більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпорядковані одне одному: мовно-літературний; між компонентами цих складних прикметників, не з’єднаними в одне слово, можна вставити сполучник і: мовний і літературний тощо;
• складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: сніжно-білий, світло-голубий;
• складні назви проміжних сторін світу: північно-східний.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Числівник

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати числівники.

Згадайте, що в складних числівниках на -десят змінюється тільки друга частина: шістдесят, шістдесяти, шістдесятьма тощо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння визначати дієвідміни дієслів.

Зверніть увагу, що розрізняють два типи дієвідмінювання дієслів – І (першу) і ІІ (другу) дієвідміни.

Найпростіше визначити дієвідміну за закінченнями 3-ї особи множини теперішнього часу недоконаного виду чи майбутнього часу доконаного виду:

• І дієвідміна – закінчення -уть (-ють): малюють, знають, полють, радіють, об’єднаються, хочуть, борються;
• ІІ дієвідміна – закінчення -ать (-ять): носять, просять, бояться, їздять, веселяться, ходять, люблять, радять, ставлять.

Визначаючи особові закінчення дієслів, потрібно враховувати те, що дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни: клеїти – клею – клеять, гоїти – гою – гоять, бачити – бачу – бачать, кричати – кричу – кричать.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексикологія. Омоніми

Завдання перевіряє вміння добирати слова й доречно їх уживати в тексті.

Згадаймо, що омоніми – слова, які однаково звучать та пишуться, але мають різне значення.

Омоніми є в реченні: Міг би його поганити (неславити, безчестити кого-, що-небудь чимсь) – не хочу вуст поганити (забруднювати щось чим-небудь).

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Члени речення

Завдання перевіряє вміння визначати члени речення.

Зверніть увагу, що обставина – це другорядний член речення, який указує на місце, час, спосіб, мету, умову, причину дії і відповідає на питання де? коли? які для чого? за якої умови? чому? та ін.

Обставини способу дії вказують на спосіб дії чи ознаки і відповідають на питання як? яким способом?. Така обставина є в реченні За півкілометра річка розпливалася (як? яким способом?) великим плесом трохи меншого, широкого й чистого ставу.

Відповідь – Г.