ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: цЕнтнер, селянИн, перЕпис, листопАд.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

Чуже висловлювання, передане від імені того, кому воно належить, називають прямою мовою. При прямій мові є слова автора, які вказують, кому належить дане висловлювання чи думка. Вони можуть стояти перед прямою мовою, після неї або всередині.

Такі слова ми знаходимо в реченні рядка Б. Із розділовими знаками це речення потрібно записати так:

«Ні, не клич мене, весно, – казала я їй , – не чаруй і не ваб надаремне».

Відповідь – Б.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо запропоновані в завданні слова.

Рушник – довгастий шматок тканини для витирання обличчя, рук, тіла.

Поруччя – це планка, за яку тримаються рукою під час підйому або спуску.

Обіруч – обома руками.

Порушник – той, хто не дотримується правил, законів, розпоряджень, традицій.

Отже, спільнокореневими і похідними від слова рука є всі слова, окрім порушник.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Речення зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, їхнє значення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення із вставними словами.

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні слова можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть). Є слова, які в одних реченнях можуть бути членами речення, а в інших – вставними словами.

У реченнях у рядках А, В, Г слово може виконує роль присудка (тренер може перепливти, кожен може мріяти, орел може здійнятись), а от у реченні Час для роботи вже, може, й настав? це слово передає невпевненість автора, тобто є вставним, його необхідно виділити комами.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Рід іменників

Завдання перевіряє ваше вміння визначати рід іменників та поєднувати їх з прикметниками.

В українській мові іменники степ, біль, продаж належать до чоловічого роду (широкий степ, нестерпний біль, оптовий продаж).

Іменник путь – жіночого роду.

Відповідь – Г.

Зразок написання власного висловлення

Свобода. Незалежність… Бажаний стан для багатьох. З одного боку, людина може бути вільною в суспільному житті, з іншого боку, існують певні обмеження.

По-перше, кожна людина вільна, бо має свободу вибору, свободу думки чи слова. По-друге, у деяких ситуаціях особа відчуває тиск із боку суспільства, яке має певні закони й норми моралі.

Прикладом людини, яка вільно відстоює свої переконання, є  Ґрета Тунберґ. Ця шведська політична активістка виступає за протидію глобальному потеплінню та зміні клімату. Дівчинка навіть стала «Людиною року» за версією одного з журналів. Погляди Ґрети впливають на політику й економіку багатьох країн. Вона, мабуть, досягла найбільшої свободи, бо чинить відповідно до власних бажань, інтересів, цілей, є відповідальною за своє життя і за те, що відбувається у світі.

У художній літературі є багато прикладів того, як суспільна думка впливає на життя людини. Згадаймо хоча б головну героїню поеми Тараса Шевченка «Катерина». Трагедія дівчини в тому, що вона покохала офіцера й народила позашлюбну дитину. Батьки виганяють Катерину з дому, бо в умовах кріпосного суспільства норми моралі були надто жорстокими. Дівчина не змогла вільно виховувати свого сина лише через те, що оступилася на життєвій дорозі.

Таким чином, особистісна свобода – це можливість вибору. Людина є вільною, коли може чинити згідно зі своїми бажаннями й поглядами, водночас суспільні закони й норми моралі в певних ситуаціях обмежують особистість у її діях.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися у творчості письменників, визначати тематику й художні особливості їх творів. Виконуючи це завдання, уважно прочитайте висловлювання і знайдіть у ньому так звані «маркери», які допоможуть визначити, про кого з авторів ідеться.

Висловлювання, запропоноване в рядку В, стосується Івана Драча. В українській поезії він є продовжувачем традицій Михайла Коцюбинського, Павла Тичини. Сонце стає його символом. Пригадаймо «Баладу про соняшник». У цьому творі Іван Драч розкриває життєдайний образ сонця-поезії. Павло Тичина дав таку оцінку твору: «Цей твір цікавий... По-перше, тема обдарованості й таланту подана цілком по-новому... По-друге: розв'язання теми цілком своє, а не традиційне... По-третє: колір сонця у поета оранжевий, тобто жовтогарячий. Це, як мені здається, цілком відповідає характерові творчого сприймання світла українським народом...».

Про Миколу Куліша йдеться в рядку Г. Він є творцем «модерної драми». Його комедія «Мина Мазайло» змушує читачів замислюватися над проблемами сьогодення, коріння яких сягає в далеке минуле. Звернення автора до проблеми зміни прізвища було зумовлено курйозним випадком. За спогадами дружини письменника, працюючи над чернеткою твору, Куліш якось зайшов до ЗАГСу, де прочитав список змінених прізвищ. Між іншими там було прізвище Гімненко, змінене на Алмазов. Це так його розсмішило, що він вирішив вставити цей факт у п'єсу. Зміною прізвища харківський службовець Мина Мазайло прагне змінити спосіб життя, одержати ніби нове народження.

Висловлювання в рядку Б стосується Остапа Вишні, який увійшов в українську літературу як високоталановитий майстер сатири та гумору. Саме він є автором тематичних циклів усмішок: «Усмішки сільські», «Мисливські», «Закордонні».

Про «Енеїду» Івана Котляревського йдеться у висловлюванні, поданому в рядку А. Письменник переосмислив патетичну проблематику римського оригіналу, наблизив твір до української дійсності. Через образи античних богів, царів, героїв Котляревський змалював українське суспільство ХVІІІ століття, а в образах Енея і троянців показав українських козаків.

Відповідь: 1В 2Г 3Б 4А.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Виконати це завдання допоможе знання героїв літературних творів.

Персонажі Григорій Многогрішний і Наталка Сірко діють у романі «Тигролови», Гриць Бобренко й Лесько Черкес – у романі у віршах «Маруся Чурай», Мартин Боруля і Гервасій Гуляницький – у драмі «Мартин Боруля», Чіпка Варениченко і Максим Ґудзь – у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Відповідь: 1Б 2А 3Г 4Д.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Виконати це завдання допоможе знання авторів літературних творів.

Леся Українка є автором поезії «Contra spem spero!» і драми-феєрії «Лісова пісня»; Тарас Шевченко написав поезії «Мені однаково» й «Заповіт»; Василь Стус – автор віршів «Як добре те, що смерті не боюсь я» й «О земле втрачена, явися!»; Іван Франко написав поезії «Гімн» і «Чого являєшся мені у сні».

Відповідь: 1Г 2Д 3В 4А.