ТЕМА: Орфографія. Написання дієприкметників

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Згадаймо, дієприкметник з не пишемо разом, якщо в реченні він виступає означенням i не має залежних слів: невиконане завдання; нескошена трава; нерозв’язана задача.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем).

Усі слова мають префікс, корінь, суфікс, закінчення в рядку Д: підлеглий, підзвітний, розквітлий, придорожній.

У рядках Б, В, Г є слова, які не мають закінчення: по-українськи, підфарбувати, зробивши; у рядку А слово возз’єднаний має два префікси.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

В усіх словах при вимові відбувається уподібнення приголосних звуків в рядку В:

• за місцем і способом творення – у словах зцідити, співачці (зміни груп «свистячий + шиплячий» у групи «шиплячий + шиплячий» і навпаки );
• за дзвінкістю – у слові боротьба (глухий звук перед дзвінким вимовляємо дзвінко);
• за глухістю – у слові піднігтьовий (оглушення в українській мові відбувається тільки у 5 словах (та в похідних від них): во[х]ко, ле[х]ко, кі[х]ті, ні[х]ті, дьо[х]тю).

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика. Пряме й переносне значення слова

Завдання перевіряє вміння добирати слова й доречно їх уживати в мовленні.

Переносне значення – похідне, вторинне значення, що розвинулося з прямого лексичного значення слова на основі просторової, часової, логічної чи іншої співвіднесеності понять.

Переносне значення відноситься до основного (головного) лексичного значення метонімічно, метафорично або асоціативно.

Отже, виділене слово вжито в переносному значенні в реченні Хліб – усьому голова.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Види складних речень

Завдання перевіряє ваше вміння визначати види складних речень.

Складним з різними типами синтаксичного зв’язку є речення «Преславне українське слово звучить у серці у моїм, бо мова – хліб, а не полова: я чув її із уст батьків».

Зверніть увагу, що це речення має три граматичні основи, отже, складається з трьох частин, з’єднаних як інтонаційно, так і за допомогою підрядного сполучника бо.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Складнопідрядне речення. Види підрядних речень

Завдання перевіряє ваше вміння визначати види складнопідрядних речень.

Згадаймо, що серед частин складнопідрядного речення виділяють незалежну, її називають головною частиною (головним реченням), і залежну – підрядну частину (підрядне речення).

Головною називають частину складнопідрядного речення, яка підпорядковує одну чи кілька підрядних частин.

Підрядною називають частину складнопідрядного речення, яка залежить від головної або іншої підрядної частини.

Зверніть увагу, що однорідна підрядність – це таке підпорядкування, за яким усі підрядні речення залежать від того самого слова головного речення і відповідають на те саме питання.

У реченні «Велике діло, коли людина має чисте сумління, коли ніякі тіні не каламутять, не забруднюють душу» всі частини залежать від головної «Велике діло…» і відповідають на запитання яке?.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення

Завдання перевіряє вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

У всіх словах спрощення в групах приголосних позначається на письмі в рядках 2, 4, 5.

Зверніть увагу: спрощення не відбувається у словах кістлявий, зап’ястний, пестливий (у яких т зберігається і на письмі, й у вимові); у слові гігантський спрощення відбувається лише у вимові, але на письмі не позначається.

Відповідь: 2, 4, 5.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання апострофа

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставимо перед я, ю, є, ї:

• після літер на позначення губних приголосних (б, п, в, м, ф);
• після р (в кінці складу);
• після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний.

Апостроф не ставимо, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня.

Апостроф не ставимо, коли ря, рю, рє означають сполучення м'якого р із наступними а, у, е.

Апостроф у словах іншомовного походження та похідних ставимо перед я, ю, є, ї після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р.

Апостроф не ставимо, коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у.

Відповідь: 3, 4, 7.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Усі слова пишемо без м’якого знака в рядках 1, 3, 5. Згадаймо, що мʼякий знак не пишемо:

• після букв, які позначають губні та шиплячі звуки: степ;
• після р у кінці складу: буквар, чотирма, ударте;
• між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: майбутнє, бджілці, кузня, сопілці;
• після н перед ж, ч, ш, щ: Уманщина, менший, інший, доменщик.

Відповідь: 1, 3, 5.