ТЕМА: Леся Українка. «І все-таки до тебе думка лине…»

Завдання перевіряє вміння визначати провідні мотиви поезій, їх символічні образи.

Провідним мотивом вірша Лесі Українки «І все-таки до тебе думка лине…» є любов до рідного краю.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Іван Франко. «Гімн»

Завдання перевіряє знання змісту програмових поезій.

У тому, що «Сила родиться й завзяття / Не ридать, а добувати, / Хоч синам, як не собі, / Кращу долю в боротьбі», – переконаний ліричний герой твору Івана Франка «Гімн».

Відповідь: Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Подвоєні літери треба писати в слові суцвіття. Це іменник середнього роду ІІ відміни, який має закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Подвоюються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них закінчується, а друга починається на ту саму букву: віддзеркалене, щоденник, пісенний, заввишки, чавунні. 

У прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфіксів -ан- (-ян-), -ин-, -ін-, -ен-, подвоєння не відбувається: лебединий.

Подовження не зберігається в слові стаття – статей (багато).

Подвоєні букви не треба писати й у словах порозсаджувати, надвечір’я. 

Відповідь – В. 

ТЕМА: Морфологія. Особливості вживання та написання відмінкових форм іменника

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні відмінкові форми іменників від помилкових. 

У називному відмінку множини іменники другої відміни чоловічого роду твердої групи мають закінчення -и: паспорти.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Особливості відмінювання прикметників 

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати прикметники.

Прикметники твердої групи в називному відмінку однини мають закінчення -ий: тривожний.

Прикметники дорожній, торішній, зовнішній, учорашній належать до м'якої групи, тому в називному відмінку однини мають закінчення -ій. 

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані уривки з афіш. 

Правила вживання великої літери дотримані у варіанті Б.

В афішах, позначених літерами А, В, Г, Д, є помилки.

З великої літери пишемо імена дійових осіб у байках, казках, драматичних творах: Червона Шапочка; назви художніх, музичних творів: вистава «Пігмаліон».

Назви театрів треба писати з великої літери: Івано-Франківський академічний музично-драматичний театр, Закарпатський обласний угорський драматичний театр.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння якісних прикметників 

Завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми ступенів порівняння прикметників від неправильних. 

Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється шляхом додавання слова більш або менш до звичайної форми прикметника: більш цікавий.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні 

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з однорідними членами.

Граматичну помилку допущено в реченні рядка А, назви п’єс треба вживати в називному відмінку: «У п’єсах Шекспіра «Гамлет» і «Король Лір» порушено вічні проблеми буття».

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Числівник. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння відрізняти правильні форми слів від помилкових.

Правильну відмінкову форму числівника сімсот дев’яносто вісім наведено в рядку Г.

Зверніть увагу, як правильно відмінювати числівник сімсот дев’яносто вісім:

• Н. шістсот дев’яносто вісім
• Р. шестисот дев’яноста восьми (вісьмох)
• Д. шестистам дев’яноста восьми (вісьмом)
• З. шістсот дев’яносто вісім
• О. шістьмастами дев’яноста вісьма (вісьмома)
• М. (на) шестистах дев’яноста восьми (вісьмох)

Відповідь – Д. 

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

Разом потрібно писати іменник крайнебо.

Зверніть увагу, що через дефіс пишемо:

• складні прикметники, утворені з двох або кількох основ, які означають якість із додатковим відтінком, відтінки кольорів або поєднання кількох кольорів в одному предметі: ясно-червоним, біляво-сивою.
• складні слова, утворені внаслідок поєднання  із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами чи суфіксами: мало-помалу.
• складні прислівники, утворені повторенням тих самих, синонімічних або антонімічних незмінних слів: ген-ген.

Відповідь – Б. 

ТЕМА: Морфологія. Дієслово

Це завдання перевіряє вміння відрізняти правильні форми дієслів від помилкових. 

Згадаймо:

• до першої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, у закінченнях мають -е- (-є-), а в 3-й особі множини закінчення -уть (-ють);
• до другої дієвідміни належать дієслова, які в усіх особах, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, у закінченнях мають -и- (-ї-), а в 3-й особі множини закінчення -ать (-ять).

Отже, правильно утворено форму третьої особи множини від інфінітива сипати – сиплють.

В інших рядках правильними будуть такі форми: плавати – плавають, возити – возять, водити – водять, бігти – біжать.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Складносурядне речення

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складносурядні речення, визначати їх види.

Складносурядне речення – це складне речення, яке має щонайменше дві граматичні основи, частини цього речення пов’язані сполучниками сурядності.

Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення «Ще виблискують кришталеві роси...» вибрати «але сонце вже осяяло виднокрай» (речення має дві граматичні основи, частини поєднані протиставним сполучником сурядності але).

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. Буква ї завжди передає два звуки. У решті випадків букви я, ю, є передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. 

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Буква щ завжди передає два звуки – шч.

Африкати дж та дз передають один звук.

Проаналізуймо запропоновані слова:

У рядку Г однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка: ЇстонЬки, плЯмистий, ЩуплЯвенЬкий.

У рядку А у слові Юнацтво на один звук більше. 

У рядку Б у слові безмеЖЖЯ на один звук менше.

У рядку В у слові восЬмитоННий на два звуки менше.

У рядку Д у слові ЗШиток на один звук менше.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при прямій мові

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак при передачі чужої мови.

Розділові знаки при передачі чужої мови правильно вжито в реченні у варіанті Г. Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Якщо слова автора йдуть перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряму мову беруть у лапки. Отже, правильно розставити розділові знаки в реченні в рядку Д треба так: Жалібно жовте листя березини, здається, шепче: «Літо, де ти, літо?».

Якщо слова автора йдуть після прямої мови, то між ними ставиться кома й тире (кому не ставимо, якщо після прямої мови стоїть знак питання або знак оклику), а слова автора розпочинаються з малої літери: «Яка ти розкішна, земле», – думала Маланка (В); «Та чим же я вам досадив?» – ягнятко, плачучи, питає (Б).

Якщо слова автора йдуть усередині прямої мови, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак кома й тире, а пряма мова продовжується з малої літери: «За що ж, – хто-небудь попитає, – Зозуля Півня вихваляє?».

Відповідь – Г.