ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Тут доречно використати слово перетворив, адже воно має значення «надати іншого виду, характеру; переводити в інший стан».

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання, а саме правильне використання паронімів.

Тут доречно використати слово виробництво, адже воно має значення «виготовлення предметів, матеріалів; праця над безпосереднім виготовленням продукції».

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання, а саме правильне використання паронімів.

Тут доречно вжити прикметник інформаційних, адже він має значення «сукупність кількісних даних, що виражають за допомогою цифр і графіків і використовують при збиранні та обробці певних відомостей», тобто той, що пов’язаний з технологіями.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Середовище – соціально-побутові умови; сукупність природних умов; речовина, що заповнює певний простір.

Площина – велика ділянка рівної поверхні землі, рівнина.

Область – частина якоїсь території; район, простір поширення ревних явищ.

Галузь – певна ділянка виробництва, науки.

Відповідь – А.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо запропоновані в завданні слова.

Слова покрівля, відкриття, закривати є спільнокореневими, бо мають спільний корінь.

Слово крити означає «покривати поверхню чого-небудь; хвати від зору; тримати в таємниці, приховувати».

Слово « скривити» має інше значення: «робити кривим, викривляти».

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

У варіанті А потрібно писати слово незнайомій (маловідомій) разом, а безпечно із з (префікси роз-, без- завжди закінчуються на дзвінкий).

У варіанті В потрібно писати не вправні окремо (є пояснювальне слово) та наражаєтеся, адже це дієслово І дієвідміни.

У варіанті Г потрібно писати стомилися (бо перед к, п, т, ф, х пишемо префікс с-) та відпочити, адже префікс від- закінчуються на дзвінкий приголосний.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (уживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

З великої літери потрібно писати всі слова в астрономічних назвах, крім загальних (планета, астероїд, сузір’я, галактика, туманність, система тощо). Отже, астрономічні назви, запропоновані в тесті, написано правильно.

Слово бог потрібно написати з малої літери, адже тут воно має значення типу міфологічного персонажа. Новий рік – це назва свята, тому з великої літери потрібно писати лише перше слово. Верховна Рада України – назва найвищого державного органу, тому з великої літери потрібно писати всі слова.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

З дефісом потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и (по-перше). Але потихеньку, поволі, адже в цих словах інші суфікси (-у та -і).

Прислівники на позначення часу зазвичай пишемо разом (відтепер, надалі).

Разом пишемо прислівники на позначення напряму (зісподу, навмання).

Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щовівторка, абикуди.

Правопис деяких прислівників потрібно просто запам’ятати (безвісти, до вподоби, по суті тощо).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Запропоновані слова – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними. Подовжуватися будуть такі звуки: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш. Саме тому в словах любов’ю, чесністю, радістю не потрібно писати подвоєні приголосні.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо у слові слизький у прикметниковому суфіксі -зьк-.

М’який знак не потрібно писати у слові чотирма, адже після р його не пишемо.

Також м’який знак не потрібно писати в словах камінчик, повінчати, адже перед шиплячими його не вживають, крім винятків (саме тому женьшеньовий).

М’який знак не пишемо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк, крім л. Саме тому в слові учительський його потрібно писати.

Зазвичай не пишемо м’який знак перед губними, але в слові вирізьблений його потрібно писати. Правопис необхідно запам’ятати, адже це виняток.

Потрібно написати м’який знак у словах портьєрний, каньйоон, адже ці слова іншомовні. М’який знак тут передає роздільну вимову.

Із м’яким знаком потрібно писати слово жменьці (бо м’який знак є в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку – жменька). Також завжди пишемо м’який знак у ться в дієсловах (одягається).

Пишемо м’який знак і в зменшувально-пестливих суфіксах -еньк-, -есеньк- (малесенький).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (шелестіння);
• у словах, що перевіряють наголосом (черговий – черга, постелити – стелить, відгриміти – гримати).

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс  -а-, тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – забирати.

Також И пишемо, якщо при зміні слова цей звук не зникає: кошичок – кошик, вогнище – вогник.

И пишемо в суфіксі іменників на позначення конкретних предметів (печиво).

И також пишемо в суфіксах -иц-, -ін: власниця, височина.

Також и пишемо традиційно в корені слова після р (дрижати, тривожний).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік таких слів з наголосами.

У запропонованому реченні неправильно підкреслено літери на позначення наголошених голосних у таких словах: відгомін, чорноземі, ознаки (правильні наголоси такі: відгомін, чорноземі, ознаки)

Відповідь – А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення. У заданні запропоновано речення, в окремих словах яких підкреслено певні звуки.

Розгляньмо рядок з такими слова: рельєфна, модель, людям. Підкреслені букви в цих словах позначають однаковий звук – це [л′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву я, яка в цій позиції передає пом’якшення попереднього приголосного. 

Підкреслені букви в словах слабозорих, Софійського, собору позначають різні звуки: у слові слабозорих та собору це [с], а в слові Софійського це [с′] (далі м’який знак).

У рядку зі словами цей, соціальний, місць підкреслені літери теж позначають різні звуки: у слові цей це звук [ц]; у словах соціальний та місць це звук [ц′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву і.

У рядку зі словами сайті, конструкцію, кошти підкреслені літери теж позначають різні звуки: у словах конструкцію та кошти це звук [т]; у слові сайті це звук [т′], адже далі звук і.

 Відповідь – Г.

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє знання сюжету художніх творів. 

Згадаймо драму Івана Котляревського «Наталка Полтавка»: Петро, повертаючись із заробітків, розповідає про театр; у цьому ж творі є епізод, коли удова Горпина Терпилиха вмовляє дочку Наталку одружитися із заможним паном – возним Тетерваковським.

У повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я» кульмінаційним моментом є сутичка Мотрі з Марусею, внаслідок якої Маруся втратила око; Карпо – старший син Омелька Кайдаша та Марусі Кайдашихи, на селі його обрали десяцьким.

Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» зображує життя й еволюцію Чіпки Варениченка. У творі є розповідь про те, як Чіпку найняли до діда Уласа пасти громадську отару. Там хлопець подружився зі своїм однолітком, сиротою Грицьком Чупруненком, полюбив діда. У кінці роману мати хлопця дізнається, що той перетворився на страшного злочинця, очолив банду, убив сторожа, вирізав мирну сім’ю хуторян, саме тоді жінка повідомила у волость про злочин сина.

Героїня драми Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» Марися Боруля відмовляється від шлюбу з колезьким реєстратором Націєвським, а Мартин збирається стати дворянином, він планує розводити собак та їздити на полювання.

Відповідь: 1–В, 2–Д, 3–А, 4–Б.