ТЕМА: Фонетика. Позначення звуків мовлення на письмі

Завдання перевіряє вміння визначати звукове значення букв у слові.

Букви я, ю, є позначають два звуки в таких випадках: на початку слова, після голосного, після апострофа та м’якого знака. У решті випадків вони передають м’якість попередніх приголосних та звуки [а], [у], [е]. 

Буква ї завжди передає два звуки.

М’який знак не передає звук, а лише позначає м’якість попереднього приголосного. Отже, у словах із м’яким знаком звуків зажди менше.

Африкати дж та дз також передають один звук.

Буква щ завжди передає два звуки – [шч].

Подвоєні приголосні завжди передають один звук.

А тепер застосуємо цей матеріал до нашого завдання.

У рядку А в словах боєць та щирість однакова кількість звуків, а в слові зраджений на один звук менше.

У рядку Б в словах озброєння та воїнський однакова кількість звуків, а в слові дзвінок на один звук менше.

У рядку В у словах подвоєння та надзвуковий однакова кількість звуків, а в слові мрія на один звук більше.

У рядку Г в словах євробачення, гущавінь, осяяння однакова кількість звуків.

У рядку Д в слові виявлення на один звук менше, в слові відзвітувати однакова кількість букв і звуків, у слові мелодія – на один звук більше.

Правильна відповідь – Г.

ТЕМА: Лексикологія. Антоніми

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання, уміння добирати до слів антоніми та вживати їх у мові.

Антоніми – це слова з протилежним значенням. Характерною рисою пари антонімів є спільність їхнього лексичного значення, тому антонімічна пара – це завжди слова однієї частини мови. Антоніми широко використовують у художній літературі як стилістичний засіб.

Проаналізуймо значення запропонованих слів:

експорт – вивіз із країни;

імпорт – ввезення в країну;

егоїзм – морально-етичний принцип, що характеризує поведінку людини, яка прагне до задоволення лише власних потреб;

альтруїзм – етичний принцип, що полягає в безкорисливому піклуванні про благо інших людей при ігноруванні власних інтересів;

іммігрант – чужоземець, який прибув в іншу державу;

мігрант – переселенець у межах однієї країни;

прогрес – розвиток;

регрес – занепад, перехід до нижчих форм;

адресат – одержувач;

адресант – відправник.

Отже, слова іммігрант та мігрант не є антонімами.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Орфографія. Основні випадки чергування у-в

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (чергування у/в) та пояснювати їх за допомогою правил.

Українська мова досягає милозвучності зокрема тим, що уникає насамперед збігу голосних, а потім – приголосних.

Найпоширенішим засобом милозвучності є чергування у/в.

Між голосним і приголосним традиційно вживають прийменник в. Отже, переконана в цьому, квіти в руках. У словах, де можливе чергування, перед наступним голосним теж пишемо в: зайшла вранці, також і між голосними – прочитала в афіші.

Лише у вживаємо перед в, ф, лв, св, тв, нв, хв. Отже, у свободу віримо, пішли у світлицю, була у Сваляві, дивилася у віконечко, приходила у формі. Префікс у також пишемо у слові увійшли, бо далі приголосний в.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів і суфіксів

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс пре- вживається переважно на позначення найвищої якості. Саме тому в словах презирливий, премудрий, престол необхідно писати префікс пре- .

Префікс при- вживається на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому його потрібно вживати у словах прикраса, прибрати, пригорнути.

В іншомовних словах, що не мають префіксів, написання е та и треба запам’ятати (прелюдія, прем’єрний, президія, престиж, претензія, препарат, прерогатива, презентація, але привілей).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. НЕ з різними частинами мови

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова:

прикметник невідомий треба писати разом, бо до нього можна підібрати синонім таємничий;

дієприкметник недобудований потрібно писати разом, тому що він не має пояснювального слова;

немає потрібно писати разом, тому що це прислівник, а не дієслово з часткою;

недаремно традиційно пишуть разом, бо цей прислівник означає одне поняття.

А от дієприслівник виконавши з часткою не потрібно писати окремо, адже дієприслівники зберігають орфограму дієслова: не виконати – не виконавши.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначається спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність.

У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення відбуватиметься в словах тижневий, швидкісний, доблесний, обласний, злісний.

Правильно написано слово серцевий (бо серце).

Є винятки, де спрощення не відбувається (зап’ястний).

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах: форпостний, компостний, туристський, аванпостний, агентство.

Групи приголосних -скн-, -стц- не змінюються (тоскно, у пустці).

А от у написанні слова проїздний допущено помилку, адже група приголосних -здн- спрощується.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати відмінкові форми іменників.

Проаналізуймо запропоновані слова. У формі орудного відмінка однини в іменниках ІІІ відміни відбувається подовження приголосних д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш, якщо вони стоять між двома голосними.

Отже, потрібно писати подорожжю, миттю, печаллю, зустріччю, гущавінню, поміччю. Слова продаж і тюль чоловічого роду, тому подовження в них немає. А в словах вірність і мисль є збіг приголосних, тому подовження теж не відбувається.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Типи відмінювання кількісних числівників. Поєднання числівника з іменником

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Числівник півтора поєднується з іменниками в родовому відмінку однини (півтора місяця), числівник сто є частиною складеного підмета і поєднується з іменником у родовому відмінку множини (сто каналів), а іменник рекламодавцями вимагає орудного відмінка (тисячею двомастами).

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Творення умовного та наказового способів дієслів

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова наказового способу в І особі множини (ми) мають закінчення -імо (якщо основа закінчується на голосний) або -мо (якщо основа закінчується на приголосний). Отже, правильною буде форма працюймо.

Дієслова переходимо, пишемо – теперішнього часу, дієслово попросимо – майбутнього, а почали виконувати – це поєднання минулого часу та інфінітива.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Особливості узгодження присудка з підметом

Це завдання перевіряє ваше вміння визначати правильність узгодження підмета з присудком.

При підметі-іменнику присудок стоїть у формі третьої особи однини (журі оголосило, гала-концерт був затьмарений). Якщо підмет виражений поєднанням слів багато, мало тощо з іменником у родовому відмінку множини, то присудок теж найчастіше має форму одними (багато хто погодився).

Відповідь –А.

ТЕМА: Синтаксис. Речення з вставними словами, словосполученнями, реченнями, їхнє значення

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості ускладнені речення зі вставними словами.

Вставні слова, словосполучення, речення виражають особисте ставлення мовця до свого повідомлення. Вони не є членами речення. Вставні конструкції можуть виражати оцінку повідомлюваного (буває, сподіваюся), упевненість або невпевненість (мабуть), джерело повідомлення (кажуть). Слова принаймні, навіть ніколи не бувають вставними. Слово традиційно виконує в реченні роль обставини. А слово здається є частиною присудка (правда здається неправдоподібною).

У рядку Д слово звичайно виражає впевненість. Отже, це вставне слово.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Основні види підрядних речень

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складнопідрядні речення, визначати види складнопідрядних речень.

Від головної частини до частини, запропонованої в рядку Г, можна поставити питання з якої причини? Отже, це складнопідрядне речення з підрядним обставинним причини.

Від головної частини до частини, запропонованої в рядку В, можна поставити питання незважаючи на що?, усупереч чого? Отже, тут утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним допустовим.

Від головної частини до частини, запропонованої в рядку Д, можна поставити питання навіщо?, з якою метою? Отже, тут утвориться складнопідрядне речення з підрядним обставинним мети.

Якщо до частини «На вікні в моїй кімнаті повісили жалюзі» додати частину «і тепер стало дуже затишно», утвориться складносурядне речення. А коли до запропонованої частини додати «незважаючи на їхню вартість», то матимемо просте ускладнене речення.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в різних видах речення

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібний правильний розділовий знак у складносурядному реченні.

Якщо дві частини складносурядного речення мають спільний другорядний член речення, кому між ним ставити не потрібно. Саме такими спільними обставинами є слова удалині (А), знову (Б), тільки (В), повсюди (Д).

А от у реченні Я йду до гаю, й серце моє пташкою співає про весну спільного члена речення немає, тому кому поставити потрібно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  м’якого знака.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишеться після приголосних д, т, з, с, ц, л, н. Між двома м’якими приголосними м’який знак не пишемо. М’якими приголосні стають тоді, коли після них стоять я, ю, є, і або ь. Вони пом’якшують і попередні приголосні. Отже, таке пом’кшення відбувається у словах майбутнє та ланцюжок.

А от після л перед м’якими приголосними м’який знак пишемо. Отже, їдальня, обчислювальний.

Потрібно писати м’який знак і у слові доньчин.  М’який знак у прикінцевих буквосполученнях похідних слів (іменниках s присвійних прикметниках) зберігається, якщо він був у прикінцевих буквосполученнях у називному відмінку однини: донька – доньчин, але жердинка – жердинці.

М’який знак пишемо також у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати ткацький.

М’який знак пишемо в другій особі однини та множини  наказового способу. Отже, станьте.

Відповідь – Г.