ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє вміння орієнтуватися у творчості письменників, визначати тематику й художні особливості їхніх творів.

Виконуючи це завдання, уважно прочитайте висловлювання і знайдіть у ньому так звані «маркери», які допоможуть визначити, про кого з авторів ідеться.

У висловлюванні, поданому в рядку А, ідеться про поета, який збагатив художню скарбницю феноменальними творами. Але в добу тоталітаризму у творчості Тичини, митця глибоко самобутнього, відбуваються жорстокі психологічні злами і кризи. Як зазначав Василь Стус: «В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину – нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням».

Висловлювання в рядку Б стосується Лесі Українки. Максим Рильський у своєму «Слові про Лесю Українку» назвав її нащадком Прометея. Леся Українка мусила глибоко й відповідально розуміти своє покликання в українській літературі, коли писала: «Тяжкий твій спадок, батьку Прометею, / Та я, дочка твоя, прийму його...»

Маркерами, які вказують на те, що висловлювання в рядку А стосується Ольги Кобилянської, є згадка про буковинську письменницю та новий спосіб писання, узятий з німецької літератури. Пригадайте, що письменниця народилася на півдні Буковини (у містечку Гура-Ґумора). У віці 13-14 років Ольга Кобилянська писала вірші німецькою мовою. У 1880 р. написане перше німецькомовне оповідання О. Кобилянської «Гортенза, або Нарис з життя одної дівчини», у 1883 р. – «Доля чи воля?». Потім були створені алегоричні замальовки «Видиво»(1885), «Голубка і дуб» (1886), оповідання «Вона вийшла заміж»(1886-1887).

У рядку Д йдеться про «Енеїду» Івана Котляревського, який ставить перед собою завдання – переосмислити патетичну проблематику римського оригіналу, наблизити твір до української дійсності. Через образи античних богів, царів, героїв Котляревський змалював українське суспільство ХVІІІ століття, а в образах Енея і троянців показав українських козаків.

Відповідь: 1 – Г, 2 – Д, 3 – А, 4 – Б. 

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Завдання перевіряє вміння визначати жанр (жанровий різновид) художнього твору.

Ураховуючи певні особливості літературного твору, ми визначаємо його жанр. Щоб виконати це завдання, потрібно спочатку згадати, з якого твору узятий персонаж, а потім установити жанри цих творів. Чіпка – персонаж роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», Іван Палійчук – герой повісті «Тіні забутих предків», Бондарівна – героїня однойменної балади, Степан Боруля – персонаж комедії «Мартин Боруля».

Відповідь: 1 – Д, 2 – Г, 3 – А, 4 – В. 

ТЕМА: Література кінця XVIII – початку XX ст. Література XX ст.

Виконати це завдання допоможе знання героїв літературних творів.

Персонажі Мавка і Перелесник діють у драмі-феєрії «Лісова пісня», Мартин Пушкар і Галя Вишняківна – у романі у віршах «Маруся Чурай», Леся Черевань і Шрам – в історичному романі «Чорна рада», Лушня і Чіпка – у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».

Відповідь: 1 – Д, 2 – Б, 3 – А, 4 – Г.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф.

Завдання перевіряє  ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після префіксів і словотвірних частин, що закінчуються на приголосний: з’єднаний, пред’явник.

Також апостроф ставиться перед я, ю, є, ї  після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять:

• на початку кореня (в’юнкий, п’єса, зів’яти);
• після голосного (трав’янистий, жнив’яний);
• якщо перед кореневим приголосним стоїть Р (черв’ячок).

​В іншомовних словах роздільна вимова після Л з наступним голосним передається м’яким знаком – мільярд.

Апостроф після Р ставимо, якщо є роздільна вимова: пір’їнка, але рюмсати.

Не пишемо також апостроф у слові безіменний, адже тут немає я, ю, є, ї.

Відповідь –В.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова. Антоніми.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови, правильне слововживання, уміння добирати до слів антоніми та вживати їх у мові.

Антоніми – це слова з протилежним значенням.

Характерною рисою пари антонімів є спільність їхнього лексичного значення, тому антонімічна пара – це завжди слова однієї частини мови. Антоніми широко використовуються в художній літературі як стилістичний засіб.

Така пара слів є в реченні Малі діти – малий клопіт, а підростуть – буде великий.

Відповідь – А.

ТЕМА: Морфологія. Займенник. Відмінювання займенників.

Завдання перевірює ваше вміння відмінювати займенники, розрізняти правильні та неправильні відмінкові форми займенників.

Проаналізуймо запропоновані словосполучення.

Правильними є такі відмінкові форми займенників: з твого району (Р.в.), звернутися до них (Р.в.), всім (усім) підприємцям (Д.в.).

При відмінюванні займенника той нормативними є паралельні форми: на тому і на тім.

Отже, словосполучення на тім березі ріки є правильним.

Відповідь –А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання традиційно пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: запитАння, сантимЕтр, одинАдцять,завдАння.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Будова складнопідрядного речення.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати складнопідрядні речення, правильно й комунікативно доцільно використовувати виражальні можливості цих речень у процесі спілкування.

Проаналізуймо речення Степ розлігся перед мандрівником, який переливався барвами весняного цвіту. Така побудова речення є помилковою, адже виходить, що барвами весняного цвіту переливався не степ, а мандрівник.

Доречно було б побудувати речення так: Перед мандрівником розлігся степ, який переливався барвами весняного цвіту або ж Степ, який переливався барвами весняного цвіту, розлігся перед мандрівником.

Відповідь – В.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Для виконання цього завдання треба пригадати поняття значущих частин слова (морфем), зокрема кореня, і поняття «спільнокореневе слово».

Проаналізуймо запропоновані в завданні слова.

Унісон (від італійського unison) – одночасне звучання двох або кількох звуків на одній висоті.

Соняшник – однорічна трав’яниста олійна рослина складноцвітих з високим грубим стеблом і великою жовтою квіткою, схожою на сонце

Соната (від італійського sonata) – музичний твір для одного чи кількох інструментів.

Спросонку – у напівсонному стані, не зовсім прокинувшись. Отже, спільнокореневими до цього слова будуть сон, сонько, сонливий, СОННИЙ.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексика. Синоніми.

Це завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати до слів синоніми, знаходити їх в тексті та використовувати у мовленні.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Слово розлоге має таке лексичне значення: «Те, що розкинулося на великій площі, обіймає великий простір, має широко розкинуте гілля (про кущі, дерева)». Отже, синонімами будуть слова гіллясте, крислате.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис великої літери.

Це завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (вживання великої літери у власних назвах) й пояснювати їх за допомогою правил; правильно писати слова з вивченими орфограмами, знаходити й виправляти орфографічні помилки на вивчені правила.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Слова Київська Русь та Верхня Хортиця – це власні назви. Слово Земля в запропонованому мікротексті вживається на позначення назви планети. Отже, теж є власною назвою. А от слово південні не позначає індивідуальну назву одного з ряду однотипних предметів чи одного в природі. Це слово лише вказує на територіальну ознаку предмета. Отже, це не власна, а загальна назва, тому її потрібно писати з малої букви.

Відповідь – В.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати речення з різноманітними відокремленими членами речення та складні речення.

Просте речення – це речення, яке має одну граматичну основу або її частину.

Щоб правильно виконати запропоноване завдання, необхідно підкреслити в реченнях граматичні основи.

У другому реченні граматичних основ три: дуб височить, яке перетворилося на передмістя; вік понад вісімсот років. Це складнопідрядне речення.

У четвертому реченні граматичних основ дві: мешканці проходили та вони відпочивали, ховалися. Це складне безсполучникове речення.

У п’ятому реченні граматичних основ три: лайнери мчать; супутники пролітають; він живе, зеленіє, шумить. Це складне речення з різними видами зв’язку.

А от третє речення просте, бо граматична основа лише одна – паросток проклюнувся, перетворився. Це просте речення, ускладнене однорідними присудками та відокремленою обставиною, вираженою дієприслівниковим зворотом набираючи сили.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Просте ускладнене речення. Відокремлені члени речення. Відокремлена обставина.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прості речення з різноманітними відокремленими членами та складні речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

У першому простому реченні є прикладка як символ незламної сили, могутності та переможного довголіття.

У другому реченні граматичних основ три: дуб височить, яке перетворилося на передмістя; вік понад вісімсот років. Це складнопідрядне речення.

У п’ятому реченні граматичних основ три: лайнери мчать; супутники пролітають; він живе, зеленіє, шумить. Це складне речення з різними видами зв’язку.

А от третє речення просте, бо граматична основа лише одна – паросток проклюнувся, перетворився.

Саме в цьому реченні є відокремлена обставина набираючи сил, виражена дієприслівниковим зворотом.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

У рядку джміль, добро, дріб підкреслена літера означає різні звуки: у словах добро, дріб літера д передає звук [д]; у слові джміль є африката дж.

У рядку просьба, вісь, сьогодні підкреслена літера теж позначає різні звуки. У словах вісь, сьогодні літера с передає звук [с′] адже в словах є знак м’якшення. У слові просьба літера с передає звук [з′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко, а також цей звук є м’яким, бо далі стоїть знак м’якшення.

У рядку дзбан, зберегти, зжати підкреслена літера теж позначає різні звуки: у слові дзбан – це африката, слові зберегти – це звук [з], у слові зжати – це [ж:].

Розглянемо рядок з такими слова: вчиться, тьмяний, боротьба.. Підкреслена літера в цих словах позначає різні звуки: у слові тьмяний – це [т′]; у слові боротьба – це звук [д′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко, далі йде знак м’якшення; у слові вчиться – це [ц′:].

У рядку якби, ґвалт, екзистенція підкреслена літера означає однаковий звук: у всіх словах – це звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко.

Відповідь – Д.