Жайворонки
Ще в давні часи, коли черепахи в орлів літати вчилися, молодий Жайворонок сидів недалеко від того місця, де одна зі згаданих черепах, за розповіддю мудрого Езопа, своє літання щасливо з великим шумом та грюком скінчила на камені. Жайворонок злякався і, тремтячи всім тілом, дістався до свого батька.
— Батечку! Біля тієї гори, мабуть, сів орел, про якого ти мені розповідав колись, що то найстрашніша й найсильніша з усіх птиця...
— А чому тобі так здалося, синку? – спитав старий.
— Батечку! Коли він сідав, я такої швидкості, шуму і грому ніколи ще не бачив.
— Коханий мій синку, – сказав старий, – ти маєш молоденький розумець. Знай, друже мій, і завжди співай отаку пісеньку:
Не той орел, що високо літає,
А той, що легко сідає...
Сила: Багато хто не за призначенням починає велике діло, та погано кінчає. Всякій справі є печаттю добрий намір і кінець.
Григорій Сковорода
Ідею твору найкраще відображено в прислів’ї
АНе візьмешся за роботу – не буде й клопоту.
БНе вчи орла літати, а соловейка – співати.
ВЯк нерозумно випрошувати те, чого можеш сам досягти.
ГНе за своє діло не берися, а за своїм – не лінуйся.
ДПоради проси не в старого, а проси в бувалого.
