ТЕМА: Будова слова. Словотвір 

Завдання перевіряє ваше вміння визначати спільнокореневі слова.

Корінь – головна значуща частина слова, що містить спільне значення для спільнокореневих слів (пекти, пекар, спечений, випічка) і виражає їхнє лексичне значення.

Зауважте! Треба відрізняти спільнокореневі слова від слів з омонімічними коренями. Так, у словах пекти і печеніг схожий корінь ПЕК/ПЕЧ, однак ці слова НЕ є спільнокореневими, оскільки корінь у них має різне лексичне значення.

Відповідь: В.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова

НЕМАЄ лексичних помилок у реченні «Одним з найдавніших зразків ландшафтного мистецтва є старовинний парк у селі Сокиринці Чернігівської області».

В інших реченнях допущено лексичні помилки. Правильно має бути так:

• перегорнути сторінку, а не перевернути;
• перлиною України, а не жемчужиною;
• просто неба, а не під відкритим небом;
• оглядових майданчиків, а не смотрових площадок.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частин мови з часткою НЕ 

Нездужати в значенні хворіти пишемо разом.

Також разом у переважній більшості пишемо НЕ з дієприкметниками: непідлитий, недоплетений, але якщо при дієприкметнику є слово, яке його пояснює, то пишемо окремо: не посаджений вчора.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія

Зверніть увагу, що при творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-(ий) від іменників, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються фонетичні зміни:

• г, ж, з + -ськ-(ий) = -зьк-(ий);
• к, ч, ц + -ськ-(ий) = -цьк-(ий);
• х, ш, с + -ськ-(ий) = -ськ-(ий).

Якщо основа слова закінчується на інший приголосний, то в них не позначають зміну приголосного.

Отже, прикметники із суфіксом -ськ- можна утворити від усіх іменників у рядку Б: сиваський, карпатський, матроський.

У варіантах А, В, Г є слова з іншими суфіксами: узбецький, бузький, празький.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати потрібні розділові знаки в реченні та пояснювати їх уживання. 

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку Г.

У цьому реченні тире стоїть між підметом і присудком.

Відповідь: Г. 

ТЕМА: Морфологія. Прикметник

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Прикметники на -ій (м'яка група) пишемо, якщо основа закінчується на м'який приголосний, особливо на м'який -н- (супутній, житній). Також до групи на -ій належать прикметники, що походять від прислівників і мають основи на -жній, -шній (торішній). 

Прикметники на -ий (тверда група) пишемо, якщо їхня основа закінчується на твердий приголосний (наприклад, природний, тривожний, продажний). 

Відповідь: Б.

ТЕМА: Орфографія. Написання слів разом, окремо, через дефіс 

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

З дефісом треба писати всі слова в рядку А: слово політико-економічний пишемо з дефісом, оскільки це складний прикметник, утворений поєднанням двох слів; з дефісом також треба писати складні іменники, утворені з двох самостійних іменників без сполучного голосного звука: магнітолог-астроном, суші-бар.

В інших варіантах є слова, які треба писати разом або окремо: віцеконсул (слова з іншомовними частинами, такими як віце, екс, веб, контр тощо, пишуемо разом), максіспідниця (слова з першою частиною максі, міні, міді та іншими подібними іншомовними компонентами пишуться разом, якщо це не стосується абревіатур), соціально небезпечний (пишемо окремо прислівники, утворені з відносних прикметників, що зберігають на собі логічний наголос і не зливаються в одне слово з наступним прикметником або дієприкметником).

Відповідь: А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ненаголошених Е, И

Щоб з’ясувати, який голосний (Е чи И) треба писати, потрібно змінити слово або дібрати спільнокореневе, у якому ненаголошений стане наголошеним: клекотіли, бо клЕкіт; щебетати бо щЕбіт; шелестіти, бо шЕлест; упевнений, бо пЕвність, держати, бо одЕржати.

Е пишемо в іменниках зі зменшувально-пестливим значенням: стрічечка.

Пишемо Е, якщо при змінюванні слова сумнівний звук випадає: справедливий, бо правда.

И пишемо в дієслівних коренях -бир-, -мир-, -пир-, -тир-, -стил-, -дир- перед наголошеним суфіксом -а-(-я-): набирати; у суфіксі -ив(о), який використовується для позначення збірних понять: мереживо. У слові невмирущий пишемо И, бо воно утворене від слова вмирати.

У деяких словах (переважно іншомовних) написання Е та И ніяк не перевіряється, такі слова треба запам’ятати: тремтіти, бентежний, кремезний.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Будова слова

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати правильні форми слів від помилкових.

Фемінітиви утворюють за допомогою суфіксів від іменників чоловічого роду.

Суфікс -ин- використовуємо для утворення фемінітивів від іменникових основ на -ець та на приголосний: майстриня, творчиня, кравчиня.

Фемінітив до слова друкар – друкарка.

Відповідь: В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях національного мультитесту завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Готуючись до НМТ, опрацюйте перелік слів з нормативним наголосом. 

Правильно виділено букви на позначення наголошених голосних у всіх словах, ОКРІМ рядка Г: Обруч.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови.

Будьте дуже уважними, виконуючи це завдання, тому що частиномовна приналежність конкретного слова часто залежить від контексту. Проаналізуймо кожне із запропонованих слів.

Найкраще – вказує на ознаку предмета, відповідає на питання яке? Отже, це прикметник.

У – прийменник, службова, незмінна частина мови, яка слугує для зв'язку слів у словосполученнях і реченнях, виражаючи відношення між ними.

Якщо – сполучник, який приєднує підрядне речення умови до головного.

Комусь – вказує на предмет, але не називає його. Отже, це займенник.

Відповідь: 1–Б, 2–В, 3–Г, 4–Д. 

ТЕМА: Синтаксис 

У реченні «Зважте, чи доцільно частіше використовувати хоча й прості, та все ж магічні слова «прошу» й «дякую» через необхідність їх для налагодження взаємин» замість дієприслівникового звороту, який підтверджував необхідність використання слів «прошу» й «дякую», є складнопідрядне з’ясувальне речення: зважте (на що?), чи доцільно…

Тобто маємо тут висловлення сумніву щодо використання цих слів. А це НЕ відповідає змісту запропонованого вислову-рекомендації.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних

Подвоєні букви -нн- треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка А: лимонний, священний, неодмінний (при збігові двох однакових приголосних на межі кореня й суфікса).

В інших варіантах є слова, які треба писати з однією -н-: у прикметникових суфіксах -ан-, -ян-, -ен-, що не вказують на неможливість виконання дії або велику міру, та в суфіксах -ин-, -ін-: адресований, жаданий, скляний. 

Відповідь: А.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Однаковий звук позначають букви, виділені в окремих словах у рядку Г. 

В інших варіантах виділені букви позначають різні звуки:

• У рядку А у словах кворум, кафедри виділені букви позначають звук [к], а у слові екзамен – [ґ], бо відбувається уподібнення приголосних за дзвінкістю (наступний дзвінкий приголосний [з] одзвінчує попередній глухий [к] і він вимовляється як [ґ]).
• У рядку Б у словах Чайковський, заспокоїтися виділені букви позначають звук [с'], а у слові просьбу – [з'], бо відбувається уподібнення приголосних за дзвінкістю (наступний дзвінкий приголосний [б] одзвінчує попередній глухий [с'] і він вимовляється як [з']).
• У рядку В у словах смієшся, усмішці виділені букви позначають звуки [с':] і [с'] відповідно, оскільки відбувається уподібнення приголосних за місцем і способом творення (зміни груп «шиплячий + свистячий» у групи «свистячий + свистячий»), а у слові знаєш – звук [ш].

Відповідь: Г.