ТЕМА: Орфографія. Подвоєння літер.

Завдання перевіряє вміння: визначати, коли в словах треба писати подвоєні букви внаслідок подовження м'яких приголосних або збігу однакових звуків на межі морфем.

Подвоєні букви треба писати на місці пропуску в усіх словах рядка В: статтею – іменник жіночого роду I відміни (стаття) в орудному відмінку однини. Перед закінченням -ею м'який приголосний [т'] перебуває між двома голосними, тому подовжується (це подовження зберігається з форми називного відмінка); наввипередки – прислівник, у якому відбувається збіг двох однакових приголосних на межі префікса в- та кореня -виперед- (префікси на- + в- + корінь -виперед-); узбіччя – іменник середнього роду II відміни на -я. Пом'якшений шиплячий приголосний [ч] перебуває в позиції між двома голосними, тому він подовжується.

А лляний – пишемо з подвоєнням (подовження [л'] перед закінченням у суфіксі віддієслівного походження);​ довгожданий – без подвоєння, бо це віддієслівний прикметник, утворений за допомогою суфікса -н-; височенний – з подвоєнням (наголошений прикметниковий суфікс -енн-, що вказує на найвищий ступінь вияву ознаки).

Б лебединий – без подвоєння, бо в прикметниках, утворених від іменників за допомогою суфікса -ин- (що найчастіше вказує на належність до тварин чи птахів), буква н не подвоюється; роздолля, велелюддя – з подвоєнням (іменники II відміни середнього роду на -я, подовження м'яких приголосних [л'] і [д'] між голосними).

Г суверенний – з подвоєнням (збіг приголосних на межі кореня -суверен- і суфікса -н-); каніфоллю – з подвоєнням (іменник жіночого роду III відміни каніфоль в орудному відмінку однини; м'який [л'] опиняється між двома голосними); тополиний – без подвоєння, бо містить прикметниковий суфікс -ин-.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо після д, т, з, с, ц, л, н у кінці слова чи складу. 

М’який знак не потрібен у слові щирість (між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого). 

Також м’який знак не треба писати в слові дитинці, адже в Н. в. однини в слові дитинка знака м’якшення немає.

М’якого знака не пишемо в слові тюрма, адже після р його вживають лише перед о, наприклад: утрьох, згорьований.

Правильна відповідь: Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені і ненаголошені склади.

Завдання перевіряє орфоепічні навички.

Готуючись до НМТ, опрацюйте додаток до Програми ЗНО з української мови, який містить перелік слів із нормативним наголосом.

НЕПРАВИЛЬНО виділено букви на позначення наголошених у всіх словах рядка В. Треба виправити помилки: одинАдцять кіломЕтрів, замІжня дочкА.

Правильна відповідь: В.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Завдання перевіряє знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Однаковий звук [зʼ] позначають букви, виділені в кожному слові варіанта А. Зверніть увагу, що у слові осьдечки відбувається уподібнення приголосних за дзвінкістю та м'якістю (наступний дзвінкий приголосний [д] одзвінчує попередній глухий [с'] і його вимовляють як [з']).

В інших варіантах виділені букви позначають різні звуки.

• Варіант Б. Розповідь: за правилами української орфоепії приголосний [з] у префіксах роз- / без- перед глухими не оглушується. Різні: звук [з] стоїть перед м'яким [н'], тому відбувається уподібнення за м'якістю. Маємо звук [з']. Розчесати: відбувається уподібнення за місцем і способом утворення (свистячий перед шиплячим). Звуки [з] + [ч] зливаються в шиплячий звук [жч], (вимовляємо: [рожчеиса́ти]). Тут немає звука [з].
• Варіант В. Сміється: відоме правило про те, що сполучення -ться вимовляється як довгий м'який звук [ц':] ([с'м'іје́ц':а]). Криниця та оцінка: в обох словах літери позначають звичайний (короткий) м'який звук [ц'].
• Варіант Г. Викладач: чіткий твердий звук [к]. Анекдот: глухий [к] стоїть перед дзвінким [д], тому одзвінчується до свого парного [ґ] (вимовляємо: [анеиґдо́т]). Ґудзик: літера ґ позначає проривний звук [ґ].

Правильна відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє вміння встановлювати синтаксичні паралелі між другорядними членами простого речення та підрядними частинами складного речення.

До виділеного фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання за якої умови?. На таке ж питання відповідає фрагмент у реченні Б (правила закріплюються за якої умови?).

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання яка?. Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні Г (підхід який?).

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання з якою метою?. На таке ж питання відповідає виділена частина в реченні Д. 

До фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання незважаючи на що?. На таке питання відповідає і фрагмент у реченні В.

Відповідь: 1 – Б, 2 – Г, 3 – Д, 4 – В.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє вміння визначати головні та другорядні члени речення.

У реченні А можна сказати: Пізнавати буде важливим завданням. Тут слово пізнавати відіграє роль підмета.

У реченні Б до виділеного слова визнавати можна поставити питання яке?. Тому це означення.

У реченні В головний член речення, який стоїть перед тире – це підмет, а те, що стоїть після нього – присудок. Тому слово здобути – це присудок.

У реченні Г можна сказати: Вона прийшла, щоб підготуватися. Якщо можемо вставити слово щоб, то інфінітив відіграє роль обставини.

У реченні Д маємо додаток, адже до виділеного слова підготувати можна поставити питання що?.

Відповідь: 1 – А, 2 – В, 3 – Б, 4 – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення 1 має три граматичні основи. Перша та друга частини поєднані сполучниковим підрядним зв’язком, друга й третя – сполучниковим сурядним. Отже, це складне речення з різними видами зв’язку.

Речення 2 має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані сполучником сурядності і. Отже, це складносурядне речення.

Речення 3 має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, які пов’язані сполучним словом чому. Від головної частини можна поставити питання що саме? до другої (підрядної )частини. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення 4 має дві граматичні основи, складається з двох частин, що пов’язані лише змістом та інтонацією, між частинами речення стоїть кома, адже є одночасність подій. Отже, це складне безсполучникове речення.

Відповідь: 1 – Д, 2 – Б, 3 – В, 4 – Г.

ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати частини мови.

До слова учений логічно поставити питання хто?. Це слово в реченні вказує на діяча, а не на ознаку. Отже, учений – це іменник.

Що – займенник, який виконує функцію сполучного слова на початку підрядної частини складного речення (можна замінити на слово який).

Довго відповідає на питання як? як довго? та вказує на ознаку дії. Отже, йдеться про прислівник.

Слово на не має лексичного значення, з’єднує різні слова в реченні. Отже, йдеться про прийменник.

Відповідь: 1 – Б, 2 – В, 3 – Г, 4 – Д.

ТЕМА: Фразеологія. Фразеологізми. Значення фразеологізмів

Завдання перевіряє вміння тлумачити фразеологізми.

Мати зуб – сердитися, гніватися на кого-небудь.

Дивитися в зуби – виявляти зайву поблажливість, церемонність, запобігливість у поводженні з ким-небудь.

Зуби проїсти – мати великий досвід у чомусь; ґрунтовно вивчити що-небудь.

Зубами на світі їсти – люди, які за будь-яку ціну досягають свого.

Продавати зуби – сміятися.

Доповнімо кожне речення доречним фразеологізмом.

1. Він умів зубами на світі жити: заради власної вигоди не зупинявся ні перед чиїми сльозами, ні перед зламаними долями.

2. Зуби проїсти на юридичних справах і швидко знаходити правильне рішення, не піддаючись паніці, вдається не всім правникам.

3. Керівник забороняв своїм підлеглим дивитися в зуби, бо вважав, що зайва поблажливість лише послаблює дисципліну.

4. Зустрівши своїх друзів, почав продавати зуби й задивлятися на дівчат.

Відповідь: 1 – Г, 2 – В, 3 – Б, 4 – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Однорідні члени речення.

Завдання перевіряє вміння ідентифікувати однорідні члени речення та розрізняти їхні синтаксичні ролі (додатки, присудки тощо).

Однорідних членів речення немає лише у варіанті відповіді, позначеному трикутником.

У реченні, позначеному трапецією, маємо однорідні додатки: Сідні Свіні та Аманди Сейфрід; сімейні таємниці й несподівані повороти.

У реченні, позначеному ромбом, теж є однорідні додатки: секрети та механізми; мотиви та наміри.

У реченні, яке позначено квадратом, є однорідні присудки й додатки.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ.

Завдання перевіряє знання правил написання частки не з різними частинами мови та вміння розрізняти умови, за яких її пишуть разом або окремо.

У цьому завданні потрібно знайти слово, яке пишеться разом із часткою не.

А Не лише треба писати окремо, бо це частка. 

Б Не з дієсловами пишуть окремо.

В Вираз не/проста входить до складу складеного іменного присудка, тому його пишуть окремо.

Г У варіанті виявляється не/таким, як здавалося маємо протиставлення, тож слово таким із часткою не треба писати окремо.

Отже, разом треба писати слово несподівані, адже його можна замінити синонімом раптові.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Пунктуація. Розділові знаки в складнопідрядному реченні.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати межі підрядних частин у структурі складнопідрядного речення та правильно ставити розділові знаки між ними.

Пунктуаційну помилку маємо в реченні, позначеному квадратом. Оскільки фрагмент чим усе завершиться є підрядною частиною, треба відокремити її комою.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис. Відокремлений додаток.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати в реченні відокремлені додатки та знання службових слів, якими відокремлені додатки вводять.

Відокремлений додаток вводять у речення за допомогою слів-маркерів крім, окрім, опріч, замість, за винятком тощо. 

У рядку, позначеному квадратом, конструкція зокрема підміна довіри на маніпуляцію є відокремленим додатком.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Розвиток мовлення. Текст. Основні ознаки тексту. Логічна послідовність. Зв’язність і точність мовлення.

Завдання передбачає роботу з деформованим текстом; перевіряє вміння відновлювати початкову послідовність і далі працювати з таким текстом, досліджувати його.

Треба проаналізувати, які засоби міжфразового зв’язку використано в тексті (займенники, лексичний повтор, прислівники, граматичні засоби, вставні слова тощо).

Позначене трапецією речення початкове, бо з нього дізнаємося загальну інформацію про фільм «Служниця» і його особливості.

Речення, позначене трикутником, знайомить із головною героїнею та початковою ситуацією.

Наступним є речення, позначене ромбом: тут описано, що відбувається з героїнею далі (вона розкриває родинні таємниці). Це природне продовження зав’язки, бо показує еволюцію конфлікту.

У реченні, позначеному квадратом, узагальнено сюжетні елементи (повороти, конфлікти, маніпуляції) й описано їхній ефект – зростання психологічного тиску.

І останнім має бути речення, позначене колом, адже містить реакцію глядачів і критиків та узагальнює ідею стрічки. Такі формулювання виконують роль підсумку, тому стоять наприкінці.

Відповідь – Б.