ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Основні способи творення іменників.

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати слова, використовуючи суфікси.

За допомогою суфікса -ик-  в українській мові утворюються слова на позначення чоловічих професій – садівник, лісник, історик.

Також суфікс -ик- надає пестливий відтінок стосовно головного лексичного значення слова: лебідь – лебедик, брат – братик, заєць – зайчик.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують  поширені  слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Рекомендуємо скористатися спеціальним довідником, де вміщено перелік слів із правильними наголосами.

Правильно наголошені слова треба вимовляти так: прИятель, нЕдруг, вІдгомін, обрАнець

Відповідь – Г.

ТЕМА: Іменник. Кличний відмінок.

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно утворювати форму кличного відмінка іменників.

Закінчення іменників у кличному відмінку залежить  від того, до якої відміни належить те чи інше слово. Якщо це іменники І або ІІ відміни, необхідно також урахувати групу.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Іменники Настя, Наталя, Стефанія, бабуся, сестра  – це іменники І відміни. Отже, у кличному відмінку іменник Настя (м’яка група) матиме закінчення -е  – Насте, а іменники Наталя, бабуся (ласкава форма) – закінчення -ю  – Наталю, бабусю. Після голосних та апострофа в іменниках І відміни буде закінчення -є. Отже, Стефаніє. А іменник сестра належить до твердої групи. Отже, матиме в кличному відмінку закінчення -о: сестро.

Іменники учитель, лікар, викладач, Олександр, Дмитро, хлопець, Юрій  належать до ІІ відміни. Отже, іменники м’якої групи учитель, лікар, Юрій  матимуть у кличному відмінку закінчення -ю: лікарю, Юрію, учителю. Іменники м’якої групи з суфіксом -ець традиційно мають у кличному відмінку закінчення -е . Перед закінченням часто також відбувається чергування приголосних: хлопець – хлопче. Іменники Олександр і Дмитро належить до твердої групи – Олександре, Дмитре. А іменник мішаної групи викладач відповідно матиме закінчення -у: викладачу.

Отже, правильно утворено форму кличного відмінка іменників в усіх випадках, крім слова Юрій (правильно має бути не Юріє, а Юрію).

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексикологія. Синоніми.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичне значення слів.

Головний – той, що має найбільше значення. Синонімами до нього будуть такі слова: чільний, основний, провідний, центральний, першорядний тощо.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  м’якого знака.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В українській мові м’який знак пишеться після приголосних д, т, з, с, ц, л, н. Між двома м’якими приголосними м’який знак не пишемо. М’якими приголосні стають тоді, коли після них стоять я, ю, є, і або ь. Вони пом’якшують і попередні приголосні. Отже, таке пом’кшення відбувається у словах майбутнє та ланцюжок.

А от після л перед м’якими приголосними м’який знак пишемо. Отже, їдальня, обчислювальний.

Потрібно писати м’який знак і у слові доньчин.  М’який знак у прикінцевих буквосполученнях похідних слів (іменниках s присвійних прикметниках) зберігається, якщо він був у прикінцевих буквосполученнях у називному відмінку однини: донька – доньчин, але жердинка – жердинці.

М’який знак пишемо також у прикметникових суфіксах -ськ-, -зьк-, -цьк-. Отже, потрібно писати ткацький.

М’який знак пишемо в другій особі однини та множини  наказового способу. Отже, станьте.

Відповідь – Г.

Зразок написання власного висловлення

Без перебільшення можна стверджувати, що кожна людина гідна поваги, незважаючи на її становище в суспільстві чи кількість грошей.

Щоб довести свою думку, скажу таке: звичайна й проста людина може бути наділена найкращими людськими якостями. На щастя, особистість визначають доброта, щирість, чесність, уміння співчувати, а не амбіції чи рівень достатку.

На згадку спадає головна героїня драми Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Наталка – проста сільська дівчина. Вона розумна, працьовита, скромна. Її в селі характеризують так: «Золото – не дівка!». Наталка самовіддано любить матір, шанує старших, демонструє вірність у коханні до Петра. Котляревський змалював реалістичний образ української дівчини, яка заслуговує на велику шану.

Наведу ще один аргумент, що підтверджує мою правоту. Людині не обов’язково досягати якихось нереальних висот, вона може домогтися успіху хоча б в одній сфері, творити добро, допомагати іншим. І це заслуговує на повагу.

Прикладом, що ілюструє цей аргумент, може бути життя й діяльність моєї тітки Ольги Іванівни. Вона працює хірургом у звичайній районній лікарні. Це високопрофесійний фахівець своєї справи, який обожнює роботу. Ольга допомагає великій кількості людей, з колегами ж вона ділиться досвідом. Пацієнти обожнюють цю жінку й називають «лікарем від Бога».

Отже, шанобливе ставлення отримують люди завдяки своїм учинкам, чеснотам, моральним якостям. Навіть «маленька» людина може своєю щоденною працею приносити велику користь суспільству.

ТЕМА: Синтаксис. Головні та другорядні члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння визначати головні та другорядні члени речення.

Проаналізуймо запропоновані речення.

До слова учорашнє в реченні Учорашнє ніби сон, що випурхнув з очей можна поставити питання хто? що? Отже, це підмет, виражений субстантивованим прикметником.

У реченні Щирі друзі глечика не поб’ють до виділених слів можна поставити питання що зроблять? Фразеологізм не побити глечика має значення не посваритися. Отже, це присудок, виражений фразеологізмом.

У реченні На десерт подали сік з полуниць до виділеного слова можна поставити питання який?, а також замінити на слово полуничний. Отже, це означення (неузгоджене).

У реченні Перехожі з подивом поглядали на дівчину до виділеного слова можна поставити питання як? з подивом (здивовано). Отже, це обставина.

У реченні Ніч осіння на дощ і туман багата до виділеного слова можна поставити питання кого? що? Отже, це додаток.

Відповідь: БАВГ.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Односкладні речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти види односкладних речень.

Для визначення виду односкладного речення вам потрібно з’ясувати, яким головним членом речення представлена граматична основа в тому чи іншому реченні. Пам’ятаємо, що односкладні речення – це такі прості речення, де граматична основа виражена лише одним головним членом речення, а другий – не потрібний для розуміння змісту.

У реченні в рядку А граматична основа виражена присудком шкода. У цьому реченні не можна поставити уявний підмет, дія мислиться як незалежна від будь-якого діяча. Отже, це односкладне безособове речення.

У реченні в рядку Б граматична основа виражена дієсловом минулого часу у формі множини зустрічали. Отже, це односкладне неозначено-особове речення.

У реченні в рядку В граматична основа виражена підметом промінь. Отже, це односкладне називне речення. У таких реченнях називається предмет, але нічого не говориться про дію.

У реченні в рядку Г граматична основа виражена підметом і присудком дотик буде горіти. Отже, це двоскладне речення.

У реченні Д граматична основа виражена присудком у формі ІІ особи однини – поверни. Це односкладне означено-особове речення.

Відповідь: ВДБА.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані одна стосовно одної пряма мова та слова автора.

У рядку А необхідно поставити тире, адже слова автора розривають пряму мову, яка є одним реченням.

У рядку Б необхідно поставити лапки після прямої мови.

У рядку Г необхідно поставити двокрапку, адже слова автора містять два дієслова на позначення процесу мовлення.

У рядку В необхідно поставити крапку, адже пряма мова складається з двох окремих речень і розірвана словами автора.

У рядку Д необхідно поставити кому, адже слова автора розривають пряму мову, яка є одним реченням.

Відповідь: ДГБА.