ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Речення А має вже три граматичні основи, складається з трьох частин. Перша та друга частини поєднані підрядним зв’язком, друга й третя – безсполучниковим. Отже, у цьому реченні є безсполучниковий та підрядний зв’язки. Це складне речення з різними видами зв’язку.

Речення Б має дві граматичні основи, складається з двох нерівноправних частин, що пов’язані сполучником щоб. Друга частина вказує на мету дії. Отже, це складнопідрядне речення.

Речення В має одну граматичну основу. Це просте речення, ускладнене однорідними членами речення з узагальнювальним словом.

Речення Г має три частини, які пов’язані лише за змістом. Це складне безсполучникове речення.

Речення Д має дві граматичні основи, складається з двох рівноправних частин, що пов’язані протиставним сполучником сурядності а. Отже, це складносурядне речення.

Відповідь – ДБГА.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення. Відокремлені члени речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати просте ускладнене речення з однорідними членами, звертанням, вставними конструкціями, відокремленими членами речення.

Рядок А ускладнено відокремленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом (закохані в минуле). 

Рядок Б ускладнено звертанням (мамо горда і вродлива).

Рядок В ускладнено уточнювальною обставиною (у степу).

Рядок Г ускладнено відокремленою прикладкою (людині), яка дає предмету другу назву.

Рядок Д ускладнено відокремленим додатком (окрім наших батьків).

Відповідь – ДАВГ.

ТЕМА: Синтаксис. Просте речення та складне речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів.

Ви маєте увідповіднити фрагменти простого та складного речення за подібністю їхнього синтаксичного значення.

До фрагмента в простому реченні 1 ставимо питання з якої причини? Аналогічне питання ставимо до виділеної частини в реченні Д.

До фрагмента в простому реченні 2 ставимо питання як? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні В.

До фрагмента в простому реченні 3 ставимо питання з якою метою? На те саме питання відповідає фрагмент в реченні Б.

До виділеного фрагмента в простому реченні 4 ставимо питання яка? На таке ж питання відповідає фрагмент в реченні А (яких?)

Виділений фрагмент у реченні Г відповідає на питання за якої умови?

Відповідь – ДВБА.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення. У заданні запропоновано речення, в окремих словах яких підкреслено певні звуки.

Розгляньмо рядок з такими слова: рельєфна, модель, людям. Підкреслені букви в цих словах позначають однаковий звук – це [л′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву я, яка в цій позиції передає пом’якшення попереднього приголосного. 

Підкреслені букви в словах слабозорих, Софійського, собору позначають різні звуки: у слові слабозорих та собору це [с], а в слові Софійського це [с′] (далі м’який знак).

У рядку зі словами цей, соціальний, місць підкреслені літери теж позначають різні звуки: у слові цей це звук [ц]; у словах соціальний та місць це звук [ц′], адже далі відповідно бачимо м’який знак та букву і.

У рядку зі словами сайті, конструкцію, кошти підкреслені літери теж позначають різні звуки: у словах конструкцію та кошти це звук [т]; у слові сайті це звук [т′], адже далі звук і.

 Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади.

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік таких слів з наголосами.

У запропонованому реченні неправильно підкреслено літери на позначення наголошених голосних у таких словах: відгомін, чорноземі, ознаки (правильні наголоси такі: відгомін, чорноземі, ознаки)

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (шелестіння);
• у словах, що перевіряють наголосом (черговий – черга, постелити – стелить, відгриміти – гримати).

И пишемо в небагатьох дієслівних коренях, якщо далі з’являється суфікс  -а-, тобто -ер-переходить в -ира-: бЕру – забирати.

Також И пишемо, якщо при зміні слова цей звук не зникає: кошичок – кошик, вогнище – вогник.

И пишемо в суфіксі іменників на позначення конкретних предметів (печиво).

И також пишемо в суфіксах -иц-, -ін: власниця, височина.

Також и пишемо традиційно в корені слова після р (дрижати, тривожний).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо у слові слизький у прикметниковому суфіксі -зьк-.

М’який знак не потрібно писати у слові чотирма, адже після р його не пишемо.

Також м’який знак не потрібно писати в словах камінчик, повінчати, адже перед шиплячими його не вживають, крім винятків (саме тому женьшеньовий).

М’який знак не пишемо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк, крім л. Саме тому в слові учительський його потрібно писати.

Зазвичай не пишемо м’який знак перед губними, але в слові вирізьблений його потрібно писати. Правопис необхідно запам’ятати, адже це виняток.

Потрібно написати м’який знак у словах портьєрний, каньйоон, адже ці слова іншомовні. М’який знак тут передає роздільну вимову.

Із м’яким знаком потрібно писати слово жменьці (бо м’який знак є в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку – жменька). Також завжди пишемо м’який знак у ться в дієсловах (одягається).

Пишемо м’який знак і в зменшувально-пестливих суфіксах -еньк-, -есеньк- (малесенький).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Запропоновані слова – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними. Подовжуватися будуть такі звуки: д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш. Саме тому в словах любов’ю, чесністю, радістю не потрібно писати подвоєні приголосні.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

З дефісом потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и (по-перше). Але потихеньку, поволі, адже в цих словах інші суфікси (-у та -і).

Прислівники на позначення часу зазвичай пишемо разом (відтепер, надалі).

Разом пишемо прислівники на позначення напряму (зісподу, навмання).

Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щовівторка, абикуди.

Правопис деяких прислівників потрібно просто запам’ятати (безвісти, до вподоби, по суті тощо).

Відповідь – А.