ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать від того, як розташовані пряма мова та слова автора.

У реченні Г слова автора стоять усередині прямої мови, розриваючи одне речення.

Отже, розділові знаки потрібно поставити так:

«Щороку в масштабах ЄС на смітниках виявляють вісім мільярдів поліетиленових пакетів, – мотивують це рішення чиновники, – тобто на одного європейця припадає 200 одноразових пакунків за рік».

У цьому варіанті кома після слів автора відсутня. Отже, розділові знаки в цьому реченні розставлено неправильно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в складному реченні

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Двокрапка (3) обґрунтована як розділовий знак при однорідних членах речення.

Але якщо визначити граматичні основи цього речення, то виявиться, що це складне речення з різними видами зв’язку. Двокрапка (3) стоїть на межі безсполучникових частин складного речення, де наступна частина пояснює попередню.

Решта обґрунтувань правильні.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова. Омоніми

Це завдання перевіряє знання лексики української мови, а саме груп слів за значенням.

Омоніми – це слова, що мають однакову звукову форму, але зовсім різні значення. Омонімія подібна до полісемії (багатозначності), проте за змістом і походженням це різні явища.

Проаналізуймо запропоновані речення.

Слова шляхетний і шляхетський, талант і талан, бранець і обранець, свобода і слобода є паронімами (це слова, що дуже подібні за звучанням, нерідко – й за значенням, але не тотожні).

Слово душ має значення пристосування для обливання тіла тонкими струменями води. А інше слово душ у цьому ж реченні – це родовий відмінок множини від іменника жіночого роду душа (внутрішній психічний світ людини, з її настроями, переживаннями та почуттями​).

Однакове звучання цих слів маємо саме в цих формах душ (іменник чоловічого роду, Н.в.) та душ (множина, Р.в.). Отже, це омоніми, а саме омоформи.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієслово. Наказовий спосіб

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти основні способи творення форм дієслів, зокрема форм наказового способу.

Дієслова наказового способу в І особі множини (ми) мають закінчення -імо (якщо основа закінчується на голосний) або -мо (якщо основа закінчується на приголосний). Наприклад, ходімо, заспіваймо, повірмо, сядьмо, провітрімо, тчімо, біжімо тощо.

Отже, правильною буде форма творімо.

Відповідь – А.

ТЕМА: Лексика. Лексична норма

Це завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Активні дієприкметники (які утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч-, -ач-, -яч-, а в минулому часі – за допомогою суфікса -л-) в українській мові вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду). Ось приклади помилкового вживання таких дієприкметників: миючі засоби, діючий закон, працюючі люди тощо.

Отже, неправильним є словосполучення оточуюче середовище. Потрібно говорити навколишнє середовище або ж довкілля.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Відмінювання числівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати кількісні числівники.

Речення необхідно читати дуже уважно, щоб правильно визначити відмінок, у якому стоїть числівник.

Числівник 100 в усіх відмінках, крім називного й знахідного, має закінчення -а: ста. Числівники 5, 60 у родовому, давальному, орудному та місцевому відмінках мають паралельні форми (п’ятьма, п’ятьома, десятьма, десятьома, шістдесяти, шістдесятьох).

Числівники на позначення сотень за будовою є складними. У таких числівниках відмінюють першу й другу частини. Першу частину відмінюють так, як простий числівник. Отже, форми трьохсот, п’ятисот є правильними. А в орудному відмінку числівник шістсот матиме форми шістьмастами, шістьомастами. Форма шестистами є хибною. Решта числівників мають правильні відмінкові форми.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Прикметник. Ступені порівняння прикметників

Завдання перевіряє ваше вміння утворювати форми ступенів порівняння якісних прикметників.

Якісні прикметники мають вищий і найвищий ступені порівняння.

Просту форму ступеня вищого ступеня порівняння утворюють за допомогою суфіксів -ш-, -іш- (цікавіші).

Також при творенні вищого ступеня суфікси ​-ок, -ек випадають:далекий – дальший.

При утворенні ступеня порівняння приголосні основи [г], [ж], [з] під час сполучення з суфіксом -ш- змінюються на [жч], тобто відбувається чергування приголосних: близький – ближчий.

Просту форму найвищого ступеня порівняння утворюють за допомогою префікса най- (найвідоміших). Частки що- та як- додають для посилення найвищого ступеня (якнайцікавіші).

Складену форму найвищого ступеня порівняння також утворюють за допомогою слів найбільш, найменш, що додають до прикметника: найбільш глибокого. Також складену форму найвищого ступеня порівняння можна утворювати за допомогою слів від усіх, над усе, до яких додають просту форму вищого ступеня – ближчий від усіх.

Пам’ятаймо, що ступені порівняння утворюють лише від якісних прикметників. Прикметник рекордний є відносним, а не якісним. Отже, ступені порівняння від нього утворити не можна. Форма найрекордніший є хибною.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає додаткову дію, тому дієприслівниковий зворот зазвичай передає додаткову дію підмета. У рядках А, Б, Г, В дія в дієприслівниковому звороті та дія, що передає присудок, стосуються різних діячів.

А от у рядку Д дієприслівник передає додаткову дію до основної дії того ж суб’єкта. Ми обираємо стиль одягу, і ми хочемо бути в центрі уваги й відчувати на собі сповнені захоплення погляди.

 Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння, подовження приголосних) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

В іменниках середнього роду ІІ відміни користування та обладнання відбувається подовження нн в позиції між двома голосними. У словах повинні, ввічливими подвоєння відбувається на межі різних частин слова.

У слові облаштованих подвоєння не відбувається, адже це особлива форма дієслова – дієприкметник.

У множині іменників чоловічого роду ІІ відміни подовження не відбувається: тунель – тунелі – тунелях.

Відповідь – Б.