ТЕМА: Морфологія. Іменник. Особливості вживання та написання відмінкових форм. Уживання прийменникових форм

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, правильно добирати форми слів і поєднання їх у словосполучення. 

Під час виконання цього завдання нам обов’язково потрібно ставити подвійне відмінкове запитання.

У родовому відмінку множини іменники, у яких немає суфікса -ин-, зазвичай мають закінчення -ів: секрети – секретів. Займенники в родовому відмінку множини мають закінчення -іх: усі – усіх. Нормативним також є поєднання дієслова навчати з відмінковою формою родового відмінка: навчати кого? чого? 

Якщо ми вживаємо слово в орудному відмінку й говоримо про обєкт, на який переходить дія, то нормативним є вживання прийменника за: за ким? чим? – за матеріалами.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Рід іменників

Завдання перевіряє ваше вміння відмінювати іменники, а також визначати їхній рід.

Закінчення іменників ІІ відміни в родовому відмінку залежить від того, яке лексичне значення має те чи інше слово. Іменники на позначення назв речовин, матеріалів мають закінчення -у (-ю). Отже, сиру.

Незмінний іншомовний іменник салямі жіночого роду. Отже, потрібно обрати варіант нарізану. Рід таких слів необхідно запам’ятовувати. 

Відповідь – Б.

ТЕМА: Дієслово. Наказовий спосіб дієслів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати форму наказового способу й особові форми дієслів.

Форму наказового способу ІІ особи множини утворюємо, додаючи до форми ІІ особи однини закінчення -іть (якщо закінчується на голосний) або -те (якщо закінчується на приголосний): економити – ти – економ, ви – економте.

Дієслово продовжити належить до ІІ дієвідміни: продовжити – продовжать. Отже, у особових закінченнях цього дієслова потрібно писати и. Форма майбутнього часу – продовжите.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Синонімія речень.

Завдання перевіряє ваше вміння читати, усвідомлювати й запам’ятовувати зміст прочитаного, диференціюючи в ньому головне та другорядне.

Діалогу, запропонованому в завданні, відповідає за змістом речення Тато емоційно нагадав Марічці роздрукувати пакет потрібних документів, але донька сказала, що не зможе через використаний картридж.

Саме тут змальовано ситуацію із запропонованого діалогу.

У реченні А йдеться про скарги Марічки на тата, у реченні Б – про образу тата на Марічку, у реченні Г – про ставлення тата до вагомих, на думку Марічки, причин, а в речення Д – про повторну відмову Марічки.

Відповідь – В. 

ТЕМА: Синтаксис. Складне речення. Розділові знаки в простому та складному речення.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти прості ускладнені речення та складні речення різних типів, правильно розставляти розділові знаки та пояснювати їх.

Проаналізуймо запропоноване речення.

Кому (4) в завданні обґрунтовано як розділовий знак при однорідних членах речення. Насправді це кома між частинами складного речення, що поєднані сурядним зв’язком (граматичні основи відповідно – можемо проникати та називають).

Решта знаків пояснено правильно.

Відповідь – Г.

ТЕМА: Синтаксис. Пряма мова. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки при прямій мові.

Чуже висловлювання, передане від імені того, кому воно належить, називають прямою мовою. При прямій мові є слова автора, що вказують, кому належать ці слова чи думка. 

Слова автора можуть стояти перед прямою мовою, після неї або ж усередині. 

У конструкціях із прямою мовою розділові знаки залежать саме від того, як розташовані пряма мова та слова автора.

У реченні В пряма мова є простим розповідним реченням, а слова автора стоять після неї. 

Отже, розділові знаки потрібно поставити так: «П», – а. 

«Частина пакетів потрапляє до світового океану з катастрофічними на-слідками для флори та фауни» – додає автор проєкту Костянтин Яловий.

У цьому варіанті коми після прямої мови коми немає. Отже, пряма мова в цьому реченні оформлена неправильно.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Дієприслівник. Дієприслівниковий зворот

Завдання перевіряє ваше вміння правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами. 

Дієприслівник – це особлива форма дієслова, що означає другорядну дію, яка відбувається раніше або одночасно з основною, тому дієприслівниковий зворот передає додаткову дію підмета та пов’язаний з присудком. 

Дієприслівниковий зворот також не може бути пов’язаним з односкладним безособовим реченням, бо там немає діяча (підмета). 

Редагування потребує речення Розв’язуючи життєві проблеми, спочатку вони можуть здаватися складними, адже підмет вони (проблеми) не може виконувати дії, про яку йдеться в дієприслівниковому звороті.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Пароніми – це слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значеннями. Незначна відмінність у вимові та незнання точного лексичного значення часто призводить до помилок. 

Проаналізуймо запропоновані слова.

Неформальні – офіційно не затверджені, ніким не зареєстровані.

Неформені – ті, що не відповідають певній формі, не однакові за формою, кольором, кроєм.

Неформалістичні – ті, хто не має формального ставлення до чогось чи когось, не визнає певних формальностей.

Неформалістські – ті, хто не є прихильниками, послідовниками формалізму.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо лексичне значення запропонованих слів.

Міжусобний – походить від іменника міжусобиці (внутрішній розбрат, війна між окремими людьми чи суспільними групами в державі) 

Особовий – той, який визначає граматичну категорію особи; характеризує певну особу (особова справа, особовий склад, особове посвідчення тощо)

Особистісний – індивідуальний, пов'язаний з виявом чиїх-небудь особистих, індивідуальних рис, особливостей.

Як бачимо, доречним у реченні буде слово особистий – той, який здійснюють безпосередньо, не через інших осіб.

Відповідь – А.