ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Тут доречно вжити прикметник індивідуальне, адже він має значення «особистий, персональний», тобто характеризує навчання певної особи.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє знання лексичних норм української мови та правильне слововживання.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Нормативним в українській мові вважають таке слововживання: здобувають освіту, перемогу, науковий ступінь, волю. Отже, здобуття освіти.

Слова отримання, одержання доречно вживати тоді, коли йдеться про матеріальні речі (зарплату, стипендію, подарунок тощо).

Набуття вживаємо, коли йдеться про придбання чи купівлю чогось, а також коли дію поширено на абстрактні поняття (набуття маєтку, набуття якостей, навичок)

Відповідь – Г.

ТЕМА: Словотвір. Суфіксальний спосіб.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені способи словотвору та аналізувати лексичне значення слова.

В українській мові за допомогою суфікса -ин- утворюють значну кількість іменників жіночого роду І відміни. Це слова на позначення частин рослини (бадилина, стеблина, соломина), а також на позначення території, рельєфу (височина).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Слова, у яких є помилки, потрібно писати так: які-небудь (займенник з часткою -небудь (від не буде), освітньо-розважальні (складний прикметник, утворений із двох рівноправних слів, між якими можна поставити сполучник сурядності і), чимало (прислівники з часткою чи- пишемо разом), місцевість (суфікс -ість), мабуть (стягнена форма прислівника від має бути), знатимете (від знати).

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

Разом потрібно написати слово сорокалітню, адже разом пишемо прикметник, у яких першою частиною є числівник, а також ті, від яких можна утворити підрядне словосполучення (сорок років). У решті слів потрібно поставити дефіс: з-поміж (складний прийменник), житлово-побутового (складний прикметник, утворений із двох рівноправних слів, можна поставити сполучник і), будь-кого (займенники з частою будь-).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання м’якого знака

Завдання перевіряє рівень ваших навичок  розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

М’який знак пишемо в слові гагаузький у прикметниковому суфіксі -зьк-.

М’який знак не пишемо перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк-, крім л. Саме тому в слові байкальський його потрібно писати.

М’який знак не потрібно писати у слові тиснява, адже м’який приголосний [н′] передає свою м’якість і приголосному [c′].

Також м’який знак не потрібно писати у словах промінчик, задзеленчати, адже перед шиплячими його не вживають, крім винятків.

Зазвичай не пишемо м’який знак перед губними, але в слова різьбяр та гетьманщина його потрібно писати. Правопис цих слів необхідно запам’ятати.

Потрібно написати м’який знак у слові лосьйон, адже це слово іншомовне.

З м’яким знаком потрібно писати слово дівчиноньці (бо м’який знак є в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку – дівчинонька). Також пишемо м’який знак у дієсловах наказового способу (посидь, піднось – тому посидьмо, підносься).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Подвоєні літери треба писати в таких словах:

Звання, громаддя, забуття, зілля. Це іменники середнього роду ІІ відміни, що мають закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Велич (величчю) – це іменник жіночого роду ІІІ відміни. Подовження відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними. Саме тому в словах жовчю, заздрістю не потрібно писати подвоєні приголосні.

Суддею – орудний відмінок від іменника чоловічого роду І відміни суддя.

Іменник старанність утворено від прикметника старанний, тому потрібно писати подвоєні літери.

Нездоланний– прикметник, наголос падає на суфікс, слово має значення перебільшення. У таких прикметниках потрібно писати подвоєні приголосні.

Спотворений – дієприкметник. У цій особливій формі дієслова ніколи не пишемо подвоєних літер.

Немає подвоєних літер і в слові довгожданий.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис префіксів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Префікс пре- вживають переважно на позначення найвищої якості (преславний). Окремі слова з таким префіксом потрібно запам’ятати (превелебний).

У словах прірва, прізвище, прізвисько пишемо префікс прі-.

Префікс при- вживаємо на позначення приєднання, наближення до чогось або неповноти дії. Саме тому його потрібно вживати в словах прибуток, приварений, присвоєння, прибічник, прилеглий, прихований, пригріти, прибій, привабливий.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначають спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, що забезпечує милозвучність. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення є у словах цілісність, проїзний, жалісний, свиснути, блиснути, тижневик, капусняк, ненависний, вісник.

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах (баластний, контрастний, форпостний).

Відповідь – В.