ТЕМА:Морфологія. Змінні та незмінні частини мови. Словотвір

Завдання перевіряє ваше вміння правильно визначати частини мови; розрізняти змінні та незмінні частини мови, робити розбір слова за будовою.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Закінчення – це змінна частина слова.

Незмінними в українській мові є прислівники (по-полтавськи), особлива форма дієслова – дієприслівник (співаючи), неозначена форма дієслова (відчувати) та безособові форми дієслова на -но, -то (змито, ухвалено).

Іменники пальто, будинок є змінними й мають закінчення (пальтом, будинком тощо).

Числівник сорок теж змінюємо (сорока).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Орфографія

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати різні вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

У варіанті А потрібно писати прислівник впевнено (бо впевнений) без подвоєння та будь-яких (частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо через дефіс).

У варіанті Б потрібно писати збалансований (у дієприкметниках подовження не відбувається) та раціон, адже в іншомовному слові далі голосний звук.

У варіанті Г потрібно писати незважаючи (бо це не дієприслівник, а прийменник) та корисні, адже в групі стн відбувається спрощення.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис ЙО та ЬО

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема сполуки літер йо, ьо.

Йо пишемо

• після літер, що позначають голосний звук: бойовий, знайомство, привілейований;
• після твердого приголосного на початку складу: курйозний, серйозний;
• у іншомовних словах: кроманьйонець, батальйон, бульйон, шампіньйон.

Сполука літер ьо передає звук [о] та позначає м’якість попереднього приголосного звука, пишемо її в середині та наприкінці складу: гостьовий, третього.

В іншомовному слові траєкторія не пишемо на місці пропуску нічого, адже там після голосного [а] стоїть буква є.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Правопис прислівників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема прислівники.

Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и. Але потихеньку, адже в цьому слові інший суфікс (-у).

Прислівники на позначення часу зазвичай пишемо разом (зранку, навесні, влітку, донині, відтоді).

Разом пишемо прислівники на позначення напряму (зісподу, навмання).

Правопис деяких прислівників потрібно просто запам’ятати (без упину, до вподоби, начисто, в основному тощо).

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Чергування та злиття приголосних

Завдання перевіряє ваше вміння правильно утворювати похідні прикметники, враховуючи чергування приголосних у суфіксах.

Перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) при словотворенні відбуваються такі зміни:

к, ч, ц+ -ськ(ий), -ств(о)= -цьк(ий), цтв(о): козацтво, жіноцтво, будівництво

г, ж, з + -ськ(ий), -ств(о)= -зьк(ий), зтв(о).

х, ш, с + -ськ(ий), -ств(о)= -ськ(ий), ств(о): товариство

Приголосні т, д не змінюються: дитинство, піратство, студентство, братство.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Апостроф

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (апостроф) та пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Апостроф ставимо перед я, ю, є, ї після губних б, п, в, м, ф, якщо ці губні стоять

• на початку кореня (м’якоть, розв’язка);
• після голосного (пуп’янок, кав’ярня);
• якщо перед кореневим приголосним стоїть Р (арф’яр).

Апостроф після Р ставимо, якщо є роздільна вимова (матір’ю).

Апостроф ставимо на межі частин складного слова (дит’ясла).

Апостроф ставимо після префікса, якщо він закінчується на приголосний, а корінь починається на я, ю, є, ї (між’ярусний).

В іншомовних словах апостроф пишемо залежно від вимови п’єдестал, але мюзикл, нюанс, бюлетень.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и] в коренях і суфіксах слів

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми та пояснювати їх за допомогою правил.

Е пишемо в таких випадках:

• у буквосполученнях -ере-, -еле- (обережно, мерехтіння, велетень);
• у словах, що перевіряють наголосом (підгребти – гребля, кремезний – кремінь, гримить – гримати, надвечірок – вечір, вчинити - чинить ).

Також е пишемо, якщо при зміні слова цей звук чергується з і: полетіти – політ, зачекати – очікування.

И пишемо традиційно в корені слова після р (тривожний).

Правопис деяких слів потрібно запам’ятати (оленятко).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфоепія. Наголос, наголошені й ненаголошені склади

Завдання перевіряє рівень ваших орфоепічних навичок.

У подібних завданнях зовнішнього незалежного оцінювання завжди пропонують поширені слова, у яких часто трапляються помилки в наголошуванні.

Учасникам ЗНО рекомендовано перелік слів з наголосами.

У запропонованому реченні неправильно підкреслено літери на позначення наголошених голосних у таких словах: читання, довідників, визвольний (правильні наголоси такі: читання, довідників, визвольний).

Відповідь – Г.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення. У заданні запропоновано речення, в окремих словах яких підкреслено певні звуки.

Розглянемо рядок з такими слова: пандемію, футбольних, доволі. Підкреслені букви в цих словах позначають однаковий звук – це [д]. У слові футбольних буква т теж передає звук [д], адже глухий перед дзвінким теж стає дзвінким.

Підкреслені букви в словах справжні, припиняють, команди позначають різні звуки: у слові справжні та припиняють це [н′] (далі відповідно [і] та буква я), а в слові команди – це [н].

У рядку зі словами вигляд, Роналдо, попросили підкреслені літери теж позначають різні звуки: у слові вигляд це звук [л′] (адже далі буква я); у словах Роналдо, попросили це звук [л].

У рядку зі словами незалежно, зірковості, небезпеку підкреслені літери теж позначають різні звуки: у словах незалежно та небезпеку це звук [з]; у слові зірковості – це [з′], адже далі звук [і].

 Відповідь – А.