ТЕМА: Морфологія. Частини мови.

Завдання перевіряє вміння правильно визначати частини мови.

Частиномовна належність слова часто залежить від контексту.

Навіть – частка, яку вживають для виділення і підсилення значення того слова або словосполучення, якого стосується.

Закінчивши – це дієприслівник, який означає другорядну дію, як порівняти з основною дією того самого предмета (що зробивши?).

Коло – прийменник, який ужито з іменником для позначення невеликої відстані від чого-небудь.

Вчора – вказує на час дії, відповідає на питання коли?, не змінюється. Отже, це прислівник.

Відповідь: 1–Д, 2–В, 3–Г, 4–А.

ТЕМА: Фразеологія.

Завдання перевіряє вміння тлумачити фразеологізми й добирати до них семантично точні відповідники.

Значення фразеологізмів:

• ні пари з вуст – нічого не говорити, затято мовчати; синонім до цього фразеологізму рота не розкрити;
• теревені правити – вести пусті, безпредметні розмови; синонім до цього фразеологізму плескати язиком;
• грати очима – грайливо поглядати на когось, прагнучи привернути до себе увагу, викликати до себе інтерес; синонім до цього фразеологізму пускати бісики;
• починати здалека – не розкривати одразу своїх думок, намірів, суті розмови; синонім до цього фразеологізму заходити збоку.

Фразеологізм за версту почути означає відразу розпізнати, відрізнити від інших кого-, що-небудь.

Відповідь: 1–Г, 2–В, 3–Д, 4–А.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно відмінювати іменники III відміни та утворювати просту форму найвищого ступеня порівняння прикметників.

У родовому відмінку множини іменники III відміни мають закінчення -ей: галузей.

Просту форму найвищого ступеня порівняння прикметників творимо від вищого ступеня за допомогою префікса най-: найкращі.

Відповідь: А.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння утворювати та правильно вживати форми наказового способу дієслів, зокрема форми II особи множини.

Форму наказового способу II особи множини утворюємо, додаючи до форми II особи однини закінчення -іть (якщо закінчується на голосний) або -те (якщо закінчується на приголосний). Економити: ти економ, ви  економте.

Дієслово подовжити в II особі множини має форму подовжите.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Морфологія.

Завдання перевіряє вміння правильно вживати кількісні числівники в різних відмінках та узгоджувати їх з іменниками відповідно до норм української мови.

Числівник півтора поєднується з іменником чоловічого або середнього роду, а числівник півтори – з іменником жіночого роду. Після числівників півтора й півтори в називному, родовому та знахідному відмінках іменник має форму Р. в. однини: півтора місяця.

Конструкція більше із числівником у родовому відмінку, що вказує на перевищення якоїсь кількості (більше ста), не характерна для української мови, варто використовувати один із нормативних варіантів: більш ніж, більш як, понад: понад сто телеканалів.

Правильна форма числівника тисяча двісті в орудному відмінку – тисячею двомастами рекламодавцями.

Відповідь: Б.

ТЕМА: Морфологія

Завдання перевіряє вміння правильно добирати й уживати службові частини мови та граматично нормативні форми слів у контексті речення.

У запропонованому реченні треба вжити прийменник завдяки (чому?), а не дієприслівник дякуючи; пораді (кого?) Миколи Івановича; правильним варіантом є також краще за інших (прислівники вищого ступеня вживаємо з прийменниками від, за або сполучниками ніж, як). 

Відповідь: Г.

ТЕМА: Морфологія. Відмінкові закінчення.

Завдання перевіряє вміння визначати рід незмінюваних іншомовних іменників і правильно добирати й узгоджувати форми іменників II відміни м’якої групи.

Іменники II відміни чоловічого роду м’якої групи в кличному відмінку мають закінчення -у(ю): українцю.

Рід незмінюваних іменників іншомовного походження, що позначають власні географічні назви, визначають за родовою ознакою (місто, озеро, гора тощо): Батумі (місто) – середній рід, отже, старовинне; хачапурі – середній рід, оскільки це незмінюваний іменник іншомовного походження, назва неістоти, отже, смачне.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Лексикологія. Іншомовні слова

Завдання перевіряє знання часто вживаних слів іншомовного походження.

Модерний – прикметник, що означає сучасний, новомодний, який відповідає останнім вимогам моди, прогресивний або стосується новітнього часу. Отже, українським відповідником до іншомовного слова модерний є прикметник сучасний.

Відповідь: А.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє вміння розрізняти пароніми (слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням) й доречно вживати їх у тексті.

Лексична помилка є в реченні Беріть участь у різноманітних тренінгах з професіональної орієнтації. Професіональний – той, що стосується професіонала; кваліфікований; професійний – той, що стосується професії, пов’язаний із нею; фаховий.

Отже, у варіанті Г треба вжити слово професійної замість професіональної.

Відповідь: Г.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки в реченні.

Завдання перевіряє вміння визначати, який саме розділовий знак ужито й чому, та знаходити помилкове обґрунтування пунктуації.

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку А. У цьому реченні відокремлено комами вставну конструкцію, яка вказує на джерело інформації: Як стверджують філософи й соціологи, ...

Відповідь: А.

ТЕМА: Синтаксис. Розділові знаки при прямій мові.

Завдання перевіряє вміння правильно ставити розділові знаки в різних моделях прямої мови та словах автора.

Розділові знаки під час передавання чужої мови правильно вжито в реченні у варіанті відповіді В: Василь Симоненко стверджував: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Якщо слова автора всередині прямої мови, то перед словами автора й після них ставимо комбінований знак – кому й тире, а пряму мову продовжуємо з малої літери. «Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода, – якої припускаються в навчанні».

Якщо пряма мова передує словам автора, то її беремо в лапки, після неї ставимо кому й тире, слова автора пишемо з малої літери: «Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду», – радив геніальний Олександр Довженко.

Коли одна частина слів автора стосується тієї частини прямої мови, яка йде перед розривом, а друга – тієї, що йде після нього, то після слів автора ставимо двокрапку й тире, а пряму мову продовжуємо з великої літери: «Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав: – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

Якщо слова автора після прямої мови, то між ними ставимо кому й ти­ре (кому не ставимо, якщо після прямої мови стоїть знак питання або знак оклику), а слова автора розпочинаємо з малої літери: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?» – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

Відповідь: В.

ТЕМА: Синтаксис. Граматична помилка.

Завдання перевіряє вміння аналізувати та правильно будувати речення з дієприслівниковими зворотами.

Дія, названа дієприслівником, у реченні повинна стосуватися того ж діяча, що й дія, названа присудком.

Неправильно побудовано речення в рядку Д: дієприслівниковий зворот вимагаючи дотримання вашого права на одержання інформації та послуг державною мовою вказує на дію підмета українська, хоч за змістом речення це неправильно.

Граматично правильно можна побудувати це речення так: Щоб українська звучала повсюди, вимагайте дотримання вашого права на одержання інформації та послуг державною мовою.

Відповідь: Д.

ТЕМА: Лексика. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє вміння розпізнавати лексичні помилки та добирати нормативні українські відповідники замість скалькованих або стилістично невдалих слів.

Лексичну помилку допущено в словосполученні співставити факти (варто замінити скальковане дієслово співставити на стилістично кращі варіанти: зіставити, порівняти).

Відповідь: В.

ТЕМА: Будова слова. Словотвір. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.

Завдання перевіряє вміння визначати, чи має слово закінчення, і розпізнавати незмінювані частини мови й форми слів.

Закінчення – це змінна звукова частина змінюваного слова. Незмінювані слова не мають закінчень.

Отже, НЕ МАЮТЬ закінчення обидва слова в рядку В: читаючи (дієприслівник, невідмінювана форма дієслова), кашне (незмінюваний іншомовний іменник).

В інших варіантах є змінювані слова, які мають закінчення: нульове – гордість, блакить; -і – джунглі.

Відповідь: В.