ТЕМА: Морфологія. Прийменник.

Завдання перевіряє ваше вміння розпізнавати прийменники, правильно й комунікативно доцільно використовувати форми прийменників у мовленні.

Прийменник по в українській літературній мові вживається досить рідко. Із західним відмінком він найчастіше вказує на мету або межу дії (піти по воду, пальто по коліна); з місцевим відмінком – переважно виражає місце або час, стосунок до іншого предмета, спосіб дії (пливти по Дніпру, різьба по дереву,  чинити по правді).

З орудним відмінком на позначення місця  прийменник по не вживається.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Морфологія. Займенник. Прикметник.

Завдання перевіряє ваше вміння розрізняти частини мови та використовувати доречні форми в мовленні.

Проаналізуймо наведені речення.

У реченні Казан хоч і був цілий, але вже добре пощербився прикметник цілий має значення непошкоджений, непопсований, незруйнований.

В інших прикладах цілий  має значення цілковите охоплення якоїсь особи, предмета чи явища. Займенник увесь має аналогічне значення.

Відповідь – Г.

ТЕМА. Морфологія. Відмінювання іменників, поєднання іменників з числівниками, творення ступенів порівняння прикметників.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників, правильно поєднувати числівники з іменниками, правильно утворювати ступені порівняння прикметників.

Виконуючи це завдання, обов’язково звертайтеся до речення.

Проаналізуймо його.

Іменник Ігор – це іменник чоловічого роду м’якої групи ІІ відміни. Отже, в орудному відмінку правильна форма – Ігорем. У родовому відмінку іменники чоловічого роду ІІ відміни на позначення назв населених пунктів мають закінчення -а. Отже, Львова. Числівник два поєднується з іменником у називному відмінку множини. Отже, два кілометри. А складена форма вищого ступеня порівняння прикметників утворюється додаванням до слів більш, менш звичайної форми прикметника – менш цікавою.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Орфографія. Правопис частки НЕ. Правопис частки НЕ з дієприкметниками.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Окремо дієприкметник з часткою не потрібно писати тоді, коли при дієприкметнику є залежне слово (від дієприкметника можна поставити питання): не витрачені (як?) ще кошти.

Відповідь – Д.

ТЕМА: Орфографія. Правила вживання  м’якого знака.

Завдання перевіряє рівень ваших навичок розпізнавати вивчені орфограми й пояснювати їх за допомогою правил, правильно писати слова з вивченими орфограмами.

Проаналізуймо запропоновані слова.

У рядку волоський, мальва, волинський м’який знак не потрібно писати у слові волинський, бо м’який знак не пишеться перед прикметниковими суфіксами -ськ-, -зьк-, -цьк-, окрім як після л. Саме тому у словах ковальський та байкальський його потрібно писати.

У рядку байкальський, гетьманщина, тиснява м’який знак не потрібно писати у слові тиснява, адже м’який приголосний [н′] передає свою м’якість і приголосному [c′].

У рядку будьте, задзеленчати, крадькома не потрібно писати м’який знак у слові  задзеленчати, адже перед шиплячими він не пишеться, крім винятків.

За цим же правилом не пишемо м’який знак і в слові ослінчик (рядок кольоровий, ослінчик, вирізьблений).

Потрібно написати м’який знак у слові лосьйон, адже це слово іншомовне.

З м’яким знаком потрібно писати слово дівчиноньці (бо м’який знак є в прикінцевому буквосполученні іменника, що стоїть у називному відмінку – дівчинонька).

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Спрощення в групах приголосних.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема слова, у яких позначається спрощення в групах приголосних.

Спрощення – явище усного мовлення, яке забезпечує милозвучність. У групах приголосних      -ждн-, -здн-, -стн-, -стл- відбувається спрощення, тобто приголосні [д] та [т] випадають. Отже, спрощення відбуватиметься в словах безжалісний, щасливий, власний, щотижневий, ненависний, швидкісний, радісний, корисний, проїзний.

Є винятки, де спрощення не відбувається: кістлявий, зап’ястний.

Не відбувається також спрощення в іншомовних словах: форпостний, контрастний, баластний.

Також у групі -скн- випадає к: блиск – блиснути.

Відповідь – В.

ТЕМА: Орфографія. Правопис складних слів.

Завдання перевіряє ваше вміння правильно писати слова з вивченими орфограмами, зокрема складні слова.

Слово півмісяця потрібно писати разом, бо частина пів- із наступним іменником у формі називного відмінка пишеться разом.

Складні іменники  різнобарв’я (похідне від різнобарвний) і краєвиди (поєднання двох іменників за допомогою з’єднувального голосного є) потрібно писати разом.

Прислівник потихеньку також  потрібно писати разом, тому що в цьому слові останній суфікс  -у, а дефіс пишеться, якщо в прислівнику з префіксом по-  є суфікси -ому, -єму, -е, -є, -и.

А от прикметник молочно-білий потрібно написати через дефіс, бо він утворений поєднанням відтінку та кольору.

Відповідь – А.

ТЕМА: Орфографія. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних.

Завдання перевіряє  ваше вміння розпізнавати вивчені орфограми (подвоєння приголосних) і пояснювати їх за допомогою правил.

Проаналізуймо запропоновані слова.

Подвоєні літери треба писати в таких словах:

Знання, завдання, забуття, зілля. Це іменники середнього роду ІІ відміни, які мають закінчення -а (я). Подовження тут відбувається в позиції між двома голосними звуками.

Величчю, піччю – це іменники жіночого роду ІІІ відміни. Подовження  відбувається в орудному відмінку в позиції між двома голосними. Саме тому в словах жовчю, радістю не потрібно писати подвоєні приголосні.

Суддею – орудний відмінок від іменника середнього роду І відміни суддя.

Прислівник старанно утворений від прикметника старанний, тому потрібно писати подвоєні літери.

Священне – прикметник старослов’янського походження. У таких прикметниках потрібно писати подвоєні приголосні.

Зроблений, нездоланий – дієприкметники. У цій особливій формі дієслова ніколи не пишемо подвоєних літер.

Немає подвоєних літер і в словах студений і довгожданий.

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексика. Антоніми. Запозичені слова.

Це завдання перевіряє ваше вміння добирати антонімічні пари та знання запозичених слів.

Спочатку проаналізуймо значення запозичених слів:

Делікатний – м’який у поводженні, увічливий, тендітний, чутливий, витончений, приємний.

Акліматизований – пристосований до життя в нових, незвичних кліматичних умовах.

Асиміляція – уподібнення, засвоєння.

Отже, ці пари  –  синоніми.

Деградувати – вироджуватися, погіршуватися, рухатися назад у своєму розвитку. Отже, слова деградувати – відроджуватися є антонімами.

Відповідь – В.

ТЕМА: Фонетика. Зміни звуків.

Це завдання перевіряє ваші знання про зміни звуків у потоці мовлення.

Розглянемо рядок з такими слова: шістсот, Тбілісі, метелиця. Підкреслена літера в цих словах позначає різні звуки, тому що у слові шістсот звук [т] не вимовляється; у слові Тбілісі літера т передає звук [д′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко, а ще цей приголосний стає м’яким перед наступним пом’якшеним; у слові метелиця літера т передає звук [т].

У рядку свято, осінній, просьба підкреслена літера теж позначає різні звуки. У слові свято літера с передає звук [с′], адже цей приголосний стає м’яким перед наступним пом’якшеним. У слові осінній теж літера с передає [с′], адже далі – звук [і]. У слові просьба літера с передає звук [з′], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко, а також є м’яким, бо далі стоїть знак м’якшення.

У словах Великдень і аякже літера к передає звук [ґ], адже глухі приголосні перед дзвінкими вимовляються дзвінко. Отже, у словах Великдень, аякже, ґрунт підкреслена літера позначає один звук.

У рядку будинок, бджола, Дніпро підкреслена літера означає різні звуки: у слові будинок літера д передає звук [д];  у слові бджола є африката дж;  у слові Дніпро літера д передає звук [д′], бо далі – м’який приголосний [н′].

У слові доріжка літера ж передає звук [ж], у слові миєшся – [с′:], у слові широкий – [ш].

Відповідь- Г.

.

ТЕМА: Синтаксис. Відокремлені члени речення. Відокремлене означення.

Це завдання перевіряє ваше вміння розрізняти відокремлені члени речення.

Відокремлене означення частіше виражене дієприкметниковим зворотом. Саме таке означення є в другому реченні: У цьому життєписі, сповненому суперечностей, є приклади героїзму і ницості, жертовного патріотизму і відступництва.

Відповідь – Б.

ТЕМА: Синтаксис.  Розділові знаки в складному реченні.

Це завдання перевіряє ваше вміння правильно розставляти розділові знаки, пояснювати їх.

Проаналізуймо третє речення. Це складнопідрядне речення з підрядним обставинним умови: Зрештою, читати історію можна й без брому за якої умови? якщо не заламувати мелодраматично руки… На межі частин складнопідрядного речення ставимо кому… без брому, якщо…

Відповідь – В.

ТЕМА: Лексикологія. Лексичне значення слова.

Завдання перевіряє ваше вміння пояснювати лексичні значення слів; добирати доречні слова в тексті.

Уважно перегляньте увесь мікротекст, оскільки розуміння тексту, його стилю дозволить вам правильно підібрати відповідне за змістом слово.

Проаналізуймо лексичні значення запропонованих слів.

Мозолити – тяжкою працею або ходінням натирати мозолі.

Нагрівати – робити щось теплим.

Бруднити – робити когось або щось брудним, нечистим, плямувати щось.

Заламувати – згинати, загинати щось.

Також є фразеологізм заламувати руки, тобто жестами виражати переживання, страждання, хвилювання.

Якщо звернутися до мікротексту, то стає зрозуміло, що автор іронічно говорить про перебільшене хвилювання, тобто про заламування рук.

Відповідь – В.

ТЕМА: Морфологія. Іменник. Відмінки іменників

Завдання перевіряє ваше вміння правильно відмінювати іменники, визначати відмінки іменників.

Виконуючи це завдання,  обов’язково звертайтеся до мікротексту.

Проаналізуймо його.

Виконуючи це завдання, необхідно обов’язково ставити подвійне відмінкове питання.

Відвівши кого? що? роль – знахідний відмінок.

Заламуючи кого? що? руки – знахідний відмінок.

Не хапатися за кого? що? серце – знахідний відмінок.

Серед них є хто? що? постаті – називний відмінок.

Відповідь – Г.